Главное меню
Форум Проф Инфо
Юридический Форум Чугуев
У молодежи есть будущее.
Адвокат по уголовным делам.
Aдвокат по уголовным делам.
Юридичексие услуги
Срочно сниму квартиру Чугуев
Киевстар Интернет Чугуев
У нас не курят
У нас не пьют
Кодирование
Продам ВАЗ 2101
Поиск Чугуев Проф Инфо
Добро пожаловать,
Пользователь:

Пароль:



[ ]
[ ]
В сети
Пользователи: 0

Гости: 2

5.45.x.x signup
54.242.x.x forum

Последние посетители

Alma Sat 05:18
zukerman Fri 17:27
vysoczkij Tue 14:16
tataruvo Mon 22:33
support Tue 19:18

Новые пользователи

vysoczkij Tue 14:16
tataruvo Mon 22:33
socialpeace Fri 09:27
Army Mon 19:39
yura_me Fri 19:09
Форум Проф Инфо
Адвокат Чугуев Образцы заявлений - приказное производство.
До Чугуївського міського суду Харківської області,[...]
Добавил zukerman
24 Oct : 09:01

Re: АВТОшколы Чугуев
хрен
Добавил vetalbon
06 Oct : 13:33

Re: мечта мужчин
- Вот, предложение ей сделал, женюсь!- Зачем?- Что[...]
Добавил mirax
06 Jun : 10:44

Re: скидка на АВТОстрахование Чугуев
Nnover написал(а) ...advokat написал(а) ...АВТОстр[...]
Добавил DOCtor
18 May : 06:38

Re: Чугуев Адвокат Образцы заявлений - Апелляционное/кассационное расмотрение дел
До Апеляційного суду Харківської областіАдвокат Л[...]
Добавил DOCtor
11 May : 07:58

Re: Чугуев Адвокат Образцы заявлений - Апелляционное/кассационное расмотрение дел
До Апеляційного судуХарківської областіСправа №___[...]
Добавил DOCtor
11 May : 07:46

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - административное производство.
До Чугуївського міського суду [...]
Добавил mirax
21 Apr : 08:15

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - административное производство.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ01029, місто Ки[...]
Добавил DOCtor
18 Apr : 06:48

МОЛИТВА В ПАСХАЛЬНУЮ НОЧЬ, ЧТО ВЫЛЕЧИТ ЛЮБЫЕ БОЛЕЗНИ. ПРОВЕРЕНО!
Молитва-оберег от болезней.Если взрослый человек и[...]
Добавил zukerman
15 Apr : 06:22

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - уголовное производство
До Чугуївського міського суду Харківської області6[...]
Добавил advokat
24 Mar : 07:27

Очистить швы плитки и кожу (сумки, обувь)
Как избавиться от плесени и грязных швов между пли[...]
Добавил mirax
02 Mar : 10:23

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - уголовное производство
До Чугуївського міського суду Харківської областіс[...]
Добавил mirax
02 Mar : 08:25

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - уголовное производство
Начальнику Харківського слідчого ізолятора Адв[...]
Добавил mirax
02 Mar : 08:23

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - уголовное производство
Начальнику Харківського слідчого ізолятора Упр[...]
Добавил mirax
02 Mar : 08:17

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - уголовное производство
До Апеляційного суду Харківської області [...]
Добавил DOCtor
28 Feb : 07:47

АВТОстрахование Чугуев Работа
Кафе "Черная жемчужина" Бар
Справочная АПТЕК Чугуев
Последние комментарии
[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 18 Oct : 11:17
Попробуй ее только найти

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 02 Oct : 06:05
И это только начало ограничений. Мне кажется будут [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 04 Sep : 09:08
трусливая мышьбесхребетно - продажная личностьвпро [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 31 Jul : 16:27
Вот он уровень нашего правительства [Подробно...]

[новости] Гражданам могут разрешить бесплатно поделиться оружием с армией.
Автор antimaidan дата 23 Jun : 19:14
вот у нас народ: денег армии жертвует, оружием сна [Подробно...]

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Den дата 04 May : 18:09
нет и не надо)

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор Vetal дата 15 Apr : 09:01
URL-читайте, и лучше не только этот пост, а всю те [Подробно...]

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор mirax дата 14 Apr : 17:45
То, чего боялись все украинцы свершилось - началас [Подробно...]

[новости] Очередной шаг по развалу украинской экономики сделан - разрешение на ввоз продуктов животного происхождения будет бессрочным.
Автор Natusya дата 04 Apr : 16:40
URLи это только начало

[новости] В новом законе нет требований о продаже SIM-карт по паспорту.
Автор zukerman дата 22 Jan : 08:54
Норма о продаже SIM-карт вступает в силу уже сегод [Подробно...]

Голосование
Курите ли Вы?

Да

Нет

Это голосование разрешено только пользователям

Голоса: 24 Комментарии: 5
Предыдущие голосования
Форумы
Чугуев Проф Инфо :: Форумы :: Сервисы ЧУГУЕВ ::
Адвокат ЧУГУЕВ Юридическая консультация
 
<< Предыдущая тема | Следующая тема >>
Чугуев Адвокат Образцы заявлений - Апелляционное/кассационное расмотрение дел
Переход на страницу   <<      
Модераторы: support, zukerman
Автор Добавил
advokat
Fri Oct 14 2016, 08:01AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
До апеляційного суду Харківської області,
61050 м. Харків, пл. Руднєва, 36

через Чугуївський міський суд Харківської
області,
63503 м. Чугуїв, пл. Леніна, 2

________ Зінаїди Олексіївни,
яка проживає за адресою: б-р Комарова,
буд. ________, м. Чугуїв, Харківська обл.,
поштовий індекс 63503, т. ________

у справі за моїм позовом та
________ Вікторії Адольфовни,
яка проживає за адресою: б-р Комарова,
буд. ________, м. Чугуїв, Харківська обл.,
поштовий індекс 63503

до ________ Олександра Олександровича,
який зареєстрований за адресою: б-р Комарова,
буд. ________, м. Чугуїв, Харківська обл.,
поштовий індекс 63503, місце фактичного проживання: вул. Тельмана, буд. ________, м. Чугуїв Харківської обл.

про визнання особи такою, що втратила
право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку

третя особа: відділення у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Чугуївського РВ ВС в Харківській області,
вул. Гвардійська, 31, м. Чугуїв, Харківська обл.,
поштовий індекс 63503, т. 2 28 28




Апеляційна скарга.



08 серпня 2013 року по справі № ________ Чугуївський міський суд Харківської області залишив без задоволення мій та ________ Вікторії Адольфовни позов до ________ Олександра Олександровича, третя особа: відділення у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Чугуївського РВ ВС в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Вважаю зазначене рішення незаконним, так як при винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, обставини, що мають значення для справи перекручені та не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд виконав усі вимоги процесуальних законів, всебічно перевірив обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права.
В порушення вимог статті 57 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не надав поважних доказів про відсутність його понад один рік у вказаній квартирі з поважних причин, замість цього просто пояснив, що речі були мною винесені до гаражу. Жодних доказів цього надано не було.
Крім того судом зроблене посилання на пункт 10 Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року № 2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, в якому роз'яснюється необхідність з'ясовування причин відсутності відповідача понад встановлені строки. Зазначено, що у разі поважності причин, судом можуть бути продовжені пропущені строки. Але ж із рішення не вбачається, що відповідач звертався з клопотанням про продовження порушених строків, не доказав поважності причин документально.
Також в рішенні Чугуївського міського суду Харківської області вказано, що начеб то саме я була винуватцем розлучення доньки та зятя, що начеб то саме я винесла усі приватні речі відповідача до гаражу, чим примусила його не добровільно виїхати з квартири. На справді, і саме так я стверджувала на суді, він добровільно покинув квартиру № 36 будинка № 9 по бульвару Комарова у місті Чугуєві Харківської області, добровільно забрав свої особисті речі, а лише тільки потім, через деякий час, я почала знаходити його інструмент та поступово виносити його до гаражу.
Сам відповідач був винуватцем розлучення з моєю донькою, саме його ініціатива була на переїзд до своїх батьків. Коли ________ О.О. проживав з нами, він постійно учиняв сварки із своєю дружиною, даже навіть у 2008 році визивали швидку допомогу.
Як ________ О.О. ще мешкав з нами, тобто у квартирі де він зареєстрований та не мешкає на теперішній час, сидів біля доньки часами та щось розповідав їй, порушуючи розпорядок дня неповнолітньої дитини. Не вимикав телевізора доки ми не позасинаємо.
Також і з приводу особистих речей відповідача. Він виніс не тільки побутові речі, а й придбані за час шлюбу автомобіль, мотоцикл, станки, зварювальний апарат, компресор та інше. Навіть виніс маленький телевізор, куплений не за їх спільні гроші.
Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки.
В контексті ж статті 405 Цивільного кодексу України вимога спільного проживання є додатковою і має обов'язковий характер.
Окремі автори притримуються думки, що на право користування житловим приміщенням, яке, будучи за своєю природою правовідношенням сервітутного типу, не може регулюватись нормами житлового законодавства, в супереч тому, як вказано в рішенні від 08 серпня 2013 року по справі № ________ Чугуївського міського суду Харківської області (рішення сторінка 2, абзац 4). Тому застосування цих норм, можливе тільки за аналогією. Вбачається, що Цивільний кодекс України як акт загальний порівняно з Сімейним та Житловим кодексами не повинен вводити додаткові вимоги для набуття прав користування та втрати на нього.
На підставі норм, що регулюють договір майнового найму, а не житлового законодавства, вирішуються вимоги про виселення з приміщень, що не входять до складу житлового фонду (виробничих і інших нежилих приміщень, вагончиків, збірно-розбірних, пересувних, контейнерних та інших підсобних споруд) - пункт 5 Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року № 2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”.
Об'єктом даного сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення визначеною власником житлової площею. При цьому під житлом слід розуміти, житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначене та придатне для постійного проживання. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік.
До поважних причин закон може віднести строкову службу в армії, навчання, робота за кордоном, лікування, тривалі відрядження, тощо.
Коли особи, спільно проживаючі із власником систематично руйнують, псують жиле приміщення чи використовують його не за призначенням або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, або наймач систематично (не менше трьох місяців підряд) не вносить квартирної плати і плати за комунальні послуги, це є підставою для визнання особи, втратившею право на користування житловим приміщенням. Для розірвання договору найму жилого приміщення за вимогою власника з мотиву систематичного порушення наймачем або членами його сім'ї правил співжиття не потрібно, щоб у відношенні до відповідачів попередньо застосовувалися заходи попередження і громадського впливу.
Рішення від 08 серпня 2013 року по справі № ________ Чугуївського міського суду Харківської області я отримала 22 серпня 2013 року, 08 серпня 2013 року на оголошенні рішення була відсутня, тому вважаю, що маю право подати апеляційну скаргу до 01 вересня 2013 року.
На підставі викладеного й у відповідності ч. 1 ст. 292, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1, 2 ст. 309 ЦПК України

