Главное меню
Форум Проф Инфо
Юридический Форум Чугуев
У молодежи есть будущее.
Адвокат по уголовным делам.
Aдвокат по уголовным делам.
Юридичексие услуги
Чугуев Брокер
Срочно сниму квартиру Чугуев
У нас не курят
У нас не пьют
Кодирование
Продам ВАЗ 2101
Поиск Чугуев Проф Инфо
Добро пожаловать,
Пользователь:

Пароль:



[ ]
В сети
Пользователи: 0

Гости: 11

54.36.x.x forum
54.36.x.x rss
95.108.x.x news
95.108.x.x forum
54.36.x.x forum
18.208.x.x forum
54.36.x.x rss
54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
54.36.x.x calendar

Последние посетители

VIadysIav Sun 17:35
zukerman Fri 14:35
IlonaDy Tue 18:15
Taniar Tue 04:30
barabaden Sat 19:00

Новые пользователи

Samarova_1983 Tue 05:46
AllaSeroza Wed 21:23
Romanbouro Sat 18:56
Alevtina Tue 08:21
englewWaf Thu 03:16
Форум Проф Инфо
Re: Одежда для детей
Отличная детская одежда от рождения и до шести лет[...]
Добавил VIadysIav
21 Mar : 13:57

Одежда для детей
Подскажите где можно купить качественную одежду из[...]
Добавил IlonaDy
19 Mar : 18:15

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - исковое производство
Чугуївський міський суд Харківської області______[...]
Добавил zukerman
06 Mar : 13:39

Re: Аліменти
До Чугуївського міського суду [...]
Добавил zukerman
06 Mar : 13:33

Re: Аліменти
До Чугуївського міського суду Харківської області,[...]
Добавил zukerman
27 Feb : 07:42

Re: Обувь оптом.
Открыть свой магазин – это целое дело. Нужно обойт[...]
Добавил Taniar
12 Feb : 04:30

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - исковое производство
Чугуївський міський суд Харківської областім. Чугу[...]
Добавил zukerman
11 Feb : 08:14

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - уголовное производство
До Чугуївського ВП ГУНП Украхни у Харуівській обла[...]
Добавил zukerman
11 Feb : 08:11

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - уголовное производство
До Чугуївського ВП ГУНП у Харківській області Вул.[...]
Добавил zukerman
11 Feb : 08:09

Re: Пицца
Закажите вкусную пиццу с ананасами в онлайн рестор[...]
Добавил VIadysIav
22 Jan : 17:42

Пицца
Какую пиццу лучше заказать на семейное застолье с [...]
Добавил IlonaDy
21 Jan : 16:01

Re: Чугуевская городская молодежная общественная организация "Будущее молодежи".
Приглашаем приобщиться к стариной благочестивой тр[...]
Добавил zukerman
16 Jan : 13:17

Окунись в прорубь Чугуев
Приглашаем приобщиться к стариной благочестивой тр[...]
Добавил zukerman
16 Jan : 13:01

Re: Депиляция дома
Все средства для депиляции по выгодным ценам прода[...]
Добавил VIadysIav
08 Jan : 02:07

Депиляция дома
Хочу самостоятельно заниматься депиляцией. Где мож[...]
Добавил IlonaDy
05 Jan : 19:07

АВТОстрахование Чугуев Работа
Кафе "Черная жемчужина" Бар
Справочная АПТЕК Чугуев
Последние комментарии
[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:35
да, курю

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:34
да

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 18 Oct : 11:17
Попробуй ее только найти

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 02 Oct : 06:05
И это только начало ограничений. Мне кажется будут [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 04 Sep : 09:08
трусливая мышьбесхребетно - продажная личностьвпро [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 31 Jul : 16:27
Вот он уровень нашего правительства [Подробно...]

[новости] Гражданам могут разрешить бесплатно поделиться оружием с армией.
Автор antimaidan дата 23 Jun : 19:14
вот у нас народ: денег армии жертвует, оружием сна [Подробно...]

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Den дата 04 May : 18:09
нет и не надо)

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор Vetal дата 15 Apr : 09:01
URL-читайте, и лучше не только этот пост, а всю те [Подробно...]

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор mirax дата 14 Apr : 17:45
То, чего боялись все украинцы свершилось - началас [Подробно...]

Голосование
Курите ли Вы?

Да

Нет

Это голосование разрешено только пользователям

Голоса: 25 Комментарии: 7
Предыдущие голосования
Форумы
Чугуев Проф Инфо :: Форумы :: Сервисы ЧУГУЕВ ::
Адвокат ЧУГУЕВ Юридическая консультация
 
<< Предыдущая тема | Следующая тема >>
Чугуев Адвокат Образцы заявлений - Апелляционное/кассационное расмотрение дел
Переход на страницу   <<        >>  
Модераторы: support, zukerman
Автор Добавил
advokat
Fri Mar 13 2015, 08:54AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
До Чугуївського суду Харківської області

від захисника Лапко Віктора Петровича,
підсудного за ст.115 КК України
Київ, 02206, а\с 42
тел. ___________


ЗАХИСНА ПРОМОВА АДВОКАТА
(на ДОДАТОК ДО КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ___________ В.І.)



Шановний і високоповажний суд!
Хочу почати свою промову з того, що згідно статистики Генпрокуратури і ДСА за останній рік кількість виправдувальних вироків в Україні – не перевищувала 25-ти одиниць із понад майже 200 000 обвинувальних вироків, що складає менше 0,01% від загально числа винесених вироків! Тобто можно сміливо говорити про те, що українські суди з тих чи інших причин майже ніколи не виносять виправдувальних вироків. Нагадаю, що за часів Української РСР ця кількість виправдувальних вироків наближалась до 20% від загального числа вироків, а в США та країнах Західної Європи – від 20 до 30%!

Але перейду ближче до справи. Мого підзахисного Віктора ___________ було звинувачено і кінець-кінцем засуджено за вбивство (таксиста ___________ О.М.), якого він ніколи не вбивав! 

Знайомлячись з матеріалами кримінальної справи мене не полишало відчуття, що справа сфабрикована і сфальсифікована місцевою міліцією і прокуратурою Кіровограду, що видно неозброєним оком (кричущі порушення кримінального процесу, необ’єктивність, неповнота та однобічність розслідування), і це одразу впадає в очі! Дані помилки слідства ніколи виправлені судом 1-ої інстанції не були. Але про все по порядку:

І. Недопустимість доказів, отриманих із грубим порушенням права на захист (Порушення права на захист затриманого ___________ Г.С. + лжесвідчення на ___________)

Гр-нин ___________ Григорій Сергійович був затриманий співробітниками міліції Ленінського РУГУ МВС України м. Кіровограда 17.04.06 року за підозрою у вчиненні адміністративного правопорушення згідно ст. 173 КпАП України (дрібне хуліганство) і згідно постанови Ленінського райсуду Кіровограда отримав 4 (чотири) доби адміністративного арешту (а.с.45 т.1). 

Під час відбування покарання, в період з 18 по 19 квітня 2005 року із затриманим ___________ Г.С. проводили «бесіди» співробітники міліції із Кіровського РУГУ МВС Кіровограда, в результаті - він виявив бажання написати «явку» з повинною (а.с.12 т.1) про те, що він став свідком того, як Віктор ___________ начебто вбив таксиста ___________ 1984 р.н. Рішення по явці з повинною приймав КРАУЗА О.В. (т.1 а.с.12, а.с.50-51) – один із керівників Кіровського РУГУ МВС Кіровограда, а також – по сумісництву муж сестри гр-нина ___________ Дмитра Івановича (одного із підозрюваних у вбивстві таксиста ___________, що може підтвердити і мама ___________ О.). Це – цілком достатнє пояснення того, чому гр. ___________ Гриші (як одному із близьких друзів Галагана) не було пред’явлено обвинувачення у вбивстві таксиста за ст. 115 КК, хоча все вказувало на його безпосередню причетність до вчинення цього злочину. І це також пояснює те, чому досудове слідство як таке взагалі не проводилось (мається на увазі незалежне, всебічне і об’єктивне слідство – згідно ст.22 КПК). Гр-нин ___________ Г.С. і керівник місцевої міліції КРАУЗА О.В. знайшли «цапа-відбувайла» із близького оточення таксиста ___________ – а саме Віктора ___________! 

І справді, ___________ було неважко підставити, а саме: 

1. останнім часом таксист Харченко знайшовши у своєму авто мобільний телефон (що його згубила дочка ___________ - Алла) таємно продав його, а борг в суммі 1000 грн. – не віддавав. Окрім того взагалі відпочатку скрив від ___________ цей факт. (Доречі про це доповів Віктору саме ___________ Гриша!).

2. Достатньо було лише принести кросівки зниклого ___________, сказавши що забрав їх за борги, і продати їх за 100 грн. Віктору ___________ – аби всі подумали що це саме він вчинив вбивство таксиста! (Див. показання свідка ___________ Світлани та ___________ Алли – т.2 а.с.13-17 та а.с. 82-85).

3. Достатньо було підмовити ___________ піти до матері ___________ – Клари Миколаївни і забрати телевізор «Грюндік» (спустя 2-3 тижні після таємничого зникнення Харченка), який по документах належав Віктору ___________ (останній купив його в розстрочку у знайомого директора комісійного магазину), аби мати подумала, що саме він (___________) причетний до зникнення її сина.
До лжесвідчень Гриші ___________ слід віднести його свідчення про те, що начебто Харченко на прохання ___________ їздив до міста Києва аби продати наркотик в столиці, але у нього нічого не вийшло, і він заборгував «Решику» 1000 доларів США. Ці покази гр. ___________ Г.С. спростовуються показаннями свідка Осіпова із ПП «Созвєздіє» який повідомив суду, що це неможливо, оскільки авто на якому їздив потерпілий Харченко – є кредитним, і що його (щоденно, регулярно) перевіряє механік!
З іншого боку, якщо уважніше вивчити історію відносин Віктора Решетілова і Харченка, Ви побачите, що ___________ ставився до останнього майже як до свого сина. Зокрема Віктор ___________ домовився про місце для паркування автомобіля ___________ по вул. Попова, при цьому він мав досить неприємну розмову з іншими місцевими таксистами, які намагалися скласти конкуренцію ___________. Проте після цього ___________ ніхто не чіпав. а.с.38 т.1.

