Главное меню
Форум Проф Инфо
Юридический Форум Чугуев
У молодежи есть будущее.
Адвокат по уголовным делам.
Aдвокат по уголовным делам.
Юридичексие услуги
Чугуев Брокер
Срочно сниму квартиру Чугуев
У нас не курят
У нас не пьют
Кодирование
Продам ВАЗ 2101
Поиск Чугуев Проф Инфо
Добро пожаловать,
Пользователь:

Пароль:



[ ]
В сети
Пользователи: 0

Гости: 28

18.206.x.x forum
46.229.x.x news
46.229.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x forum
46.229.x.x rss
46.229.x.x forum
54.36.x.x calendar
46.229.x.x chuguevpro..
54.36.x.x forum
54.36.x.x rss
54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x news
54.36.x.x forum
51.15.x.x comment
46.229.x.x forum
46.229.x.x chuguevpro..
95.108.x.x forum
46.229.x.x forum
54.36.x.x rss
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x rss
46.229.x.x forum
54.36.x.x forum
40.77.x.x calendar
46.229.x.x rss
54.36.x.x calendar

Последние посетители

zukerman Mon 10:28
VIadysIav Fri 22:52
адвокат Thu 10:31
IlonaDy Sat 23:57
support Thu 17:27

Новые пользователи

адвокат Tue 17:04
Samarova_1983 Tue 05:46
AllaSeroza Wed 21:23
Romanbouro Sat 18:56
Alevtina Tue 08:21
Форум Проф Инфо
Re: Начинки для пиццы
Очень люблю морепродукты и часто заказываю для себ[...]
Добавил VIadysIav
02 Aug : 22:52

Великие!
Пушкин А.С.К Чаадаеву Любви, надежды, тихой славыН[...]
Добавил zukerman
27 Jul : 15:57

Начинки для пиццы
Пиццы с какой начинкой вкуснее?
Добавил IlonaDy
20 Jul : 23:57

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - административное производство.
Чугуївський міський суд Харківської області Харків[...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:46

Re: Чугуев Адвокат Образцы заявлений - Апелляционное/кассационное расмотрение дел
До Харківського алеляційного судум. [...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:35

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - приказное производство.
До Фрунзенського районного судум. Харків,адреса су[...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:11

Re: Ноутбук
[html] Ноутбуки Acer считаются доступными устройст[...]
Добавил VIadysIav
09 Jul : 01:06

Ноутбук
Где можно купить качественный новый ноутбук по раз[...]
Добавил IlonaDy
07 Jul : 17:13

Хоккейный клуб "Альянс" рулит!
Хоккейный клуб "Альянс" рулит!
Добавил zukerman
26 Jun : 16:39

Re: Великий, но неизвестный. Иван IV Грозный. Запрещенная победа.
Свидомым не смотреть!!!ОСОБЕННО!!! последние 30 ми[...]
Добавил zukerman
26 Jun : 16:09

Re: Адвокат по семейным делам Чугуев
Чугуївський міський суд Харківської області 63503,[...]
Добавил адвокат
12 Jun : 07:40

Re: Котел газовый
Осенью поставили себе газовый котел фирмы Nova Flo[...]
Добавил VIadysIav
25 Apr : 17:41

Котел газовый
Нужно будет на следующую зиму купить новый газовый[...]
Добавил IlonaDy
02 Apr : 23:01

Re: День Рождения Леонардо Вильгельма Ди Каприо
Не знала, что у него такое звучное полное имя!
Добавил Tsilyichka
01 Apr : 05:08

Подскажите
Девочки подскажите пожалуйста хороший хозяйственны[...]
Добавил Tsilyichka
31 Mar : 13:59

АВТОстрахование Чугуев Работа
Кафе "Черная жемчужина" Бар
Справочная АПТЕК Чугуев
Последние комментарии
[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:35
да, курю

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:34
да

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 18 Oct : 11:17
Попробуй ее только найти

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 02 Oct : 06:05
И это только начало ограничений. Мне кажется будут [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 04 Sep : 09:08
трусливая мышьбесхребетно - продажная личностьвпро [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 31 Jul : 16:27
Вот он уровень нашего правительства [Подробно...]

[новости] Гражданам могут разрешить бесплатно поделиться оружием с армией.
Автор antimaidan дата 23 Jun : 19:14
вот у нас народ: денег армии жертвует, оружием сна [Подробно...]

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Den дата 04 May : 18:09
нет и не надо)

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор Vetal дата 15 Apr : 09:01
URL-читайте, и лучше не только этот пост, а всю те [Подробно...]

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор mirax дата 14 Apr : 17:45
То, чего боялись все украинцы свершилось - началас [Подробно...]

Голосование
Курите ли Вы?

Да

Нет

Это голосование разрешено только пользователям

Голоса: 25 Комментарии: 7
Предыдущие голосования
Форумы
Чугуев Проф Инфо :: Форумы :: Сервисы ЧУГУЕВ ::
Адвокат ЧУГУЕВ Юридическая консультация
 
<< Предыдущая тема | Следующая тема >>
СПАДКОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Зразки заяв, коментарі, законодавство...
Переход на страницу       >>  
Модераторы: support, zukerman
Автор Добавил
Nnover
Thu Nov 05 2009, 07:43AM
Гость
Стаття 1277 ЦКУ. Відумерлість спадщини

1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від ее принятия орган местного самоуправления по месту открытия наследства обязательства ' связан подать в суд заявление о признании наследства выморочным.

2. Заявление о признании наследства выморочным подается по истечении одного года со времени открытия наследства.

3. Наследство, признанное судом выморочным, переходит в собственность территориальной общины по месту открытия наследства.

4. Территориальная громада, ставшая собственником выморочного имущества, обязательства ' связана удовлетворить требования кредиторов наследодателя, заявленные соответствии со статьей 1231 настоящего Кодекса.

5. Наследство, не принятое наследниками, охраняется до признания его выморочным согласно статье 1283 этого Кодекса.

Комментарий:


1. В наследственных отношениях может участвовать территориальная община. При этом анализ норм, регулирующих данный вопрос, позволяют утверждать о двойственности ее правового статуса. На основании норм ст. 2, ч. 2 ст. 1222, ст. ст. 1235, 1277 ГК можно утверждать, что территориальная община может выступать и как наследница по завещанию, и правопреемник в порядке видумерлости.

Правовое положение государства как участника наследственных правоотношений по законодательству СССР тоже характеризовалось двойственностью: государство могло приобретать наследство и как выморочное имущество (в период действия ГК УССР выморочное имущество не переходило к коммунальной собственности - собственности территориальной общины, а становилось собственностью государства), и как наследница по завещанию. Единственная особенность наследования имущества государством по завещанию была эт ' связана с существованием предопределенных путей его дальнейшего использования, которые зависели от вида наследственного имущества, его состояния и др.. и регулировались порядке учета, хранения, оценки конфискованного и другого имущества, которое переходит в собственность государства, и распоряжения им, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 25 августа 1998 г. Однако указанная особенность никак не влияла на универсальный характер наследственного преемства государства по завещанию.

2. Статья не определяет особенностей наследования территориальной общиной имущества по завещанию, а только регулирует вопрос перехода к ней выморочного имущества, в отношении которого не оказалось наследников.

Правовыми основаниями признания наследства выморочным могут быть:


1) физическое отсутствие наследников по завещанию и по закону

2) лишение наследников по завещанию и по закону права на наследование

3) устранение наследников по завещанию и по закону от права на наследование

4) отказ от принятия наследства наследниками по завещанию и по закону

5) непринятия наследства наследниками по завещанию и по закону;

6) физическое отсутствие наследников по закону или " отпадения " их из состава наследственных отношений (устранение, лишение, отказ, непринятия наследства), если наследодателем завещана только часть имущества.

Из изложенного следует, что наследство может быть признано выморочным имуществом полностью или в части.

3. Особенность перехода в собственность территориальной общины выморочного имущества проявляется, прежде всего, в том, что такое преемственность возможно только по одному основанию - по закону. Указанный порядок перехода имущества имеет целью устранение безхазяйности наследственного имущества, вызванной отсутствием наследников, место которых занимает община. В данном случае последняя выступает своеобразной " подназначен (в силу закона) наследницей ". Приведенное отнюдь не означает, что община является наследником выморочного наследства. Нормы, аналогичные тем, которые распространяются на наследников, могут определять статус общества лишь при наличии специального указания об этом в законе. Сами по себе правила наследования на общество, к которому перешло выморочное имущество, не распространяются.

Другой существенным признаком указанного перехода является независимость его от воли общества-правопреемника: община лишена права устранить данный наследственный переход, отказавшись от принятия выморочного имущества. Правило о том, что общество является " необходимой правопреемницей " и приобретает наследство независимо от собственной воли находит свое объяснение в основной цели, которой соответствует институт видумерлости - в устранении безхазяйности имущества и случаев завладения наследством неуполномоченными на это лицами.

4. С целью предоставления наследникам, которые по тем или иным причинам не успели принять наследство вовремя, т.е. в течение шести месяцев со дня открытия, дополнительной возможности реализовать свои права, орган местного самоуправления по месту открытия наследства вправе подать заявление о признании наследства выморочным не ранее истечения одного года после открытия наследства. Территориальная община становится обладательницей выморочного имущества с момента вступления в законную силу решения суда о признании наследственного имущества выморочным.

5. Имущество, которое переходит в собственность территориальной общины в порядке видумерлости, отягощается лишь обязательства ' язаннями наследодателя по возмещению имущественного вреда и морального вреда, а также по уплате неустойки (ст. 1231). Поэтому общество не является обязательства ' связанной по возмещению расходов, возникших, в частности, в связи ' связи с организацией и проведением похорон наследодателя, других расходов, указанных в ст. 1232 ГК.

