Главное меню
Форум Проф Инфо
Юридический Форум Чугуев
У молодежи есть будущее.
Адвокат по уголовным делам.
Aдвокат по уголовным делам.
Юридичексие услуги
Чугуев Брокер
Срочно сниму квартиру Чугуев
У нас не курят
У нас не пьют
Кодирование
Продам ВАЗ 2101
Поиск Чугуев Проф Инфо
Добро пожаловать,
Пользователь:

Пароль:



[ ]
В сети
Пользователи: 0

Гости: 26

54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x forum
54.36.x.x forum
40.77.x.x forum
40.77.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x chuguevpro..
18.215.x.x forum
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x rss
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x forum
46.229.x.x forum
46.229.x.x news
54.36.x.x forum
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x forum
46.229.x.x forum
54.36.x.x calendar
46.229.x.x forum
46.229.x.x news
54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x calendar
46.229.x.x forum

Последние посетители

zukerman Mon 09:43
support Thu 13:29
trillaJaics Thu 13:03
ildargnedkov Thu 11:14
marinagt11 Thu 00:44

Новые пользователи

адвокат Tue 17:04
Samarova_1983 Tue 05:46
AllaSeroza Wed 21:23
Romanbouro Sat 18:56
Alevtina Tue 08:21
Форум Проф Инфо
Re: Адвокат по семейным делам Чугуев
Чугуївський міський суд Харківської області 63503,[...]
Добавил адвокат
12 Jun : 07:40

Re: Котел газовый
Осенью поставили себе газовый котел фирмы Nova Flo[...]
Добавил VIadysIav
25 Apr : 17:41

Котел газовый
Нужно будет на следующую зиму купить новый газовый[...]
Добавил IlonaDy
02 Apr : 23:01

Re: День Рождения Леонардо Вильгельма Ди Каприо
Не знала, что у него такое звучное полное имя!
Добавил Tsilyichka
01 Apr : 05:08

Подскажите
Девочки подскажите пожалуйста хороший хозяйственны[...]
Добавил Tsilyichka
31 Mar : 13:59

Re: мечта мужчин
Так и о чем же они мечтают?)
Добавил Tsilyichka
30 Mar : 14:00

Re: анегдодец:)
Лев и бык сидят в баре. У льва зазвонил мобильный.[...]
Добавил Tsilyichka
29 Mar : 17:46

Re: ЗДОРОВЬЕ
Здоровый образ жизни - это наше все!
Добавил Tsilyichka
29 Mar : 17:45

Re: Дежурная юридическая консультация Чугуев АДВОКАТ
advokat написал(а) ...1. Бесплатные юридические ус[...]
Добавил zukerman
26 Mar : 17:37

Re: Одежда для детей
Отличная детская одежда от рождения и до шести лет[...]
Добавил VIadysIav
21 Mar : 13:57

Одежда для детей
Подскажите где можно купить качественную одежду из[...]
Добавил IlonaDy
19 Mar : 18:15

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - исковое производство
Чугуївський міський суд Харківської області______[...]
Добавил zukerman
06 Mar : 13:39

Re: Аліменти
До Чугуївського міського суду [...]
Добавил zukerman
06 Mar : 13:33

Re: Аліменти
До Чугуївського міського суду Харківської області,[...]
Добавил zukerman
27 Feb : 07:42

Re: Обувь оптом.
Открыть свой магазин – это целое дело. Нужно обойт[...]
Добавил Taniar
12 Feb : 04:30

АВТОстрахование Чугуев Работа
Кафе "Черная жемчужина" Бар
Справочная АПТЕК Чугуев
Последние комментарии
[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:35
да, курю

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:34
да

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 18 Oct : 11:17
Попробуй ее только найти

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 02 Oct : 06:05
И это только начало ограничений. Мне кажется будут [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 04 Sep : 09:08
трусливая мышьбесхребетно - продажная личностьвпро [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 31 Jul : 16:27
Вот он уровень нашего правительства [Подробно...]

[новости] Гражданам могут разрешить бесплатно поделиться оружием с армией.
Автор antimaidan дата 23 Jun : 19:14
вот у нас народ: денег армии жертвует, оружием сна [Подробно...]

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Den дата 04 May : 18:09
нет и не надо)

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор Vetal дата 15 Apr : 09:01
URL-читайте, и лучше не только этот пост, а всю те [Подробно...]

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор mirax дата 14 Apr : 17:45
То, чего боялись все украинцы свершилось - началас [Подробно...]

Голосование
Курите ли Вы?

Да

Нет

Это голосование разрешено только пользователям

Голоса: 25 Комментарии: 7
Предыдущие голосования
Форумы
Чугуев Проф Инфо :: Форумы :: Сервисы ЧУГУЕВ ::
Адвокат ЧУГУЕВ Юридическая консультация
 
<< Предыдущая тема | Следующая тема >>
Новая процедура получения прав на землю
Переход на страницу   <<        >>  
Модераторы: support, zukerman
Автор Добавил
zukerman
Fri Jul 26 2013, 06:33AM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 488
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
Президентом подписан Закон об оформлении земельных участков по месту их расположения.

Президент Украины одобрил упрощение процедуры отвода земельных участков - Закон подписан.

Виктор Янукович подписал Закон № 365- VII о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины в сфере земельных отношений относительно упрощения процедуры отвода земельных участков (проект № 1208-1, принят 02 июля 2013 года).
Законом предусмотрено в Земельном кодексе Украины в статье 151 часть восьмую изложить в редакции, согласно которой соответствующий орган исполнительной власти, ВС АРК, Совмин АРК или орган местного самоуправления в соответствии со своими полномочиями в недельный срок со дня регистрации ходатайства направляет:
* оригинал ходатайства с приложениями к центральному органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере земельных отношений, по месту расположения земельного участка;
* копию ходатайства и приложений к нему в структурное подразделение райгосадминистрации в сфере градостроительства и архитектуры, а если город не входит в территории определенного района - в исполнительный орган горсовета в сфере градостроительства и архитектуры, а в случае, если такой орган не создан - в орган исполнительной власти АРК по вопросам градостроительства и архитектуры или структурное подразделение областной госадминистрации по вопросам градостроительства и архитектуры.
А в статье 186-1 Земельного кодекса Украины части вторая - пятая изложены в редакции, согласно которой регламентируется обновленная процедура согласования проекта землеустройства относительно отвода земельного участка. Таким образом, разработчик представляет его на согласование по месту расположения земельного участка оригинал проекта землеустройства относительно отвода земельного участка. Соответствующие органы обязаны в течение 10 рабочих дней со дня получения проекта или его копии безвозмездно предоставить или отправить заказным письмом с уведомлением разработчику свои выводы о его согласовании или об отказе в таком согласовании.


юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
advokat
Mon Jul 29 2013, 08:25AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Выделять ли земельный участок для продажи гаража, который на нем расположен?