ІІ. Порушення права на захист підсудного ___________ – а.с.40-41 т.5
Своєю ухвалою від 24.03.2010 року Кіровоградський обласний суд безпідставно і без будь-якої належної аргументації відмовився задовольнити клопотання підсудного Віктора ___________ про заміну захисника - адвоката Лимаря О.А. (призначеного судом за ст. 47 КПК – і який був присутній в процесі лише «для меблів», тобто створення лише видимості формальної наявності захисника;) на адвоката Чернецького Д.Р., якого найняли родичі підсудного. а.с.40-41 т. 5
Цю позицію красномовно засвідчує один факт – до цього часу адвокат Лимарь О.А., який досі «числиться» в справі захисником Решетілова згідно ст. 47 КПК – не подав своїх заперечень до касації прокурора і не звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою щодо скасування незаконного обвинувального вироку ___________, постановленого судом Кіровоградської області, достовірно знаючи про те, що його підзахисний - є невинним \і вважає себе невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні у вбивстві таксиста Харченко\. І навіть не відвідував ___________ в СІЗО жодного разу за весь час (тобто взагалі не спілкувався із своїм клієнтом!).
Отже, суд 1-ої інстанції таким чином брутально порушував процесуальний порядок запрошення і призначення захисника передбаченого ст.46-47 КПК, що становить, на мою думку, серйозне порушення права на захист, передбаченого підпунктом «с» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.

ІІІ. Неповнота досудового і судового слідства: не усунення існуючих протиріч

а) Ані слідством, ані судом так і не було призначено судово-медичних експертиз щодо механізму та черговості нанесення тілесних ушкоджень потерпілому (а.с.121 т.1). Як можна було з перерізаним горлом (фактично відрізаною головою) чинити опір нападникам? Адже відомо, що таксист ___________ оборонявся – про що свідчать 2 літра крові, знайдені патологоанатомами в його легенях, а також сліди порізів на його руках. (т.1 а.с.123, а.с. 210 – п.1 і п.6).

Б) ___________ заявив клопотання про призначення додаткової СМЕ стосовно волосся (в тому числі експертизи ДНК), вилученого з футболки потерпілого ___________ О.М. т. 1 а.с. 139 п.3 і 5 – оскільки висновок СМЕ встановив, що вказане волосся не належить ані ___________ Г.С., ані потерпілому ___________ О.М., ані ___________ (але це волосся вочевидь належало одному із нападників-вбивць, який без сумніву був на місці злочину в момент його вчинення). Що робить суд 1-ої інстанції? Суд - в задоволенні клопотання – відмовляє! Без будь-якої належної аргументації! а.с.79 т. 5; п.1 і 8 а.с. 212 т.1; п.2 і п.5 а.с. 139 т.1 – див. висновок СМЕ №279 експерта Дроб’язко С.М.; 

В) Віктор ___________ заявив клопотання про призначення додаткової СМЕ (в тому числі експертизи ДНК) стосовно слідів крові\плям бурого кольору\, виявлених на джинсах та брюках, вилучених під час обшуку в гаражі ___________ Г. Що робить суд 1-ої інстанції? Суд - в задоволенні клопотання знову відмовляє. Без будь-якої належної аргументації і на цей раз! а.с. 82 т.5, а.с.88 т.1.

Г) питання про експертизу ДНК піднігтьового вмісту у трупа ___________ О.М. (для ідентифікації реального вбивці) взагалі на слідстві навіть не ставилося!; п.23 а.с.212 т.1 

Д) Після того як 21.11.05 співробітники міліції Кіровського РВ на чолі з Чінчой І.М. знайшли автомобіль ВАЗ 2107, який перебував в угоні, і на якому як відомо їздив потерпілий Харченко О.М., при цьому на гарячому – тобто при розборі авто були затримані четверо молодиків включаючи: Ковальова Г. і його брата Олександра, Галагана Д., Мостового С.; міліція їх відпускає (!) через день-два, а авто – передається таксопарку ПП «Сузір’я». При цьому будучі допитана в суді свідок Чінчой І.М. зазначила, що не бачила слідів крові в авто. А керівники та засновники ПП «Сузір’я» будучі допитані на суді в якості свідків повідомили суду що бачили на обшивці в машині плями бурого кольору - див. покази Осіпова О.Л., Цими О.Л., Лавриненко С.Д. тощо;

Є) істотні протиріччя у показаннях свідка ГАЛАГАНа Д.І.:
ГАЛАГАН Дмитро Іванович 1984 р.н. будучи допитаний в якості свідка (а.с.66-67 т.1), повідомив, що він ходив із потерпілим Харченко О.М. до однієї школи №31 (прим. – разом з ними до цієї ж школи ходив Ковальов Г.С. - т.1 а.с.227). 

Проте у свої показах він говорить: «он (потерпілий Харченко) был человеком непостоянным, я ему не сильно доверял!»… (а.с.66 –на звороті вверху). Якщо взяти до уваги показання мами потерпілого Харченка – Клари Миколаївни (а.с. 76) то Ви побачите, що коли її запитали про приятелів її сина, то вона, відповідаючи, надали список із декількох прізвищ, і ГАЛАГАН Дмитро Іванович іде в списку під №1 (разом з Ковальовим Григорієм)! Мати потерпілого каже навіть, що вони приходили до них додому часто! Що могло статися протягом такого короткого проміжку часу, аби мати Харченка не знала, що вони себто гр. Галаган Д.І. і її син вже не є друзями?! І із-за чого це сталося? Що викликало у Галагана Д.І. таку різку зміну відношення\ставлення до Харченка О.М.? Суд не усунув це протиріччя, не допитавши додатково Галагана Д.І. щодо цього… Хоча це би напевно допомогло пролити світло на обставини вбивства Харченка. 

Цей же свідок Галаган Д.І. чомусь наполягає на тому, що начебто «Решик» приходив до Гриші Ковальова в гараж наприкінці жовтня - напочатку листопада. І він єдиний, хто це бачив. (NB: Суд не вручити Галагану повістку, коли останнього викликали до суду повторно – хоча Решетілов просив застосувати примусовий привід щодо цього свідка!).

Ж) Порушення права на захист затриманого Ковальова Г.С. на досудовому слідстві: Том. 1 А.с. 12, а.с. 37, а.с.41-43, а.с.58 – Будучі допитаний неодноразово в якості свідка затриманого 17.04.2005 року Ковальова Г.С. фактично позбавили можливості запросити \найняти\ собі адвоката, чим брутально порушили його право на правову допомогу та право на адвоката (це право закріплено в ст. 5 Закону України «Про міліцію» та ст. 5 ЄКПСЛ). 

З) Незаконний обшук. Обшук в квартирі Решетілова Віктора 25.04.05 проводився без слідчого прокуратури – фактично невідомо ким і без належних повноважень!

ІV. Інші аспекти неповноти і необ’єктивності проведеного слідства. 
Або ФАКТИ, ЯКИМИ ОБГРУНТОВУЮТЬСЯ НЕВИНУВАТІСТЬ ВІКТОРА РЕШЕТІЛОВА
А) У ВІКТОРА РЕШЕТІЛОВА є алібі. В момент, коли сталося вбивство потерпілого, він разом із своїм рідними: дочкою Аллою Вікторівною, жінкою та домогосподаркою Світланою Герой були вдома. Цей факт був підтверджений показаннями вищеперерахованих свідків на суді. Це також могла б підтвердити роздруківка азимуту\дислокації\абонента з мобільного номера телефона Решетілова. Проте не дивлячись на неодноразові усні та письмові клопотання заявлені Решетіловим під час слідства, ані слідчий, ані пізніше - суд 1-ої інстанції так і не направили запит і не витребували роздруківку азимуту телефонного номера абонента Решетілова у оператора мобільного зв’язку МТС. 

Б) Мотив вбивства потерпілого (+ наявність неприязних стосунків між Харченко і Ковальовим) – Як було з’ясовано мною в ході незалежного адвокатського розслідування – потерпілий Харченко кілька разів купував наркотик «опій» у Решетілова і розбавляв його і потім – перепродував Гриші Ковальову і Ко (Галагану та іншим). Про що Гриша Ковальов скаржився неодноразово власне Решетілову, і просив його провести з Харченко бесіду. Саме ця версія, на відміну від версії слідства, пояснює, чому незадовго до смерті таксисту Харченко постійно хтось: то виливав кислоту на його авто, то закидував камінням, то проколював шини (протягом короткого проміжку часу). Це як раз співпадає з періодом «товаришування» Гриші Ковальова і Ко. з потерпілим Харченко О.М. – кінець літа-осінь 2005 року. Окрім того Харченко, на думку Ковальова Г., досить довго не повертав борги, натомість купував собі дорогі речі (одяг тощо) – що звичайно не могло не викликати відчуття сильної ненависті у кредитора Гриші. Але цю версію ані досудове слідство, ані суд 1-ої інстанції - чомусь не перевіряли взагалі!

В) Валютчик Торохтієнко О.В.- якому Ковальов Г. на наступний ранок після вбивства потерпілого Харченка О.М. прийшов продавати належний йому телефон Siemens A-60, показав, що з Ковальовим Г. прийшли двоє молодих людей, при цьому сам Ковальов перебував у стані алкогольного сп’яніння (при цьому ніякого Решетілова з ним не було, і він (Торохтієнко) взагалі про такого не чув, і з ним не знайомий, проте цих двох молодих хлопців, які супроводжували Ковальова Г.С. в той день він міг би впізнати – проте (!) ніякого впізнання ані на досудовому, ані на судовому слідстві зі свідком Торохтієнко О.В. ніхто не робив); т.1 а.с. 227-230, а.с.181-182,

Г) Ніж (речовий доказ) – який протягом усього досудового слідства позиціонувався слідством як знаряддя злочину – таким не є згідно висновку СМЕ №183 експерта Фукс Маї Борисівни (а.с.128 т.1) – «складний ніж – 23 см, ручка – довжиною 13 см», оскільки ані «крові, (ані) волосся, (ані) епітеліальних клітин (на ножі) – не знайдено»!

Д) ЛОПАТА (речовий доказ)- досі не з’ясовано джерело походження останньої. Нагадаємо, лопата – була виявлена співробітниками міліції під час обшуку в гаражі Ковальова Г. і мала сліди ґрунту і трави (чомусь слідчий не направив дану лопату для проведення хімічної експертизи стосовно схожості залишків піску\грунту тощо на лопаті та на місці захоронення трупу потерпілого – досі залишається загадкою!) . а.с. 34 т.1, Про це зазначав іще Верховний Суд в ухвалі від 10 квітня 2008 році, в своїй ухвалі, коли скасовував попередній вирок. В розгадці цієї загадки слідства щодо лопати – міститься відповідь на головне питання – хто є вбивцею таксиста Харченка. Якщо дослідити покази матері і батька Ковальова Г. , даних на суді, то Ви побачите, - що батько Гриші підтвердив, що на дачі Ковальових (яка доречі знаходиться в с.Соколівка, що насправді –дуже-дуже близько від місця, де знайшли труп потерпілого) восени 2005 року зникла лопата (!), і що він ходив до сусідів – просити іншу. А мати Гриші сказала на суді, що начебто лопату на дачі Ковальових викинули через те, що вона була поламана. Чи це не дивне співпадіння? 

Водночас на дачі у Віктора Решетілова (мова – про дачу його тестя) лопата не зникала, що підтвердив тесть Віктора на суді, і в принципі зникнути не могла через те, що ключі від комори, де зберігається садовий інвентар (в т.ч. лопата) – були в єдиному екземпляри лише у нього (тестя), а у Віктора – ключів ніколи не було.