Отвечая по долгам наследодателя, община в случае перехода к ней выморочного имущества не несет ответственности перед отказополучателями, поскольку по смыслу ч. 4 ст. 1275 обязанности ' связь по выполнению завещательного отказа в случае отпадения наследника по завещанию может перейти только к другим наследникам по завещанию. Не соответствует община и перед лицами, в пользу которых сделан возложение (обязательства ' Обязательства наследника по выполнению действий, направленных на достижение общественно полезной цели - ч. 2 ст. 1240).

6. К моменту перехода выморочного имущества в собственность территориальной общины, с целью предупреждения завладения наследием неуполномоченными на то лицами, осуществляется ее охрана в порядке, установленном ст. 1283. Территориальная община не несет обязательства ' язань по возмещению расходов по охране наследственного имущества. По смыслу ч. 4 ст. 1283 расходы на охрану наследства возмещаются наследниками, а община, в наследственных правоотношениях может выступать только как наследница по завещанию (ч. 2 ст. 1222), в данном случае является не наследницей, а правопреемником по выморочного имущества.

7. Согласно ч. 4 ст. 555 ГК УССР авторское право, входившее в состав наследства, или право на долю в авторском вознаграждении, принадлежавшее наследнику, который отказался от наследства, прекращалось. Итак, авторское право не могло перейти к государству в составе выморочного имущества по специальным правилам.

Новый ГК не воспроизводит указанную норму. Вызвано это несовершенством ее формулирования в ГК УССР, поскольку последнее позволяло отдельным авторам сделать ложного, на наш взгляд, выводу о том, что если умерший автор не имел законных наследников и не оставил завещания, его авторские права прекращались. Вместе с тем анализ Закона " Об авторском праве и смежных правах " в редакции от 11 июля 2001 дает разумные основания полагать, что в состав наследства входят имущественные права автора (ст. 29), а такие личные неимущественные права автора, как право авторства, право на имя ' я право на неприкосновенность произведения существуют и охраняются пожизненно и после смерти автора (пункт 10 ст. 28 Закона), причем несмотря на то, что они не наследуются. Поэтому относительно указанных авторских прав неуместно утверждать пресечения, вызванное событием смерти их носителя.

Кроме того, исходя из принципа равенства сторон гражданских правоотношений, лишение государства (территориальной общины) права наследования авторских прав, включая право на получение авторского вознаграждения, было бы недостаточно обоснованным и неуместным.

Статья 1283. Охрана наследственного имущества

СОДЕРЖАНИЕ ГРАЖДАНСКОГО КОДЕКСА

1. Охрана наследственного имущества - это его хранение до принятия наследства наследниками, как по закону, так и по завещанию, поддержание в надлежащем состоянии и прочее.

Меры к охране наследственного имущества могут осуществляться:

- Нотариусом, по месту открытия наследства, а в населенных пунктах, где нотариуса нет, соответствующими органами местного самоуправления по собственной инициативе или по заявлению наследников;

- Исполнителем завещания, когда наследование осуществляется по завещанию или одновременно и по закону, и по завещанию;

- Другое лицо наследниками по закону, которое будет принимать меры по охране части наследства, которая наследуется по закону.

Если гражданин Украины умирает за рубежом и у него есть имущество, то такие меры по охране имущества умершего могут употребляться консулами Украины.

Итак, исходя из интересов, преследуемых при охране наследственного имущества, определяются такие лица, которые вправе инициировать принятие указанных мер, а именно: наследники, отказополучателей, кредиторов, нотариус и органы местного самоуправления. Деятельность нотариусов по охране наследственного имущества регламентируется Законом «О нотариате», а также Инструкцией о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины, утвержденной приказом Министерства юстиции Украины от 3 марта 2004 г. № 20/5.

2. Меры к охране наследственного имущества нотариус принимает не позднее следующего дня с даты поступления поручения от другого нотариуса или заявления о наличии наследственного имущества, требующего охраны по месту открытия наследства.

Местом открытия наследства является последнее место жительства наследодателя, а если оно неизвестно, то место нахождения имущества или его основной части.

Для охраны наследственного имущества при участии заинтересованных лиц (если они этого желают) и не менее двух свидетелей нотариус проводит его описание, назначает опекуна имущества и передает на хранение.

Присутствие исполнителя завещания при осуществлении описания обязательно.

Оценка описанных предметов производится нотариусом и лицами, принимавшими участие в описании наследственного имущества, а жилых домов (или другого недвижимого имущества) - с восстановительной или страховой оценки. В случае несогласия с оценкой наследники вправе пригласить специалиста-эксперта.

Хранителями наследственного имущества могут быть назначены лица из круга наследников, опекунов над имуществом или другие лица, определенные наследниками.

3. При наличии исполнителя завещания он назначается хранителем всего наследственного имущества как завещанного, так и незавещанной. Охрана наследственного имущества согласно ч. комментируемой статьи продолжается до окончания срока, законом установленный для принятия наследства. Однако следует отметить, что этот срок целесообразнее было бы установить до принятия наследства одним или всеми наследниками. И если такое наследие не будет принята наследниками, то к тому времени, когда суд признает его выморочным и наследие будет передано в собственность территориальной общины.

Нотариус предупреждает охранника и других лиц, которым передается наследственное имущество на хранение об уголовной ответственности в случае растраты или его сокрытия, а также о материальной ответственности за причиненный ущерб.

4. Расходы на охрану наследственного имущества возмещаются наследниками согласно их доли в наследстве.

Кроме этого, нотариус вправе до истечения срока о принятии наследства выдать разрешение наследнику на получение части вклада (средств) наследодателя, которые есть на его счета в банковском учреждении, на покрытие расходов по уходу за ним во время болезни, а также на его погребение, на содержание лиц, находившихся на иждивении наследодателя; расходов, связанных с извещением наследников об открытии наследства, (п. 199 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины, 2004 г.).


[ Редактирование Mon Dec 15 2014, 07:24AM ]
Наверх
advokat
Sat Nov 05 2011, 07:56AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Усе про спадкування

Відповідь на численні звернення громадян з питань стосовно спадкування.

Ви маєте право знати, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Перш за все відзначу, що успадковувати можна не тільки після того, як людина померла, але і в тому випадку, коли людину в судовому порядку оголошено померлою. Датою відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з чинним законодавством, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Успадкувати можна: нерухомість, автотранспорт, різні речі, право на земельну ділянку, право на вклади в банку і багато іншого.

Згідно зі ст. 1221 Цивільного Кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Тому, якщо ви є спадкоємцем, то якомога швидше звертайтеся у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини, адже офіційно оформити ухвалення (отримання) спадку можна тільки у нотаріуса.

Звертаю вашу увагу на те, що згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про нотаріат” від 1.10.2008 року, який набув чинності з 1 грудня цього року, це може бути як державний, так і приватний нотаріус. Цей закон зрівняв у правах державних та приватних нотаріусів. Приватним нотаріусам надано право вчиняти всі види нотаріальних дій, у які входить і видача свідоцтва про право на спадщину. Отже, тепер питаннями спадкоємства займаються як державні, так і приватні нотаріуси.

Чинне законодавство передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом.

Якщо людина до своєї смерті склала заповіт, і він дійсний, відбувається спадкування за заповітом.

Цікавий момент у тому, що спадкоємцем за заповітом може бути не тільки родич чи близька особа покійного, але і будь-яка людина, організація, як українська, так і іноземна, держава Україна та інші держави.

Через довголітні традиції, більшість заповітів, що складаються зараз, мають універсальну форму (це коли заповідається відразу все майно людини). Але завдяки інноваціям в законодавстві, зараз є можливість розписати, кому що дістанеться. Наприклад, можна чітко розпорядитися, кому переходить квартира, кому — машина, кому — дача і т.п. Крім того, є можливість розпорядитися не тільки майном, але і правами, і обов’язками, які належать або належатимуть заповідачеві (людині, яка заповідає своє майно).

В тому випадку , коли спадкодавець не залишив заповіту, відбувається спадкування за законом. За чинним законодавством прийняти спадок можна трьома способами:

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадок, якщо вони подали заяви про прийняття спадку до нотаріальної контори протягом шести місяців з дати смерті спадкодавця або дати рішення суду про оголошення його померлим.

Якщо заповіту немає і спадкування відбувається згідно із законом, то спадкоємці закликаються цо спадкування по черзі. Визначення черг спадкоємців і наявність у них підстав для спадкоємства — все це робота нотаріуса.

Також, нотаріус зобов’язаний виконати наступні дії: повідомити спадкоємців і кредиторів спадкодавця, прийняти заяви від них, вирахувати частини спадкового майна для кожного спадкоємця, роз’яснити всім учасникам спадкоємства їх права і обов’язки щодо спадку, сприяти їм і т.д.

Передбачено п’ять черг спадкоємців, причому кожна наступна черга закликається до спадкування (простіше кажучи, успадковує) у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, відчуження їх від спадкоємства, неприйняття ними спадку або відмови від його ухвалення. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

В першу чергу на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, в тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті; той з подружжя, який його пережив та батьки. В другій черзі спадкоємців: рідні брати і сестри спадкодавця, його бабуся і дідусь, як з боку батька, так і з боку матері. Третя черга — рідні дядьки і тітки спадкодавця. В четвертій черзі — особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до моменту відкриття спадку. П’ята черга — це інші родичі спадкодавця цо шостого ступеня спорідненості включно, а також особи, що знаходилися на утриманні у спадкодавця.

Є цікавий момент: черговість отримання права на спадок може бути змінена.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, та за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Така угода не повинна порушувати прав спадкоємців, що не беруть участі в цій угоді, а також спадкоємців, що мають право на обов’язкову частку в спадку (якою є пільгова категорія осіб). Вказаний договір може бути складений тільки після відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

2. Спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем до його смерті, згідно з ч. З ст.1268 Цивільного Кодексу відносяться до так званої пільгової категорії, і для ухвалення спадку їм не потрібно подавати заяву. їм лише необхідно підтвердити документально факт свого постійного мешкання разом із спадкодавцем. Доказом даного факту може служити запис у паспорті спадкоємця (що він зареєстрований в тій же квартирі/будинку) та інші документи, що підтверджують цей факт.