Нужно ли выделять земельный участок, который находится под гаражом, если гараж (двухэтажный с подвалом) продается (в т. ч. для нотариального удостоверения соответствующего договора)? Гараж приватизирован, право собственности на него оформлено и зарегистрировано в феврале 2010 года. Ситуация заключается в том, что гараж вместе с другими 500-ма гаражами находится на земельном участке, право аренды которого закреплено за гаражным кооперативом с 2008 года. Указанный земельный участок имеет свой кадастровый номер.
Достаточно ли для отчуждения гаража в гаражном кооперативе предъявить нотариусу документы кооператива на земельный участок или необходимо отдельно выделять участок на конкретный гараж? Если такое выделение все-таки необходимо, то в каком порядке и в какие сроки оно может быть осуществлено?
Гаражи расположены впритык друг к другу, свободным является только въезд в него. Общая площадь гаража 44 кв. м, по этажу, который находится на поверхности земли, - 20 кв. м. На какой размер земельного участка я могу претендовать на основании ст. 120 Земельного кодекса Украины?
Для обеспечения максимальной законности и, как следствие, безопасности сделки по продаже гаража земельный участок, на котором он находится, необходимо выделять. Ведь согласно Государственному классификатору зданий и сооружений ДК 018-2000 гараж является зданием. А согласно абзацу второму ч. 6 ст. 120 ЗК заключение договора, предусматривающего приобретение права собственности на жилой дом, здание или сооружение, что связано с переходом права на часть земельного участка, осуществляется после выделения этой части в отдельный земельный участок и присвоения ему отдельного кадастрового номера.
В силу требований ч. 1 ст. 120 ЗК к приобретателю гаража должно перейти право собственности или право пользования той частью земельного участка, на котором такой гараж расположен. А раз так, то эта часть земельного участка должна быть выделена как отдельный объект, для чего ей должен быть присвоен отдельный кадастровый номер. В противном случае есть риск признания договора купли-продажи гаража недействительным.
Впрочем, вероятность того, что этот риск в итоге сработает, не настолько уж и большая. Ведь положения законодательства по данному вопросу можно растолковать по-разному, что и происходит на практике.
Так, к примеру, апелляционный суд Харьковской области в решении от 23.04.2012 г. по делу № 2010/2-1913/2011 отказался признавать недействительным договор купли-продажи части жилого дома с дворовыми зданиями, сославшись на то, что сторонам было известно об отсутствии кадастрового номера земельного участка, и, подписывая договор, стороны согласились с этим, а значит, достигли соглашения относительно существенного условия договора.
В то же время в постановлении от 08.04.2013 года по делу № 5023/4025/12 Харьковский апелляционный хозяйственный суд пришел к выводу, что размер и кадастровый номер земельного участка являются существенными условиями договора, которые определены таковыми законом. Признание именно этих условий сторонами не требуется. Они являются обязательными для сторон согласно актам гражданского законодательства. Поскольку стороны договора купли-продажи нежилого помещения не получили кадастровый номер, то суд оставил в силе решение первой инстанции о признании этого договора недействительным.
Аналогично Одесский апелляционный Хозяйственный суд в постановлении от 17.01.2013 г. № 5017/2401/2012 пришел к выводу, что выделение земельного участка под нежилым помещением и присвоение ему отдельного кадастрового номера является обязательным условием приобретения права собственности на него. И, в том числе, на этом основании признал публичные торги по реализации этого нежилого помещения недействительными.
То есть единого мнения относительно того, нужно ли вообще при отчуждении здания указывать кадастровый номер земельного участка, на котором оно расположено, в рамках судебной системы не сложилось. И, учитывая, что споры о признании договоров купли-продажи зданий недействительными на основании отсутствия в них кадастровых номеров не дошли еще даже до высших специализированных судов (во всяком случае, найти такие решения ВССУ или ВХСУ не удалось), сложится это мнение еще не скоро.
К тому же ситуация с продажей гаражей, находящихся на земле, арендованной кооперативом, является еще более запутанной, чем отчуждение другого здания, расположенного на частной или коммунальной земле. Собственники таких гаражей не являются ни собственниками земельных участков, на которых их гаражи расположены, ни их арендаторами. Они пользуются такими земельными участками и подъездными путями к ним на основании положений ст. 12 и ст. 19 1 Закона «О кооперации» как члены этого кооператива.
А раз так, то вызывает сомнение сам факт того, что с отчуждением гаража к его новому собственнику переходит право пользования земельным участком, на котором он расположен. Ведь для того чтобы право на участок перешло от одного лица к другому, оно должно быть отчуждаемым. Но право участия в кооперативе, на основании которого у нынешнего собственника и имеется право пользования кооперативным участком, согласно ст. 100 ГК является личным неимущественным правом и не может передаваться другому лицу. То есть нынешний собственник гаража не может передать свое право участия в кооперативе, а вместе с ним и право пользования земельным участком, на котором расположен гараж. Поэтому можно утверждать, что в данном случае отчуждение гаража не связано с переходом права на часть земельного участка, и, соответственно, на эти правоотношения нормы ст. 120 ЗК не распространяются.
Возможно, подобные рассуждения привели и Консультативно-методический совет по вопросам нотариата к выводу, что положения ст. 377 ГК и ст. 120 ЗК относительно указания площади и размера земельного участка не могут быть применены к договорам отчуждения гаражей (боксов), находящихся в гаражно-строительных кооперативах (см. Методические рекомендации от 26.11.2010 г.). Впрочем, указанный Совет обосновал такой вывод менее определенно: субъектами прав на земельные участки, пребывающие в собственности или пользовании кооперативов, являются юридические лица, а по договору об отчуждении гаража (бокса) стороною является физическое лицо. Это объяснение является еще менее убедительным, поскольку, во-первых, продавцом гаража может выступать и юридическое лицо, а во-вторых, потому что ст. 120 ЗК не содержит никаких оговорок относительно субъектного состава сторон.
Так что если необходимо срочно продать гараж и/или если нынешний собственник гаража готов рискнуть, то можно заключить договор купли-продажи гаража и без выделения земельного участка и получения на него отдельного кадастрового номера. Для этого достаточно будет найти нотариуса, который согласится удостоверить такую сделку (а после появления Методических рекомендаций от 26.11.2010 г. таковые наверняка есть), или же заставить местного нотариуса удостоверить сделку через суд. Примеры судебного принуждения нотариусов к удостоверению подобного рода сделок уже имеются (см., напр., решения Железнодорожного райсуда г. Симферополя от 01.10.2010 г. № 24784/2010 и Кодимского райсуда Одесской области от 21.04.2010 г. № 2-385/10). Правда, не во всех случаях попытки такого принуждения заканчиваются успехом (см. решение Кодимского райсуда Одесской области от 07.10.2011 г. № 2-744/11).
При этом, что заключение договора купли-продажи гаража с указанием кадастрового номера земельного участка, арендованного кооперативом, что заключение подобного договора вообще без указания кадастрового номера, почти одинаково рисковые мероприятия, поскольку почти в равной степени не соответствуют требованиям ч. 6 ст. 120 ЗК.
Если же продажа гаража не требует срочных решений и/или если хочется ликвидировать вышеуказанные риски признания такого договора купли-продажи недействительным, советуем все же пройти процедуру отвода земельного участка и присвоения ему отдельного кадастрового номера.
Для этого, согласно ч. 2 ст. 123 ЗК, необходимо обратиться в местный совет, являющийся органом, уполномоченным распоряжаться коммунальными землями, с ходатайством о предоставлении разрешения на разработку проекта землеустройства по отводу земельного участка. В ходатайстве необходимо указать размер земельного участка и его целевое назначение. К ходатайству прилагаются выкопирование с кадастровой карты или графические материалы, на которых указано место расположение и размер земельного участка. Также к ходатайству необходимо будет приложить письменное согласие кооператива как пользователя земельного участка, отвод части которого планируется осуществить. А для этого, конечно, надо будет либо договориться с председателем кооператива, либо созывать общее собрание членов кооператива и принимать решение о предоставлении такого согласия на этом собрании.
После этого в течение месяца (согласно ч. 3 ст. 123 ЗК реально может быть значительно дольше) местный совет должен будет рассмотреть поданное ходатайство и предоставить разрешение на разработку проекта землеустройства или отказать в этом. Основания для отказа в предоставлении разрешения указаны в ч. 3 ст. 123 ЗК.
Если разрешение на разработку проекта землеустройства будет получено, то необходимо будет заказать его разработку у землеустроительных организаций или у ФЛП, являющихся сертифицированными инженерами-землеустроителями. Сроки разработки такого проекта и ее стоимость определяется на основании договора, заключенного заказчиком с землеустроителем. После получения документации по землеустройству ее необходимо будет согласовать с местными органами Госземагентства и ГАСКа. Нормативно установленный срок для получения заключения о согласовании проекта землеустройства или об отказе в этом составляет 10 рабочих дней после получения этими органами проекта землеустройства. Порядок согласования предусмотрен ст. 186 1 ЗК.
Если согласование проекта землеустройства пройдет успешно, то документацию по землеустройству (в оригинале и в форме электронного документа) вместе с заявлением и квитанцией об оплате услуг госрегистрации, нужно будет подать Государственному кадастровому регистратору для государственной регистрации отведенного земельного участка. Законодательно установленный срок для такой регистрации - 14 рабочих дней. Порядок регистрации установлен Законом «О государственном земельном кадастре» и Порядком ведения государственного земельного кадастра.
После всего этого необходимо будет подать местному совету проект землеустройства для утверждения. Если документация в порядке и местный совет не настроен против выделения заявителю земельного участка, то в соответствии с ч. 6 ст. 123 ЗК в течение двух недель он должен принять решение о передаче земельного участка в пользование по проекту землеустройства об отводе земельного участка.
Это если описать процедуру кратко. В реальности же процедура отвода земельного участка содержит массу нюансов и возможных проблем, даже простой обзор которых выходит за рамки написания этого материала. В целом процедуру выделения земельного участка можно назвать длительной и затратной. Но ее успешное прохождение не только резко снижает риски признания договора купли-продажи гаража недействительным, но и существенно повышает стоимость продаваемого гаража. Гараж с документами на землю стоит дороже такого же, но без оных, поскольку все равно после получения права собственности на гараж новому собственнику потребовалось бы проходить эту процедуру для получения права пользования участком (особенно, если кооператив отказался бы принять его в свои члены).
Также возможен вариант с бесплатной приватизацией земельного участка, расположенного под гаражом, по схожей процедуре.
Что касается того, на какую площадь земельного участка собственник гаража может претендовать, то это во многом зависит от того, какую площадь ему позволит выделить сам кооператив. Необходимый минимум, на который такое лицо может претендовать - это 20 кв. метров, поскольку именно на этой площади гараж соединяется с землей. Другими словами, на этой площади земли он расположен. Но если удастся договориться с соседями и с кооперативом в целом, то можно будет отделить и больший размер земли, при условии что размер этого участка не будет затрагивать землю под гаражами других лиц (иначе возможны споры с этими лицами).
Для обеспечения максимальной законности сделки по продаже гаража, расположенного на земельном участке, арендуемом гаражным кооперативом, необходимо провести выделение той части земельного участка, на которой этот гараж непосредственно расположен (соприкасается с землей). Но для этого потребуется пройти длительную и затратную процедуру отвода земельного участка. Более дешевым, но одновременно и более рисковым вариантом является продажа гаража без выделения земельного участка и без получения кадастрового номера. При необходимости, возможность такой продажи можно обосновать теоретически и реализовать практически, но реализация такой «серой» схемы в будущем может привести к признанию договора купли-продажи гаража недействительным.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
DOCtor
Thu Sep 12 2013, 06:08AM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 331
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Чи треба реєструвати додаткові угоди до договорів аренди земельної ділянки?
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються крім цього Закону, ще і Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Також, стаття 6 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», та іншими законами України і договором оренди землі. А право оренди земельної ділянки, відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі», підлягає реєстрації відповідно до закону.
Стаття 124 Закону України «Про оренду землі», зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладання оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Закону України «Про оренду землі»).
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язується за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
В статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що однією із підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень - є саме договір, укладений у порядку, встановленому законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 119 передбачено порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).
Для реєстрації договору оренди, відповідно до пункту 3 Постанови, орендодавець повинен подати до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування два примірники договору оренди та сертифікат на право на земельну частку (пай).
Пункт 4 даної Постанови КМУ зазначає, що договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв). Пунктом 5 даної Постанови передбачається, що на обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номером запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.
Укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який бажає скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки, зобов'язаний повідомити до спливу строку договору оренди землі орендодавця, у строк встановлений даним договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Орендар відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» направляє орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та додає проект додаткової угоди.
Орендодавець повинен у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам законодавства, узгодити з орендарем істотні умови договору та у разі погодження усіх питань, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Враховуючи вищезазначене, зміна договору оренди здійснюється в письмовій формі та підлягає державній реєстрації.
У такому випадку після останньої реєстраційної дії необхідно зробити новий реєстраційний запис про реєстрацію Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки у загальному порядку із врахуванням змін, які вносяться додатковою угодою до договору оренди землі.
Роблячи висновок, зазначаємо, що відповідно до чинного законодавства України договори оренди земельної ділянки та додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянки підлягають державній реєстрації відповідним виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
Nnover
Mon Sep 23 2013, 08:54AM