прошу:


скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 серпня 2013 року по справі № ________ за позовом ________ Зінаїди Олексіївни та ________ Вікторії Адольфовни до ________ Олександра Олександровича, третя особа: відділення у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Чугуївського РВ ВС в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку та постановити нове рішення, яким наші позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Додатки:

1. Дві копії апеляційної скарги.
2. Квитанція про сплату судоворго збору.
3. Дві копії квитанції про сплату судового збору.





28 серпня 2013 р. _________________ ________ З.О.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
mirax
Sat Nov 26 2016, 09:40AM
support

ID пользователя #33
Зарегистрирован: Tue Nov 29 2011, 02:12PM
Сообщений: 513
Сказали СПАСИБО 3 разs в 3 постахs
До Апеляційного суду Харківської області
61001, м. Харків, майдан Руднєва, 36
Через: Чугуївський міський суд Харківської області
63503, м. Чугуїв, площа Леніна, буд.2

Справа: № 636/3933/13-ц
2/636/1584/13
Суддя : Ганенко Т.С.
Позивач(Апелянт): _______ Любов Олександрівна63503, м. Чугуїв,
вул. _______, 6 кв. 37 Тел.066-7207664
Відповідач: _______ Валентина Михайлівна
Росія, Ульяновська область, Старомаінський район, с. Красна ріка, вул. Садова, 8 Засоби зв ’язку не відомі
Третя особа 1: Приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Т.В.
63503, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 4 Засоби зв ’язку не відомі
Третя особа 2: _______ Сергій Миколайович
Зареєстрований : 63503, м. Чугуїв, вул. _______, буд.бкв. 37 Засоби зв ’язку не відомі


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу від 30 вересня 2013 року про повернення позовної заяви у зв’язку з невиконанням ухвали про залишення позовної заяви без руху.


30 вересня 2013 року Чугуївським міським судом Харківської області було винесено ухвалу про повернення позовної заяви з невиконанням ухвали про залишення позовної заяви без руху від 11 вересня 2013 року.
Копію ухвали від 30.09.2013 року позивачем було отримано 14. 10. 3013 року, так як дана ухвала була тільки через сім днів направлена судом першої інстанції на адресу позивача простою кореспонденцією, що підтверджується штампом почти на конверті де стоїть дата 07.10.2013 року.
Крім того в супровідному листі № 2/636/1584/13 від 02.10.2013 року було вказано, що на адресу позивача направляється тільки копія однієї ухвали від ЗО вересня 2013 року.
15.10.2013 року представником позивача до Чугуївського міського суду Харківської області було подано заяву про видачу на руки : копії позовної заяви від 09.09.2013 року та доданих до неї додатків, клопотання від 18.09.2013 року та доданих до нього додатків, та оригіналу квитанції про сплату судового збору, які станом на 15.10.2013 року судом так і не були направлені позивачу на його адресу, тобто суддею Чугуївського міського суду Харківської області Ганенко Т.С. на протязі тривалого часу не направлялись вищевказані документа, а саме 15 днів. Це підтверджується заявою представником позивача від
15.10.2013 року, коли в цей день вона здана її в канцелярію суду і в цей день получила вищевказані документи на руки, що підтверджується підписом представника позивача в отриманні вищевказаних документів в розписці суду.
Згідно ч. 2 ст. 292 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені- в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:повернення заяви позивачеві (заявникові);
Згідно ч. 2 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ята днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 Цивільного процесуального кодексу України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі права, наданого ст. 292 Цивільного процесуального кодексу України апелянт ініціює апеляційний перегляд за цією скаргою справи з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час винесення ухвали від
30.09.2013 року, якою позовну заяву від 09.09.2013 року позивача _______ Любов Олександрівни поверненую у зв’язку з невиконанням ухвали про залишення позовної заяви без руху.
1. Щодо порушення судом першої інстанції норм cm. ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України.
11 вересня 2013 року Чугуївським міським судом Харківської області була винесена ухвала про залишення позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.2013 року без руху, з наданням строку для усунення недоліків до 20 вересня 2013 року.
19 вересня до Чугуївського міського суду Харківської області позивачем було подано клопотання про долучення матеріалів до позовної заяви від 09.09.2013 року на виконання вимог ухвали від 11 вересня 2013 року про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 1 ст. 121 ЦІ ІК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається недоданою і повертається позивачеві.
В зазначеному клопотанні позивач посилався на викладення обставин, якими він обґрунтовував наступне:
З огляду на наведену норму та на виконання першої вимоги ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 11 вересня 2013 року просив долучити до матеріалів позовної заяви від 09.09.2013 року «належним чином завірені та якісно виконанні копії документів для сторін процесу».
Та зазначав, що в позовній заяві від 09.09.2013 року позивачем були подані належним чином завірені та якісно виконанні копії всіх документів. Та їх кількість дорівнювала кількості сторін і третіх осіб. Це підтверджується додатком позовної заяви, в якому зазначено, що до позовної заяви від 09.09.2013 року додаються її копії та засвідчені копії всіх документів до неї, де стоїть відмітка (печать, дата прийняття та підпис секретаря канцелярії суду) про прийняття позовної заяви і додатків до неї, таким чином суд отримуючи дану позовну заяву з додатками засвідчив це прийняттям її, ставлячи відмітку про прийняття позовної заяви на примірнику позивача, підтверджуючи факт подання цих документів в зазначеній кількості для сторін у справі, та те, що вони були належним чином засвідчені.
Однак, не зважаючи на це, позивачем разом з клопотанням від 18.09.13 року про усунення недоліків та долучення документів до позовної заяви від 09.09.2013 року повтороио, додані належним чином завірені копії документів згідно додатку, однак всупереч положенням ст. ст. 119,120 ЦП К України суд визнав це не достатнім.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: перелік документів, що додаються до заяви.
Згідно ч. 1 ст. 120 Цивільного процесуального кодексу України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Отже позовна заява від 09.09.2013року відповідала вимогам п. 7 ч. 2 ст. 119 ЦПК України та вимогам ч. 1 ст. 120 ЦПК України, з огляду на те, що позовна заява містила весь перелік документів, що додавались до неї, та позивач додав до позовної заяви її коті та копії всіх документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб засвідчивши їх своїм підписом надаючи якісні копії.
В ухвалі Чугуївського міського суду Харківської області від 11 вересня 2013 року була наведена друга вимога про те, що «відсутні данні про оцінку спірного майна».
Дана вимога суду на думку позивача була не законна і безпідставна, і яка не підлягала виконанню, з огляду на наступне:
Згідно п. 31 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 у справах про визнання правочину непійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦГЖ за загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до таблиці п/п 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Вимоги Статті 119 ЦПК України не передбачають, обов’язкове долучення оцінки спільного майна. З огляду на це є безпідставною висунення судом вимоги про долучення оцінки спірного майна до позовної заяви від 09.09.2013 року про визнання договору купівлі-продажу.
Предмет спору в позовній заяві від 09.09.2013 року є визнання недійсним договору купівлі-продажу без застосування наслідків недійсності.
Звідси випливає, те що оцінку спірного майна позивач не повинен робити.
2. Щодо порушення судом першої інстанції норм ст. 26, 35, 130 Цивільного процесуального кодексу України.
В ухвалі Чугуївського міського суду Харківської області від 11 вересня 2013 року була наведена третя вимога про те, що «до справи не долучений в якості зацікавленої особи _______ С.М., який діяв в інтересах продавців при укладанні договору купівлі продажу, посвідченого 09.11.2000 року приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Т.В.»
Дана вимога суду на думку позивача була не законна і безпідставна, з огляду на наступне:
До справи не може бути долучений в якості зацікавленої особи _______ С.М., так як дана справа є справою позовного провадження, яке не передбачає залучення «зацікавлених осіб».
Статтею 26 ЦПК України передбачено склад осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. ЗО ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Таким чином у справах позовного провадження особа, яка бере участь у справі не має такого статусу, як суд зазначає - зацікавлена особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Цивільного процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Вимоги ст. 130 ЦПК України передбачають, що на попередньому судовому засіданні суд визначає коло осіб, яких суд вважає за необхідне залучити до справи.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Але не зважаючи на наведені норми законодавства позивач просив суд залучити в якості третьої особи _______ Сергія Миколайовича, зареєстрованого за адресою: 63503, м. Чугуїв, вул. _______, буд.6 кв. 37.
3. Щодо порушення судом першої інстанції норм ст. З Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ст. З Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Керуючись ст. ст. З, 26, 30, 35, 119, 120, 130, 292 — 296, 307 Цивільного процесуального кодексу України, п. 31 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N9 -