Є) фактично всі слідчі дії на початку слідства (в т.ч. ОМП, відтворення обстановки і обставин подій тощо) були проведені із грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства щодо порядку запрошення понятих, а саме: понятими були стажори-прокурори: Кузнєцов Олександр Володимирович 1985 р.н. (том 1: а.с. 24, а.с. 128,а.с.232-233) та гр-ка Чінчой.

Іще один істотний момент. В ході незалежного адвокатського розслідування мені вдалося з’ясувати, що потерпілий Харченко О.М. підтримував дуже теплі стосунки з дівчиною на ім’я Марина С. (якій на той момент було 15 років), яка мешкала в одній квартирі з гр-кою Гнатенко В. в будинку №** по вул. Героїв Сталінграду в Кіровограді - тобто в тому ж самому будинку, що і потерпілий Харченко О.М. (а.с. 76 т.1). Фактично це був притон, де збиралися маргінали. І від В.Гнатенко стало відомо, що Ковальов Гріша приходив рано вранці 26 чи 27 жовтня 2005 року з великим рюкзаком до них у квартиру. При цьому М.C. побачила у Гриші партмоне (якого у нього раніше не було), а ще – вона побачила брудний ніж, який Гріша діставав зі свого рюкзака, а також телефонну сім-карточку Jeans (що також підтверджує і запит оператору Jeans про баланс-стан рахунку абонента – азімут – співпадає із будинком – де проживав Харченко – див. а.с.92 і 95 …том.№_час: 8.43 – 8.47). Коли М.C. побачила Гришу Ковальова і його «здобич» з рюкзака, - в неї на столі у рамочці стояв фото-портрет її хлопця, з яким вона зустрічалась на той момент - Харченко О.М. - Марина С. дістала чорні лєнти і почала ними оформляти фото Харченка О.М., сказала при цьому: «Його вже немає в живих!»

Отже, керуючись ч.3 ст.62 Конституції України вважаю, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а левова частка доказів по даній справі була одержана незаконним шляхом, а отже, дані докази необхідно визнавати недопустимими і згідно вимог ст.246 і ст.281 КПК – повертати кримінальну справу на додаткове розслідування через явну неповноту й неправильність дізнання і попереднього слідства.

Також суд 1-ої інстанції всупереч вимог ст. 237 КПК не усунув інші істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, в тому числі не з’ясував, що під час досудового слідства не були виконані обов’язкові дії, які мають значення для прийняття рішення по суті справи, зокрема – не була проведена експертиз (генетико-молекулярна експертиза ДНК плям крові (знайдених на штанях і джинсах, вилучених із гаража Ковальова Г.), експертиза ДНК волосся – вилученого з футболки потерпілого Харченка О.М. (з метою встановлення власника цього волосся); експертиза піднігтьового вмісту потерпілого Харченка О.М.(останній намагався захищатися від убивць, яких було декілька)). І за результатами попереднього розгляду справи не повернув матеріали кримінальної справи на додаткове розслідування на підставі ст.246 КПК. 

Оскільки вже під час попереднього засідання було цілком очевидно, що жодних доказів в даній кримінальній справі, які б свідчили про винуватість або причетність Решетілова до даного злочину не було. А отже, справа підлягає направленню на додаткове розслідування з мотиві неправильності досудового слідства і його неповноти.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.246 і ст.281 КПК України,

прошу:


Вирок Кіровоградського обласного суду від 31.05.2010 року – скасувати, 
кримінальну справу – направити на додаткове розслідування, 
мого підзахисного Віктора Решетілова – звільнити в залі суду (закривши відносно нього кримінальну справу – за відсутності в діянні складу інкримінованого йому злочину).

З повагою, захисник Решетілова В.І.

P.S. Анонс: о 09-30 03.02.11 в Верховному Суді слухатиметься справа про вбивство кіровоградського таксіста. Місцеві мєнти і прокурори "повісили" це вбивство на невинну особу, а реальних вбивць - покривають! Пояснюється це тим, що один із реальних вбивць - близький родич керівника райвідділку міліції Кіровограду! Чи розставить суд всі крапки на "I"? Чи буде відновлена справедливість? І чи будуть справжні вбивці покарані?


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Sat Mar 14 2015, 10:11AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
(через Чугуївський міський суд)
місто Харків, площа Руднєва, 36. п/і 61001.

особа яка подає скаргу:
ПОЗИВАЧ:
__________ МАЙЯ СТЕПАНІВНА,
яка проживає за адресою: 63503, Харківська область,
м. Чугуїв, вул.__________, буд. №22,
тел. __________
особи які приймають участь у справі:
ВІДПОВІДАЧ:
__________ ОЛЕНА ОЛЕГІВНА,
зареєстрованої проживає за адресою: 61000,
м.Харків, вул.__________ 78 кв.10,
тел.__________
ТРЕТЯ ОСОБА:
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЧУГУЇВСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ»
63503, Харківська область, м. Чугуїв,
вул.Харківська, буд. №120.
ТРЕТЯ ОСОБА:
ЧУГУЇВСЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА,
63503, Харківська область, м. Чугуїв,
вул. Кожедуба, буд. №4. тел. 2-27-34.
ТРЕТЯ ОСОБА:
ЧГУЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ,
63503, Харківська область, м. Чугуїв,
вул. Гвардійська, буд. №31. тел. 2-25-25.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 01 серпня 2014 року у справі №636/__________/13-ц, провадження №8/__________/4/14.


18 липня 2014 року я звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області із заявою про перегляд ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року за нововиявленними обставинами.
Згідно п. 1 ст. 361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
В даній справі нововиявленою обставиною є те, що постановляючи по справі ухвалу про залишення позову без розгляду суд вказав, що позивачка __________ М.С. двічі не явилася в судове засідання, а саме: 18.11.2013 року та 24.12.2014 року, в той час як 18.11.2014 року я була в суді, а 24.12.2014 року я хворіла. Я не знала, що ці обставини потягнуть за собою наслідки залишення позову без розгляду, а тому вважаю, що це істотні для справи обставини.
Судом сторони в судове засідання не викликалися, що є порушенням процесуального закону, а саме ч. 1 ст. 365 ЦПК України.
01 серпня 2014 року ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області у справі №636/__________/13-ц, провадження №8/__________/4/14 за позовом __________ М.С. до __________ О.О. третя особа Чугуївська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Чугуївське МБТІ та Чугуївський районний відділ державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання договору дарування житлового будинку неукладеним, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, недійсними та визнання права власності на ? часть житлового будинку в порядку спадкування за законом, - позовну заяву __________ Майї Степанівни до __________ Олени Олегівни, третя особа Чугуївська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування і свідоцтва про праву на спадщину за законом частково недійсними та визнання права власності, якою позов залишено без розгляду, мені було відмовлено у задоволенні моєї заяви.
Вказану ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 01.08.2014 року, я отримала 13.08.2014 року, а тому строк подачі апеляції починає спливати з 14.08.2014 року і закінчується 18.08.2014 року.
При таких обставинах, приймаючи до уваги те, що я була судом першої інстанції позбавлена права бути присутньою в судовому засіданні та знала про постановлення вказаної ухвали, строк для подання апеляційної скарги мною не пропущено.
Ухвала суду оскаржується мною повністю.
Судом при постановленні судового рішення порушені норми процесуального закону та не враховані конкретні обставини справи.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд вказав, що мною не дотримано вимог процесуального закону так як не відповідає вимогам ст. 364 ЦПК України.
Я не є фахівцем в галузі права, а тому я вважаю, що якщо суд дійшов висновку про невідповідність моєї заяви від 18 липня 2014 року про перегляд ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року за нововиявленними обставинами то з метою захисту прав та інтересів суд мав підстави надати мені можливість виправити недоліки при поданні вказаної заяви, але цього судом не було зроблено мене навіть не викликали в судове засідання.
При розгляді справи суд підійшов до вирішення питання, про причини неявки відповідача в судове засідання позивача, поверхово, та вирішив питання без ретельної перевірки моїх доводів, наявних у справі документів, про неодноразове відкледення справи не з моєї вини та порушуючи вимоги процесуального закону.
Суд дав неправильну оцінку обставинам справи, ухвалив ухвалу, яка не відповідає вимогам процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин. 
Отже, процесуальний закон перж за все пов’язує виникнення порушення процесуального закону, саме з неявкою в судове засідання без поважних причин. 
Враховучи судову практику, яку мені роз’яснив юрист, хотіла б звернути увагу, що під час провадження по справі сторони та інші особи, що беруть участь у справі, можуть зберігати свій звичний спосіб життя, виїжджати за межі району проживання, вправі на свій розсуд змінювати місце свого проживання, але при цьому зобов’язані повідомити суд про зміну свого місця проживання. Закон чітко не вказує на форму та спосіб такого повідомлення. В тексті коментованої статті говориться про те, що повідомлення це повинно бути здійснене у вигляді заяви (при цьому не зазначено чи повинна вона бути усною чи письмовою і відповідних її реквізитів). Очевидно, що повідомлення це має здійснюватись у письмовій формі і його можна вручити як особисто, так і направити в суд листом або телеграмою, зазначивши в ньому адресу та найменування суду, назву справи, прізвище судді (якщо воно відоме) та саму інформацію про зміну свого місця проживання або знаходження з детальною вказівкою на нову адресу.
Хочу заначити, що свій обовязок перед судом про повідомленя про причини неявки, я виконала.
Проаналізувавши вищенаведене, а також тривалість розгляду даної справи, наявні у матеріалах справи, які свідчать про відкладення справи перш за все з ініциативи суду та відповідача, а не з вини позивача, інші наявні у справі докази, наявність заяв __________ М.С. про відкладення справи, я вважаю, що суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без розгляду, оскільки у справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті справи. За таких обставин я вважаю, що суд першої інстанції постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення справи по суті в іншому складі суду.
З урахуванням вище викладеного, приймаючи до уваги, що суд не дав належної правової оцінки факту неявки позивача до судового засідання і на підставі яких доказів він прийшов до цього висновку про неявку до суду з неповажних причин, ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в іншому складі суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст. ст. 292, 295, ч. 3 ст. 312 ЦПК України,

п р о ш у:


ухвалу від 01 серпня 2014 року Чугуївського міського суду Харківської області у справі №636/__________/13-ц, провадження №8/__________/4/14 за позовом __________ М.С. до __________ О.О. третя особа Чугуївська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Чугуївське МБТІ та Чугуївський районний відділ державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання договору дарування житлового будинку неукладеним, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, недійсними та визнання права власності на ? часть житлового будинку в порядку спадкування за законом, якою мені відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 24.12.2014 року - скасувати та передати справу, до суду першої інстанції, для вирішення питання по суті починаючи зі стадії прийняття заяви.

Додаток: Копія апеляційної скарги.
Квитанція про сплату судового збору.