3. Частина 4 ст. 1268 Цивільного Кодексу передбачає ще один спосіб прийняття спадку — малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Ці групи спадкоємців теж відносяться до пільгової категорії, оскільки для прийняття спадку їм також не потрібно подавати нотаріусові заяву про ухвалення спадку.

Право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки і спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом .

При спадкоємстві є і винятки. Так, згідно зі ст. 1219 Цивільного Кодексу не можна успадкувати право: на аліменти, пенсію, допомогу та інші виплати, встановлені законом. Та це не стосується тих виплат, що були нараховані спадкодавцеві, але не отримані ним за життя.

Звертаю вашу увагу на те, що згідно ст.1227 Цивільного Кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодуеань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини. Також згідно зі ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Також, треба зауважити, що спадкоємці, які у встановленому законом порядку отримали спадщину, зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але є межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Варто відзначити, що спадок можна не тільки отримати, але і відмовитися від нього. При небажанні приймати спадок, будь-який спадкоємець може подати заяву про відмову від його прийняття. Таке право передбачене ч. 1 ст. 1268 Цивільного Кодексу. Для оформлення відмови від спадку спадкоємцеві треба подати нотаріусові відповідну за змістом заяву.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги.

Шановні читачі, з питаннями правового характеру прошу звертатися до нас.


[ Редактирование Mon Dec 15 2014, 07:24AM ]

АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
zukerman
Sat Nov 05 2011, 08:02AM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 489
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
Як отримати спадок

Відразу відзначу, що офіційно оформити ухвалення (отримання) спадку можна тільки у нотаріуса. Тому якщо ви є спадкоємцем, то щонайшвидше звернетеся в нотаріальну державну контору за місцем проживання спадкодавця. Причому, звертаю вашу увагу, потрібно йти саме до державного нотаріуса, оскільки приватні нотаріуси питаннями спадкоємства не займаються.

За чинним законодавством прийняти спадок можна трьома способами:

1.

спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадок, якщо вони подали нотаріусові заяви про прийняття спадку;

2.

якщо спадкоємці на момент смерті спадкодавця постійно проживали разом з ним;

3.

якщо спадкоємці є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена.


Розглянемо спочатку перший спосіб, який до того ж є і найпоширенішим, - подача державному нотаріусові заяви про прийняття спадку.

Якщо заповіту немає, і спадкування відбувається згідно із законом, то спадкоємці закликаються до спадкування по черзі (про такі черги я детально розповідав в іншій статті). Визначення черг, спадкоємців і наявність у них підстав для спадкоємства - все це робота нотаріуса. Також нотаріус зобов'язаний виконати наступні дії: оповістити спадкоємців і кредиторів спадкодавця, прийняти заяви від них, вирахувати частини спадкового майна для кожного спадкоємця, роз'яснити всім учасникам спадкоємства їх права і обов'язку щодо спадку, сприяти їм і т.д.

Другий спосіб застосовується до спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем до його смерті. Такий спосіб передбачений в частині 3 статті 1268 Цивільного Кодексу.

Спадкоємці що успадковують таким чином, відносяться до так званої пільгової категорії. Це пов'язано з тим, що для ухвалення спадку їм не потрібно подавати заяву, необхідно лише підтвердити документально факт свого постійного мешкання разом із спадкодавцем.

Доказом даного факту може служити запис в паспорті спадкоємця (що він зареєстрований в тій же квартирі/будинку), довідка з житлово-експлуатаційної організації і інші документи, підтверджуючі цей факт.

Частина 4 статті 1268 Цивільного Кодексу передбачає третій спосіб прийняття спадку - прийняття спадку малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Ці групи спадкоємців теж відносяться до пільгової категорії, оскільки для прийняття спадку їм також не потрібно подавати нотаріусові заяву про ухвалення спадку.

І наприкінці додам, що спадок можна не тільки отримати, але і відмовитися від нього. При небажанні приймати спадок будь-який спадкоємець може подати заяву про відмову від прийняття спадку. Таке право передбачене частиною 1 статті 1268 Цивільного Кодексу.

Для оформлення відмови від спадку, спадкоємцеві треба подати нотаріусові відповідну за змістом заяву - заява про відмову від прийняття спадку.


[ Редактирование Mon Dec 15 2014, 07:25AM ]

юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
advokat
Tue Dec 20 2011, 07:33AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
_____________________ районний суд
Позивач: ПІП_____________________
00000, м. _______, вул. ____________
тел______________________________

Відповідач1: Перша _________ державна

нотаріальна контора, 00000, м._______,

вул. __________________ т.111-11-11


Відповідач2: Бюро технічної інвентаризації
та Експертної оцінки 00000, м. ________,
вул. __________________ тел. 121-11-11


Позовна заява
про визнання права власності в порядку спадкування


Я, разом із своєю сім’єю проживаю у м. __________ в будинку по вул. ___________. Квартира, загальною площею 45,9 кв.м., складається із двох кімнат, кухні, коридору, ванни та туалету.
Вищезгадана квартира знаходиться у Житлово-будівельному кооперативі «_______». Пайовий внесок за квартиру у розмірі 2800 крб. було сплачено моїм батьком, що посвідчується довідкою виданою головою ЖБК «_________» та квитанціями про сплату.
13.06.2009р. мій батько помер, залишивши мені згідно заповіту усе майно, що належало йому на час смерті. У передбачений законом шести місячний термін я звернувся в першу ___________ державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Незважаючи на це прийняти у спадщину квартиру мені так і не вдалося.
Ч. 3 ст. 384 ЦК України наголошує на тому, що у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Таким чином я як спадкоємець свого батька є власником даної квартири, а та обставина, що право власності на нерухоме майно підлягає реєстрації (ст. 182 ЦК України) не може нікому давати підстави для заперечення того, що відповідно до ч. 3 ст. 384 ЦК України в момент викупу (повного внесення паю) член житлово-будівельного кооперативу набуває права власності на квартиру.
Стаття 41 Конституції України наголошує на праві кожної людини володіти, розпоряджатись та користуватись своєю власністю. Ст. 319 ЦК України наголошує на тому, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. Мій покійний батько, володів на праві власності – квартирою. Однак я не можу скористатись ним та отримати належне мені майно.
Ст. 16 ЦК України дає перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Зокрема одним з них є визнання права. В даному випадку моє право на квартиру не визнається.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 319, 384 ЦК України, ст.ст. 3, 118, 119 ЦПК України,
прошу:

- визнати за мною право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру за адресою м. ________, вул. __________


Додаток:
1. Копії позовної заяви;
2. Копії свідоцтва про смерть;
3. Копії паспорту;
4. Копії свідоцтва про народження;
5. Копії довідки х ЖБК № 000 від ____ 2009р.;
6. Копії технічного паспорта на квартиру за адресою м._______, вул. ___________;
7. Квитанція про сплату судового збору;
8. Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

«___»___________20__р. ПІП_______________


[ Редактирование Mon Dec 15 2014, 07:26AM ]

АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
DOCtor
Mon Jan 16 2012, 09:28PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Розгляд проблем, які найчастіше виникають під час наслідування будівель та земельних ділянок

Успадкування землі

У положенні частини 1 статті 1 нині діючого Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) проголошено, що Земля є основним національним багатством.Ймовірно тому земельні правовідносини найбільш складні, мають непослідовний і суперечливий правове регулювання, прикладами якого є три різні закони, що діють протягом останнього сорокаріччя: Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970 року, Земельний кодекс України від 18.12.1990 року і Земельний кодекс України від 21.10.2001 року.
Земля, яка була 50 років тому, залишилася тією самою землею, а її власники вже не один раз змінилися, як правове регулювання та правовий режим прав на землю. Тим не менш, за всі часи не змінним було одне: якщо на руках відсутній документ про право на землю спадкодавця, право на землю не виникне навіть унаслідок тривалого і сумлінного відкритого використання такої земельної ділянки і сплати всіх необхідних податків за таке землекористування. Для встановлення того, існує чи відсутнє право на землю, необхідно простежити коли, на якій підставі виникло і як змінювалося право на земельну ділянку.

З 1917 року до 1990 року земля була винятковою власністю держави і надавалася громадянам СРСР тільки у користування. Користування землею було безстроковим (постійним) або тимчасовим (короткострокове або довгострокове). Передача землі у користування здійснювалася шляхом відводу на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної та сільської Рад народних депутатів.Постійне користування землею посвідчується державними актами на право користування землею. Тимчасове користування - рішенням або актом органу, який прийняв рішення про передачу землі у користування.

З 1990 року по 2001 рік, власність на землю мала такі форми: державну, колективну, приватну. Крім цього, земля передавалася в користування.

Громадяни України мали право на отримання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного та гаражного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадянам проводилася місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Передача у власність земельної ділянки, який був раніше наданий громадянину, проводилася сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка ), садівництва, дачного та гаражного будівництва. Ці земельні ділянки передавалися у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, які підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, який засвідчує це право. Документом, який засвідчував право власності або право постійного користування землею був державний акт, який видавався і реєструвався сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, крім отримання землі у власність для вищезазначених цілей, у розмірах встановлених законодавством, громадяни мали право в цей період оформити право власності на землю, яка була раніше надана у користування. Якщо цього не було зроблено, земля залишалася на праві користування.

З 2001 року на землю існує право власності (приватна, комунальна, державна), право користування (постійне або термінове - оренда), право земельного сервітуту та право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови (суперфіцій).