ID пользователя #6
Зарегистрирован: Mon Aug 01 2011, 08:26AM
Сообщений: 386
Сказали СПАСИБО 9 разs в 8 постахs
Министерство аграрной политики и продовольствия Украины решило, как проводить оценку земель несельскохозяйственного назначения.
Порядок нормативной денежной оценки земель несельскохозяйственного назначения (кроме земель населенных пунктов) вступит в силу со дня официального опубликования.
Приказом от 22 августа 2013 года № 508 Министерство аграрной политики и продовольствия Украины утвердило Порядок нормативной денежной оценки земель несельскохозяйственного назначения (кроме земель населенных пунктов).
Установлено, что нормативная денежная оценка земель несельскохозяйственного назначения (кроме земель населенных пунктов) проводится согласно Методике нормативной денежной оценки земель несельскохозяйственного назначения (кроме земель населенных пунктов).
Нормативная денежная оценка земель сельскохозяйственного назначения под хозяйственными зданиями и дворами осуществляется в соответствии с настоящим Порядком как земель промышленности, транспорта, связи, энергетики, обороны и другого назначения.
В соответствии с Порядком срок капитализации рентного дохода определяется для всех категорий земель (кроме земель лесного фонда) и составляет 33 года, для земель лесного фонда - 50 лет.
По результатам проведения нормативной денежной оценки земель в границах района составляется техническая документация о нормативной денежной оценке земель района, которая утверждается районным советом.
Техническая документация о нормативной денежной оценке земель района включает:
* пояснительную записку
* задание на выполнение работ
* решение о проведении нормативной денежной оценке земель в границах района;- выкопировки из кадастровых карт (планов) с отображением кадастровых зон и кварталов
* картограмму с указанием:
_зон влияния населенных пунктов
_зон удаленности от автомобильных дорог государственного значения
_зон радиоактивного загрязнения
_зон проявления локальных факторов по территориально-планировочным, инженерно-геологическими, историко-культурным, природно-ландшафтным, санитарно-гигиеническим и другим условиям
* таблицу с перечнем кадастровых кварталов, которая содержит:

* номер кадастрового квартала
* площадь кадастрового квартала;
* значения коэффициентов Кр1, Кр2, Кр, Кл, Км для кадастрового квартала.
Результаты нормативной денежной оценки отдельного земельного участка по заказу физ- или юрлица представляются соответствующим территориальным органом Госземагентства как извлечение из технической документации о нормативной денежной оценке земель района.


спаси планету - убей себя
Наверх
zukerman
Sun Nov 03 2013, 11:36AM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 488
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
Об изменении целевого назначения земельных участков частной собственности рассказало Госземагентство.
В письме от 26.09.2013 г. разъяснено относительно целевого назначения земель, находящихся в собственности граждан либо юрлиц.
Государственное агентство земельных ресурсов Украины предоставило в письме от 26.09.2013 г. № 23-28-0.174-16905/2-13 разъяснение относительно целевого назначения земель, находящихся в собственности граждан либо юрлиц.
В письме говорится, что в соответствии со ст. 20 Земельного кодекса (в редакции, действовавшей до 01.01.2013 г.) изменение целевого назначения земель, находящихся в собственности граждан или юрлиц, осуществлялось по инициативе собственников земельных участков в порядке, который устанавливался Кабмин.
Согласно Порядку изменения целевого назначения земель, находящихся в собственности граждан или юридических лиц, утвержденного Кабмином от 11 апреля 2002 г. № 502 (утратил силу согласно постановлению КМУ от 20 февраля 2013 г. № 154), в случае, если изменение целевого назначения касается земельных участков - пашни, многолетних насаждений для несельскохозяйственных нужд, лесов первой группы площадью свыше 10 гектаров, а также земельных участков природоохранного, оздоровительного, рекреационного назначения и особо ценных земель, проводилось по решению Кабмина, районная госадминистрация подавала проектные материалы вместе со своим заключением в Совет министров Автономной Республики Крым, областной госадминистрации.
Ст. 20 Земельного кодекса Украины, в редакции Закона Украины от 02.10.2012 г. № 5395 - VI определено, что изменение целевого назначения земельных участков частной собственности осуществляется:
- по земельным участкам, расположенным в пределах населенного пункта, - сельским, поселковым, городским советом;
- по земельным участкам, расположенным за пределами населенных пунктов, - районной государственной администрацией, а по земельным участкам, расположенным за пределами населенных пунктов, не входящих в территорию района, или в случае если районная государственная администрация не будет образована, - Советом министров Автономной Республики Крым, областной государственной администрацией.


юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
advokat
Wed Jun 08 2016, 11:10AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Як поділити земельну ділянку приватної власності, яка знаходиться у власності однієї особи.


Поділ земельної ділянки може здійснюватись для різних цілей. У переважній більшості він необхідний тоді, коли необхідно або продати, подарувати, обміняти не всю земельну ділянку, а лише її частини.

Поділ земельної ділянки може стати у нагоді і тоді, коли людина хоче залишити її у спадок декільком спадкоємцям. Погодьтесь, краще зразу визначити конкретні частки ділянки, якими буде користуватись кожен із спадкоємців, аніж створювати підґрунтя для постійних сварок між ними з цього питання.

Існує декілька основних правил, які має запам’ятати кожен, хто планує поділити земельну ділянку.

По-перше
, у процесі поділу земельної ділянки не можна змінити її цільове призначення. Розпочинати процедуру зміни цільового призначення частини земельної ділянки можна лише тоді, коли частка буде виділена у окрему земельну ділянку, вона буде зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а право власності на неї – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

По-друге
, поділ земельної ділянки не припиняє дію обмежень у її використанні. Усі встановлені обмеження будуть поширюватись на новоутворені земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

По-третє, якщо земельна ділянка обтяжена правами третіх осіб (тобто надана в оренду, на правах емфітевзису, суперфіцію, передана у іпотеку), то поділ земельної ділянки є можливим лише після отримання письмової згоди на це цих осіб. Підпис на листі-погодженні нотаріально посвідчується. Після поділу земельної ділянки, усі договори користування або застави мають бути переукладені.

По-четверте, розмір і конфігурація земельної ділянки не повинні створювати перешкод для її використанням за цільовим призначенням. Погодьтесь, використовувати за цільовим призначенням земельну ділянку призначену для будівництво та обслуговування житлового будинку, розміром в 1 сотку, неможливо.