ПРОШУ:

1. Прийняти та задовольнити цю апеляційну скаргу.
2. Скасувати ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від
30.09.2013 року про повернення позовної заяви, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
3. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для відкриття провадження по справі та розгляду позовної заяви по суті.
Додатки:
Засвідчена судом копія ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від ЗО вересня 2013 року - для суду.
Оригінал конверту про відправку ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року - для суду.
Оригінал супровідного листа № 2/636/1584/13 від 02.10.2013 року - для суду.
Оригінал заяви представника позивача від 15.10.2013 року на видачу документів на руки - для суду.
Докази сплати судового збору (банківська квитанція) за подання апеляційної скарги — для суду.
Копія апеляційної скарги - для відповідача, третьої особи 1, третьої особи 2 (З примірника).


Путин

Наверх
advokat
Mon Jan 09 2017, 07:54AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
До Апеляційного суду
Харківської області
через Печенізький районний суд
Харківської області

Справа № 633/116/16-ц

Апелянт – Відповідач по справі:
Петренко Сергій Миколайович,
місце реєстрації адреси проживання відсутнє,
адреса для листування
62820, Харківська область, Печенізький
район, сел. Мартова, вул. Піддубного, буд. №8.
Інші засоби зв'язку відсутні
у справі за позовом:
Позивач:
Андрієвська Ганна Федорівна,
яка зареєстрована за адресою:
61110, м. Харків, вулиця Салтівське шосе, 112,
кв. 82 тел. (099) 71-00-737
Третя особа 1:
Андрієвська Маріанна Валеріївна,
яка зареєстрована за адресою:
61110, м. Харків, вулиця
Салтівське шосе, 112,
кв. 82 тел. (057)73-666-99
Третя особа 2:
Соколова Катерина Юріївна,
яка зареєстрована за адресою:
61099, м. Харків, вул. Ощепкова,
буд. 14/22, кв. 123
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням шляхом виселення


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення Печенізького районного суду Харківської області
від 22 грудня 2016 року