Згідно зі ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Державна реєстрація права здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Документи, що засвідчують право на земельну ділянку, перелічені в ст. 126 ЗК України, це:
Державний акт на право власності,§
Державний акт на право постійного користування землею,§
Договір оренди на оренду земельної ділянки,§
Цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена згідно з вимогами законодавства та державний акт на право власності попереднього власника з двома відмітками, які здійснюють нотаріус при посвідченні угоди та орган, який здійснює державну реєстрацію права на земельну ділянку,§
Свідоцтво про право на спадщину земельної ділянки та державний акт на право власності попереднього власника з двома відмітками, які здійснюють нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину та орган, який здійснює державну реєстрацію права на земельну ділянку.§
Незалежно від того, коли виникло право власності або право користування землею, воно зберігається відповідно до п. 7 Перехідних положень чинного ЗК Україна. Отже, громадяни та юридичні особи, які отримали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, які були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Звертаємо увагу, що згідно з ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) до спадкоємців у порядку спадкування на загальних підставах переходить лише право власності на земельну ділянку, із збереженням його цільового призначення. Право користування землею не може бути успадковано.

Для оформлення права власності на землю в порядку спадкування необхідно довести, що спадкодавець придбав відповідне право в установленому законом порядку. Такими доказами для нотаріуса є правовстановлюючі документи, перелік яких наведено вище. Дуже часто спадкодавця не залишають після себе правовстановлюючих документів на землю. У такому випадку, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку. Єдиним виходом у вирішенні питання про право власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів є звернення з позовом до суду.Потрібно відзначити, що подібні суперечки вирішуються судами дуже часто, але в будь-якому випадку, рішення суду, в першу чергу, залежить від обставин справи.

Так, у справі № 2-2030/08 було прийнято позитивне рішення від 15.09.2008 року, яким задоволено вимоги позивача, визнано право власності на будинок та земельну ділянку. Земельна ділянка належала на праві власності батькові померлого відповідно до державного акта. Померлий не встиг до смерті оформити за собою право власності на земельну ділянку і отримати державний акт на землю, у зв'язку з чим, дочка померлого не змогла отримати це майно в порядку спадкування, звернувшись до нотаріуса. У суді дочка померлого просила визнати право власності на нерухоме майно за собою в порядку спадкування. Суд прийшов до висновку, що оскільки право власності виникло у дідуся позивачки, що засвідчується державним актом, його син - батько позивачки, отримав землю і будинок у власність у порядку спадкування після смерті дідуся позивачки, фактично прийнявши цю спадщину як спадкоємця першої черги. У зв'язку з чим, позивачка також має право на спадкове майно, так як є єдиним спадкоємцем свого померлого батька.
У справі № 2-37707 рішенням від 17.01.2007 року було відмовлено позивачу у визнанні права власності на земельну ділянку, оскільки не були надані докази оформлення спадкодавцем технічної документації на земельну ділянку, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, одержання документа, який засвідчує право на неї, і державну реєстрацію цього правовстановлюючого документа.

Таким чином, при відсутності у спадкодавця документа, що посвідчує право на землю, представляється можливим отримати землю у спадок за умови, що право власності на землю виникло у спадкодавця на законних підставах. А комплекс таких доказів, як рішення виконавчого органу, технічна документація, пояснення свідків є основним інструментом для захисту своїх прав у суді.

Це необхідно пам'ятати і тим спадкоємцям, спадкодавця яких, в сучасний період не встигли отримати державний акт на землю, наприклад, через відсутність в органах земельних ресурсів спеціальних бланків. Такі обставини можуть стати фатальним перешкодою в отриманні цієї землі у спадщину. Як вже зазначалося вище, право власності на землю виникає лише після його державної реєстрації.У зв'язку з чим, тим потенційним власникам, хто тривалий час очікує видачі державного акту на земельну ділянку, або довгий час не може отримати документи про реєстрацію в Центрі державного земельного кадастру, радимо звернутися до суду і зобов'язати уповноважений орган видати правовстановлюючий документ. Це, можливо, не прискорить видачу акту, проте допоможе зафіксувати на папері момент виникнення відповідного права і позбавить спадкоємців важкого тягаря відстоювання законних інтересів.

Спадкування будівель

З огляду на проблеми успадкування землі, можна зробити нехитрий висновок про те, що право на отримання земельної ділянки у спадщину виникає лише за умови виникнення права власності на цю землю у спадкодавця. Не мине таке застереження і питання спадкоємства будівель. Однак, на відміну від статичної землі, будівлі мають особливий правовий режим з точки зору виникнення права на них.

Умовно можна виділити два види будівництва: законне і незаконне.
Законним будівництвом є будівництво, розпочате і здійснене:
1. на земельній ділянці, що відведена для цієї мети (належить на праві власності чи праві користування особі-забудовнику і її цільове призначення допускає здійснення такого будівництва);
2. за наявності належним чином затвердженого проекту будівництва;
3. за наявності належного дозволу, в разі необхідності отримання такого дозволу;
4. за умови дотримання будівельних норм і правил.

Розглянемо нюанси спадкування будинку, будівлі або споруди, будівництво яких здійснюється або здійснено законно.
У цій категорії існує дві групи: завершене і незавершене будівництво.

До об'єктів завершеного будівництва належать об'єкти, які введені в установленому порядку в експлуатацію. Це випливає з пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7 / 5 з 07.02.2002 року (надалі - Тимчасове положення). А саме, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Після введення об'єкта в експлуатацію власнику об'єкту видається свідоцтво про право власності, яке реєструється Бюро технічної інвентаризації в державному реєстрі прав. З моменту державної реєстрації права на завершений будівництвом об'єкт, особа стає власником цього об'єкта.

Правовстановлюючим документом на такий об'єкт є свідоцтво про право власності. Якщо власник завершеного будівництвом об'єкта через смерть не зможе отримати свідоцтво про право власності, спадкоємцям доведеться звертатися до суду для визнання за ними права власності на спадщину, оскільки спадкодавець здійснював законне будівництво, яке було введено в експлуатацію, тим не менш, не встиг отримати правовстановлюючий документ.Таке право має бути визнано судом, як у рішенні від 17.01.2007 року у справі № 2-377/07. Позивачка просила визнати право власності на житловий будинок, який був побудований її батьками в 50-х роках минулого століття, за власні кошти, на земельній ділянці наданої їм сільрадою для забудови та постійного користування. Свідоцтво про право власності не було отримано, реєстрація в БТІ не здійснювалася, у зв'язку з нерозумінням матір'ю вимог законодавства з цього питання. Проте будинок побудований за згодою виконкому сільради, відповідає будівельним нормам і правилам Україні, є придатним для проживання (експлуатації), що підтверджується довідкою виконкому сільради, довідкою-характеристикою БТІ, технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна. Внаслідок чого, у позовних вимогах було задоволено. У такому випадку, головне довести, що будинок був побудований законно, будівництво закінчено, а спадкоємець має право одержати спадщину.

Інша ситуація складається у разі не завершених будівництвом об'єктів. Як випливає з вищевикладеного, об'єкти, не завершені будівництвом - об'єкти не здані в експлуатацію і які неможливо визнати придатними для експлуатації, як це було зроблено у вище наведеному прикладі.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання (надалі - матеріали), які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).Визнати право власності на матеріали можливо в будь-який момент, щоправда, лише шляхом звернення до суду, оскільки законом не передбачена реєстрація права власності на матеріали. Однак існує виняток з цього правила.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України, у разі необхідності, особа, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який, реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна,проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Можна сказати, що матеріали є об'єктом незавершеного будівництва, однак зареєструвати право власності на них як об'єкт нерухомого майна можливе лише за умови, що це майно стане предметом відповідної угоди.

Це також випливає із абз. 2 п. 1.4 Тимчасового положення, яким встановлено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у випадку необхідності укладання угоди щодо об'єкта незавершеного будівництва.

Таїмо спосіб, реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва відбувається в разі необхідності укладення договору щодо цього об'єкту. Ця умова може негативно вплинути на процес визнання права власності за спадкоємцями на об'єкт незавершеного будівництва, оскільки, після смерті спадкодавця, у нього може і не існувати необхідність укладення угоди щодо майна, а зареєструвати право власності на об'єкт незавершеного будівництва неможливо, тому що відсутній документ про право на спадкування об'єкта незавершеного будівництва. Останній документ неможливо отримати в силу того, що немає правовстановлюючого документа на об'єкт незавершеного будівництва. Як ми бачимо, це є замкнутим колом.

У зв'язку з чим, можна скористатися правом на визнання спадкоємця - особою, до якої перейшли права і обов'язки забудовника в порядку абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України. Успішним прикладом визнання права власності в порядку спадкування на будівельні матеріали, які були використані при будівництві житлового будинку, готовність якого становила 13%, можна назвати рішення у справі № 2-197 від 18.08.2009 року. Оскільки, будівництво не було закінчено за життя батьків позивача, він просить визнати право власності на конструктивне споруда - фундамент, вартістю 29830 грн., Яке знаходиться на земельній ділянці, виділеній для індивідуального житлового будівництва. Позивач просить суд визнати, що до нього перейшли права та обов'язки як забудовника, оскільки він має намір завершити будівництво. Важливою особливістю цієї справи є набір доказів на підтвердження законного будівництва недобудованого (незавершеного будівництвом) будинки, а саме: рішення виконкому міськради про надання земельної ділянки для індивідуального будівництва, пояснювальна записка до проекту забудови земельної ділянки, акт винесення в натуру меж земельної ділянки та розбивки будівель .

У справі № 2-354 також прийнято рішення на користь позивача-спадкоємця, визнано право власності на будівельні матеріали, оскільки будівництво здійснювалося батьком позивача відповідно до закону. Така позиція була викладена в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7: якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та обов'язки як забудовника, входять до складу спадщини.

Виходячи з цього, ми можемо прийти до висновку про те, що успіх у визнанні права власності на об'єкт незавершеного будівництва або на матеріали, які задіяні в будівництві, залежить від законності здійснення даного будівництва. В іншому випадку, неминуча проблема, про яку мова піде далі.