Які ж кроки треба зробити для того, щоб поділити земельну ділянку?

Крок 1

Перевірте, чи зареєстрована Ваша земельна ділянка у Державному земельному кадастрі та чи зареєстровано право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо ні – необхідно вчинити відповідні дії (покрокові інструкції із вчинення цих дій ви можете знайти на сайті zem.ua).

Крок 2

Замовити у землевпорядної організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Щоб знайти таку організацію можна:
• звернутися до сусідів чи знайомих, які оформляли документи на землю, та запитати їх, яка організація це робила;
• звернутися до місцевої ради – як правило, на території сільської чи міської ради працюють декілька землевпорядних організацій;
• звернутися до районного (міського) відділу (управління) Держземагентства України та дізнатися, які організації працюють на території Вашого району або населеного пункту;
• здійснити пошук в мережі Інтернет.

Увага!
Виконавцем робіт у обраній Вами землевпорядній організації може бути лише особа, що має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті Держземагентства за адресою: URL (підрозділ «Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» розділу «Ліцензування та сертифікація»). Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатись недійсною і державну реєстрацію земельної ділянки здійснено не буде.

Важливо:
Поділ земельної ділянки приватної власності – особиста справа кожного власника і ніяких дозволів владних органів (місцевої ради, виконкому, місцевих державних адміністрацій, управлінь Держземагентства, органів архітектури) на її розроблення отримувати не потрібно.

Важливо знати!
Складання технічної документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник має визначити точні межі кожної земельної ділянки, які утворяться у результаті поділу, їх геодезичні координати та скласти кадастрові плани земельних ділянок, і при потребі, встановити межові знаки. Це необхідно для того, щоб внести відомості про земельні ділянки до Державного земельного кадастру. У подальшому це дозволить державним органам, відновлювати межі земельних ділянок і краще захистити Ваше право на землю.

КРОК 3

Домовтесь з землевпорядною організацією про вартість, строки виконання робіт та укладіть відповідний договір. Будьте уважні при укладенні договору! Обов’язково повністю прочитайте проект договору, а якщо якісь із його умов Вам незрозумілі – зверніться по допомогу до юристів (або родичів, сусідів, знайомих). Зразковий договір Ви зможете знайти на Земельному порталі України ZEM.ua
Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! Строк виконання робіт згідно законодавства не може перевищувати 6 місяців.

КРОК 4

Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію у строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

Увага!
Обов’язково вимагайте від землевпорядної організації надання Вам примірника виготовленої землевпорядної документації у паперовій формі. У разі виникнення спору щодо меж земельної ділянки у суді, вона буде слугувати доказом.

КРОК 5

Вам слід звернутися до державного кадастрового реєстратора у територіальному (районному, міському) органі Держземагентства України із заявами про державну реєстрацію земельних ділянок. Якщо інше не передбачено договором про розроблення землевпорядної документації, до цього органу має звертатись землевпорядна організація.
До заяви додається:
• копія документа, що посвідчує особу;
• копія документа, що посвідчує повноваження діяти від Вашого імені (договір, довіреність);
• копія документа про присвоєння податкового номера;
• розроблена технічна документація із землеустрою у паперовому вигляді та у формі електронного документу;
• документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Важливо знати!
Технічна документація не підлягає затвердженню жодним органом державної влади та місцевого самоврядування і вимоги щодо протилежного - незаконні.

КРОК 6

Подана Вами заява на протязі 14 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держземагентства у районі (місті), за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, а межі Вашої ділянки не порушують меж вже зареєстрованих ділянок, державний кадастровий реєстратор реєструє обидві земельні ділянки у Державному земельному кадастрі і видає Вам Витяги із Державного земельного кадастру про кожну земельну ділянку із зазначенням у ньому їх кадастрових номерів.

Увага!
Кадастровий номер земельної ділянки, яка була поділена, скасовується, а кожній новоутвореній земельній ділянці буде присвоєний власний новий кадастровий номер

КРОК 7
Отримавши витяги із Державного земельного кадастру, слід звернутись до Реєстраційної служби відповідного підрозділу Міністерства юстиції України за місцезнаходженням земельних ділянок із заявами про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. За наслідками розгляду заяв, Ваше право буде зареєстровано, що буде підтверджено Свідоцтвами про право власності на кожну земельну ділянку і відповідними Витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
DOCtor
Wed Oct 26 2016, 08:18AM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 331
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Набуття права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами.


Загальна характеристика. Право власності на земельні ділянки може бути набуте на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, довічного утримання, у відносинах іпотеки, спадкування. Немає перешкод і для відчуження земельних ділянок на підставі інших договорів (угод, правочинів), у т.ч. не передбачених законом.
Загальні вимоги до змісту угод. Ч.2 ст.132 ЗКУ визначено, що в угодах про відчуження земельних ділянок незалежно від їх виду має бути зазначено:
«а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
б) вид угоди;
в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
е) договірну ціну;
є) права та обов'язки сторін;
ж) кадастровий номер земельної ділянки;
з) момент переходу права власності на земельну ділянку.»

NB. поряд із умовами угод, зазначена норма містить і вказівку на реквізити угоди (напр., назву сторін, документи, що підтверджують право власності тощо). Не для всіх угод характерним є наявність договірної ціни (напр., вона не потрібна при даруванні). Не є окремою умовою і «права та обов’язки сторін» (п.«є») – вони формулюються у всіх умовах угоди. Незрозуміло, навіщо законодавець визнав необхідним визначати в договорі «момент переходу права власності» - цей момент імперативно визначається ст.125 ЗКУ. Взагалі, навіщо потрібна ч.2 ст.132 ЗКУ, незрозуміло. Її положення зараз лише шкодять.
При застосуванні ч.2 ст.132 ЗКУ слід виходити із того, що згідно із ч.1 ст.203 ЦКУ підставою недійсності правочину є лише невідповідність актам цивільного законодавства його змісту, який у даному випадку розуміється не так, як у ст.132 ЗКУ (з урахуванням її назви), а, вочевидь, так, як вказано у ст.628 ЦКУ – тобто як умови договору. Більшість із позицій, зазначених у ч.2 ст.132 ЗКУ, умовами договору не є, тому їх відсутність у договорі ніяк не впливає на його дійсність.

Див. Кадастровий номер земельної ділянки, що присвоюється на сьогодні відповідно до ПКМ від 18.08.2010 №749 «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці», слід відрізняти від облікового номера документації із землеустрою, що присвоюється такій документації (не земельній ділянці) відповідно до Порядку ведення журналу обліку документації із землеустрою та протоколів проведення перевірки (додаток 2.5 до Тимчасових методичних рекомендацій із ведення державного реєстру земель), а також від облікового номеру земельної ділянки, що використовувалася при веденні системи ПК «Кадастр» у м.Києві.

Форма угод. «Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються» (ч.1 ст.132 ЗКУ), та ще й до того ж «підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації» (ч.4 ст.132 ЗКУ; один раз в статті писати про необхідність нотаріального посвідчення, на думку законодавця, замало). Відповідно до положень ЦКУ (ст.ст.210, 657 та ін.), правочини щодо відчуження нерухомого майна (у т.ч. земельних ділянок) є вчиненими з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація правочинів на даний час здійснюється відповідно до ПКМ від 26.05.2004 №671 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів» (хоча ч.2 ст.210 ЦКУ вимагає, щоб порядок реєстрації був встановлений законом) одночасно із нотаріальним посвідченням правочину.
Проблема. Проблемним є питання про правові наслідки відсутності в угоді істотних умов, закріплених в належній (нотаріальній) формі. Відсутність в угоді таких умов – це, з одного боку, порушення закону, яке дає підстави для визнання угоди (договору) недійсною (ст.215 ЦКУ). З іншого боку, положення ч.1 ст.638, ст.639 ЦКУ передбачають, що «договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору». Такі норми дають підстави для висновку, що за відсутності в угоді хоча б однієї із істотних умов угода є неукладеною, тобто угоди як такої не існує1. Можливість «вважати договір неукладеним» також прямо передбачена ч.8 ст.181 ГКУ (щоправда, в силу положень ст.4 кодексу до земельних відносин він начебто не застосовується).
У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 було передбачено, що «недійсною може бути визнана лише укладена угода». У постанові Пленуму ВСУ від 06.01.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.9) вказано, що «[н]е може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено», водночас, «не є укладеними правочини (договори), у яких … відсутня згода за всіма істотними умовами договору».
Видається, що описані позиції вищих судових інстанцій є не зовсім вірними. У випадку, якщо у договорі відсутні виражені у належній формі деякі істотні умови, правочин (ст.202 ЦКУ: «дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків») має місце, проте не є дійсним (не породжує правових наслідків) через дефект свого змісту чи форми (коли умови правочину виражені не в належній формі). На це по окремим різновидам договорів вказують положення цивільного законодавства. Напр., недодержання нотаріальної форми сторонами означає, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, тобто договір в силу положень ч.1 ст.638 ЦКУ при її тлумаченні a contrario, начебто, повинен вважатися неукладеним. Натомість, ст.ст.219, 220 ЦКУ прямо встановлюють нікчемність (а не неукладеність) договорів, укладених без додержання нотаріальної форми. Вже цього прикладу, на наш погляд, достатньо для спростування загального висновку судів про те, що недійсною може бути визнана лише угода, щодо всіх істотних умов якої сторони [в належній формі] досягли згоди.
Говорити ж про неукладеність («невчинення») правочину можна лише тоді, коли будуть відсутні будь-які дії сторін, безпосередньо спрямовані на виникнення цивільних прав і обов’язків.
До того ж, вважаємо, що недійсним договір можна вважати лише у разі, якщо у ньому відсутня справді істотна умова, а не якийсь реквізит, хоч би і передбачений законом (напр., ст.132 ЗКУ), адже відсутність такого реквізити на впливає на зміст договору, а отже, про невідповідність змісту правочину «актам цивільного законодавства» як про підставу недійсності правочину (ч.1 ст.203 ЦКУ) мову вести не можна.