В проваджені Печенізького районного суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом Андрієвської Г.Ф. до Петренко С.М. треті особи Андрієвська М.В. та Соколова К.Ю. про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном та виселення.
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року позов Андрієвської Ганни Федорівни до Петренка Сергія Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Андрієвська Маріанна Валеріївна, Соколова Катерина Юріївна, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням шляхом виселення, - задоволено частково.
Участь у судовому засіданні 22.12.2016 року я не приймав із-за хвороби. Копію вказаного рішення отримав 30.12.2016 року.
Судом постановлено, усунути перешкоди у здійсненні Андрієвською Ганною Федорівною права користування та розпорядження належною їй на прав спільної часткової власності з Андрієвською Маріанною Валеріївною 54/100 часткою будинку №8, розташованого по вулиці Піддубного у селі Мартове Печенізького району, Харківської області, шляхом виселення Петренка Сергія Миколайовича з самоправно зайнятого ним будинку № 8 (вісім), розташованого по вулиці Піддубного у селі Мартове, Печенізького району, Харківської області та повинен бути виселений без надання мені іншого житлового приміщення. Крім того, я повинен сплатити на користь Андрієвської Ганни Федорівни (ідентифікаційний номер 1513306149) судовий збір у розмірі 551 (п’ятисот п’ятдесяти однієї) гривні 20 копійок.
Вважаю, що при ухвалені рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не повно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду справи, в ході судового розгляду суд не надав мені можливості надати свої пояснення, зупиняв мене коли я хотів висловити свої заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі, Печенізьким районним судом, судове рішення не відповідає.
В ході судового розгляду, спочатку я, а потім мій представник заперечували проти позовних вимог оскільки вважаємо, що позовні вимоги є не обґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги направлені на порушення права та законних інтересів мого доверителя Соколової К.Ю.
Прошу Суд звернути увагу на те, що на моє переконання, вважаю важливим, що вирішуючи спір, Суд у даному випадку, поза все повинен, був враховувати не тільки із норми цивільного та житлового законодавства, а розглядати справу із урахуванням вимог Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року про поділ житлового будинку, згідно запропонованого експертом варіанту поділу та затвердженого судовим рішенням згідно якого зобов'язано Андрієвську Г.Ф. та Андрієвську М.В. провести переустаткування житлового будинку, Печенізького району, Харківської області, саме відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» з отриманням відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації, при наявності дозволу місцевої ради народних депутатів, газового господарства і держпожінспекції, а також діючого архітектурно – будівельного законодавства, оскільки в даному випадку, це є суттєвим саме для цієї справи, з наступних міркувань.
Але, суд не звернув на це уваги.
Відповідач погоджується з тим, що Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року про поділ житлового будинку необхідно виконувати, згідно запропонованого експертом варіанту поділу та затвердженого судовим рішенням.
Але, саме з цього приводу між позивачкою та мною як законним представником Соколової К.Ю., що володіє ? часткою житлового будинку, виник конфлікт, оскільки позивачка в порушення вимог діючого законодавства хоче здійснити будівельні роботи (з реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення тощо), самоуправно без відповідних на це дозвільних документів та проектної документації, що й пояснює дії відповідача, хоча цей факт Позивачка замовчує та вводить суд в оману на, що суд не звертає увагу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, а також відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» передбачено отриманням відповідного дозволу фізичною особою, яка має намір здійснити будівництво об’єктів містобудування (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення) на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації, при наявності дозволу місцевої ради народних депутатів, газового господарства і держпожінспекції.
При цьому ч. 5 ст. 24 вказаного вище законодавчого акту передбачено, що дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно - вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Необхідність розроблення проектної документації на будівництво та видача дозволу на виконання будівельних робіт, передбачено ст. ст. 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт у відповідності до ч. 10 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
У відповідності до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При таких обставинах позивач Андрієвська Г.Ф., відповідно до судового рішення, здійснюючи перебудову в жилому будинку №8 по вул. Піддубного, в с. Марвове, Печенізького району, Харківської області, зобов’язана була дотриматись будівельних та архітектурних норм, отримати дозвіл на будівництво, дозвіл на виконання будівельних робіт, вихідні дані на проектування та розробивши проектну документацію на будівництво, при цьому не порушуючи права іншого співвласника, моєї доверительниці Соколової К.Ю. як співвласника житлового будинку.
Однак, Позивачка Андрієвська Г.Ф. без вказаної вище документації та не дотримуючись будівельних і архітектурних норм та правил, самочинно намагається здійснити перебудову жилого будинку.
За таких обставин, мої дії, що заборони самочинної перебудови житлового будинку узгоджені з Соколовою К.Ю. та узгоджуються з діючим законодавством.
Таким чином, позивачка Андрієвська Г.Ф. створила передумови неможливості користуватися житловим будинком.
До речі, прошу шановний суд! Звернути увагу на те, що і в рішенні Печенізького районного суду від 23.09.2014 року, що саме Андрієвську Г.Ф. та Андрієвську М.В. зобов’язано провести переустаткування житлового будинку, Печенізького району, Харківської області, саме відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» з отриманням відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації, при наявності дозволу місцевої ради народних депутатів, газового господарства і держпожінспекції, зокрема: закласти дверний проріз між приміщеннями І та ІІ, 1-1 та 1-6, улаштувати дверний проріз між приміщеннями ІІ та 1-7, для виходу з частини будинку в приміщення «ІІ» та 1-3 улаштувати дверний проріз з установкою подвійних дверей, приміщення 1-3 та 1-7 облаштувати під кухню, обладнати квартири самостійними системами опалювання та електропостачання, розділити горищне приміщення відповідно до варіанту розподілу будинку з обладнанням іншого ходу, без виконання перегородки.
На вказану обставину можна було б не звертати уваги в тому разі якби я не мав від Соколової К.Ю. відповідних повноважень на представлення її інтересів. Виконатиправильно рішення суду можливо тільки за умови спонукання Андрієвської Г.Ф. виконати вимоги рішення суду та будівельного законодавства України.
Але, Андрієвська Г.Ф. за більш ніж як за два роки після набрання чинності рішення Суду про реальний поділ житлового будинку, не отримала жодного дозвільного документу, що свідчить про навмисне невиконання та затягування виконання рішення суду.
Наявність висновку експерта на підставі якого, Печенізьким районним судом, приймалося рішення про поділ житлового будинку, не є підставою для початку проведення будівельних робіт, оскільки початок будівельних робіт здійснюється відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» і тільки після отриманням відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації, при наявності дозволу місцевої ради народних депутатів, газового господарства і держпожінспекції.
Однак, Андрієвська Г. Ф., в судовому засіданні, посилалася на те, що вона не може виконати рішення Печенізького районного суду Харківської області по справі №633/297/163-ц в частині проведення переустаткування житлового будинку №8 по вул. Піддубного в селі Мартове, Печенізького району, Харківської області, відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», оскільки Відповідач перешкоджає мені потрапити в мою частину будинку, а суд в порушення процесуального закону не надав цій обставині відповідної оцінки.
Оскільки в нашій державі, до цього часу, не має чітких правил виконання подібних рішень судів то я як представник Соколової К.Ю. вимушений, на підставі домовленісті із Соколовою К.Ю. на підставі відповідного договору та довіреності, тимчасово проживати у цьому спірному будинку з метою контролювання дотримання вимог будівельного законодавства з боку Андрієвської Г.Ф.
Причому, знов таки звертаю увагу Шановний Суд! на те, що я не заперечую проти переобладнання житлового будинку у викладеному в рішенні суду варіанті, однак тільки після надання мені Андрієвською Г.Ф., для огляду відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації.
Статтею 152 ЖК України  передбачено, що переобладнання та перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.
У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня   1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз’яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.  У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152  ЖК УРСР).
Хоча, на даний час норма права передбачена ст. 152 ЖК України, вже не діє, оскільки як було вказано вище, діють норми Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року де передбачено отримання фізичною особою, яка має намір здійснити будівництво об’єктів містобудування (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення) на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування.
Щодо показань свідків.
Відповідно до ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У своїй позовній заяві Позивач зазначила, що станом на дату подання позову за адресою: Харківська область, Печенізький район, с. Мартове, вул. Піддубного, буд. 8, без реєстрації проживає Відповідач, Петренко С. М. Відповідач проживає у всьому домоволодінні, а не лише у тій половині будинку, що належить Соколовій К. Ю. Також, Позивач вказує, що Відповідач проживає в належній їй та третій особі ? частці спірного домоволодіння без будь-яких законних підстав, самоправно, до цього часу зберігаючи за собою безпідставно право користування ? часткою жилого приміщення, що йому не належить. На погляд Позивачки між Позивачем та Відповідачем склались неприязні стосунки, Відповідач створює неможливі умови для проживання та здійснює перешкоди у користуванні вищезазначеною частиною будинку. Петренко С. М. відмовляється добровільно виселятися з займаної ним ? частини будинку, неодноразово погрожував Позивачу та співвласниці будинку, Андрієвській М. В., навмисно створює умови, які унеможливлюють проживання разом з ним. Також, Позивачка стверджкє, що Відповідач утримує належну їй і третій особі ? частину будинку, в якій він проживає, в антисанітарному стані тривалий час, приміщення занедбані, в одній із кімнат стеля та стіни покриті сажею. Зі слів Відповідача, відбулося коротке замикання електропроводки, що призвело до займання. Але службу пожежної безпеки Петренко С. М. не викликав, що ставить під сумнів його слова. Крім того, в тій частині будинку, яка належить мені та третій особі 1, часто знаходяться сторонні люди, що зловживають алкоголем та агресивно себе поводять.
У зв'язку з фактичним проживанням Відповідача в ? частці у будинку №8 по вул. Піддубного в с. Мартове, Печенізького району, Позивач, як співвласник домоволодіння, не може реалізувати своє право, встановлене Конституцією України та Законом, на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Окрім цього, Андрієвська Г. Ф., посилається на те, що вона не може виконати рішення Печенізького районного суду Харківської області по справі №633/297/163-ц в частині проведення переустаткування житлового будинку №8 по вул. Піддубного в селі Мартове, Печенізького району, Харківської області, відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», оскільки Відповідач перешкоджає мені потрапити в мою частину будинку.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження вказаних фактів в судовому засіданні допитані свідки Лагутіна Н.М. та Абрамчук Є.І.
Свідок Лагутіна Н.М. в судовому засіданні показала, що в літку 2015 року вона разом з Андрієвською Г.Ф. намагалися потрапити до спірного будинку, проте, ніхто не відчинив їм двері, а своїх ключів позивачка не має. Того ж дня на прохання позивачки та у присутності свідка Лагутіної Н.М. до спірного будинку прибув дільничний інспектор міліції, на вимогу якого Петренко С.М. відчинив двері та дозволив всім зайти в середину будинку, одна кімната якого була повністю чорною від пожежі, а в інших кімнатах містились меблі та речі відповідача. Після цього візиту, зі слів Андрієвської Г.Ф., свідку відомо, що вона більше жодного разу не змогла потрапити всередину належного їй житла, адже відповідач усіляко перешкоджає їй у цьому.
Також свідок Лагутіна Н.М. показала, що їй відомо про те, що зі слів Андрієвської Г.Ф. вона не має доступу до житлового будинку навіть після ухвалення 23 вересня 2013 року рішення Печенізького районного суду Харківської області.
Вважаю, що вказані свідчення не дають підстав стверджувати, що я, якимось чином здійснюю перепони у користуванні житловим будинком, із показань свідка не відомо коли свідок та Андрієвська Г.Ф. приходили до будинку, в який день та час та чи був він вдома. Крім того, покази вказаного свідка спростовують твердження позивачки про те, що Петренко С.М. створює якісь перепони, він вільно дозволив зайти та оглянути будинок, дав пояснення стосовно пригоди про короткочасне замикання та невеликого загорання яке він сам ліквідував. На моє звернення до Андрієвської Г.Ф. та Лагутіної Н.М. та на моє прохання надати відповідні дозволи на початок будівництва вони нічого не надали і почали лайку.
Вказані свідчення Лагутіної Н.М. не несуть ніякої доказової сили, не доводять предмет спору та ті обставини на які посилається позивачка у своїй позовній заяві, не навела жодного факту, що відповідач усіляко перешкоджає користуватися будинком, а тому є неналежним доказом.
Свідок Абрамчук Є.І., який проживає поруч зі спірним будинком, пояснив суду, що у цьому будинку постійно проживає відповідач. На прохання Андрієвської Г.Ф., у червні 2015 року свідок був допущений з дозволу відповідача в середину будинку, щоб орієнтовно оцінити вартість робіт з облаштування окремого входу. У спірному будинку на той момент була повністю вигорілою одна кімната, стан інших кімнат був задовільний. Обрахувавши кількість необхідних будівельних матеріалів, позивачка разом зі свідком Абрамчуком Є. І. придбала їх та привезла до спірного будинку, але потрапити в середину вже не змогли. Абрамчук Є. І. зазначав, що з травня по серпень 2015 року він разом з Андрієвською Г.Ф. неодноразово (мінімум п’ять разів) намагались потрапити до спірного будинку, залишали відповідні повідомлення для відповідача сусідам, бачили автомобіль відповідача у дворі, але двері ніхто ніколи їм не відчиняв.
З огляду на вказані свідчення Абрамчука Є.І., що свідок був допущений до будинку, він оглянув його, зробив якісь розрахунки, а також те, що на прохання Абрамчука Є.І. Андрієвська Г.Ф. придбала якісь матеріали та привезла їх до будинку. Однак, Суду першої інстанції не було надано жодного чека чи квитанції на придбання будматеріалів та їх доставки до буднку. Вважаю, що вказаний свідок, підтверджує правову позицію Відповідача по справі, а саме те, що Позивачка Андрієвська Г.Ф. намагається самочинно в супереч вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», здійснити самочинне переобладнання житлового будинку, а тому захищаючи інтереси Соколової К.Ю., мої дії, щодо самочинного початку будівництва, реконструкції житлового будинку слід визнавати правомірними. На моє звернення до Андрієвської Г.Ф. та Абрамчука Є.І. та на моє прохання надати відповідні дозволи на початок будівництва вони нічого не надали.
Крім того, хочу зауважити, свідок Абрамчук Є.І., який був залучений Андрієвською Г.Ф. для виконання будівельних робіт не є спеціалістом галузі будівництва, а тому виконання ним будівельних робіт поставило б під загрозу, якість їх виконання.
Вказані свідчення Абрамчука Є.І. також не несуть ніякої доказової сили, не доводять предмет спору та ті обставини на які посилається позивачка у своїй позовній заяві, не навів жодного факту, що відповідач усіляко перешкоджає користуватися будинком, а тому і цей доказ є неналежним доказом.
В мотивувальній частині рішення суду зазначено, що виходячи з пояснень позивачки, відповідача, а також свідків Лагутіної Н.М. та Абрамчука Є.І., суд дійшов висновку про те, що в усіх приміщеннях спірного будинку постійно проживає відповідач, тоді як позивачка взагалі не має доступу до належного їй житла і як зазначив відповідач, у нього відсутній намір передавати ключі позивачці або змінювати місце свого проживання з огляду на відсутність власного житла. Петренко С.М. повідомив, що він заперечує та не допустить присутності позивачки у спірному будинку, допоки нею не буде облаштований окремий вхід, тоді як всі приміщення цього житла зайняті його речами, самостійного доступу до будинку позивачка не має, одна з кімнат була знищена пожежею під час проживання відповідача та дотепер не відремонтована.
Однак, в супереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, Судом першої інстанції не зазначено в мотивувальній частині встановлених судом обставин, а саме: які речі відповідача та в яких кімнатах вона знаходилися, які інші є обставини, що свідчать про те, що я постійно проживаю в будинку, оскільки я стверджую, що я постійно в будинку не проживав і не проживаю, і те, що я постійно проживаю в будинку в суді я не говорив; в рішенні не вказано які саме пошкодження були в кімнаті де на погляд позивачки виникла пожежа та орієнтовна сума збитків.
Висновки Суду першої інстанції про те, що я Петренко С.М. проживаю у спірному будинку без відповідного рішення про надання мені цього приміщення у користування та поза волею одного зі співвласників, позивачки по справі і, що відповідач є таким, що зайняв житлове приміщення самоправно, а також про порушення права власності позивачки на належну їй частку спірного житлового будинку, що відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України надає їй право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження її майном, є хибним оскільки ґрунтується не на доказах, а на припущеннях.
Як суд у своєму рішенні, так Позивач у позовній заяві не приводять жодного належного доказу на обґрунтування позовних вимог, а тільки викладають свої припущення та міркування, але згідно до ч .4 ст. 60 ЦПК: - «доказування не може базуватися на припущеннях».
Таким чином, позов Андрієвської Г.Ф. є безпідставним, необґрунтованим.
Крім того, позивачка не навела та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування свої позовних вимог, а тому за таких обстави позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 128 ЦПК України,
ПРОШУ:
В задоволенні позову Андрієвської Ганни Федорівни про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належній їй на праві спільної часткової власності ? частини будинку, який знаходиться за адресою: Харківська область, Печенізький район, с. Мартове, вул. Піддубного, буд. 8, шляхом примусового виселення Петренко Сергія Миколайовича з самоправно зайнятого жилого приміщення без надання іншого житлового приміщення, - відмовити повністю.