Незаконне або самовільне будівництво є справжньою проказою нашого часу.На жаль ні забудовники, які здійснюють незаконне будівництво, ні їхні майбутні спадкоємці, не усвідомлюють всіх ризиків, з якими пов'язані такі капіталовкладення.

Незаконним будівництвом, яке згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України має назву самовільного, є будівництво, яке відповідає таким ознаками:
1. здійснено або здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети в установленому порядку;
2. за відсутності належного дозволу на будівництво;
3. за відсутності належним чином затвердженого проекту для будівництва;
4. здійснення будівництва з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Кожен з ознак є самостійним і достатнім для того, щоб вважати будівництво незаконним (самовільним).

У ч. 2 ст. 376 ЦК України зазначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Необхідно вказати, що самовільне будівництво не схвалювалося і в минулому.Стаття 105 Цивільного кодексу УРСР від 1963 року передбачала наслідки самовільного будівництва будинку. Громадянин, який побудував будинок або його частина (прибудова) без встановленого дозволу, або без належним чином затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи прибудовою (продавати, дарувати, здавати в оренду і т. п.).

Ці норми є ключовими в питанні успадкування об'єкта самовільного будівництва та простежуються у рішенні від 18.10.2007 року у справі № 2-960/07. Позивач звернувся до суду і просив визнати право власності на земельну ділянку та житловий будинок, які мати позивача заповіла своїм дітям. Суд, відмовляючи у позові, вказав, що для виникнення права власності на будинок необхідно, щоб цей дім був побудований на землі, відведеної спадкодавцеві за договором у безстрокове користування для будівництва, або була придбана в іншому встановленому законом порядку. У зв'язку з чим, спадкодавець мав би право зводити на ділянці будівлі, споруди та придбав би на них право власності. У протилежному випадку, будинок буде вважатися самовільним будівництвом з усіма правовими наслідками, передбаченими ст. 376 ЦК України (ст. 105 ЦК УРСР в ред. 1963 року).

Не дивлячись на те, що внаслідок самовільного будівництва, майнові права спадкоємців можуть стати взагалі нереалізованими, сучасне суспільство з нездоровим впертістю і вірою в «світле майбутнє» не лякають такі обставини.Керуючись принципом «з будь-якої ситуації є вихід», розглянемо яким чином вирішити проблеми успадкування об'єктів самовільного будівництва.

По-перше, ч. 3 ст. 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеному для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку цій особі під уже збудоване нерухоме майно. Отже, за умови оформлення прав на земельну ділянку за спадкодавцями, наприклад, шляхом викупу, при усуненні порушень будівельних норм і правил, якщо такі є, сплату штрафу за незаконне будівництво і складанні технічного паспорта, представляється можливим визнати право власності на такий об'єкт у судовому порядку .

По-друге, якщо земельна ділянка була з самого початку відведена в установленому порядку для будівництва або перебував у власності спадкодавця, то після виключення інших ознак самовільного будівництва, про які говорилося вище, цілком обгрунтовано визнання права власності на будівлю за спадкодавцями. Такий варіант реалізований на практиці у справі № 2п-4 2008р., У рішенні від 14.02.2008 року визнано право власності на самовільно збудований житловий будинок.

По-третє, якщо все таки неможливо усунути неприємність з правами на земельну ділянку, потрібно відштовхуватися від таких питань: чи був об'єкт побудований або перебудований? чи можливо отримати довідку-характеристику (витяг) на попередній будинок, який було перебудовано? чи був придбаний за угодою перебудований будинок? на якій підставі почалося будівництво? Відповіді на ці питання можуть допомогти вирішити складний клубок юридичних казусів, які, як правило, виникають внаслідок прагнення людей обійти бюрократичні та інші складності в процесі реалізації свого права на створення майна.

Зазначеними прикладами не обмежується коло питань, які виникають під час спадкування землі і будівель. Рішення багатьох з певних проблем, на нашу думку, полягає в підвищенні загальної правової культури та культури власності в державі. Відповідальні власники майна повинні турбуватися про наявність всіх необхідних документів, для того, щоб не втратити майно для своїх спадкоємців і не сперечатися про недосконалому законодавстві та несправедливості життя.


[ Редактирование Mon Dec 15 2014, 07:26AM ]

DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
advokat
Mon Feb 27 2012, 11:53AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Нерухомість у спадок


Оформлення документів на спадкоємство нерухомого майна краще не відкладати "на потім". На виконання всіх процедури відводиться півроку. Тому, якщо затягнути процес, можна залишитися ні з чим. Факт спадку в нашій країні обнародується в день смерті власника житла або, кажучи юридичною мовою, спадкодавця. З цієї миті і протягом півроку всі потенційні спадкоємці можуть прийти до нотаріуса в тому місті, де проживав померлий власник квартири або дому, для початку нотаріального провадження зі спадкоємства. Цей термін надається якраз для того, щоб зацікавлені особи змогли взяти участь в своєрідному "конкурсі" на спадок. Після закінчення шести місяців нотаріус з'ясовує, хто з осіб, що подали "заявку", має право отримати нерухомість у свою власність.


Сам же процес оформлення нерухомості в спадок досить непростий. Тому необхідно враховувати ряд аспектів. Так, існує лише два законні способи вступити у володіння власністю. Перший здійснюється шляхом фактичного вступу до спадкового користування і володіння майном. Другий шлях – подання заяви про прийняття спадку у відповідні органи.

У будь-якому випадку відкладати вирішення цих питань "на потім" не варто. Якщо родич або інша зацікавлена особа пропустили піврічний термін з поважної причини, припустимо, не були сповіщені про смерть спадкодавця, лежали в лікарні і так далі, то відновити цей процес можна за рішенням суду або з відома всіх спадкоємців.

Законом визначений термін давності за позовами, протягом якого людина може написати заяву до суду щодо захисту свого права на спадок (півроку). Його початок визначається з моменту, коли потенційний майбутній власник квартири дізнався про смерть спадкодавця або про своє право на спадок (якщо це стороння людина, а не родич, до того ж живе далеко).

Ну, а коли людина знає про спадок і не спромоглася зайнятися його оформленням, тоді вважається, що вона від спадку відмовляється. У цьому випадку суд має повне право відмовити такому забудькуватому громадянинові. Зрозуміло, це лише у тому разі, коли він пригадає про спадок із запізненням і подасть позов.

Також важливо знати, як правильно оформити спадок. Для цього необхідно подати заяву, наприклад, нотаріусові, але лише за місцем, де було відкрито заповіт або ж в тому місті або населеному пункті, де знаходиться об'єкт нерухомості. Також необхідно зібрати численні довідки і надати такі документи: паспорт; довідка про те, що на день смерті спадкоємець проживав за такою-то адресою; довідка про відсутність заборгованості з оплати житлових (експлуатаційних) і комунальних послуг; свідоцтво про смерть; документи, що підтверджують право власності на нерухомість; документи, що підтверджують родинні стосунки; довідка БТІ про вартість житла; поверховий план, експлікація; копія фінансово-лицьового рахунку; виписка з будинкової книги; довідка з податкової інспекції про відсутність заборгованості з податку на нерухоме майно.

Якщо заповіт відсутній, то майбутній власник житла визначається по так званому колу спадкоємців. "Буває декілька черг спадкоємства, – пояснює Ірина Юдіна, приватний нотаріус. – Перша черга – це хтось із подружжя, що пережив, а також діти і батьки. Друга черга – це чужі люди, які звертаються за спадком.

Законодавством визначено шість черг, але головні з них – це, зрозуміло, перші дві".

За законом України "Про податок на доходи фізичних осіб" при видачі свідоцтва про спадок для спадкоємців першої черговості спорідненості – подружжя, батьки і діти – податки нульові. Інші ж, хто не відноситься до цієї категорії, зобов'язані сплатити 5% податку, незалежно від самого об'єкту спадкоємства. Коли ж спадок "йде" від нерезидента (тобто не громадянина нашої країни), то згідно із законом необхідно заплатити 15% податку незалежно від ступеня спорідненості з померлим.

Ухилитися від сплати цього податку не вийде, оскільки нотаріус, який видає свідоцтво, зобов'язаний надавати дані про об'єкти до податкової інспекції. Потім документ необхідно оформити в БТІ.

Обійти оподаткування не вдасться і при оформленні дарчої, яка може бути своєрідною формою спадкоємства для того, щоб не чекати півроку для вступу у право власності на нерухомість. Відповідно до чинного законодавства дарування – це угода, за якою одна сторона передає інший майно у власність. Природно, при цьому дарувальник має бути власником нерухомості. Коли ж йдеться про їхню загальну власність, то на дарування необхідна згода всіх останніх власників.

Після нотаріального посвідчення договору і фактичної передачі нерухомості новому власникові договір реєструється в БТІ. Здобуття ордера на вселення в даровану квартиру не потрібне, так само як і не є обов'язковим використання такого житла як місця постійного проживання.

Людина, якій подарована квартира, за наявності у неї постійної реєстрації в житловому приміщенні навіть в іншому місті, не обов'язково має звідти виписуватися. Вона також може не реєструватися за місцем дарованого їй житла.

Як відзначає адвокат юридичної фірми "ЮСТ Україна" Ігор Куликов, при оформленні дарчої між громадянами України першого ступеня спорідненості (батьки, батьки чоловіка, діти) доход обкладається за нульовою ставкою. А ось якщо дар здійснюється від осіб інших ступенів спорідненості, то доход обкладається за ставкою 5%, причому незалежно від об'єкту дарунку.