Проблема. ЦКУ передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані (ст.215 та ін.). Недоліком чинної редакції ЦКУ є двозначність у питанні про те, якими слід вважати правочини, що суперечать закону, проте відносно яких спеціальної вказівки на їх нікчемність в законі немає. Хоча ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦКУ передбачили, що «[п]ідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог» щодо відповідності змісту правочину «цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства» (що вказує на нікчемність таких правочинів), існують суперечки щодо того, чи можна вважати таку конструкцію «прямим встановленням недійсності», адже із ч.3 ст.215 ЦКУ випливає, що нікчемними є правочини, недійсність яких «прямо встановлена законом».
Видається, що на поставлене питання слід дати впевнену позитивну відповідь. Переконливе обґрунтування такого висновку пропонується В.І. Данішевською, М.Б. Гусаком та Ю.Ю. Поповим2, які звертають увагу на те, що ставлення до правочину, що суперечить закону, як до оспорюваного (за відсутності «спеціальної» вказівки на його оспорюваність), поставить суд у становище, коли він повинен буде винести на підставі незаконного правочину незаконне ж рішення, свідомо не застосовуючи закон і порушуючи права осіб, які можуть бути взагалі не причетними до правочину. Таке тлумачення ст.ст.203, 215 ЦКУ, поза всяким сумнівом, не узгоджується із цілою низкою конституційних принципів, у т.ч. принципом верховенства права, і повинно бути відкинуте.
Таким чином, слід вважати, що за відсутності «спеціальної» вказівки на його оспорюваність правочин, зміст якого суперечить закону, має вважатися нікчемним. Практику судів3, які керуються цим підходом, слід вважати вірною.
В світлі сказаного положення ст.210 ЗКУ (які начебто вказують на оспорюваність угод щодо земельних ділянок) породжують «на рівному місці» проблеми, оскільки можуть бути розцінені як такі, що на виняток із загального правила встановлюють оспорюваність (а не нікчемність) угод із земельними ділянками, що суперечать закону. Втім, таке тлумачення, знов-таки, не узгоджувалося б з конституційним принципом верховенства права, оскільки у разі його обрання до незаконних правочинів слід було б ставитися як до таких, що породжують права і обов’язки.
Враховуючи викладене, ст.210 ЗКУ слід розуміти буквально, а саме, обмежувати сферу її застосування ситуаціями, коли «порушено порядок укладення угоди» (напр., при порушенні порядку підготовки земельної ділянки до земельних торгів), який, втім, ніяк не вплинув на зміст правочину. Слід мати на увазі, що для задоволення позову самого лише «порушення порядку» недостатньо. Необхідно, щоб таке порушення призвело до порушення прав позивача. Такий висновок з необхідністю випливає із природи позову як вимоги про захист порушеного чи оспореного права.
Якщо ж допущене порушення призвело до того, що зміст угоди суперечить закону, вона повинна вважатися нікчемною (ст.ст.203, 215 ЦКУ).

Проблема. Існує підхід, за яким у разі спору зацікавлена особа може вимагати визнання недійсним і правочину, що є нікчемним, і такі позовні вимоги мають судами розглядатися і задовольнятися. Саме такий підхід закріплений зараз у п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 06.01.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним».
Підґрунтям такого підходу виступає формулювання п.2 ч.2 ст.16 ЦКУ та ст.152 ЗКУ, які передбачають такий спосіб захисту, як визнання правочину (угоди) недійсним, без вказівки на те, що йдеться саме про оспорюваний правочин (угоду). Крім того, існують підходи, за якими визнання договору недійсним розглядається як окремий випадок застосування такого способу захисту, як визнання права.
Наведені міркування спростовуються наступним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦКУ, визнання недійсним нікчемного правочину судом «не вимагається». Видається, що суди не повинні витрачати свій час і зусилля (а отже, кошти платників податків) на винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав, їх роз'яснення або примусової реалізації. Іншими словами, будь-яке рішення суду повинно укладатися в усталену і загальновизнану класифікацію позовів на позови перетворювальні, позови про визнання та про присудження. Інакше вони не будуть призводити до захисту порушеного права.
Слід наголосити, що під позовами про визнання слід розуміти лише позови про власне визнання прав. Визнання ж нікчемного правочину недійсним насправді не є визнанням прав, воно не дає безпосередньої відповіді на питання про те, які ж права мають сторони у правовідносинах, і навіть не дає відповіді на питання про те, чи наявні у сторін права, передбачені нікчемним правочином. Адже хоча із нікчемного правочину право не виникає, тотожне право може виникнути з іншого, дійсного правочину.
Таким чином, позовну вимогу про визнання нікчемного правочину недійсним не можна вважати зверненням за захистом права, і положення ст.16 ЦКУ, ст.152 ЗКУ слід розуміти таким чином, що під визнанням правочину недійсним мається на увазі визнання недійсним саме оспорюваного правочину.
З цієї точки зору слід визнати помилковими відмови судів у задоволенні вимог про визнання нікчемних договорів недійсними4 - такі вимоги взагалі не повинні розглядатися по суті. Натомість, вірною є практика ВСУ по справам адміністративної юрисдикції5, яка полягає у закритті провадження у справах про визнання угоди недійсною, якщо підставою позову є невідповідність угоди закону.

Проблема. Достатньо поширеною є практика визнання договорів про відчуження земельних ділянок дійсними, незважаючи на те, що вони не пройшли державної реєстрації, на підставі ст.220 ЦКУ6. Водночас, поширеною є і позиція, за якою у задоволенні позовів про визнання дійсними договорів, що не пройшли державної реєстрації, якщо така вимагається законом, слід відмовляти7.
На наш погляд, при встановленні співвідношення між ч.2 ст.220 ЦКУ (яка передбачає можливість визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, за відсутності такого посвідчення) та ст.210 ЦКУ (яка передбачає, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту такої реєстрації), слід мати на увазі наступне. На даний час практично усі правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню, підлягають і державній реєстрації. Положення ст.220 ЦКУ були спеціально передбачені з метою сприяти динаміці цивільного обороту, надаючи правового захисту одній стороні майбутнього правочину від недобросовісних дій іншої. Такий захист буде існувати виключно на папері, якщо не стосуватиметься і правочинів, що підлягають державній реєстрації. Видається, що з цих мотивів положення ст.220 ЦКУ повинні вважатися спеціальними і мати перевагу перед положеннями ст.210, особливо враховуючи, що на даний час в Україні ухилення від нотаріального посвідчення правочину завжди буде ухиленням і від його державної реєстрації (див. п.6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затв. ПКМ від 26.05.2004 №671). Ухилитися від нотаріального посвідчення, не ухилившись від державної реєстрації правочину, неможливо. З огляду на це, вважаємо, що ч.2 ст.220 ЦКУ застосовується і щодо правочинів, що підлягають державній реєстрації.
Іноді8 сторони змушені вдаватися до визнання правочину дійсним через надмірну обтяжливість непродуманих вимог законодавства. Так, за існуючим вкрай недосконалим порядком посвідчення права власності на земельну ділянку (ст.126 ЗКУ) неможливо нотаріально посвідчити договір про відчуження земельної ділянки, якщо право на неї посвідчено державним актом, виданим на дві ділянки (що допускалося раніше чинним законодавством). Очевидно, описана ситуація взагалі не підпадає під правила ч.2 ст.220 ЦКУ про визнання договорів дійсними. Натомість, зацікавлена особа повинна до відчуження ділянки посвідчити право на кожну із ділянок окремим державним актом.