«___»__________2014 __________ М.С.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Sat Mar 14 2015, 10:18AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
місто Харків, пл. Руднєва, 36.

Справа №644/____________/14-ц
н/п 2/644/____________/14

Апелянтн- позивач по справі:
____________ Ганна Іванівна

Відповідач:
____________ Галина Василівна,

Третя особа:
Четверта Харківська державна
нотаріальна контора м. Харкова


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова
від 02 жовтня 2014 року.


Рішенням Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року мені було відмовлено в задоволенні позову до ____________ Галини Василівни, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині.
З рішенням суду першої інстанції я не погоджуюся в повному обсязі і вважаю його таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, допущеними судом порушеннями процесуального права та матеріального, є не законним та необґрунтованим, без посилання на докази і прийнятим в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України та є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, ст. 215 ЦПК України, а саме:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що право власності на квартиру № 44 по вул. ____________ 7-А в м. Харкові, згідно свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний № ____________ від 30.03.2000 р. виданого Управлінням комунального майна та приватизації державного житлового фонду Харківської міської ради, зареєстровано за ____________ Ганною Іванівною та ____________ Іваном Акимовичем. Право власності на квартиру набуто на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Оскільки право спільної сумісної власності на спірну квартиру набуто ____________ Г.І. та ____________ І.А. на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», то відповідно до ч. 2 ст. 8 данного закону та ст. 372 ЦК України кожному із них належало по 1/2 частині квартири.
Згідно свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 203577 від 13 січня 2009 року ____________ І.А. помер 11 січня 2009 року.
Факт перебування у шлюбі позивача з ____________ І.А. підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ВЛ № 274666 виданим 24.03.1972 року Орджонікідзевським відділом ЗАГС м. Харкова.
На час відкриття спадщини позивач проживала разом зі спадкодавцем у спірній квартирі.
Згідно відповіді Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 18.07.2014 р. за № 3380/02-14 після смерті ____________ Івана Акимовича, померлого 11.01.2009 року, була заведена спадкова справа 161/200913.02.2009 р. до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом (заповіт на все майно) звернулася ____________ Галина Василівна. Цього ж дня до нотаріальної контори звернулася і дружина спадкодавця, ____________ Ганна Іванівна, з заявою про те, що вона відмовляється від обов'язкової долі в спадщині. Інших заяв про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило, свідоцтво на спадщину ні за законом, ні за заповітом нікому не видавалось.
Спадкування обов’язкової частки в спадщині здійснюється на підставах встановлених законом, шляхом прийняття спадщини в порядку, передбаченому статтями 1268-1269 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Судовим розглядом встановлено, що позивач у строк встановлений ст. 1270 ЦК України не відкликала свою заяву про відмову від спадщини.
Постановляючи рішення суд першої інстанції послався на ст. ст. 10,11,15, 60, 212, 214-215 ЦПК України та на ст.ст. 1241, 1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України.
Вважаю, що суд першої інстанції, при постановленні рішення, не врахував безліч суттєвих обставин і вирішив справу суто з огляду на формальні обставини, які не є вирішальними для справи і не враховують багато фактичних обставин які передували складенню моєї заяви про відмову від обов’язкової долі, без урахування мого віку, без незнання законів які регулюють відповідні правовідношення, без неврахування того, що я підписуючи заяву про відмову від своєї долу фактично повірила тому, що я підписую не заяву про відмову від обов’язкової долі, а підписала договір довічного утриання.
Згідно ст. 1241 ЦК України, ч.1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. 2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. 3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Той спадкоємець, який на момент смерті спадкодавця постійно проживав з ним разом вважається таким, що прийняв спадщину і подавати заяву про прийняття спадщини йому нотаріусу не потрібно. Такому спадкоємцю необхідно подати заяву відразу про видачу свідоцтва про право на спадщину.
          Право на обов'язкову частку у спадщині мають повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (в т. Ч. Пенсіонери) Розмір обов'язкової частки у спадщині становить половину тієї частини, яка покладалася б спадкоємцю за законом в разі отсутсвия заповіту. Конкретні розміри часток порахує Вам нотаріус, т. К. Ви не сказали скільки ще є спадкоємців крім мами і дядька і на кого складено заповіт.
         Право на обов'язкову частку у спадщині носить індивідуальний персоніфікований характер і не переходить від тих спадкоємців, які мають на нього право до їхніх спадкоємців у разі смерті перших за спадкової трансмісії або за правом представлення!
         Документи для прийняття обов'язкової частки у спадщині потрібно подати ті ж самі, що й при спадкуванні звичайної частки, заява, свідоцтво про народження, паспорт, ІПН, документи підтверджують спорідненість, а також документи що підтверджують право на обов'язкову частку, в даному випадку пенсійне посвідчення. Детально Вам розповість нотаріус.
         Відмовитися від обов'язкової частки можливо, але не на користь когось, а в принципі. Тоді вона буде розподіляться між іншими спадкоємцями порівну.
З огляду на вище вказані вимоги матеріального права, які на жаль не були мені роз’яснені нотаріусом, а стали відомі тільки коли я звернулася за правовою допомогою до адвоката, який 15 жовтня 2014 року роз’яснив мені це і я зрозуміла, що я діяла не на користі своїх прав та інтересів, а в протиріч їм.
Крім того, суд першої інстанції на жаль не роз’яснював мені мої права, а тільки перелічив їх на українській мові яку я на жаль не добре розумію.
Зазначене судове рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року суперечить вимогам ст., ст. 213, 214 ЦПК України. 
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. 
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
  5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
  6) як розподілити між сторонами судові витрати; 
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 
чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. 
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Рішення суду цим вимогам не відповідає, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Зважаючи на викладені підстави, рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року у цивільній справі № ____________ не може вважатися законним та обґрунтованим, отже має бути скасовані.
Зазначене судове рішення прийняте з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права України, порушують мої права, які гарантовані мені п. 1 ст. 6 Європейської Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, стосовно права на справедливий і публічний розгляд безстороннім судом, створеним на основі закону.
Враховуючи викладене, на основі ст. ст. 3, 299, 307, 309 ЦПК України,

ПРОШУ:


колегію суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду
Харківської області:
Скасувати рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року у цивільній справі № ____________ за моїм позовом до ____________ Галини Василівни, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині
та постановити нове рішення ухвалу про залишення.

Додатки:
1. Копія апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року у цивільній справі № ____________ для відповідача та третьої особи.
2. Клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Квитанція про сплату судового збору.


17.10.2014 року ____________


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Sat Mar 14 2015, 10:22AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
місто Харків, пл. Руднєва, 36.

Справа №_____________

Апелянтн- позивач по справі:
_____________ Ганна Іванівна

Відповідач:
_____________ Галина Василівна,

Третя особа:
Четверта Харківська державна
нотаріальна контора м. Харкова,


К Л О П О Т А Н Н Я
про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року


09 жовтня 2014 року я отримала рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року яким мені було відмовлено в задоволенні позову до _____________ Галини Василівни, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині.
З рішенням суду першої інстанції я не погоджуюся в повному обсязі і вважаю його таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, допущеними судом порушеннями процесуального права та матеріального, є не законним та необґрунтованим, без посилання на докази і прийнятим в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України та є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, ст. 215 ЦПК України, а тому маю намір оскарджити його в апеляційному порядку, але як мені стало відомо від адвоката мною було прощено строк на апеляційне оскарження і з цього приводу я звертаюся з цим клопотання до Шановного апеляційного суду!, про поновлення строку на апеляційне оскарження.
  Суд першої інстанції, винісши абсолютно незаконне рішення, поставив мене в умови коли строк на апеляційне оскарження пропущено, чим унеможливив подачу апеляційної скарги в зазначений законом строк! Тим більше у оскаржуване мною рішення суду першої інстанції не направлялось на адресу мого фактичного проживання.
Про прийняття ухвали, так і про її зміст я дізнався лише 09.10.2014 р., і саме з цих підстав подати заяву про апеляційне оскарження вищевказаної ухвали не могла, оскільки про її існування навіть не здогадувався. Вказаним рішенням суду порушються майже всі мої права та інтереси.
Виходячи зі ст. 73 ЦПК України, що причини пропущення строків на апеляційне оскарження поважні у позивача суд має строки на апеляційне оскарження поновити. 
Тому строки на апеляційне оскарження мають бути поновлені, оскільки взагалі відсутні будь-які документи які б свідчили про фактичне отримання мною оскаржуваного рішення до 12 жовтня 2014 року.
Проте я вважаю, що дане рішення суду було винесене на підставі неповного з’ясуванням та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та у відповідності до ст.ст.72, 73, 222 ЦПК України, -

П Р О Ш У:


колегію суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду
Харківської області:

1. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суд м. Харкова від 02 жовтня 2014 року яким мені було відмовлено в задоволенні позову до _____________ Галини Василівни, Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині.
2. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду апеляційним судом.



17.10.2014 року _____________ Г.І.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Sat Mar 14 2015, 10:28AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
ДО ХАРКІВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО
АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ,
Україна, 61064, м. Харків,
вул. Володарського, буд. №46, корпус 1,
через
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Харків, вул. Мар’їнська, буд. №18-є

АПЕЛЯНТ – ПОЗИВАЧ ПО СПРАВІ:
____________ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ,
30.06.1980 р.н.
Харківська область, м. Чугуїв,вул. ____________,
буд.№44, кВ. №3,п/і 63503.
інші засоби зв’язку відсутні
ВІДПОВІДАЧ:
ЧУГУЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ
ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ
УКРАЇНИ ГУ ДМС В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
п/і 63503, Харківська область, м. Чугуїв,
вул. Гвардійська, №31. Телефон 057-46 (2-28-28)


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Харківського окружного адміністративного суду
від 08 жовтня 2014 року у справі № ____________