При набутті нерухомості в дар будь-якою особою від нерезидента ставка податку складатиме 15%. Якщо ж подарунок у вигляді квартири був піднесений нерезиденту від резидента, то такий показник складатиме вже 30 відсотків.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
zukerman
Wed May 30 2012, 01:59PM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 489
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
Судове тлумачення заповіту


Можливі випадки, коли воля заповідача буде викладена незрозуміло або двозначно, що позбавить можливості спадкоємців та нотаріуса її вико­нати. Тому та новела, що нині має місце у ЦК, щодо тлумачення змісту за­повіту, є досить своєчасною та правильною, оскільки не передбачає мож­ливості для нотаріуса тлумачити зміст заповіту, тобто законодавчо відтво­рюється принцип безспірності нотаріального процесу.

У частині 1 статі 1256 Цивільного кодексу України міститься положення про те, що тлумачення запо­віту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

Оскільки заповідачу надано право власноручно писати заповіт, а також право на посвідчення секретного заповіту, то не важко передбачити, що де­яка частина заповітів потребуватиме тлумачення і сприйматиметься спад­коємцями по-різному.

Аналізуючи цю норму виділимо такі два аспекти:
1) тлумачення заповіту може бути здійснено після відкриття спадщини;
2) таке тлумачення здійснюється самими спадкоємцями.

Щодо суб'єктного складу осіб, які можуть тлумачити заповіт, то доцільно розглянути усі можливі випадки. Так, заповіт може тлумачити­ся самими спадкоємцями, коли заповідачем або ж самими спадкоємцями не призначено виконавця заповіту. Хоча у законі нічого не сказано, яким чином відбувається таке тлумачення у порядку частині 1 статі 1256 Цивільного кодексу України, але, на думку авторів, тут йдеться саме про безспірний порядок, оскільки у частині 2 цієї самої норми йдеться про тлумачення заповіту судом у разі спору між спадкоємцями. Тобто таке тлумачення умов, на нашу думку, повинно бу­ти зафіксовано за допомогою певної процедури, оскільки волевиявлення спадкоємців щодо тлумачення умов стосується прав та обов'язків кожно­го із них щодо спадкового майна. Отже, у результаті тлумачення змісту за­повіту може з'явитися договір про конкретизацію і розподіл прав та обов'язків між усіма спадкоємцями (див. проект № 37).

Але вважаємо, що правом тлумачити заповіт володіють не тільки спад­коємці, а й усі зацікавлені і уповноважені особи, до яких треба віднести відказоодержувачів, вигодонабувачів за сервітутом та виконавців за­повіту. При тлумаченні умов заповіту можуть вирішуватися й питання про повернення боргу, тому кредитори можуть стати учасниками тлума­чення заповіту за запрошенням спадкоємців.

Щодо відказоодержувачів, то саме в їх інтересах заповідачем у заповіті робиться заповідальний відказ та ці особи можуть входити до числа спад­коємців (частина 2 статі 1237 Цивільного кодексу).

Щодо виконавця заповіту, то сам заповідач у заповіті за статею 1286 Цивільного кодексу України мо­же доручити йому виконання заповіту, тому для виконання заповіту пот­ребується знання обсягу спадщини, кількості спадкоємців тощо. Крім то­го, виконавець заповіту при його тлумаченні має особисті інтереси і зо­бов'язаний забезпечувати дотримання останньої волі заповідача.
Тому поки положення заповіту будуть незрозумілими, виконавець чи один із спадкоємців не зможе їх виконати. Але тлумачити заповіт його ви­конавець має разом із спадкоємцем(ями) або спадкоємці разом у безспір-ному порядку (частина 1 статі 1256 Цивільного кодексу України) (див. проекти № 38, 39).

На практиці виникає запитання, а чи може нотаріус тлумачити заповіт, адже під його контролем він складався, нотаріус перевіряв його відповід­ність вимогам закону тощо. На нашу думку, нотаріус, який посвідчував заповіт, не може бути віднесеним до осіб, які вправі тлумачити заповіт. Це випливає з того, що при його посвідченні він мав можливість позитивно вплинути на зміст заповіту для того, щоб незрозумілі або двозначні поло­ження заповіту викласти належним чином, а права та обов'язки спад­коємців та відказоодержувачів однозначно конкретизувати, але цього не зробив, тому можуть мати місце ситуації, коли шляхом тлумачення він буде намагатися усунути ті помилки, які він допустив при його посвідчен­ні, а це може негативно вплинути на права спадкоємців.

Крім того, коли йдеться про права та обов'язки спадкоємців за запові­том, вони можуть як потенційні власники вирішити питання про розподіл спадщини, яка складається із прав та обов'язків, на свій розсуд, тобто за спільною їх згодою вони можуть передати майно у натурі, наприклад, буди­нок, спадкоємцеві, який його потребує, а останній компенсує їх частки у спадщині грошима. Нотаріус же - це особа, яка повинна бути неупередженою, та він і не наділений повноваженнями щодо розпорядження правами, які йому не належать, а така ситуація можлива при тлумаченні заповіту. Тому тлумачити заповіт у безспірному порядку можуть спадкоємці, вико­навець заповіту, відказоодержувач, а також вигодонабувач за сервітутом.

Якщо сторонами не буде досягнуто згоди з приводу тлумачення тих чи інших положень заповіту, зокрема один із спадкоємців вважатиме, що його права в результаті такого тлумачення порушуються, така особа вправі звернутися до суду за офіційним тлумаченням змісту заповіту (див. проект № 40).

При тлумаченні заповіту мають застосовуватися правила, встановлені у статі 213 Цивільного кодексу України.
На мою думку та враховуючи, що підставою судового тлумачення заповіту є спір між спадкоємцями, така справа має розглядатися в порядку позовного провадження. Підтвердження вказаного знайдено у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року за № 7.

Тому, на наш погляд, доцільним є визначити абсолютний строк позов­ної давності для умов заповіту в десять років. Тобто умови заповіту не мо­жуть виходити за строк в десять років. При цьому це положення пропо­нується поширювати не тільки на необхідність вчинення відповідних дій, що визначені в заповіті, спадкоємцями, а й на інші умови заповіту. Тут мається на увазі варіант утримання від певних дій та умови заповіту, які можуть настати або ні. Наприклад, якщо в заповіті спадкування бібліоте­ки спадкоємцями ставиться в залежність від закінчення ними певного ви­щого навчального закладу, то їх право і реальна можливість закінчення вищого навчального закладу виходить необмеженою в часі. Здійснювати контроль за місцезнаходженням, використанням або зберігати бібліотеку невизначений час реально неможливо. Тому для конкретизації та визна­чення відповідних строків у спадковому праві й було запропоновано абсо­лютний строк позовної давності, який має встановлюватись у десять років з моменту смерті спадкодавця. У разі ж виникнення спору, цей строк мо­же подовжуватись на термін розгляду справи судом та при наявності інших поважних причин.


юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
zukerman
Mon Feb 25 2013, 01:34PM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 489
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
Оформлення спадкових прав на земельну ділянку.


Після смерті громадянина його майнові права та обов’язки переходять до інших осіб. Такий перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) називається спадкуванням. Порядок оформлення спадкових прав на майно спадкодавця регламентується положеннями Книги шостої Цивільного кодексу України.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Цивільний кодекс передбачає дві підстави спадкування, а саме: спадкування за заповітом та спадкування за законом. У першу чергу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, що є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування лише за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини. Слід також зауважити, що у тому випадку, коли спадкування здійснюється за заповітом, законом визначено вичерпний перелік осіб, які незалежно від змісту заповіту, мають право на обов’язкову частку у спадщині, тобто також закликаються до спадкування. До таких осіб належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які, в даному випадку, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Положеннями Цивільного кодексу закріплено право спадкоємців прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто в день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку у передбаченому законом порядку не відмовився від прийняття спадини, він вважається таким, що її прийняв. При цьому, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

У тому випадку, коли спадкоємець бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав разом із спадкодавцем, він має подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву відповідного змісту. Такі заяви подаються особисто спадкоємцями.

Єдиним документом, що підтверджує право спадкоємців на спадкове майно, є свідоцтво про право на спадщину, яке видається на ім’я кожного спадкоємця, що прийняв спадщину, після закінчення строку, встановленого для її прийняття. Цивільний кодекс України встановлює обов’язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутись до нотаріуса за видачею на його ім’я свідоцтва про право на спадщину на таке майно, а також зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Однак, процес оформлення спадкових прав на земельну ділянку має свої особливості.

Так, нотаріус при оформленні спадщини шляхом витребування відповідних доказів має перевірити певні факти, зокрема, визначити склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (у тому числі земельна ділянка), провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності спадкодавця на таке майно.

На сьогодні, відповідно до положень Земельного кодексу України, до документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, належать державний акт про право власності на земельну ділянку, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом (договір купівлі – продажу, дарування, довічного утримання тощо), а також свідоцтво про право на спадщину. При цьому, у тому випадку, коли право власності на земельну ділянку посвідчується відповідною цивільно-правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину, такі документи не є самостійними правовстановлювальними документами, оскільки до них в якості додатка має бути долучений державний акт про право власності на земельну ділянку, що була відчужена чи успадкована.

Таким чином, у випадку, коли земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину, для оформлення спадкових прав на таку земельну ділянку спадкоємцями має бути подано нотаріусу відповідний правовстановлювальний документ з долученим до нього державним актом про право власності на земельну ділянку, що спадкується.

Крім того, на долученому державному акті повинна міститись відмітка нотаріуса, яким було посвідчено відповідний договір чи видано свідоцтво, а також органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про перехід права власності на земельну ділянку.

Слід зазначити, що відмітка про перехід права власності на земельну ділянку проставляється на долученому до правовстановлювального документа державному акті про право власності на земельну ділянку при кожному подальшому відчуженні (спадкуванні) землі.

Отже, якщо в якості правовстановлювального документа на спадкову земельну ділянку нотаріусу було надано відповідний договір чи свідоцтво про право на спадщину, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку долучає державний акт про право власності на земельну ділянку до такого свідоцтва та проставляє на цьому акті нову відмітку про перехід права власності згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Вказаною постановою затверджено Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, яким, зокрема, передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності за наявності витягу з Державного реєстру земель.