Проблема. Проблемним є питання щодо того, якою повинна бути доля земельної ділянки, придбаної за договором, коли набувач (напр., покупець) земельної ділянки помирає після укладення договору, але до моменту реєстрації державного акту, тобто до моменту виникнення в нього права власності (ст.125 ЗКУ з урахуванням п.3 розд.ІІ ЗУ від 05.03.2009 №1066-VI).
Згідно зі ст.1218 ЦКУ, «до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті». На наш погляд, законодавство не перешкоджає правонаступництву у правовідносинах із оформлення державного акту або реєстраційних правовідносинах.
Між тим, в Україні склалася практика, за якою в описаних ситуаціях спадкоємці звертаються із позовом до суду із вимогою про визнання права власності (відповідачем виступає зазвичай або місцева рада, або місцевий орган земельних ресурсів). Хоча буква закону начебто вказує, що право власності у спадкодавця не виникло (та і, суворо кажучи, навряд чи спір із відповідачами існує), отже, і до спадкоємця воно перейти не могло, суди такі позови здебільшого задовольняють9.
Така ситуація, схоже, свідчить про те, що закон починає тлумачитися .contra lege – адже його буква є явно неадекватною існуючим відносинам. Існування описаної практики, на наш погляд, вказує на помилковість прив’язки виникнення права до певних реєстраційних процедур. Реєстрація повинна лише відкривати можливість реалізовувати право у відносинах із третіми особами, проте моментом переходу права доцільно визнавати момент вчинення правочину або настання певної обставини, з якою закон пов’язує перехід права (відкриття спадщини, відчуження будівлі або споруди тощо).

Мораторій на відчуження окремих різновидів земель. У п.15 розд.Х ЗКУ передбачено:
«15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб,  , а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).»

Запровадження мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення не знаходить підтримки у багатьох правознавців10. У літературі обґрунтовано відзначається11, що існування мораторію має цілу низку негативних наслідків:
заблокована оптимізація землеволодінь і землекористувань, що утворюються внаслідок паювання земель сільськогосподарського призначення, стимулюються негативні явища землекористування – черезсмужжя, вкраплення, малоземелля, далекоземелля тощо;
селяни старших вікових груп, їх спадкоємці, що проживають у іншій місцевості тощо, не можуть реалізувати своє право власності на землю;
блокується створення великих, конкурентоспроможних сільськогосподарських підприємств;
знижується кредитоспроможність сільськогосподарських виробників через неможливість іпотечного кредитування.
Зазначається, що через відсутність повноцінного ринку земель щорічно не використовується понад 2 млн.га орних земель12.
Статистика свідчить, що використання земель сільськогосподарського призначення є гранично неефективним. У сфері сільськогосподарського виробництва сьогодні працюють близько 20% усіх зайнятих в економіці, що суттєво (у 3-7 разів) перевищує параметри зарубіжних країн. Напр., в Угорщині ця частка становить 6,3%, у Чехії – 4,8%, Франції – 3,6%, Канаді – 2,8%13 (!). На наш погляд, ці цифри свідчать, що альтернативи концентрації земель немає, задача держави – зробити цей процес якомога менш безболісним для селян.

За приблизними оцінками, загальна вартість сільськогосподарських угідь в Україні вже на 2004 р. становила 361,3 млрд. грн14. Ця цифра свідчать про те, який обсяг інвестицій можна залучити у сільське господарство лише за допомогою іпотечного кредитування у разі запровадження обігу земельних ділянок.
На нашу думку, мораторій суперечить ст.41 КУ та § 1 ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за відсутності правомірного суспільного інтересу та, найголовніше, без будь-якого відшкодування позбавляє власників можливість отримувати економічний ефект від їхнього майна. Перспективним видається звернення власників «підмораторних» земельних ділянок, а також земельних часток (паїв) до Європейського суду з прав людини за захистом своїх прав. Оскільки ефективних національних засобів захисту проти даного порушення немає, а саме воно є триваючим, вважаємо, що є достатньо високі шанси на позитивний результат при безпосередньому зверненні до суду, без попереднього звернення до національних судів15.
Проблема. Не має однозначного вирішення питання, чи поширюється мораторій на випадки звернення стягнення на земельні ділянки (якщо таке стягнення здійснюється у рамках виконавчого провадження). Так, на думку Т.О. Коваленко, на випадки звернення стягнення на земельні ділянки в рахунок боргів мораторій не поширюється16. Приєднуємося до висловленої думки, яка повною мірою відповідає цільовому та системному тлумаченням норм ЗКУ, навіть з урахуванням змін, яких було внесено до п.15 розд.Х ЗКУ.

Проблема. Аналогічно, спірним є питання про те, як співвідноситься мораторій із обов’язком іноземних фізичних та юридичних осіб відчужити земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані ними у спадщину (ч.4 ст.81, ч.4 ст.82 ЗКУ). Поділяємо думку П.Ф. Кулинича, за якою на вказані випадки мораторій не поширюється, виходячи із системного тлумачення кодексу та з урахуванням ступеню пріоритетів, які забезпечуються його окремими нормами17.

Процедура виникнення права власності за угодою. Загальна процедура виникнення (переходу) права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами включає:
укладення у письмовій нотаріальній формі угоди та її реєстрацію (ч.ч.1, 4 ст.132 ЗКУ). Нотаріальне посвідчення угоди регламентується ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Мінюсту України від 03.03.2004 №20/5. Реєстрація угоди (правочину) відбувається на даний час при її нотаріальному посвідченні (п.6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затв. ПКМ від 26.05.2004 №67118);
Проблема. У деяких місцевостях існує практика реєстрація договорів також у сільських, селищних, міських радах. Така реєстрація іноді вимагається органами земельних ресурсів для подальшого оформлення державного акту. Подібні вимоги є незаконними, вони «походять», очевидно, від положень нечинного нині Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 (див. ст.6).

реєстрацію права власності відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Саме з моменту такої реєстрації виникає право власності на земельну ділянку (ст.125 ЗКУ).
NB. До 01.01.2013 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в основній своїй частині не застосовується (див. п.2 розд.ІІ ЗУ від 11.02.2010 №1878-VI). Натомість, відповідно до п.3 розд.ІІ ЗУ №1066-VI від 05.03.2009 (яким ст.125 ЗКУ викладена у чинній редакції), на даний час («[д]о створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень», що здебільшого розуміється більш широко – як до початку застосування процедури реєстрації, визначеної ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень») право власності на земельну ділянку «виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки». В свою чергу, «реєстрація земельних ділянок» проводиться відповідно до ст.202 ЗКУ і на сьогодні фактично є реєстрацією прав на неї. При відчуженні земельної ділянки «реєстрація земельних ділянок» повинна відбуватися у Поземельній книзі (див. ПКМ від 06.05.2009 №439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку», ПКМ від 09.09.2009 №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

Ринок земель. Відчуження земельних ділянок за цивільно-правовими угодами відбувається на ринку земель19. На даний момент в суспільстві достатньо міцно закріпилася думка про необхідність ухвалення закону про ринок земель (або його варіації - «Про ринок земель сільськогосподарського призначення»). Із прийняттям такого закону пов’язується зняття мораторію, передбаченого п.15 розд.Х ЗКУ. Як видається, така думка є хибною. Прийняття такого закону стане черговим кроком на шляху «декодифікації» земельного законодавства України, кроком до множення колізій, оскільки створить «паралельне» правове регулювання наряду із існуючими положеннями ЦКУ, ЗКУ, ЗУ «Про оренду землі» та ін. актів. Усі проблеми та прогалини у регулюванні відносин на ринку земель можуть і повинні бути усунуті шляхом удосконалення існуючих нормативно-правових актів20.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
advokat
Thu Oct 27 2016, 07:52AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Приватизація земельних ділянок в порядку відведення («повна модель»).


NB. При «повній моделі» йдеться насамперед про приватизацію державних та комунальних земель, що перебувають у запасі, та земель резервного фонду.
У період формування територій сільських, селищних та міських рад було створено землі запасу (до 10% території ради), а під час передачі земель у колективну власність (відповідно до ст.5 ЗКУ в ред. 1992 р.) – землі т.з. резервного фонду (до 15% території)1. Якщо останні не надані у користування, вони також є землями запасу (ч.2 ст.19 ЗКУ).
Землі резервного фонду спеціально призначаються для перерозподілу в порядку приватизації (див., зокр., ч.10 ст.25 чинного ЗКУ). Проте значна частина таких земель свого часу була надана у постійне користування або оренду попереднім користувачам, тобто не належать до земель запасу. У разі подання заяви про їх приватизацію автоматичного припинення права користування такими землями не відбувається, для припинення необхідна добровільна відмова користувача (ст.142 ЗКУ) або розірвання договору оренди земельної ділянки (ст.ст.31, 32 ЗУ «Про оренду землі). У разі такої відмови можлива приватизація земельних ділянок за повною процедурою.
Станом на 01.04.2006 резервний фонд становив 3271,4 тис. га, або 12,0% площі розпайованих сільськогосподарських угідь. Загальна площа земель запасу на 01.01.2006 становила 9,0 млн. га2.