Харківським окружним адміністративним судом 08 жовтня 2014 року винесено постанову по справі № ____________, якою відмовлено мені ____________ Олександру Володимировичу у задоволенні позовних вимог до Чугуївського РВ ДМС України в Харківській про зобов’язання, Чугуївського РВ ДМС України в Харківській області здійснити реєстрацію місця проживання  Чернишова Олександра Володимировича, 30.06.1980 р.н. за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, вул. ____________, буд. №44, кВ.№3.
З вищевказаним рішенням не згоден у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Постанова суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Крім цього судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення по справі.
Суд при прийнятті рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші, що свідчить про неповне з’ясування обставин справи.
Висновок суду про те, що ані позивачем у позовній заяві, ані його представником у судових засіданнях жодним чином не підтверджено факт звернення до відповідача саме з письмовою заявою про реєстрацію місця проживання, що є відповідно до вимог наведених вище положень чинного законодавства, обов'язковою умовою для реєстрації місця проживання є подання документів, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації, а також те, що рішення Чугуївського міського суду в Харківській області від 02.09.2013 року жодним чином не підтверджує право позивача на проживання в житлі за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. ____________, буд. №44, кв. №З, а лише встановлює факт його постійного проживання у вказаному житлі, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам процесуального законодавства України.
Відповідно до вимог постанови ПВСУ № 11 від 29.12.76 «Про судове рішення» Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В силу принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Даний висновок суду ґрунтується лише на припущенні, без дослідження будь-яких доказів, які б могли б підтвердити вказаний висновок.
Крім того, на підтвердження факту неодноразового та тривалого звернення позивача до органу реєстрації, представником заявлялося клопотання про виклик в якості свідка представника Чугуївськго КЖРЕП – паспортистки, у якої знаходилися всі мої документи. Але суд безпідставно відхилив це клопотання мого представника.
Згідно п. 4 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»затверджено зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації.
У затвердженому зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведений перелік підстав для реєстрації місця проживання ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає фактично проживає за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. ____________, буд. №44, кв. №З, про, що свідчить Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 02.09.2013 року, яке набрало законної сили.
Щодо ненадання заяви особи про реєстрацію місця проживання, що є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи, то як я зазначав вище я звертався з такою заявою в 2013 році ія цей факт мав би бути підтверджено свідком, якого суд не викликав до суму відмовивши в задоволенні клопотання.
Також, суд не правильно зробив виснвок, щодо того, що 31 липня 2014 року представник позивача звернувся до Чугуївського РВ ДМС України в Харківській області з адвокатським запитом, у якому просив повідомити про підстави відмови реєстрації місця проживання позивача та про те, коли, ким та з якою метою встановлено спостереження за квартирою за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. ____________, буд. 44, кв. 3. Листом від 06.08.2014 року за вих. № 52/2231 представнику позивача надано відповідь на адвокатський запит, у якій зазначено Перелік документів, які подаються для реєстрації місця проживання та повідомлено, що відомостей про те, коли, ким та з якою метою встановлено спостереження за квартирою за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. ____________, буд. №44, кв. №З, відповідач не має.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходив з наступного.
Як вбачається з листа комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва від 15.08.2014 року № 866, наймачем квартири № 3 житлового будинку № 44 по вул. ____________ вважається ____________ Наталія Олександрівна, згідно протоколу житлової комісії № 5 від 04.06.2010 року та рішення міськвиконкому № 327 від 14.06.2010 року, свідоцтва про її смерть у паспортну службу підприємства не пред'явлено. Також повідомлено, що інформація про приватизацію вищевказаної квартири в КЖРЕП м. Чугуєва відсутня. В Чугуївському МБТІ квартира ні за ким не зареєстрована.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження регул.є Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-ІУ (далі Закон № 1382-ІУ).
Згідно статті 2 Закону № 1382-ІУ, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 3 Закону № 1382-ІУ, вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Виходяи з цього, вважаю, що факт мого постійного проживання належним чином доведено в ході судового розгляду справи, а тому суд безпідставно прийшов до висновку, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено право на проживання в житлі, а отже позовні вимоги про зобов'язаня відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. ____________, буд. №44. кв. №З, є необгрунтованими, безпідставними та такими.
Такий висновок суду є помилковим, а тому постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі № ____________, підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення по суті справи, про задоволення позову в повній мірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 9, 11, 13, 185,186, 187 КАСУ,-
ПРОШУ:


1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу.
2. Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі № ____________ за моїм позовом до Чугуївського РВ ДМС України в Харківській про зобов’язання, Чугуївського РВ ДМС України в Харківській області здійснити реєстрацію місця проживання ____________ Олександра Володимировича, 30.06.1980 р.н. за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, вул. ____________, буд. №44, кВ.№3.
3. Постановити по справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

ДОДАТКИ:
1. Копія апеляційної скарги для відповідача.
2. Квітанція про сплату судового збору.

20.10.2014 _____________ О.В.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
zukerman
Mon Aug 22 2016, 10:46AM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 487
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
До Апеляційного суду
Харківської області
м. Харків, пл. Руднєва, буд.№36,

Справа № 636/______/14-п ,
Провадження № 3/636/______/14

Апелянт - особа, що притягнута
до адміністративної відповідальності:
______ Сергій Павлович,
що проживає за адресою:
Харківська область, Чугуївський район,
вул. ______, №5, п/і 635243.

Начальник відділу державної автомобільної інспекції по обслуговуванню Чугуївського району та АТІ ГуМВС України в Харківській області, Харківська область,
м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд. №31.п/і 63503.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 08 травня 2014 року по справі №636/______/14-п, про накладення адміністративного стягнення


20 травня 2014 року я отримав від Чугуївського міського суду Харківської області супровідний лист від 14.05.2014 року до якого додано постанова Чугуївського міського суду Харківської області від 02.04.2014 року по справі №636/______/14-п, про накладення адміністративного стягнення.
В зазначеній постанові вказується, що 08 травня 2014 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області, розглянув адміністративний матеріал, що надійшов від начальника ВДАІ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 130 КУпАП, ______ Сергія Павловича, який народився 1987 року в с. Нова Покровка встановив, що 07.04.2014 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно мене ______ С.П. про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП.
Згідно вказаного матеріалу 29.03.2014 року о 08 годині 40 хвилин в селищі Нова Покровка, Чугуївського району, начебто я ______ Сергій Павлович, відмовився пройти медичний огляд в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пунктів 2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того суд зазначив, що суд при накладенні адміністративного стягнення, суд врахував дані щодо особи, що притягується до адміністративної відповідальності і накладає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн., що передбаченого санкцією ч. І ст.130 КУпАП, що вважає достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Вважаю рішення суду незаконним не обґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і що постановлено воно на сфальсифікованому протоколі про адміністративне правопорушення.
Незважаючи на те, що суд розглянув справу без моєї присутності я надав свої пояснення щодо подій того дня, де заперечував проти суті вказаного в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, дійсно я був безпідставно зупинений 29.03.2014 року співробітниками ДАЇ, як потім мені стало відомо їх фамілії Савченко та Приходько.
Ніяких порушень ПДР я не скоював.
Зазначені співробітники ДПІ почали діяти нахабно, не взяли до уваги мої доводи та пояснення і на початку свого спілкування зі мною зі мною некоректно, почав мене ображати не представилися мені, на протиріччя ч. 2. ст. 5 Закону України «Про міліцію», і всі вказані відомості про них стали відомі мені уже коли я почав вимагати пояснень від них щодо їх неправомірних дій.
Коли я забажав реалізувати своє право, передбачене ч.1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.14 «в» ПДР України, знати причину зупинки мого ТЗ, та задав це питання працівнику ДАЇ мені було невнятно повідомлено, що зупинено начебто для перевірки документів.
Крім того вказані співробітники міліції почали обшукувати мою машину нічого не пояснюючи та не складаючи будь яких документів.
Мене це обурило і тоді вони сказали, що якщо я не вирішу питання на місті то вони складуть протокол, що я знаходжусь у алкогольному сп’янінні чи в наркотичному стані і почали погрожувати, складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Я, наголошував, що вказаного правопорушення ПДР України передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, я не здійснював, а протокол складений співробітниками міліції, є незаконним та не обгрунтованим, оскільки порушено порядок накладення адміністративних стягнень та відсутній склад адміністративного правопорушення.
Так, стаття 251 КУпАП встановлює перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. Інспектором ДАІ в порушення ст. 251 КУпАП не перевірені та не спростовані мої пояснення як водія, які я надав по суті інкримінованого мені адміністративно правопорушення.
Зокрема, як я вважаю таким доказом згідно цієї статті Кодексу могли бути показання свідків, відеозапису, чи якісь інші допустимі докази.
Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому навіть не викладено конкретких та об'єктивних ознак наркотичного сп’яніння (оскільки їх не було і не могло бути апріорі) і ніякими доказами моя провина не доводиться, крім суб’єктивного уявлення співробітника міліції. Такі звинувачення можна пред’явти будь якій людині.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Але у моєму випадку не можна взагалі говорити про законність застосування адміністративного стягнення так як я його не скоював.
Відповідно до статті 9 КУпАП обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є протиправність дії чи бездіяльності та вина особи.
Таким чином, вина у вчиненні адміністративного правопорушення відсутня, а тому за відсутності вини, я не можу бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції, не було враховано положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З рішенням суду я не можу погодитися оскільки суд взагалі не досліджував, обставини які на мій погляд спростовують доводи ДАІ, та не надав належну оцінку вказаним цим обставинам в сукупності.
Хочу звернути увагу суду також на наступні обставини.
Я дуже прошу апеляційний суд бути уважним до моєї справи, оскільки адміністративне правопорушення яке мені інкримінується я не скоював, навпаки це стосовно мене було скоєно кримінальне правопорушення з боку співробітників ДАІ, які фактично сфальсифікували протокол про адміністративне правопорушення.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» наголошує на тому, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
Вважаю суд передчасно вирішив питання про мою винність, у адміністративному правопорушенні якого я не скоював, а тому незаконно призначив мені міру адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 294 КУпАП Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.(Клопотання про поновлення строку додається).
Судом першої інстанції, також не було враховано положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене п. ст. 130 КУпАП щодо мене ______ С.П. не є належним доказом і підлягав поверненню для належного оформлення, хоча в даному конкретному випадку є всі підстави для закриття провадження у зв’язку з відсутністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, -

ПРОШУ:


1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 08 травня 2014 року по справі №636/______/14-п, про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 грн., (окреме клопотання додається).
2. Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 08 травня 2014 року по справі №636/______/14-п, про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. та стягнення судового збору в розмірі 36,54 грн., на р/р 31215206700020, код СДРПОУ 37792204, одержувач: ГУ ДКУ в Харківській області, код суду: 05482089, МФО 851011, код: 22030001, - скасувати.
3. Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. І ст. 247 КУпАП, через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Додатки.
1. Копія апеляційної скарги для відділу ДАІ.
2. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Клопотання про виклик та допит свідків.

17.06.2014 ______ С.П.





юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
DOCtor
Thu Aug 25 2016, 10:02AM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 331
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Апеляційний суд Донецької області в м. Маріуполі

Заявник: істіца по справі
_________ Ніна Григорівна
87500 м. Маріуполь
вул. Горького, 26

Відповідачі: 1. _________ Анна Іванівна

2. _________ Катерина Григорівна
87500 м. Маріуполь
вул. Китайська, 6, кв .48

Треті особи: Друга державна нотаріальна
контора Приморського району
м. Маріуполя
87525 м. Маріуполь. пр-т Будівельників, 75

на рішення П р іморск про го районного суду м. Маріуполя від 20.07.2009 року
по цивільній справі за позовом _________ Н.м. до _________ А.І. і _________ К .м.
про визнання недійсним заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
справа № 2-_________ / 09


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
Рішенням Пріморского районного суду м. Маріуполя від 20.07.2009 року по цивільній справі за позовом _________ Н.м. до _________ А.І. і _________ К .м. про визнання недійсним заповіту та п різнаніі права власності в порядку спадкування за законом у задоволенні позов а було відмовлено в повному обсязі.