Додатки:
1. Копії апеляційної скарги для сторін.
2. Квитанція про сплату судового збору.

05.01.2017 Петренко С.М.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
mirax
Thu Jan 12 2017, 07:43AM
support

ID пользователя #33
Зарегистрирован: Tue Nov 29 2011, 02:12PM
Сообщений: 513
Сказали СПАСИБО 3 разs в 3 постахs
ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
м. Харків, мн. Руднєва 36

СУДДЯ КОВАЛЕНКО І.П.
справа №_______
Провадження №22ц/790/3343/14

Апелянт – Відповідач - 2:
_______ Олексій Володимирович,
Харківська область, м. Чугуїв, вул. _______
№132, кв. № 23.
Позивач по справі:
ПАТ «Банк Кіпру»,
м. Харків, вул. Університетська 35/2.
Відповідач -1:
_______ Андрій Вікторович,
м. Харків, вул. Грицевця буд. №25, кв. №20.


З А Я В А
про доповнення та уточнення до апеляційної скарги
на рішення Орджонікідзевського районного суду
міста Харкова від 06.08.2012 року по справі №2029/2-70/2011


Як я зазначав у своїй первісній апеляційній скарзі про те, що начебто 03.07.2008 року між банком ПАТ «Банк Кіпру» та _______ А.В. було укладено кредитний договір, згідно якого _______ А.В. отримав у позивача грошові кошти в розмірі 34 800 доларів США на придбання автомобіля марки MITSUBISHI LANCER в автосалоні ТОВ «БМК - Авто» зі сплатою 14,9 % річних з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 03.07.2013 року.
Також, я вказував у своїй апеляційній скарзі, що начебто між позивачем та мною _______ О.В. 03.07.2008 року було укладено договір поруки, відповідно до якого я зобов’язався відповідати за виконання _______ А.В. взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник.
У позовній заяві позивача, позивач вказав, що 28.01.2009 року між банком та відповідачем _______ А.В. було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 17/2008 від 03.07.2008 року, відповідно до якого банк надав позивальнику кредит на придбання автомобіля марки MITSUBISHI LANCER в сумі 31 900 доларів США строком з 28.01.2009 року по 03.07.2013 року зі сплатою за користування кредитом 15% річних, хоча раніше було укладено договір під процентну ставну 14, 9 % річних.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова спочатку від 06.08.2012 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто солідарно з _______ Андрія Вікторовича та _______ Олексія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» заборгованість за кредитним договором № 17/2008 від 03 липня 2008 року у розмірі 369 457 грн. 36 коп. та звернуто стягнення на майно - автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, 2008 року випуску, реєстраційний номер АХ 8762 ВК.
У зв’язку з ознайомленням мною та мої представником з матеріалами цивільної справи, я вимушений просити Шановний суд ! прийняти дану доповнену та уточнену апеляційну скаргу, що пов’язано з тим, що суд першої інстанції в порушення процесуального закону не направив мені копії позовної заяви з додатками, а тому я не мав можливості правильно та повно надати своєму представнику відповідну інформацію для підготовки апеляційної скарги, тому обставини справи викладені помилково, щодо фактичних обставин справи.
З зазначеним рішенням не погоджуюсь повністю виходячи з наступних мотивів та обгрунтувань.
1. Між позивачем ПАТ банком «КІПРУ» та мною не має і ніколи не було будь якого договору поруки. Договір поруки на який посилається позивач у своїй позовній заяві від 18.09.2009 року (а.с. 1-6), укладався між мною _______ О.В. 03.07.2008 року та АК «АвтоЗАЗбанком», відповідно до якого я зобов’язався відповідати за виконання _______ А.В. взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник (а.с. 34). Таким чином у мене не має жодних зобов’язань перед «ПАТ банк УІПРУ». Оскільки АК «АвтоЗАЗбанк», ліквідовано і мені не було запропоновано укласти інший договір поруки з новим банком, а також не було належним чином повідомлено про зміну кредитора то я вважаю, що відповідно до ст. 609 ЦК України, зобов’язання припиняється у зв’язку з ліквідаціє юридичної особи.
2. На аркушах справи 158 міститься ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.09.2009 року про відкриття провадження у справі, яка не підписана суддею Бабенко Ю.П., а також відсутні докази, що вказана ухвала суду була отримана мною.
3. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за п. 7 ч. 2 цієї статті - припинення правовідношення. За положеннями ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг йог відповідальності. Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Вважаю, що вказані норми права дають підстави для висновку, щодо припинення поруки призводять так як такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру)неустойки тощо.
Отже таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.
Вважаю такими, що не потребують доведення такі очевидні факти як підвищення відсоткової ставки за договором та пролонгація його терміну.
Виходячи із вище вказаного, вважаю, що у суду першої інстанції не було підстав для постановлення рішення про стягнення з мене солідарно заборгованості за договором поруки, а тому в цій частині рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, повинно бути скасовано та постановлена ухвала про залишення позову без розгляду в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16 ЦК, 559, 609, 651, 653, України, ст. ст. З, 27, 31, 300, 307 ЦПК України, -
П Р О Ш У:

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06.08.2012 року по справі № 2029/2-70/2011 в частині стягнення з мене, _______ Олексія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» заборгованість за кредитним договором № 17/2008 від 03 липня 2008 року у розмірі 369 457 грн. 36 коп., - скасувати.
Ухвалити нове рішення - ухвалу, якою позовні вимоги ПАТ «Банк Кіпру» до _______ Олексія Володимировича залишити без розгляду.


14.10.2014 _______ О.В.


[ Редактирование Thu Jan 12 2017, 07:46AM ]

Путин

Наверх
DOCtor
Tue Feb 21 2017, 11:32AM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 331
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
До Апеляційного суду
Харківської області
м. Харків, пл. Руднєва, буд.№36,

Справа № _______,
Провадження № _______

Апелянт - особа, що притягнута
до адміністративної відповідальності:
_______ Сергій Павлович,
що проживає за адресою:
Харківська область, Чугуївський район,
вул. _______, №5,п/і 635243.