NB. В АРК застосовуються специфічні механізми перерозподілу земель між громадянами, що були раніше депортовані. Ці механізми (формально – рекомендаційного характеру) запроваджені постановою РМ АРК від 25.12.2001 №508 «Про забезпечення вирішення питань щодо надання раніше депортованим громадянам земельних ділянок»3. Головна ідея – формування земельних масивів із земель запасу та резервного фонду з метою рівномірного перерозподілу серед бажаючих осіб зі складу депортованих громадян та працівників соціальної сфери.

«Повна» процедура приватизації застосовується при отриманні земельних ділянок для (1) ведення ФГ, (2) ОСГ, (3) садівництва, (4) будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (5) індивідуального дачного будівництва, (6) будівництва індивідуальних гаражів (ч.6 ст.118, ст.121 ЗКУ), а також (7) при приватизації земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) громадянами України, евакуйованими із зони відчуження, відселеними із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості (право на приватизацію цих осіб передбачене ст.1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ч.3 ст.35 ЗУ «Про соціальний та правовий статус осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»). Щодо останнього різновиду приватизації земельних ділянок, щоправда, прямої вказівки щодо поширення на неї процедури, передбаченої ст.118 ЗКУ, немає, але немає і альтернативи застосуванню цієї процедури.
NB. У певних випадках законодавство у тій чи іншій формі передбачає переважне право на отримання земельних ділянок для таких категорій осіб:
ветеранів війни: їм забезпечується першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва – див. ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.14 ч.1 ст.12, абз.2 п.18 ч.1 ст.13, п.13 ч.1 ст.14, абз.2 п.15 ч.1 ст.15;
громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи: п.20 ч.1 ст.20, п.1 ч.1 ст.21 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачають пільгу для громадян, віднесених до категорій 1, 2, у вигляді обов’язкового «(протягом року після подання заяви) відведення місцевими Радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач»; ч.4 ст.32 Закону передбачає право громадян, які евакуйовані, відселені (відселяються) або самостійно переселилися, «на індивідуальне житлове будівництво з позачерговим одержанням земельних ділянок …»;
ветеранів праці – п.7 ст.7 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачає «переважне право на … відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва …»;
молодих сімей – ч.2 ст.10 ЗУ «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» передбачає, що «[п]ри відведенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла»;
інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату - ч.5 ст.30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» передбачає, що «[о]ргани місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок … під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання».
Перераховані «переважні права» не узгоджуються із процедурою приватизації земельних ділянок, що передбачена ст.118 ЗКУ. Ця процедура побудована за принципом «є вільна земельна ділянка – вона має бути безумовно надана». За такого регулювання можна стверджувати, що «переважні права» реалізовані бути не можуть. Тим більше, не відповідають закону спроби деяких органів місцевого самоврядування запровадити «черги» на отримання земельних ділянок.

Можна виділити наступні основні стадії повної процедури:
подача клопотання «до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. … У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.» (ч.6 ст.118 ЗКУ).
Проблема. Громадянин в більшості випадків позбавлений можливості самостійно визначити «бажане місце розташування земельної ділянки», оскільки для цього необхідно, як мінімум, знати, чи перебуває ділянка, яка припала йому до вподоби, у запасі. Для отримання відповідних відомостей необхідне звернення до органів земельних ресурсів, які часто відмовляють у наданні необхідної інформації, мотивуючи це тим, що не зобов’язані «підбирати» земельні ділянки. На наш погляд, органи земельних ресурсів зобов’язані надати інформацію про вільні земельні ділянки, що можуть бути приватизовані, за зверненням громадянина, яке повинно розглядатися як інформаційний запит в розумінні ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (див. розд.IV). Більш того, відповідно до ч.5 ст.24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»,
«5. Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову….
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.»
Між тим, у разі відмови у наданні інформації громадянин фактично позбавлений ефективних правових засобів захисту.

Проблема. Досить часто від громадян, що звертаються з заявою (клопотанням) про приватизацію земельної ділянки, вимагають довідку про те, «що він не верблюд» - тобто про те, що земельної ділянки за даним видом цільового використання він ще не приватизував (див. Довідку про те, що громадянка не приватизувала земельних ділянок). Слід відзначити, що закон подачі такої довідки не вимагає, і, загалом, довести «факт наявності відсутності» приватизованої ділянки проблематично – це технічно можливо лише за певний період та у певному регіоні.

Розгляд відповідним органом «клопотання у місячний строк» і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняття «мотивованого рішення про відмову» (ч.7 ст.118 ЗКУ).
Проблема. Через зарегульованість процедури відведення земельних ділянок місцеві ради постійно повертаються до ідеї делегування їх виконавчим органам, наприклад, повноважень щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч.7 ст.118, ч.3 ст.123 ЗКУ), що істотно спростило і пришвидшило б процедуру відведення. На жаль, ч.7 ст.118 ЗКУ веде мову саме про «раду», що, як видається, перешкоджає делегуванню.
Існуюче регулювання відносин з надання дозволу визнати задовільним не можна. Втім, на наш погляд, проблему слід вирішувати не шляхом запровадження можливості делегування, а більш радикально – відмовившись від стадії «надання дозволу» взагалі, оскільки отримання дозволу, задумане начебто в інтересах особи, якій надається земельна ділянка, насправді не дає їй гарантій позитивного вирішення питання.

NB. В окремих населених пунктах існують спеціальні порядки подання та підготовки до розгляду заяв про приватизацію земельних ділянок (напр., у Києві діє Рішення Київради від 15.07.2004 №457/1867 «Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві»4).

NB. Спірним є питання про те, чи може бути прийнято рішення про приватизацію земельної ділянки безпосередньо судом (крім випадку приватизації земельної ділянки для ведення фермерського господарства, щодо якого закон прямо передбачає, що «[р]ішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди» - ч.4 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство»).
Хоча відповідно до ч.11 ст.118 ЗКУ (яка почасти дублюється у новій редакції ч.10), «[у] разі відмови … у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку» (що, на наш погляд, передбачає можливість вирішення питання про надання земельної ділянки безпосередньо судом), у судовій практиці та у правовій доктрині (О.І. Заєць, П.Ф. Кулинич5, О.С. Снідевич6, В.П. Яницький7) переважає підхід, за яким суд не може вирішувати питання про надання земельної ділянки по суті (або ж він повинен відмовити у задоволенні відповідного позову8). Вважається, що суд може «зобов'язати … розглянути зазначене питання, а не приймати рішення щодо результатів розгляду, оскільки його вирішення належить до компетенції» органу, що розпоряджається землями державної власності9. Також вважається, що суд може визнати недійсним рішення про відмову у наданні ділянки. Найбільш радикальний із існуючих у судовій практиці підходів виходить із того, що суд може зобов’язати відповідний орган вирішити питання про надання земельної ділянки позитивно.
В результаті суди розглядають по суті вимоги «про визнання права на приватизацію»10, «усунення перешкод в здійсненні права на приватизацію»11, «визнання незаконною бездіяльності органу державної влади»12, про «зобов’язання передати безоплатно земельну ділянку у приватну власність»13, або про зобов’язання «затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки»14, «надати дозвіл … на виготовлення технічної документації по складанню державного акта»15, «приватизувати земельну ділянку»16, «вчинити необхідні дії та не чинити перешкод щодо надання мені права (підстав) та щодо оформлення необхідних документів на приватизацію земельної ділянки …»17 тощо.
Задоволення усіх перерахованих різновидів позовних вимог не призводить до реального захисту порушеного права на приватизацію земельної ділянки. Адже навіть у разі, якщо заява буде розглянутою, у наданні земельної ділянки може бути неправомірно відмовлено. Тим більше, не призводить до поновлення порушеного права визнання бездіяльності ради незаконною або визнання рішення про відмову недійсним. Показовим є такий приклад18: суд двічі визнавав незаконною бездіяльність місцевої ради, яка не розглядала заяву про передачу земельної ділянки у власність громадянину. Незважаючи на два рішення суду, земельну ділянку позивач так і не отримав, тобто його порушене право так і не отримало захисту. Ще більш ілюстративна інша ситуація: постанову суду про зобов’язання передати земельну ділянку у власність та видати державний акт на право приватної власності на землю не було виконано – на підставі рішення суду рішення про передачу земельної ділянки особі 4 рази виносилося на голосування місцевою радою, але депутати так і не підтримали його19.
Вочевидь, розгляд заяви, як і вирішення інших процедурних питань, позбавлений будь-якого самостійного значення у відриві від питання, яке ставиться у заяві – про приватизацію земельної ділянки. З огляду на це, слід вважати, що спору власне щодо розгляду заяви немає і бути не може, і вимоги про «зобов’язання розглянути заяву» тощо не підлягають розгляду в суді.
Як видається, лише шляхом розгляду питання по суті може бути захищене порушене право заявника. Право на безоплатну приватизацію надане кожному громадянину законом і сформульоване саме як право (ст.ст.116, 118 та ін. ЗКУ). КУ (ч.1 ст.55) встановлює, що права громадян захищаються судом. З цього з необхідністю випливає, що суд може і зобов’язаний захистити право у разі його порушення. При цьому очевидно, що захист має бути реальним, а не ілюзорним, він повинен призводити до дійсного, ефективного поновлення порушеного права. Зокр., якщо земельну ділянку громадянину «не дають», після рішення суду він повинен її отримати.
Підсумовуючи викладене, вважаємо, що при порушенні органом, що уповноважений розпоряджатися землями державної та комунальної власності, права на приватизацію земельної ділянки (відмові у її наданні у власність, відмові у затвердженні проекту відведення, відмові у наданні дозволу на розробку проекту відведення, неприйнятті будь-якого рішення у встановлений строк тощо) право на приватизацію може бути ефективно захищене лише шляхом прийняття судом рішення про «надання земельної ділянки у власність». Таке рішення може бути прийняте за наявності розробленої технічної документації із землеустрою, що ідентифікує відповідну земельну ділянку, і в силу закону є підставою для відведення ділянки в натурі, посвідчення та реєстрації права на землю. Інші позовні вимоги у правовідносинах щодо безоплатної приватизації розглядатися судом не повинні, оскільки розгляд таких вимог за своєю природою не є вирішенням спору.
Окремо слід зупинитися на існуючій, хоча і не надто поширеній, судовій практиці захисту порушеного права на приватизацію шляхом «визнання права власності на земельну ділянку». Видається, що описана практика є хибною, оскільки «визнання права» як спосіб захисту права повинно застосовуватися для захисту існуючого, але невизнаного чи оспорюваного права. У разі ж порушення права на приватизацію необхідно застосовувати перетворювальний позов (позов про зміну правовідношення), яким є за своєю природою позов «про надання земельної ділянки».