З рішенням суду першої інстанції я не соглас на в повному обсязі і вважаю його таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, допущеним і судом порушеннями процесуального права, а саме:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що я і відповідачка _________ Є.М. є рідними сестрами і знаходилися в родинних стосунках з _________ А.м., який був нашим рідним братом.
12 травня 2007 _________ А.м. помер. Після нього відкрилася спадщина, до складу якої го увійшло право на будинок № 31 по вул. Місцой в м. Маріуполі, який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності №7 77, від 01.09.1989 року (л.д.22)
Спадкоємці першої черги за законом відсутні. Спадкоємцями другої черги за законом є я і відповідачка _________ Є.М.
Згідно заповіту, складеного _________ А.м. 6 липня 2006, завіреного приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу І - им А.І. все належне йому майно він заповів своїй племінниці - 2-й відповідачці _________ А.І.
Відмовляючи мені у позовних вимогах, суд порахував встановленим, що спадкодавець при складанні заповіту чітко усвідомлював значення своїх дій та керував ними.
Погодитися з такими висновками суду не можна, так як судом було чітко встановлено, що при підписанні заповіту _________ А.м. знаходився в під дією сильного «збивши ющего фактора» яким могло бути алкогольне сп'яніння, хворобливий стан, або сильне хвилювання. Також можливість таких обставин побічно підтвердили сусіди померлого, які виступали свідками (Б - в О.С. і С - я Н.М.). Вони підтвердили, що _________ А.м. в останні роки сильно зловживав алкоголем, що в останні роки життя його практично ніколи не бачили тверезим, що він часто не пам'ятав, що відбувалося напередодні через постійного вживання алкоголю. Таким чином, були всі підстави припустити, що _________ А.м. в результаті зловживання алкоголем не усвідомлював значення своїх дій, і не міг ними рук про водити, не в змозі був усвідомити при прочитанні текст, який був складений нотаріусом. В судовому засіданні нотаріус допитаний не був, бо як суд порахував це не обов'язковим.
Також на наявність ці х факт ів вказали результат и судової почеркознавчої експертизи №6 666/02.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності фактів, які давали б про снованіе припустити, що особа не розуміла значення своїх дій, або не могла керувати ними на момент складання заповіту, судом призначається судово-психіатрична експертиза. Очевидно, що призначення такої експертизи було необхідно.
Однак, не дивлячись не ці факти і моє усне клопотання про це, судом судово-психіатрична експертиза не була призначена, що позбавило мене можливості довести свої доводи за допомогою осіб, що володіють спеціальними знаннями - експертів, попереджених про кримінальну відповідальність.
Крім того, на початку 2006 року брат приїжджав до мене і скаржився, що його сестра наполягала на підписанні якихось паперів, що стосуються будинку, і висловлював побоювання, що коли вип'є, не розуміє що робить, і нічого потім не пам'ятає, тому може в п'яному вигляді «накоїти чого-небудь». Побоюючись цього, він віддав мені на збереження всі документи на будинок. Також він сказав, що його паспорт і будинкова книга знаходиться у сестри, і вона їх не віддає.
Факт того, що сестра намагалася змусити його підписати якісь папери в судовому засіданні підтвердили свідки Б - в О.С. і С - я Н.М. Їх свідчення не були прийняті до уваги судом.
Судом було встановлено, що спадкодавець нібито мав об'єктивну можливість скасувати зроблений ним заповіт.
З цим висновком суду погодитися також не можна, що випливає з фактів: паспорт _________ А.м. знаходився у відповідачки _________ К.м. . Без паспорта мій брат не мав можливості скасувати заповіт, зроблене раніше. Крім того, він міг просто не пам'ятати, що взагалі зробив заповіт, так як за роки його життя розмови про це ніколи не було. Навпаки, до кінця життя брат боявся, що сестра щось зробить з будинком без його відома. Цей факт не був досліджений судом, що також призвело до невірних висновків і неповного дослідження обставин справи.
Таким чином, судом справа була розглянута однобоко, явно була прийнята сторона відповідачів, і я як позивачка, була позбавлена ??права, передбаченого ст.27 ЦПК України, надавати докази, а саме, необхідні в даному випадку на мою думку, яке співзвучне думку Пленуму ВСУ , а і м енно висновок и судово-психіатричної експертизи, що також вплинуло на правильне з'ясований ие фактичних обставин і висновки суду.
На підставі викладеного, вважаю, що судом неповністю були досл ледовани і з'ясовані всі фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, були порушені процесуальні права позивача, передбачені ст.27 ЦПК Украіин, що призвело до невірного винесенню рішення, що згідно ст . 309 Цивільного процесуального кодексу України явл яется підставою для його скасування.
Вважаю за необхідне передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в новому складі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 307, 3 вересня Г П К України,


ПРОШУ:


Скасувати рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 20.07.2009 року по цивільній справі за позовом _________ Н.м. до _________ А.І. і _________ К .м. про визнання недійсним заповіту, складеного _________ Олексієм Григоровичем та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, і прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити:
- Визнати недійсним заповіт, складений _________ А.м., померлого 12 жовтня 2007, на ім'я _________ А.І.
- Визнати за позивачкою _________ Ніною Григорівною право власності в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку № 31 по вул. Місц ой, в м. Маріуполі.

Додаток:


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
mirax
Fri Aug 26 2016, 11:31AM
support

ID пользователя #33
Зарегистрирован: Tue Nov 29 2011, 02:12PM
Сообщений: 513
Сказали СПАСИБО 3 разs в 3 постахs
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на вирок у кримінальній справі по обвинуваченню у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 185 ч. 5, 289 ч. 2 КК України

В судову палату по кримінальних справах
Апеляційного суду Київської області
01025 м. Київ, вул. Володимирська, 15,
(через Києво-Святошинський районний суд Київської обл.
03170 м. Київ, вул. Мельніченко, 1)

Адвоката ___________ Ігора Анатолійовича
Представника К.В.Ю.
засудженого за ст. ст. 190 ч. 5, 289 ч. 2 КК України

на вирок Києво-Святошинского районного
суду київської області від 14 жовтня 2009 року



А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А


14 жовтня 2009року Києво-Святошинський районний суд Київської області розглянув кримінальну справу по обвинуваченню К.В.Ю. у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 185 ч. 5, 289 ч. 2 КК України.