Таким чином, для оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріусу, серед іншого, надаються відповідний правовстаноювальний документ на спадкову земельну ділянку, а також витяг з Державного реєстру земель.

Окремо слід розглянути питання щодо спадкування земельних ділянок іноземними громадянами та особами без громадянства.

Оформлення такими особами спадкових прав на земельні ділянки здійснюється за загальними правилами, передбаченими чинним цивільним законодавством. Однак, Земельним кодексом України встановлено обов’язок іноземного громадянина або особи без громадянства, що прийняли у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, протягом року відчужити таку земельну ділянку. Невиконання зазначеної вимоги є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється у судовому порядку.

Спадкування земельних ділянок, що підпадають під дію мораторію (земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства), встановленого Земельним кодексом України, відбувається на загальних підставах.

ПЕРЕЛІК документів, необхідних для спадкування:

Для отримання свідоцтва про право на спадщину:

Паспорт
Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера
Свідоцтво про смерть спадкодавця
Заява про прийняття спадщини (подається до 6 місяців з дня смерті спадкодавця)
Довідка, що підтверджує факт прийняття спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем (за відсутності заяви про прийняття спадщини)
Довідка про останнє місце реєстрації та проживання померлої особи
Заповіт (для спадкування за заповітом)
Документи, що підтверджують і визначають ступінь родинних відносин між спадкодавцем і спадкоємцем (для спадкування за законом)

Крім вищеназваних необхідні:


Для спадкування квартири (будинку, гаража, тощо):
Документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину, рішення суду, тощо)
Довідка-характеристика (або витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно) з Бюро технічної інвентаризації
Для спадкування земельної ділянки:
Документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку(Договір купівлі-продажу(дарування) і/або Державний акт про право власності на земельну ділянку)
Витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру про відсутність обмежень та обтяжень на земельну ділянку
Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з відділу земельних ресурсів
Для спадкування транспортного засобу:
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) з відміткою про зняття з обліку в органах ДАІ
Акт оцінки вартості транспортного засобу
Для спадкування земельної частки (паю):
Сертифікат на право на земельну частку (пай)
Виписка з членів КСП
Нормативно-грошова оцінка земельного паю на дату смерті спадкодавця
Для спадкування акцій:
Сертифікат акцій
Виписка від реєстратора про стан особового рахунку
Для спадкування майнового паю:
Свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат)
Для спадкування грошових вкладів:
Довідка банку про наявність належних спадкодавцю рахунків та грошових сум на них

Відповідно до змін у законодавстві України можуть бути зміни і в переліку документів для спадкування. З конкретною ситуацією для оформлення прав необхідно звертатись до нотаріуса.


юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
advokat
Sat Mar 16 2013, 08:16AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Деякі проблеми спадкування.


Спадкове право, будучи підгалуззю цивільного, ґрунтується на тій самій джерельній основі, що й останнє. Для нього справедливі всі принципи, правила, морально-етичні важелі, якими керується і цивільне право в цілому. Єдиним є і категорійно-термінологічний апарат. Думається, що на спадкове право більшою мірою впливають сімейні, родинні та інші норми, що склалися в суспільстві. Не випадково, аналізуючи звичаєве цивільне право України XIX — поч. XX ст., відносяться такі поширені у спадковому праві категорії, як заповіти, до внутрішньо-сімейних односторонніх угод. Звичаї, сімейні і родинні підвалини впливали на спадкове право протягом всього часу його існування, не є винятком у цьому сенсі і спадкове право за Книгою VI ЦК України.
Із прийняттям у 2003 року нового Цивільного кодексу України відбулася реформа спадкового права, воно зазнало істотних змін. І розробники ЦК, і подальші дослідники відзначають прогресивний характер реформування спадкового права. Корінна відмінність спадкового права за ЦК України 2003 року від спадкового права ЦК УРСР 1963 року і попередніх кодексів радянських часів полягає не тільки в кількості статей, а й у новій методології спадкування. Спадкове право за новим ЦК — це право ринкової економіки, що позначилося на всьому змісті правового регулювання спадкування.
Оскільки змінилася методологія спадкування, необхідно визначити основні методологічні підходи, за допомогою яких здійснювалося реформування і які покладені в основу положень Книги VI ЦК. Втім, ці положення не можна розглядати як принципи спадкового права, оскільки функції, призначення та роль принципів (універсальність спадкового правонаступництва, свобода заповіту, всебічна охорона прав спадкодавця, спадщини, інтересів спадкоємців від протиправних та аморальних посягань) якісно відрізняються та є дещо іншим. При вирішенні питання про співвідношення методологічних підходів і принципів спадкового права слід визнати за принципами субординаційне значення. Інакше кажучи, обираючи той чи інший методологічний підхід, законодавець не може ігнорувати вимог принципів, які мають керівне значення.
Слід сказати, що підходи, якими керувався законодавець при формуванні норм і інститутів спадкового права, були мінливими і залежали від соціально-економічної ситуації, ціннісних орієнтирів суспільства, пріоритетів правової політики, інших чинників. Тенденції радянського періоду, будучи підпорядкованими комуністичному принципу рівності усіх громадян, зводилися до того, щоб зменшити нерівність громадян, яка зумовлювалася одержанням значної спадщини. З цих міркувань, зокрема, за рахунок включення до першої черги спадкоємців за законом не лише дітей, другого з подружжя, а й батьків спадкодавця, збільшувалася кількість спадкоємців цієї черги, що призводило до пропорційного зменшення розміру частки кожного із спадкоємців. Відмітимо, що вплив підходів радянського періоду зазнали в цій частині і норми Книги VI ЦК України 2003 року. Однак при її створенні було використано оновлений інструментарій. Слід назвати такі методологічні підходи, покладені в основу реформування спадкового права:
- максимальне усунення держави від спадкування майна фізичних осіб (і взагалі із сфери спадкового права);
- розширення диспозитивних засад спадкового права, зокрема значно ширше застосування договірного регулювання відносин у сфері спадкування;
- пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом.

Необхідність мінімізації участі держави у спадкових відносинах обумовлювалася багатьма чинниками, перш за все керівним положенням приватного права: те, що становить приватну власність особи, має залишатись у сфері приватної власності, а держава мусить остаточно відмовитись від зазіхань на те, що їй не належить. Дане правило знайшло свій вияв у багатьох нормах Книги VI ЦК, якими, зокрема передбачено:
1 виключення держави як з кола спадкоємців за законом, так і з кола суб'єктів, яким переходить спадщина, визнана судом відумерлою (стаття 1277 ЦК);
2 збільшення кількості черг спадкоємців за законом з двох до п'яти (статті 1261-1265 ЦК);
3 надання фізичним особам додаткових можливостей у сфері спадкування за заповітом (встановлення нових видів заповітів тощо).