Начальник відділу державної автомобільної інспекції по обслуговуванню Чугуївського району та АТІ ГуМВС України в Харківській області, Харківська область,
м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд. №31.п/і 63503.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 08 травня 2014 року по справі №_______, про накладення адміністративного стягнення


20 травня 2014 року я отримав від Чугуївського міського суду Харківської області супровідний лист від 14.05.2014 року до якого додано постанова Чугуївського міського суду Харківської області від 02.04.2014 року по справі №_______, про накладення адміністративного стягнення.
В зазначеній постанові вказується, що 08 травня 2014 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області, розглянув адміністративний матеріал, що надійшов від начальника ВДАІ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 130 КУпАП, _______ Сергія Павловича, який народився 1987 року в с. Нова Покровка встановив, що 07.04.2014 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал стосовно мене, _______ С.П. про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП.
Згідно вказаного матеріалу 29.03.2014 року о 08 годині 40 хвилин в селищі Нова Покровка, Чугуївського району, начебто я, _______ Сергій Павлович, відмовився пройти медичний огляд в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пунктів 2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того суд зазначив, що суд при накладенні адміністративного стягнення, суд врахував дані щодо особи, що притягується до адміністративної відповідальності і накладає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн., що передбаченого санкцією ч. І ст.130 КУпАП, що вважає достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Вважаю рішення суду незаконним не обґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і що постановлено воно на сфальсифікованому протоколі про адміністративне правопорушення.
Незважаючи на те, що суд розглянув справу без моєї присутності я надав свої пояснення щодо подій того дня, де заперечував проти суті вказаного в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, дійсно я був безпідставно зупинений 29.03.2014 року співробітниками ДАЇ, як потім мені стало відомо їх фамілії Савченко та Приходько.
Ніяких порушень ПДР я не скоював.
Зазначені співробітники ДПІ почали діяти нахабно, не взяли до уваги мої доводи та пояснення і на початку свого спілкування зі мною зі мною некоректно, почав мене ображати не представилися мені, на протиріччя ч. 2. ст. 5 Закону України «Про міліцію», і всі вказані відомості про них стали відомі мені уже коли я почав вимагати пояснень від них щодо їх неправомірних дій.
Коли я забажав реалізувати своє право, передбачене ч.1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.14 «в» ПДР України, знати причину зупинки мого ТЗ, та задав це питання працівнику ДАЇ мені було невнятно повідомлено, що зупинено начебто для перевірки документів.
Крім того вказані співробітники міліції почали обшукувати мою машину нічого не пояснюючи та не складаючи будь яких документів.
Мене це обурило і тоді вони сказали, що якщо я не вирішу питання на місті то вони складуть протокол, що я знаходжусь у алкогольному сп’янінні чи в наркотичному стані і почали погрожувати, складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Я, наголошував, що вказаного правопорушення ПДР України передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, я не здійснював, а протокол складений співробітниками міліції, є незаконним та не обгрунтованим, оскільки порушено порядок накладення адміністративних стягнень та відсутній склад адміністративного правопорушення.
Так, стаття 251 КУпАП встановлює перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні. Інспектором ДАІ в порушення ст. 251 КУпАП не перевірені та не спростовані мої пояснення як водія, які я надав по суті інкримінованого мені адміністративно правопорушення.
Зокрема, як я вважаю таким доказом згідно цієї статті Кодексу могли бути показання свідків, відеозапису, чи якісь інші допустимі докази.
Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому навіть не викладено конкретких та об'єктивних ознак наркотичного сп’яніння (оскільки їх не було і не могло бути апріорі) і ніякими доказами моя провина не доводиться, крім суб’єктивного уявлення співробітника міліції. Такі звинувачення можна пред’явти будь якій людині.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Але у моєму випадку не можна взагалі говорити про законність застосування адміністративного стягнення так як я його не скоював.
Відповідно до статті 9 КУпАП обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є протиправність дії чи бездіяльності та вина особи.
Таким чином, вина у вчиненні адміністративного правопорушення відсутня, а тому за відсутності вини, я не можу бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції, не було враховано положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З рішенням суду я не можу погодитися оскільки суд взагалі не досліджував, обставини які на мій погляд спростовують доводи ДАІ, та не надав належну оцінку вказаним цим обставинам в сукупності.
Хочу звернути увагу суду також на наступні обставини.
Я дуже прошу апеляційний суд бути уважним до моєї справи, оскільки адміністративне правопорушення яке мені інкримінується я не скоював, навпаки це стосовно мене було скоєно кримінальне правопорушення з боку співробітників ДАІ, які фактично сфальсифікували протокол про адміністративне правопорушення.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» наголошує на тому, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
Вважаю суд передчасно вирішив питання про мою винність, у адміністративному правопорушенні якого я не скоював, а тому незаконно призначив мені міру адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 294 КУпАП Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.(Клопотання про поновлення строку додається).
Судом першої інстанції, також не було враховано положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене п. ст. 130 КУпАП щодо мене _______ С.П. не є належним доказом і підлягав поверненню для належного оформлення, хоча в даному конкретному випадку є всі підстави для закриття провадження у зв’язку з відсутністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, -
ПРОШУ:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 08 травня 2014 року по справі №_______, про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 грн., (окреме клопотання додається).
2. Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 08 травня 2014 року по справі №_______, про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. та стягнення судового збору в розмірі 36,54 грн., на р/р 31215206700020, код СДРПОУ 37792204, одержувач: ГУ ДКУ в Харківській області, код суду: 05482089, МФО 851011, код: 22030001, - скасувати.
3. Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. І ст. 247 КУпАП, через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Додатки.
1. Копія апеляційної скарги для відділу ДАІ.
2. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Клопотання про виклик та допит свідків.

17.06.2014 _______ С.П.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
advokat
Mon Feb 27 2017, 07:46AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 501
Сказали СПАСИБО 18 разs в 17 постахs
ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
м. Харків, мн. Руднєва 36

СУДДЯ КОВАЛЕНКО І.П.
справа №_______
Провадження №_______

Апелянт – Відповідач - 2:
_______ Олексій Володимирович,
Харківська область, м. Чугуїв, вул. _______
№132, кв. № 23.
Позивач по справі:
ПАТ «Банк Кіпру»,
м. Харків, вул. Університетська 35/2.
Відповідач -1:
_______ Андрій Вікторович,
м. Харків, вул. _______ буд. №25, кв. №20.


З А Я В А
про доповнення та уточнення до апеляційної скарги
на рішення Орджонікідзевського районного суду
міста Харкова від 06.08.2012 року по справі №2029/2-70/2011


Як я зазначав у своїй первісній апеляційній скарзі про те, що начебто 03.07.2008 року між банком ПАТ «Банк Кіпру» та _______ А.В. було укладено кредитний договір, згідно якого _______ А.В. отримав у позивача грошові кошти в розмірі 34 800 доларів США на придбання автомобіля марки MITSUBISHI LANCER в автосалоні ТОВ «БМК - Авто» зі сплатою 14,9 % річних з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 03.07.2013 року.
Також, я вказував у своїй апеляційній скарзі, що начебто між позивачем та мною _______ О.В. 03.07.2008 року було укладено договір поруки, відповідно до якого я зобов’язався відповідати за виконання _______ А.В. взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник.
У позовній заяві позивача, позивач вказав, що 28.01.2009 року між банком та відповідачем _______ А.В. було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 17/2008 від 03.07.2008 року, відповідно до якого банк надав позивальнику кредит на придбання автомобіля марки MITSUBISHI LANCER в сумі 31 900 доларів США строком з 28.01.2009 року по 03.07.2013 року зі сплатою за користування кредитом 15% річних, хоча раніше було укладено договір під процентну ставну 14, 9 % річних.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова спочатку від 06.08.2012 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто солідарно з _______ Андрія Вікторовича та _______ Олексія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» заборгованість за кредитним договором № 17/2008 від 03 липня 2008 року у розмірі 369 457 грн. 36 коп. та звернуто стягнення на майно - автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, 2008 року випуску, реєстраційний номер АХ 8762 ВК.
У зв’язку з ознайомленням мною та мої представником з матеріалами цивільної справи, я вимушений просити Шановний суд ! прийняти дану доповнену та уточнену апеляційну скаргу, що пов’язано з тим, що суд першої інстанції в порушення процесуального закону не направив мені копії позовної заяви з додатками, а тому я не мав можливості правильно та повно надати своєму представнику відповідну інформацію для підготовки апеляційної скарги, тому обставини справи викладені помилково, щодо фактичних обставин справи.
З зазначеним рішенням не погоджуюсь повністю виходячи з наступних мотивів та обгрунтувань.
1. Між позивачем ПАТ банком «КІПРУ» та мною не має і ніколи не було будь якого договору поруки. Договір поруки на який посилається позивач у своїй позовній заяві від 18.09.2009 року (а.с. 1-6), укладався між мною _______ О.В. 03.07.2008 року та АК «АвтоЗАЗбанком», відповідно до якого я зобов’язався відповідати за виконання _______ А.В. взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник (а.с. 34). Таким чином у мене не має жодних зобов’язань перед «ПАТ банк УІПРУ». Оскільки АК «АвтоЗАЗбанк», ліквідовано і мені не було запропоновано укласти інший договір поруки з новим банком, а також не було належним чином повідомлено про зміну кредитора то я вважаю, що відповідно до ст. 609 ЦК України, зобов’язання припиняється у зв’язку з ліквідаціє юридичної особи.
2. На аркушах справи 158 міститься ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.09.2009 року про відкриття провадження у справі, яка не підписана суддею _______ Ю.П., а також відсутні докази, що вказана ухвала суду була отримана мною.
3. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за п. 7 ч. 2 цієї статті - припинення правовідношення. За положеннями ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг йог відповідальності. Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Вважаю, що вказані норми права дають підстави для висновку, щодо припинення поруки призводять так як такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру)неустойки тощо.
Отже таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.
Вважаю такими, що не потребують доведення такі очевидні факти як підвищення відсоткової ставки за договором та пролонгація його терміну.
Виходячи із вище вказаного, вважаю, що у суду першої інстанції не було підстав для постановлення рішення про стягнення з мене солідарно заборгованості за договором поруки, а тому в цій частині рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, повинно бути скасовано та постановлена ухвала про залишення позову без розгляду в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16 ЦК, 559, 609, 651, 653, України, ст. ст. З, 27, 31, 300, 307 ЦПК України, -
П Р О Ш У:

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06.08.2012 року по справі № 2029/2-70/2011 в частині стягнення з мене, _______ Олексія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» заборгованість за кредитним договором № 17/2008 від 03 липня 2008 року у розмірі 369 457 грн. 36 коп., - скасувати.
Ухвалити нове рішення - ухвалу, якою позовні вимоги ПАТ «Банк Кіпру» до _______ Олексія Володимировича залишити без розгляду.


14.10.2014 _______ О.В.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
DOCtor
Thu May 11 2017, 07:46AM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 331
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
До Апеляційного суду
Харківської області

Справа №_______



З А Я В А
про доповнення та уточнення до апеляційної скарги на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року


Первісна апеляційна скарга на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року була подана мною 25 червня 2014 року, коли ще судом першої інстанції не було виготовлено повного тексту судового рішення, а тому вважаю за можливим надати дану заяву про доповнення та уточнення до апеляційної скарги поза межами строку передбаченого ст. 300 ЦПК України, оскільки апелянт був позбавлений можливості зробити це у встановлені законом строки.

Так, рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року позов _______ Валентини Анатоліївни до _______ Тетяни Леонтьєвни, треті особи: _______ Дмитро Вікторович, Новопокровська селищна рада Чугуївського району, Харківської області, Чугуївська державна нотаріальна контора, про визнання факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання частково недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - задоволено повністю, встановлено факт перебування _______ Валентини Анатоліївни з _______ Ростиславом Вікторовичем у фактичних шлюбних відносинах, визнано частково недійсним заповіт від 22 червня 2011 року, посвідчений секретарем Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області за реєстровим № 100 від імені _______ Ростислава Вікторовича, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.02.2012 року, виданого Чугуївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № _______ та визнано за _______ Валентиною Анатоліївною право власності на ? частку житлового будинку № 89 по вул. _______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області.
З рішенням суду першої інстанції я не погоджуюся в повному обсязі і вважаю його таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, допущеними судом порушеннями процесуального права та матеріального, є не законним та необґрунтованим, без посилання на докази і прийнятим в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України та є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, ст. 215 ЦПК України, а саме:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що _______ В.А. знаходилась у шлюбі з _______ Р.В. з 1998 року по 17.09.2002 року.
Крім того, після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сімє’ю. що підтверджується довідкою Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області від 06.01.2012 року № 11, з якої видно, що _______ В.А. проживала за адресою: смт. Новопокровка, вул. _______, № 1, з 21.12.2001 року по 17.11.2004 року.
За зазначеною адресою був зареєстрований і проживав _______ Р.В.
Крім цього, в жовтні 2004 року _______ В.А., як покупець, а _______ Д.В. як продавець дійшли згоди у відношенні всіх умов договору купівлі-продажу домоволодіння, яке розташоване по вул. _______ № 89, в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області. _______ Д.В. згідно цього договору отримав від _______ В.А. 300 доларів США, передавши _______ В.А. в користування та розпорядження вищевказане домоволодіння. Цей факт, а саме отримання грошових коштів за купівлю підтверджується і розпискою _______ Д.В.
Після підготовки і оформлення належної технічно-правової документації, _______ В..А. та _______ Д.В. домовились, що оформляти договір купівлі-продажу житлового будинку № 89 по вул. _______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області будуть в нотаріальному порядку.
Пізніше _______ Д.В. довірив _______ В.А. оформити всі необхідні документи та виступити від його імені продавцем належного його житлового будинку № 89 по вул. _______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області шляхом оформлення довіреності, посвідченої 20.10.2004 року Новопокровською селищною радою Чугуївського району, Харківської області за реєстровим № 155.
У звязку з цим в договорі купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку, посвідченого 20.10.2005 року Чугуївською державною нотаріальною конторою, покупцем вказано _______ Р.В., з яким _______ В.А. знаходилась в фактичних шлюбних відносинах, що обєктивно підтверджується довідкою Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області від 06.01.2012 року за № 11, також розпискою _______ Д.В., згідно якої саме від _______ В.А. він отримав грошові кошти за житловий будинок № 89, розташований по вул. _______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду і тому підлягають повному задоволенню.
1. З огляду на мотивувальну частину рішення суду, вважаю, що рішення суду першої інстанції викладено викладено в редакції _______ В.А. без перевірки обставин справи належними та допустимими доказами, без посилання на докази, і на аркуші справи та без посилання на норми права, що підлягає застосуванню, а також без врахування висновків ВССУ та Верховного суду України. Довільне перелічення статей Цивільного кодексу України, в результативній частині рішення не дає можливості в повній мірі зрозуміти яка ж конкретно норма права і до яких правовідношень була застосована.
2. Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить довільні посилання на обставини, що повідомляла _______ В.А. та які начебто були встановлені судом.
3. Вважаю, що _______ В.А. в порушення ст. ст. 57–62 ЦПК України, не було належним чином доведено обставини на які вона посилалася у своїй позовній заяві.
4. У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
5. В той час, ст. 59 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
6. Таким чином, факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути підтверджені лише доказами, що між померлим мали місце фактичні шлюбні відносини, свідоцтва про народження дітей, свідчення свідків, листи особистого характеру, тощо.
7. Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
8. Крім того, в абз. 4 п. 27 Постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № X, Пленум Верховного суду України звернув увагу на наступне: виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.
9. Аналогічної позиції дотримується Верховним судом України і в п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № X зазначено, що необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.
10. Таким чином, допитані під час розгляду справи в якості свідків особи - не можуть бути допустимими засобами доказування, з підстав наведених вище, а тому суд керуючись вимогами 57, 59, 60, 212, 213 ЦПК України, повинен надати їм відповідну оцінку, яка полягає в тому, що суд не повинен брати покази свідків до уваги та не приймати їх, оскільки такий доказ є не допустимим і не може спростовувати факти на які посилається позивач.
11. За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
12. Таким чином, _______ В.А. не довела тих обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, не надавши жодного належного та допустимого доказу.
Вважаю, що судом справа була розглянута однобоко, явно була прийнята сторона позивача, і я як відповідачка, була позбавлена ??права, передбаченого ст. 27 ЦПК України, надавати докази, а саме, необхідні в даному випадку на мою думку, яке співзвучне думку Пленуму ВСУ , а іменно висновок судово-психіатричної експертизи, що також вплинуло на правильне з'ясовання фактичних обставин і висновки суду.
На підставі викладеного, вважаю, що судом неповністю були досліджені і з'ясовані всі фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, були порушені процесуальні права позивача, передбачені ст. 27 ЦПК України, що призвело до невірного винесенню рішення, що згідно ст. 307,309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, про визнання частково недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - задоволено повністю, про встановлено факт перебування _______ Валентини Анатоліївни з _______ Ростиславом Вікторовичем у фактичних шлюбних відносинах, про визнання частково недійсним заповіт від 22 червня 2011 року, посвідчений секретарем Новопокровської селищної ради Чугуївського району, Харківської області за реєстровим № 100 від імені _______ Ростислава Вікторовича, про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.02.2012 року, виданого Чугуївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-436 та про визнання за _______ Валентиною Анатоліївною право власності на ? частку житлового будинку № 89 по вул. _______ в сел. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області.
Відповідно до ст. 309 Цивільно процесуального кодексу України, неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду 1-ї інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.292, 294, 295, 303, 309 ЦПК України 
ПРОШУ:

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 червня 2014 року, - скасувати та постановити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.