К.В.Ю. був визнаний винним у скоєнні злочинів передбаченими ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 289 КК України, відповідно йому з урахуванням ст. 70 КК України, було призначене покарання на строк 5 років 6 місяців позбавлення волі.
З таким вироком Києво-Святошинского районного суду Київської області не можу погодитися і вважаю, що вищезазначений вирок суду винесено без урахування дійсних обставин справи, та постановлено помилково, тому його не можна вважати чинним та підлягає скасуванню з таких підстав.
Суд поверхово розглянув справу, дав неправильну оцінку добутим щодо до справи доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вищевказаний вирок, що суперечить дійсним обставинам справи та ст. ст. 2, 11, 125 КК України, ст. ст. 373, 324 КПК України.
Згідно ст. 367 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є:
- однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства;
- невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові) фактичним обставинам справи;
- неправильне застосування кримінального закону;
- істотне порушення кримінально-процесуального закону;
- невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Відповідно до ст. 11 КК України Поняття злочину – 1)Злочином є лише дія (дія або бездіяльність). 2) Це діяння має бути вчинене суб’єктом злочину. 3) Воно має бути винним. 4) Вказане діяння має бути суспільно небезпечним.
Я вимушено не погодився з кваліфікацією досудовим слідством дій К.В.Ю. за ч. 5 ст. 185 КК України - Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у великих розмірах за таких підстав які були викладені в запереченнях в судовому засіданні.
Суд перекваліфікував дії К.В.Ю. зі ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 5 ст. 190 КК України, призначивши йому у відповідності до санкції покарання.
В даному випадку як встановлено в судовому засіданні і я погоджуюсь з тим, що в діях К.В.Ю. є склад злочину передбаченим ст. 190 КК України. Відповідно до ст. 190 КК України, шахрайство, це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживанню довірою.
Однак я категорично не можу погодитися з кваліфікуванням за ч. 5 ст. 190 КК України зі слідуючих підстав:
Ст. 190 КК України передбачає відповідальність за 4 частинами а засуджений К.В.Ю. отримав строк покарання за ч. 5 ст. 190 КК України, яка взагалі не передбачена законодавством.
Відповідно до примітки до ст. 185 КК України, у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У статтях 185 - 191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. У статтях 185 - 187 та 189 - 191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Пунктом 22.5 ст.22 Закону України від 22.05.2003року №889-IV «Про податок з доходу фізичних осіб» передбачено, що для кваліфікації злочинів сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні соціальної пільги. У 2008 році розмір соціальної пільги становив 257,50грн.
Визнавши винність К.В.Ю. у злочині передбачено ст. 190 КК України, суд стягнув на користь потерпілого Ч.П.О. кошти у сумі 18948,60грн. нанесених збитків.
Таким чином суд визнав, що потерпілому Ч.П.О. були спричинені збитки на вищезазначену суму що меш ніж встановленої соціальної пільги (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). 100н.м.х257,5грн=25750,00грн. Значить суд повинен кваліфікувати дії К.В.Ю. за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому відповідне покарання а не кваліфікувати дії засудженого за неіснуючою ч.5 ст. 190 КК України призначивши йому покарання за неіснуючим законом.
Також К.В.Ю. обвинувачується в скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, тобто за версією досудового слідства та суду К.В.Ю. 09.06.2008 року близько 13 години, знаходячись поблизу будинку №3/1 по вул. Заньковецький в м. Києві, де неофіційно працював охоронником, отримав від С.Л.С. ключі від автомобілю, що належить С.Д.О. і того ж дня близько о 16 годині незаконно заволодів вказаним авто та при ДТП пошкодив його, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду.
З вищенаведеною кваліфікацією я категорично не згоден зі слідуючих підстав:
Ч.2 ст. 289 КК України - Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, дії вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому.
Відповідно до примітки 1; Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинено умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користовуча всупереч їх волі.
Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто це дії повинні бути умисні всупереч волі потерпілого.
В своїх показах, який дав потерпілий С.Д.О. на досудовому слідстві він розповів - «Тойота-целика» д.з. ХХХХ, ставлю біля свого будинку №3/1 по вул. Заньковецький в м. Києві. На протязі двох років я знаю К.В., який працює паркувальником біля мого будинку. 09.06.2008 року я зі своїми друзями виїхав за межі м. Києва на відпочинок, при цьому автомобіль залишив біля свого будинку. В той же день приблизно о 13 год. мені на мобільний телефон зателефонував К., який сказав, що біля будинку проводяться будівельні роботи та необхідно переставити автомобіль в інше місце, т.я. він заважає будівельникам, я сказав що знаходжусь за межами Києва. Він може піднятися до нього додому та взяти ключі у бабусі С. Л.С. та переставити автомобіль в інше місце біля будинку.». В судовому засіданні С.Д.О. підтвердив, що дав ключі К.В.Ю. добровільно, для того щоб він переставив авто, т.я. у дворі проводилися ремонтні роботи и авто заважав. Він давав авто К.В.Ю. на його прохання а також доручав йому перегін авто з стоянки у двір та навпаки. Тобто С.Д.О. підтверджував, щo між та К.В.Ю. були певні довірительні відносини, які передбачали не тільки доручення стосовно автомобілю а також інші послуги з боку К.В.Ю.
В своїх показах від 21 червня 2008 р. потерпілий С.Д.О. – «12.06.2008 р. у вечері, я зміг особисто знайти К., якому повідомив, щоб він мені повернув автомобіль, або інакше у нього виникнуть проблеми з міліцією. В. в наступному повернув мені ключі від автомобіля, з брелоком сигналізації та повідомив, що він поїздив без мого дозволу по місту Києві та вчинив ДТП, при цьому автомобіль поставив і інше місце на подвір’я будинку №3 по вул. Станіславського в м. Києві, де я в наступному виявив свій автомобіль який був пошкоджений.».
Свідок С.Л.С. на досудовому слідстві (03.09.2009 р. т.2 були оголошені її покази) підтвердила, що 09.06.2008 року її внук С.Д.О. поїхав за межі Києва, при цьому залишив свій автомобіль біля будинку. В той же день, приблизно о 13 год. їй зателефонував онук та повідомив, щоб вона дала ключі від його автомобілю охоронцю (К.В.Ю.) щоб той переставив автомобіль, т.я. ніби проводилися ремонтні роботи поблизу її будинку. Через декілька хвилин до них додому зайшов К.В.Ю., якому вона передала ключі від автомобіля Д. Також вона добавила, що онук зміг найти К.В.Ю. та забрав у нього ключі від автомобіля та сам автомобіль, який останній розбив. Свідок С.Л.С. підтвердила, що до подачі заяви про викрадення потерпілий знав де знаходиться автомобіль та у нього були ключі які дав йому К.В.Ю.
В показах потерпілого С.Д.О. та свідка С.Л.С. немає показів стосовно, що К.В.Ю. скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом умисно, тобто не має підтверджень з їх боку, що метою дій К.В.Ю. було протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у С.Д.О. всупереч його волі. Навпаки С.Д.О. добровільно дав ключі від авто та дозволив його перегнати, про що була повідомлена свідок С.Л.С.
Свідок С.Я.В. допитаний у судовому засіданні показав суду що працював разом з К.В.Ю., підсудний працював охоронником –паркувальником на вул. Заньковецький у м. Києві. Підтвердив наявність дружних стосунків між потерпілим С.Д.О. та підсудним. Свідок також пояснив, що дійсно в той день з даху падало каміння, К.В.Ю. попереджав мешканців дома про небезпеку. Стосовно автомобілю потерпілого С.Я.В. що йому відома ситуація яка склалася з автомобілем потерпілого, підтвердив, що Д. дозволив К.В.Ю. перегнати автомобіль на стоянку для цього підсудний підійшов до бабусі потерпілого і вона з дозволу С.Д.О. дала йому ключі від авто. Після того, що трапилося аварія з автомобілем С.Д.О. К.В.Ю. телефонував йому і радився, що робити. Автомобіль С.Д.О. підсудний залишив в 5-6 метрах від дому в іншому дворі. Стосунки між підсудним та потерпілим С.Д.О. були довірливі, Д. довіряв ключі від свого авто неодноразово підсудному в тому числі він давав ключі від свого авто і самому свідку.
03.09.2006 р. допитаний у судовому засіданні свідок К.В.Ю. пояснив суду, що потерпілий С.Д.О., з яким він знаходиться як і підсудний К.В.Ю. в дружніх стосунках, давав йому ключі від автомобілю через бабусю та сам особисто. Він бачив, як К.В.Ю. керував автомобілем на стоянці який належав потерпілому С.Д. Потерпілий надавав ключі від автомобілю іншим людям. Іноді трапилося і так, що ключі від автомобілю С.Д.О. у нього були до ранку. Десь більш двох років К.В.Ю. йому говорив, що йому далі ключі від автомобілю Мазди-3, подружки Д., щоб її помити та покататися.
Фактично при розгляді кримінально ї справи відносно К.В.Ю. я можу стверджувати, що ні на досудовому слідстві ні під час її розгляду ц численних судових засіданнях не знайшлося підтвердження того, що К.В.Ю. скоїв злочин передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконно заволодів транспортним засобом який належав потерпілому С.Д.О. те що його дії вчинені умисно, що його метою було протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у С.Д.О. всупереч його волі.
Навпаки К.В.Ю. як на досудову слідстві (пояснення від 18.06.2008 р.) так і під час слухання справи в суді стверджував та поясняв, що між ним та підсудним С.Д.О. були певні довірливі стосунки досить тривалий час. С.Д.О. йому довіряв в тому числі і свій автомобіль, для його паркування, пересування та навіть дозволив йому кататись. В той день тобто 09.06.2008 р. він попередив потерпілого, що йдуть ремонтні роботи во дворі дому і необхідно переставити автомобіль на стоянку, т.я. його можуть пошкодити. С.Д.О. був за межами Києва на відпочинку і по мобільному телефону дозволив взяти ключі від автомобілю та переставити його в інше місце. Про наявність моб.телефону С.Д.О. у підсудного говорить про те, що вони спілкувалися за телефоном і мали певні дружні та довірливі стосунки. К.В.Ю. взяв ключі від автомобілю потерпілого, але вирішив скористуватися нагодою та поїхати по своїй справі, після чого поставити машину на стоянку. Попавши в аварію, він віддав моб.телефон в рахунок шкоди и доставив автомобіль на адресу тільки поставив його в інший двір. Наміру уганяти у нього не було. Зателефонувати потерпілому він зразу не зміг т.я. у нього був відсутній телефон, він почав відразу намагатися відремонтувати автомобіль. Після зустрічі з потерпілим С.Д.О. він пояснив йому що трапилося і віддав ключі. Його намагання вирішити проблему потерпілому не сподобалося и він 18 червня 2008 р. подав заяву до міліції про крадіжку автомобілю хоча він знав ще 12 червня 2008 р. де знаходиться його автомобіль та мав ключі. Суд взагалі не надав цім обставинам оцінки. На час подачі заяви про крадіжку автомобілю С.Д.О. вже забрав його та мав від нього ключі.
На досудовому слідстві та під час розгляду справи не знайшло підтвердження з боку К.В.Ю. його вини відповідно ст. 289 КК України, недоведена суб’єктивна сторона дій К.В.Ю. Кваліфікуючими ознаками інкримінуємого К.В.Ю. злочину є-за попередньої змовою групою осіб, повторно,у поєднання з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства, з проникненням у приміщення чи інше сховище, завдання значної матеріальної шкоди.
При вивченні доказів та матеріалів справи можна прийти до висновку, що вищенаведені кваліфікуючи ознаки неможливо застосувати до дій підсудного К.В.Ю. Вони не знайшли свого підтвердження.
Однак ці умови дійсні якщо злочин скоєно з умислом, в даному випадку не доведена винність К.В.Ю. при обставинах які вивчалися в судовому засіданні та при наявності доказової бази можливо зробити висновок, що вина К.В.Ю. в скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України не доведена досудовим слідством та не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
У діях К.В.Ю. присутні ознаки злочину передбаченого ст. 192 КК України-Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.
Ч.1 Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживанням довірою за відсутністю ознак шахрайства.
Ч.2 Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах
(відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною, якщо вона у п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах-така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.)
Потерпілим від злочину може бути власник майна. З об’єктивної сторони цей злочин полягає в отриманні винним матеріальної вигоди за рахунок власника майна шляхом обману або зловживанням довірою за відсутності ознак шахрайства. За способом вчинення цей злочин полягає при його вчиненні не відбувається вилучення чужого майна із фонду власника. Тобто він не вилучає майно.
Способом вчинення злочину є обман та зловживання довірою. Обман як спосіб заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на його використування винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, дружніх стосунків.
Заподіянням майнової шкоди, відповідальність за яке передбачено ст. 192 КК України охоплює випадки:
Незаконне використання чужого майна (самовільне) всупереч укладеній угоді чи досягнутій домовленості безоплатне використання транспортних засобів.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є настання в результаті його вчинення значної майнової шкоди. Особливістю суспільно небезпечних наслідків цього злочину є те, що майнову шкоду становлять не лише прямі збитки (витрати) власника майна, а й не одержані власником кошти.
Стосовно майнової шкоди, яка заподіяна потерпілому С.Д.О. можу пояснити слідуюче. На досудовому слідстві потерпілим С.Д.О. було заявлено цивільний позов (т.1 а.с.39), але його неможливо задовольнити т.я. він не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, недоліки потерпілим як цивільним позивачем не усунуті. Я вважаю, що у суду не було підстав задовольняти цивільний позов потерпілого С.Д.О. залишивши його без розгляду.
На підставі вищенаведеного,


П Р О Ш У


Скасувати вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області вирок від 14 жовтня 2009 року щодо К.В.Ю. засудженому за ч. 5 ст. 190 та ч. 2 ст. 289 КК України, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.




„___”__________________2009 р. ____________________

Додаток:

8 копії (одна апеляційна скарга на 5 арк.)
апеляційної скарги на 40арк.


Путин

Наверх
zukerman
Wed Aug 31 2016, 09:05AM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 487
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
До Апеляційного суду
Харківської області

Справа №2036/______/2012 2/636/8/14


З А Я В А
про доповнення та уточнення до апеляційної скарги на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року


Первісна апеляційна скарга на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року була подана мною 25 червня 2014 року, коли ще судом першої інстанції не було виготовлено повного тексту судового рішення, а тому вважаю за можливим надати дану заяву про доповнення та уточнення до апеляційної скарги поза межами строку передбаченого ст. 300 ЦПК України, оскільки апелянт був позбавлений можливості зробити це у встановлені законом строки.