Замовлення (заявником) і виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗКУ, ст.50 ЗУ «Про землеустрій»). Термін виготовлення регулюється договором (з урахуванням встановленого п.«г» ч.2 ст.28 ЗУ «Про землеустрій» граничного 6-місячного строку складання документації із землеустрою). За існуючою практикою технічне завдання на розробку проекту відведення погоджується із місцевим органом земельних ресурсів (обов’язку отримання такого погодження законодавством не передбачено). Типовий договір про розроблення проекту затверджено ПКМ від 04.03.2004 №266, а Порядок розроблення проектів – ПКМ від 26.05.2004 №677.
Проблема. Хоча «склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією» (ч.3 ст.29 ЗУ «Про землеустрій»), зміст проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки врегульовано головним чином відомчими актами ненормативного характеру – див., насамперед, «Еталон проекту відведення земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь-яких потреб», затв. першим заступником голови Держкомзему А. Третяком 18.06.1999. Хоча Еталон задуманий і на практиці фактично використовується як нормативний акт, його затвердження навіть не оформлене наказом, не кажучи вже про державну реєстрацію. Також існують сумнівні з точки зору законності спроби врегулювати відповідні відносини у рішеннях місцевих рад.

У випадках, передбачених ст.9-1 ЗУ «Про охорону археологічної спадщини» - наукова археологічна експертиза проектів землеустрою;
Проблема. Ч.2 зазначеної статті передбачено, зокр., необхідність проведення експертизи у випадках «використання земельних ділянок для проведення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, земляних і підводних робіт, виконання яких може позначитися на стані об'єктів археологічної спадщини» та випадках зміни «цільового призначення земельних ділянок для потреб будівництва та інших цілей, що може негативно вплинути на об'єкти археологічної спадщини» (виділення наше – А.М.). Посилаючись на ч.3 ст.37 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», потенційна експертна установа – Інститут археології НАН України – робить висновок, що «із чинного законодавства випливає обов'язковість призначення археологічної експертизи при всіх землевідводах, за виключенням випадків коли на визначеній ділянці така експертиза вже проводилася»20. Такий висновок видається абсолютно необґрунтованим. Вважаємо, що експертиза повинно проводитися лише тоді, коли є підстави вважати, що виконання робіт «може позначитися» чи цілі «можуть негативно вплинути» (див. наведену вище цитату).

Погодження проекту землеустрою (ст.186-1 ЗКУ).
Проблема. Як видається, механізм погодження є вкрай неефективним, фактично він є засобом розподілу відповідальності між численними контролюючими органами, створюючи режим безвідповідальності, коли знайти «крайнього», винного в необґрунтованому або незаконному рішенні, неможливо. Вважаємо, що доцільно повністю відмовитися від інституту погодження землевпорядної документації, замінивши його землевпорядною експертизою певних проектів землеустрою.

Державна землевпорядна експертиза проекту (необхідність такої експертизи у разі «відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» передбачена ст.9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації»). Порядок проведення експертизи визначається ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» та наказом Держкомзему від 03.12.2004 №391 «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації»;
затвердження проекту відповідною радою або адміністрацією (у двотижневий строк), що одночасно є рішенням про надання земельної ділянки (ч.9 ст.118 ЗКУ);
виготовлення, видача та реєстрація державного акту (ст.ст.126, 202 ЗКУ, накази Держкомзему №43 від 04.05.1999 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», №325 від 22.06.2009 «Про затвердження Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою»; форма державного акту на право приватної власності на землю затв. ПКМ від 02.04.2002 N 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»). Відповідно до ч.3 ст.56 ЗУ «Про землеустрій»,
«[п]ри передачі земельних ділянок у власність чи користування та зміні цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не розробляється».

Реєстрація права власності на земельну ділянку. Відповідно до ст.125 ЗКУ, право власності на земельну ділянку виникає «з моменту державної реєстрації» цього права. Правові засади реєстрації визначаються ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Проблема. Процедура державної реєстрації права власності на землю, передбачена ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», згідно із п.2 розд.ІІ ЗУ від 11.02.2010 №1878-VI почне діяти лише з 01.01.2013. Щодо тимчасових правил, що діють до цієї дати, див. п.2.1 теми ІІІ «Право власності на землю».


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Thu Oct 27 2016, 07:54AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Купівля-продаж

На відносини із купівлі-продажу земельних ділянок поширюються загальні положення цивільного законодавства (гл.54 ЦКУ). Згідно зі ст.655 ЦКУ,
«1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.»

Ст.657 ЦКУ дублює правила ч.ч.1, 4 ст.132 ЗКУ щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки та його державної реєстрації.
Слід пам’ятати, що ч.1 ст.130 ЗКУ обмежує коло покупців земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ними можуть бути:
«а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.»

Проте на даний час через мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва дані положення фактично не діють.
Також ч.2 ст.130 ЗКУ передбачене переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення: його мають «громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування». Можливість реалізації переважного права вважаємо сумнівною, оскільки закон не встановлює відповідного механізму. Застосування ж за аналогією норм ЦКУ щодо права переважної купівлі частки у спільній частковій власності (ст.362) є неможливим з огляду на широке коло суб’єктів права переважної купівлі – навряд чи можливо письмово повідомити їх про майбутній продаж. Як наслідок, положення ст.130 ЗКУ на практиці не застосовуються1. Діє відома максима часів римського права: ibi jus uncertum, ibi jus nullum («якщо закон незрозумілий, закону немає»).
Особливості купівлі-продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, а також особливості викупу земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб розглядаються у наступних питаннях цієї теми.
Особливості продажу іпотекодержателем предмету іпотеки (у разі, якщо таке право передбачене договором про задоволення вимог іпотекодержателя або рішенням суду) врегульовані ст.38 ЗУ «Про іпотеку».


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Thu Oct 27 2016, 07:55AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Міна.


Відповідно до ч.1 ст.715 ЦКУ,
«1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
3. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
4. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.
5. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).
6. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.»

Положення ч.4 ст.715 ЦКУ щодо одночасного переходу права власності після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами слід застосовувати з урахуванням особливих правил щодо моменту виникнення права власності на земельну ділянку (ст.125 ЗКУ, п.3 розд.ІІ ЗУ від 05.03.2009 №1066-VI).
До відносин міни, у т.ч. земельних ділянок на інше майно, а також міни земельними ділянками (одних ділянок на інші) «застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання» (ст.716 ЦКУ). Опис правового регулювання відносин купівлі-продажу земельних ділянок див. вище.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
Переход на страницу   <<        >>   

Перейти:     Наверх

Транслировать сообщения этой темы: rss 0.92 Транслировать сообщения этой темы: rss 2.0 Транслировать сообщения этой темы: RDF
Powered by e107 Forum System