15.10.2014 _______ Т.Л.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Thu May 11 2017, 07:58AM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 331
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
До Апеляційного суду
Харківської області

Адвокат Лапко Віктор Петрович,
який діє на підставі договору про надання
правової допомоги №16 від 31.12.2016 року, який укладено з _______ Іриною Юріївною і погоджено з _______ Євгеном Олександровичем та ордеру,
який здійснює адвокатську діяльність за адресою:
63503, Харківська область м. Чугуїв, вул. Харківська буд. 133 (Автостанція - Чугуїв 2-й поверх)
тел. 097 78 78 715
в інтересах осудженого,
_______ Євгена Олександровича, 26.06.1984 р.н.
за ч. 3 ст. 185 КК України, який відбуває покарання
у Харківській виправній колонії №43
м. Харків, вул. _______, №17 п/і 61089.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харків від 24 січня 2017 року у справі № _______

 
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 30 березня 2016 року _______ Євгена Олександровича 26.06.1984 р.н.  було засуджено за частиною третьою статті 185 КК України та призначено покарання  відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 04.08.2015 року, визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На досудовому слідстві стосовно _______ Є.О. було обрано запобіжний захід – домашній арешт.
30 березня 2016 року до _______ Євгена Олександровича 26.06.1984 р.н., до набрання вироком законної сили обрано запобіжний засіб у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.
Таким чином, _______ Є.О. з 30 березня 2016 року утримувався в ХУВП УДПС України №27, а 04 липня 2016 року був етапований до Харківської виправної колонії №43, для відбування покарання.
13.07.2016  Чугуївським міським судом Харківської області постановлено ухвалу про етапування _______ Є.О. з Харківської ВК (№43) Харківської області до Харківської УВП УДПтС України в Харківській області (№27) з подальшою доставкою засудженого _______ Є.О. до Чугуївського міського суду Харківської області для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
28 липня 2016 року суддею Чугуївського міського суду Харківської області _______ О.П. на імя начальника Харківської виправної колонії №43 направлено лист (для вручення _______ Є.О.) в якому йдеться мова про те, що 27.07.2016 року до суду надійшла заява _______ Є.О., в якій він просить проводити ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання без його участі, а тому на підставі вищевикладеного, суддя повідомила _______ Є.О., що в тому випадку, якщо обставини, що зумовили необхідність ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання, перестали існувати, засудженому необхідно надіслати на адресу суду заяву про відмову від ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання. В іншому випадку _______ Є.О. буде етаповано до Чугуївського міського суду Харківської області для ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання.
На період ознайомлення з матеріалами справи _______ Є.О. був етапований з ХВК №43 до Харківської УВП УДПтС України в Харківській області (№27) де знаходився з 25.07.2016 року по 02.10.2016 рік.
Таким чином в період з 30.03.2016 року по 04.07.2016 рік та з 25.07.2016 року по 02.10.2016 рік _______ Є.О. знаходився під дією запобіжного заходу і утримувався в Харківській УВП УДПтС України в Харківській області (№27)
На сьогодні _______ Є.О. відбуває покарання у Харківській виправній колонії №43. 
14 листопада 2016 року _______ Є.О. звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Харків, із заявою про зарахування строку відбуття призначеного покарання термін попереднього ув’язнення під час розгляду кримінального провадження з 30.03.2016 року по 04.07.2016 року та з 25.07.2016 року по 02.10.2016 рік.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харків від 24 січня 2017 року у справі № _______, клопотання засудженого _______ Євгена Олександровича задоволено частково, Зарахувано засудженому _______ Євгену Олександровичу, 26.06.1984 року народження, уродженцю с. Малинівка Харківської області, у строк покарання призначеного за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 30.03.2016 року, строк попереднього ув'язнення за період з 30.03.2016 року, з моменту затримання, по 29.04.2016 року, по день набрання законної сили вироком суду, включно, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України із співвідношення одному дню попереднього ув'язнення дорівнює два дні позбавлення волі. В задоволенні клопотання щодо зарахування строку попереднього ув’язнення за період з 30.04.2016 року по 04.07.2016 року та з 25.07.2016 року по 02.10.2016 року - відмовити.
В увалі суд зазначив, що: на час розгляду клопотання засуджений відбуває покарання у Харківській виправній колонії №43"Управління Державної пенітенціарної служби у Харківській області. Засуджений та представник ХВК №43 повідомлені про дату та час розгляду справи належним чином.
Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи засудженого, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537, п.2 ч. 1 ст. 539 КПК України та Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» вирішення питань пов'язаних зі звільненням від покарання і пом'якшенням покарання стосовно особи, що відбуває покарання, у відповідність з новим законом, який пом'якшує покарання або звільняє від покарання, вирішується судом, у межах територіальної юрисдикції якоговиконується вирок, - за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів увипадках встановлених законом.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII, який набрав чинності 24.12.2015 року до частини 5 ст. 72 КК України внесено зміни.
Ч. 5 ст. 72 КК України (в новій редакції) зазначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, у строк попереднього ув’язнення включається строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 30.03.2016 року _______ Є.О. засуджений за ч.З ст. 185 КК України та з урахуванням ст.ст. 70, 71 КК України йому призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі./а.с.8/.
Вирок набрав законної сили 29.04.2016 року./ а.с. 14/ _______ Євген Олександрович був затриманий 30.03.2016 року.
Таким чином суд, керуючись ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-УІІІ від 26.11.2015 року), дійшов висновку про необхідність зарахувати в строк відбування покарання, засудженому строк попереднього ув'язнення, за період з 30.03.2016 року, з моменту затримання, по 29.04.2016 року, по день набрання законної сили вироком суду, включно, виходячи із наступного співвідношення: одному дню попереднього ув'язнення дорівнює два дні позбавлення волі.
Період з 30.04.2016 року по 04.07.2016 року, та з 25.07.2016 року по 02.10.2016 року не є
попереднім ув’язненням, а тому вимоги ч.5 ст.72 КК України на зазначений період не розповсюджуються.
Осуджений _______ Є.О. вважає, що вказана ухвала суду є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону та прийнята з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного:
Так, 24 грудня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання». Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" зазначеного закону, цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуте повністю. 
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 30 березня 2016 року відносно _______ Є.О., набрав законної сили, 29.04.2016 року.
Покарання _______ Є.О. не відбуто повністю, отже вважаю, що положення вищевказаного закону підлягають застосуванню з наступних міркувань.
За Законом України №3413 - Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України № 3413 від 26.11.2015 р.-
Цим Законом відбулись внесення зміни до ст 72 КК України, а саме з’явилась нова частина до цього закону це — ч 5 ст 72 КК України: “Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
У строк попереднього ув’язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Цей Закон підлягає застосуванню до всіх осіб, щодо яких на момент набрання цим Законом чинності набрав чинності обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Застосування цього Закону здійснюється за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, судами, які виносили зазначені обвинувальні вироки, протягом двох тижнів з моменту отримання відповідного клопотання судом, або за власною ініціативою суду.”
В даному випадку до _______ Є.О. було застосовано:
- тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний судом під час судового розгляду кримінального провадження;
Крім того, перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження пов’язаного з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження.
Отже, строк перебування в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 за період з 30.03.2016 року по 04.07.2016 рік та з 25.07.2016 року по 02.10.2016 рік підлягає зарахуванню у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, оскільки в цей період _______ Є.О. брав участь у розгляді кримінальної справи, шляхом доознайомлення з матеріалами кримінальної справи).
Етапування _______ Є.О. до Чугуївського міського суду здійснювалося Харківською установою виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27
  Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" визначено, що клопотання про застосування цього закону може бути внесено членом сім`ї засудженого.
  У відповідності до свідоцтва про одруження від 30 червня 2008 року _______ Ірина Юріївна, з якою мною укладено договір про надання правової допомоги, перебуває у зареєстрованому шлюбі з _______ Євгеном Олександровичем. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 КПК України до близьких родичів та членів сім`ї належать, зокрема чоловік та дружина.
Копію оскаржуваної ухвали я отримав від дружини осудженого 24 квітня 2017 року, а тому прошу суд поновити мені строк на оскарження ухвали Орджонікідзевського суду.
  Відповідно до вищевикладеного та керуючись пунктами 2 та 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання»,

ПРОШУ ШАНОВНИЙ СУД: 

1. Поновити мені строк на оскарження Ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Харків від 24 січня 2017 року у справі № _______.
2. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харків від 24 січня 2017 року у справі № _______, - скасувати та постановити нову ухвалу.
3. Зарахувати _______ Євгену Олександровичу, засудженому вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 30 березня 2016 року, у строк покарання, строк перебування Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 за період з 30.03.2016 року по 04.07.2016 рік та з 25.07.2016 року по 02.10.2016 рік з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
 
Додаток:
1. Договір про надання правової допомоги.
2. Ордер.
3. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності.
4. Ксерокопія вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 30 березня 2016 року,
5. Ксерокопія листа від 28.07.2016 року.
6. Ксерокопія ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 26.05.2016 року.


«___»__________2017 Адвокат Лапко В.П.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
Переход на страницу   <<       

Перейти:     Наверх

Транслировать сообщения этой темы: rss 0.92 Транслировать сообщения этой темы: rss 2.0 Транслировать сообщения этой темы: RDF
Powered by e107 Forum System