Так, рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року позов ______ Валентини Анатоліївни до ______ Тетяни Леонтьєвни, треті особи: ______ Дмитро Вікторович, Новопокровська селищна рада Чугуївського району, Харківської області, Чугуївська державна нотаріальна контора, про визнання факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання частково недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - задоволено повністю, встановлено факт перебування ______ Валентини Анатоліївни з ______ Ростиславом Вікторовичем у фактичних шлюбних відносинах, визнано частково недійсним заповіт від 22 червня 2011 року, посвідчений секретарем Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області за реєстровим № 100 від імені ______ Ростислава Вікторовича, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.02.2012 року, виданого Чугуївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-436 та визнано за ______ Валентиною Анатоліївною право власності на ? частку житлового будинку № 89 по вул. Перемоги в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області.
З рішенням суду першої інстанції я не погоджуюся в повному обсязі і вважаю його таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, допущеними судом порушеннями процесуального права та матеріального, є не законним та необґрунтованим, без посилання на докази і прийнятим в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України та є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, ст. 215 ЦПК України, а саме:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що ______ В.А. знаходилась у шлюбі з ______ Р.В. з 1998 року по 17.09.2002 року.
Крім того, після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сімє’ю. що підтверджується довідкою Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області від 06.01.2012 року № 11, з якої видно, що ______ В.А. проживала за адресою: смт. Новопокровка, вул. ______, № 1, з 21.12.2001 року по 17.11.2004 року.
За зазначеною адресою був зареєстрований і проживав ______ Р.В.
Крім цього, в жовтні 2004 року ______ В.А., як покупець, а ______ Д.В. як продавець дійшли згоди у відношенні всіх умов договору купівлі-продажу домоволодіння, яке розташоване по вул. ______ № 89, в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області. ______ Д.В. згідно цього договору отримав від ______ В.А. 300 доларів США, передавши ______ В.А. в користування та розпорядження вищевказане домоволодіння. Цей факт, а саме отримання грошових коштів за купівлю підтверджується і розпискою ______ Д.В.
Після підготовки і оформлення належної технічно-правової документації, ______ В..А. та ______ Д.В. домовились, що оформляти договір купівлі-продажу житлового будинку № 89 по вул. ______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області будуть в нотаріальному порядку.
Пізніше ______ Д.В. довірив ______ В.А. оформити всі необхідні документи та виступити від його імені продавцем належного його житлового будинку № 89 по вул. ______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області шляхом оформлення довіреності, посвідченої 20.10.2004 року Новопокровською селищною радою Чугуївського району, Харківської області за реєстровим № 155.
У звязку з цим в договорі купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку, посвідченого 20.10.2005 року Чугуївською державною нотаріальною конторою, покупцем вказано ______ Р.В., з яким ______ В.А. знаходилась в фактичних шлюбних відносинах, що обєктивно підтверджується довідкою Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області від 06.01.2012 року за № 11, також розпискою ______ Д.В., згідно якої саме від ______ В.А. він отримав грошові кошти за житловий будинок № 89, розташований по вул. по вул. ______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду і тому підлягають повному задоволенню.
1. З огляду на мотивувальну частину рішення суду, вважаю, що рішення суду першої інстанції викладено викладено в редакції ______ В.А. без перевірки обставин справи належними та допустимими доказами, без посилання на докази, і на аркуші справи та без посилання на норми права, що підлягає застосуванню, а також без врахування висновків ВССУ та Верховного суду України. Довільне перелічення статей Цивільного кодексу України, в результативній частині рішення не дає можливості в повній мірі зрозуміти яка ж конкретно норма права і до яких правовідношень була застосована.
2. Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить довільні посилання на обставини, що повідомляла ______ В.А. та які начебто були встановлені судом.
3. Вважаю, що ______ В.А. в порушення ст. ст. 57–62 ЦПК України, не було належним чином доведено обставини на які вона посилалася у своїй позовній заяві.
4. У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
5. В той час, ст. 59 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
6. Таким чином, факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути підтверджені лише доказами, що між померлим мали місце фактичні шлюбні відносини, свідоцтва про народження дітей, свідчення свідків, листи особистого характеру, тощо.
7. Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
8. Крім того, в абз. 4 п. 27 Постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № X, Пленум Верховного суду України звернув увагу на наступне: виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.
9. Аналогічної позиції дотримується Верховним судом України і в п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № X зазначено, що необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.
10. Таким чином, допитані під час розгляду справи в якості свідків особи - не можуть бути допустимими засобами доказування, з підстав наведених вище, а тому суд керуючись вимогами 57, 59, 60, 212, 213 ЦПК України, повинен надати їм відповідну оцінку, яка полягає в тому, що суд не повинен брати покази свідків до уваги та не приймати їх, оскільки такий доказ є не допустимим і не може спростовувати факти на які посилається позивач.
11. За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
12. Таким чином, ______ В.А. не довела тих обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, не надавши жодного належного та допустимого доказу.
Вважаю, що судом справа була розглянута однобоко, явно була прийнята сторона позивача, і я як відповідачка, була позбавлена ??права, передбаченого ст. 27 ЦПК України, надавати докази, а саме, необхідні в даному випадку на мою думку, яке співзвучне думку Пленуму ВСУ , а іменно висновок судово-психіатричної експертизи, що також вплинуло на правильне з'ясовання фактичних обставин і висновки суду.
На підставі викладеного, вважаю, що судом неповністю були досліджені і з'ясовані всі фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, були порушені процесуальні права позивача, передбачені ст. 27 ЦПК України, що призвело до невірного винесенню рішення, що згідно ст. 307,309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, про визнання частково недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - задоволено повністю, про встановлено факт перебування ______ Валентини Анатоліївни з ______ Ростиславом Вікторовичем у фактичних шлюбних відносинах, про визнання частково недійсним заповіт від 22 червня 2011 року, посвідчений секретарем Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області за реєстровим № 100 від імені ______ Ростислава Вікторовича, про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.02.2012 року, виданого Чугуївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-436 та про визнання за ______ Валентиною Анатоліївною право власності на ? частку житлового будинку № 89 по вул. ______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області.
Відповідно до ст. 309 Цивільно процесуального кодексу України, неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду 1-ї інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.292, 294, 295, 303, 309 ЦПК України 

ПРОШУ:


Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року, - скасувати та постановити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.

15.10.2014 ______ Т.Л.


юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
advokat
Tue Sep 06 2016, 11:35AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
До Апеляційного суду
Харківської області
м. Харків, площа Руднєва, №36

Адвоката Лапко Віктора Петровича,
діючого на підставі доручення на здійснення захисту
за призначенням Харківського обласного центру безоплатної вторинної правової допомоги
та свідоцтва про право на зайняття
адвокатською діяльністю №1503 від 12.12.2007 року,
захисника _________ Євгена Ігоревича
14.04.1992 р. н. українця, громадянина України,
не одруженого, освіта середньо-спеціальна, народився в смт. Шевченково, Харківської області, зареєстрованого за адресою: Харківська область, смт. Шевченково вулиця _________ буд. №7, кВ. №18,
який обвинувачується за ознаками злочину передбаченого п. 9 ч. 3. ст. 115 ч.4 ст. 187 ч. 2 ст. 187
ч. 2 с. 15 п. 9 п. 13 ч. ст. 115 КК України


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на вирок Чугуївського міського суду Харківської області
від 03.11.2014 року


Чугуївським міським судом Харківської області _________ Євгена Ігоревича, 14.04.1992 р. н. українця, громадянина України, не одруженого, освіта середньо-спеціальна, народився в смт. Шевченково, Харківської області, зареєстрованого за адресою: Харківська область, смт. Шевченково вулиця _________ буд. №7, кВ. №18, визнано винним у скоєнні злочину передбаченого п. 9 ч. 2. ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 9 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років.
Вказаний вирок суду вважаю незаконним та таким, що підлягає скасуванню з перекваліфікацією так як постановлений з порушенням кримінального закону.
Так, сторона обвинувачення – Прокурор абсолютно впевнений, що підсудний вчинив злочин, який необхідно кваліфікувати саме за вказаними статтями кримінального закону, оскільки мотив злочину за звинуваченні у вбивстві _________ С.Д, це вчинення злочину з метою полегшення вчинення іншого злочину, вбивство _________ М.І., - мотив заподіяння смерті з корисливих мотивів та вчинений особою, яка раніше вчинила вбивство (Морозової Є.Д.), а суд першої інстанції визнав доведеним саме кваліфікацію сторони обвинувачення.
Зі змісту постановленого вироку вбачається, що висновки суду щодо кваліфікації злочину не співвідносяться з ознаками встановленого судом злочинного діяння та ознаками злочину, передбаченого п. 9 ч. 2. ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 9 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, щодо _________ С.Д. та _________ М.І.
Так, у вироку йдеться про побиття потерпілих, внаслідок чого останнім: Морозовій С.Д. та Соколовій М.І., були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілі померли через декілька днів. Суд у вироку не навів переконливих даних, які б свідчили про наявність у Кондратенко Є.І. умислу на позбавлення потерпілих життя, відсутні вони й у матеріалах справи.
За таких обставин судове рішення у цій справі підлягає зміненню, а дії засудженого Кондратенко Є.І., щодо епізодів Морозової С.Д. та Соколової М.І., підлягають перекваліфікованню на ч. 2 ст. 121 КК із призначенням за цим законом покарання – в межах мінімальної санкції передбаченої вказаною статтею.
Доречі таке рішення буде узгоджуватися із показаннями самого Кондратенко Є.І., який протягом всього досудового слідства та в ході судового розгляду заявляв, що він визнає свою провину у скоєнні злочину частково, а саме що в нього не було умислу на вбивство вказаних осіб, а його дії дійсно переросли з наміру проникнути в будинок для скоєння крадіжки в розбій поєднаний із насильством та спричиненням тілесних ушкоджень. Тобто у Кондратенко Є.І. не було, а ні прямого, а ні косвєнного умислу на спричинення смерті Морозовій С.Д. та Соколовій М.І., його умисел дійсно був направлений на спричинення тілесних тяжких ушкоджень.
З огляду на вищевказане, вважаю, що дії Кондратенко Є.І., щодо Соколової М.І. та Морозової Є.Д., дійсно необхідно кваліфікувати, за частиною 4 статті 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, а приймаючи до уваги, що Морозова Є.Д. та Соколова М.І. померли після спричинення тяжких тілесних ушкоджень у лікарні, а його дії не охоплюються єдиним умислом на вбивство вказаних осіб то його дії можливо і необхідно кваліфікувати за з ч. 2 ст. 121 КК України, як умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
Щодо міри покарання, то я прошу врахувати, визнання провини у скоєнні протиправних дій молодий вік Кондратенко Є.І. та можливість виправлення в умовах ізоляціє від суспільства.
Прошу не брати до уваги не визнання провини за кваліфікацією сторони обвинувачення, оскільки це не є позиція підсудного з метою ухилення від покарання, а його переконання в тому, що кваліфікація його дії стороною обвинувачення є помилковою.
На підставі викладеного,

П Р О Ш У:


вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03.11.2014 року змінити, дії засудженого Кондратенко Є.І., в частині скоєння злочинів відносно Морозової С.Д. та Соколової М.І., перекваліфікувати на ч. 2 ст. 121 КК та призначити за цим законом покарання – в межах мінімальної санкції передбаченої вказаною статтею, в іншій частині вирок залишити без змін.


Захисник: Адвокат
В.П.Лапко


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
Переход на страницу   <<        >>   

Перейти:     Наверх

Транслировать сообщения этой темы: rss 0.92 Транслировать сообщения этой темы: rss 2.0 Транслировать сообщения этой темы: RDF
Powered by e107 Forum System