Можна сказати, що названий методологічний підхід реалізовано у Книзі VI повною мірою і досить послідовно. У сучасний період держава закликається до спадкування лише тоді, коли вона зазначена спадкоємцем за заповітом, у всіх інших випадках спадкове майно до держави не потрапляє.
У результаті реформування спадкове право стало більш демократичним, доступним і надійним, у ньому враховані сучасні українські реалії, зарубіжній досвід, досягнення правової науки. Слід виділити такий новий методологічний підхід, як розширення диспозитивних засад у спадкуванні і розширення договірного регулювання спадкових відносин, що раніше взагалі не допускалось. Тут слід назвати можливість у договірному порядку змінити черговість права на спадкування (частина 1 статті 1259 ЦК), змінити розміри часток у спадщині спадкоємців за законом (стаття 1267 ЦК), здійснити договірний розподіл спадщини (стаття 1278 ЦК) тощо. Спадкоємці дістали можливість здійснювати тлумачення заповіту (стаття 1256 ЦК). Разом із цим законодавець, розширюючи можливості громадян у сфері спадкування, окремі новели врегулював досить фрагментарно, залишивши певні недомовленості. Це стосується зокрема спільного заповіту подружжя (стаття 1243 ЦК), який містить певні елементи договору між подружжям, визначаючи долю спільного майна на випадок смерті. Доцільно було б визначити правила, що відбивають природу спільного заповіту, передбачивши, що після смерті одного з подружжя спадщина відкривається лише стосовно майна, не охопленого спільним заповітом. Неврегульованою є процедура переходу частки у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя до другого з подружжя, який його пережив (частина 2 статті 1243 ЦК). Очевидно, слід говорити про припинення внаслідок смерті одного з подружжя права спільної сумісної власності. До того ж законодавець невиправдано звузив предмет спільного заповіту, обмеживши його тільки майном, яке набуте подружжям за час шлюбу, хоча спільна сумісна власність може виникати і з інших підстав, наприклад, унаслідок приватизації житла (стаття 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»), у результаті спільної праці і на спільні кошти членів сім'ї (частина 4 статті 368 ЦК) тощо. Недоліки законодавця спричинили певне відторгнення цього виду заповіту нотаріальною практикою.
Наступним методологічним підходом є визнання пріоритету спадкування за заповітом над спадкуванням за законом. У працях багатьох авторів стверджується очевидність такого пріоритету принаймні з тих підстав, що законодавець поставив на перше місце норми про спадкування за заповітом, розмістивши їх перед нормами про спадкування за законом. Звичайно, технічне розташування правових норм само по собі не свідчить про принципову позицію законодавця, оскільки при реалізації обраного підходу виявлено певну непослідовність і неповноту. Зокрема, постає питання, наскільки коректно вести мову про пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, адже сам законодавець розглядає їх як юридично рівнозначні види спадкування (стаття 1217 ЦК). Думаємо, що слід розрізнити вид і підставу спадкування. Очевидно, що йдеться про пріоритет спадкування за заповітом саме як підстави, а не як виду спадкування. У чому це знайшло свій прояв? Перш за все у збільшенні законодавчої уваги до заповіту як підстави спадкування, яке забезпечене шляхом розширення переліку видів заповітів, надання можливості тлумачення заповіту як самими спадкоємцями, так і судом, обмеження кола випадків, коли здійснюється спадкування за законом незалежно від змісту заповіту, тобто спадкування обов'язкової частки у спадщині. Однак поставити спадкування за заповітом на перше місце, перед спадкуванням за законом, не означає забезпечити його пріоритет. П'ятирічна практика застосування Книги VI ЦК і судами, і органами нотаріату свідчить про наявність певних прогалин і непослідовність у застосуванні цього підходу. Проілюструємо це на прикладі. Так, спадкодавець визначив 80 у заповіті декількох спадкоємців, один з яких помер до відкриття спадщини. Книга VI ЦК не містить відповіді на питання, як здійснюється спадкування в такій ситуації. Відповідно до статті 1275 ЦК частка у спадщині переходить до інших спадкоємців за заповітом лише тоді, коли спадкоємець відмовився від її прийняття або не прийняв спадщину (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»). Говорити в такій ситуації про спадкування за законом означало б нехтувати повністю волю заповідача. Тому видається, що тут повинен повною мірою працювати пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом. Ще з часів застосування ЦК УРСР 1963 року у судовій та нотаріальній практиці укорінився підхід, згідно з яким конкретно визначена у заповіті частка спадкоємця, який помер (відпав), переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними у рівних частках. Якщо ж спадкодавець заповідав усе своє майно (без визначення часток) призначеним ним спадкоємцям (спільне закликання до спадкування), частка спадщини, що належала б спадкоємцю, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках і в тих випадках, коли є інші спадкоємці за законом (Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 23 березня 1984 року). Тобто коли заповідач визначив у заповіті декількох спадкоємців, не визначивши їхніх часток у спадщині, його бажанням було, щоб спадщина перейшла саме цим спадкоємцям. Тому стверджувати, що у разі смерті одного з них спадщина в певній частині є вільною від заповіту, помилково. На нашу думку, від цього закріпленого у правозастосовній практиці правила і за умов застосування ЦК України 2003 року відмовлятися не слід.
Наступним проблемним місцем застосування пріоритету спадкування за заповітом над спадкуванням за законом є визначення обов'язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК). Обов'язкова частка у спадщині — по суті єдине правило, що обмежує свободу заповіту в цивільному праві, однак необхідно визнати, що обмежує цю свободу досить істотно. ЦК України виходить з того, що обов'язкова частка формується з усього спадкового майна. Суб'єкти права на обов'язкову частку спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Це означає, що визначивши розмір обов'язкової частки, нотаріус повинен формувати її за рахунок усього спадкового майна, не розділяючи його на майно, охоплене заповітом і майно, що не охоплененим. Саме такий підхід відповідатиме буквальному змісту статті 1241 ЦК. При цьому на відміну від ЦК України, у ЦК РФ та інших країнах колишнього Союзу РСР застосовується інший підхід, який вимагає визначення обов'язкової частки спочатку у майні, яке не охоплене заповітом, а вже потім, за недостатності у майні, що охоплене заповітом. Звичайно, обидва підходи мають свої недоліки і переваги. Варіант ЦК України, за яким обов'язкова частка формується з усього складу спадщини, призводить до порушення прав спадкоємців за заповітом і цим нехтується закладений в основу ЦК пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом. Варіант уявного поділу спадкового майна на охоплене заповітом і не охоплене ним не узгоджується з буквальним змістом статті 1241 ЦК.
Певним компромісом є підхід, запропонований у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: за згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Звичайно, прагнення авторів пропозиції забезпечити баланс інтересів необхідних спадкоємців і спадкоємців за заповітом є очевидним. Однак, чи відповідає висловлена пропозиція дійсному змісту закону? Нам бачиться, що можуть бути запропоновані й інші підходи до формування обов'язкової частки у спадщині, які б повною мірою відповідали методологічним засадам Книги VI ЦК.
Обравши пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом як магістральний методологічний підхід, законодавець дотримувався його непослідовно, а окремі положення Книги VI ЦК є занадто лаконічними. Так, у частині 5 статті 1275 ЦК міститься застереження, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Попередньо може скластися враження, що законодавець виокремлює два види відмови від прийняття спадщини — відмова від прийняття спадщини за законом і відмова від прийняття спадщини за заповітом, які мають самостійне, автономне значення. Окремі автори взагалі визнають за спадкоємцем право відмовитись від виконання заповіту із збереженням за ним можливості спадкувати за законом]. Така пропозиція є вкрай небезпечною і з теоретичних, і з прикладних позицій.
Уявімо собі ситуацію, що на спадкоємця за заповітом, який одночасно належить до кола спадкоємців за законом, покладено виконання заповідального відказу. За конструкцією «двох самостійних видів відмов» спадкоємець може відмовитись від прийняття спадщини за заповітом і прийняти спадщину за законом, будучи вільним у такому випадку від будь-якого заповідального відказу. Однак у такому разі не тільки ігнорується воля заповідача, а й нехтується принцип універсальності спадкового право-наступництва. Тому нам видається, що відмовляючись від спадщини, спадкоємець втрачає право на спадкування. Відмова від прийняття спадщини діє незалежно від підстави спадкування і має «наскрізний» характер. Що стосується положень частини 5 статті 1275 ЦК, то дану норму слід розуміти таким чином, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування лише спадкового майна, не охопленого заповітом.
Методологічним недоліком Книги VI ЦК слід визнати недостатнє опрацювання положення про спадкування окремих об'єктів цивільних прав. Законодавець лише фрагментарно торкнувся питань спадкування права на земельну ділянку (стаття 1225 ЦК), частки у праві спільної сумісної власності (стаття 1227 ЦК), права на вклад у банку або фінансовій установі (стаття 1228 ЦК), права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки (стаття 1230 ЦК), обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем (стаття 1231 ЦК). Поза увагою залишилися аспекти спадкування майнових комплексів підприємств, цінних паперів, прав на частку у статутному капіталі підприємницьких товариств, зобов'язальних прав вимоги. Втім саме з цих об'єктів і складаються крупні капітали і в умовах формування другого та наступних поколінь власників проблемні питання спадкування вказаних об'єктів будуть досить актуальними. Відмінність радянської та ринкової систем спадкування полягає саме у визначенні об'єктів спадкового наступництва. Не випадково, західні дослідники зазначають, що у невеликих спадкових справах різниця між обома системами є незначною. Однак як тільки мова йде про спадкування земельних угідь, підприємств, цінних паперів, одразу ж проявляється антагонізм цих систем. У цьому аспекті можна стверджувати про перехідний характер відповідних норм ЦК України про спадкування, які будуть зазнавати змін і доповнень під впливом потреб часу.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Fri Mar 22 2013, 12:31PM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Зразок позовної заяви про поновлення строків прийняття спадщини


До ---------- міського суду
Адреса: 61202, м.Харків,пр-т Перемоги,52 «В»
Тел.(0572)38-63-33

Позивач:---------------------------
Адреса: -------------------
Тел.-------------

Відповідач:----------------------
Адреса:------------------------
Тел. (----------------------


Позовна заява
про поновлення строків прийняття спадщини


Мій батько, Іванов Іван Іванович, помер 20 квітня 2008року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть ВЛ № 12345. Заповіту він не лишив. Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК я являюся спадкоємцем першої черги за законом. Інших спадкоємців першої черги у батька немає.
Мені відомо, що батько був власником однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою м. Харків пр. Гагаріна, 348Б кв. 13, та особистих речей.
В установлений законом шестимісячний термін я не звертався до нотаріусу з заявою про прийняття спадщини по причині тривалого трудового відрядження за кордон.
Перебуваючи за кордоном, мені стало відомо, що батько помер, однак передчасно повернутися я не міг,оскільки це було обумовлено у трудовому договорі.
Після повернення з відрядження 2 листопада 2008 року я звернувся до нотаріуса за місцем проживання свого батька з наміром прийняти спадщину. Однак з'ясувалося, що мною було пропущено строки для прийняття спадщини, передбачені ч.1 ст. 1270 ЦК, а саме 6 місяців від моменту відкриття спадщини.У зв'язку з цим нотаріус відмовив мені у вчиненні нотаріальної дії, про що було винесено постанову.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини,суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1261, 1269, 1270, 1272 ЦК, керуючись ст.ст. 109, 118-120 ЦПК


ПРОШУ СУД:


1. Визначити мені, Іванову Івану Івановичу, 06 вересня 1940 року народження, що мешкаю за адресою: 61065, м. Харків вул. П. Слинька, 6, додатковий двомісячний строк для подачі мною заяви про прийняття спадщини після померлого 20 квітня 2008 року мого батька Іванова Івана Івановича, в Шосту Харківську державну нотаріальну контору.

Додатки:

1.Копія свідоцтва про смерть Іванова Івана Івановича.
2.Копія свідоцтва про народження Іванову Івану Івановичу.
3.Копія паспорту Іванову Івану Івановичу.
4.Копія трудового договору Іванову Івану Івановичу з ТОВ «Емігрант».
5.Копія закордонного паспорту Петренка Олександра Вікторовича.
6.Копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальноїдіі щодо прийняття спадщини Петренком Олександром Вікторовичем.
7.Квитанція про сплату судового збору.
8.Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
9.Копія позовної заяви із додатками для відповідача.
12 листопада 2008 року Петренко

Будь-яке співпадіння з прізвищами сторін в позовній заяві та викладених фактах з реально існуючими є випадковим.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
Переход на страницу       >>   

Перейти:     Наверх

Транслировать сообщения этой темы: rss 0.92 Транслировать сообщения этой темы: rss 2.0 Транслировать сообщения этой темы: RDF
Powered by e107 Forum System