Главное меню
Форум Проф Инфо
Юридический Форум Чугуев
У молодежи есть будущее.
Адвокат по уголовным делам.
Aдвокат по уголовным делам.
Юридичексие услуги
Чугуев Брокер
Срочно сниму квартиру Чугуев
У нас не курят
У нас не пьют
Кодирование
Продам ВАЗ 2101
Поиск Чугуев Проф Инфо
Добро пожаловать,
Пользователь:

Пароль:



[ ]
В сети
Пользователи: 0

Гости: 27

54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x news
46.229.x.x rss
46.229.x.x forum
54.81.x.x forum
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x rss
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x news
54.36.x.x forum
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x rss
46.229.x.x forum
46.229.x.x news
46.229.x.x news
54.36.x.x calendar
54.36.x.x calendar
54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x forum
54.36.x.x calendar
54.36.x.x rss
95.108.x.x rss
54.36.x.x rss

Последние посетители

zukerman Mon 12:42
IlonaDy Sat 23:57
адвокат Fri 06:30
VIadysIav Tue 01:06
support Thu 17:27

Новые пользователи

адвокат Tue 17:04
Samarova_1983 Tue 05:46
AllaSeroza Wed 21:23
Romanbouro Sat 18:56
Alevtina Tue 08:21
Форум Проф Инфо
Начинки для пиццы
Пиццы с какой начинкой вкуснее?
Добавил IlonaDy
20 Jul : 23:57

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - административное производство.
Чугуївський міський суд Харківської області Харків[...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:46

Re: Чугуев Адвокат Образцы заявлений - Апелляционное/кассационное расмотрение дел
До Харківського алеляційного судум. [...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:35

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - приказное производство.
До Фрунзенського районного судум. Харків,адреса су[...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:11

Re: Ноутбук
Ноутбуки Acer считаются доступными устройствами дл[...]
Добавил VIadysIav
09 Jul : 01:06

Ноутбук
Где можно купить качественный новый ноутбук по раз[...]
Добавил IlonaDy
07 Jul : 17:13

Хоккейный клуб "Альянс" рулит!
Хоккейный клуб "Альянс" рулит!
Добавил zukerman
26 Jun : 16:39

Re: Великий, но неизвестный. Иван IV Грозный. Запрещенная победа.
Свидомым не смотреть!!!ОСОБЕННО!!! последние 30 ми[...]
Добавил zukerman
26 Jun : 16:09

Re: Адвокат по семейным делам Чугуев
Чугуївський міський суд Харківської області 63503,[...]
Добавил адвокат
12 Jun : 07:40

Re: Котел газовый
Осенью поставили себе газовый котел фирмы Nova Flo[...]
Добавил VIadysIav
25 Apr : 17:41

Котел газовый
Нужно будет на следующую зиму купить новый газовый[...]
Добавил IlonaDy
02 Apr : 23:01

Re: День Рождения Леонардо Вильгельма Ди Каприо
Не знала, что у него такое звучное полное имя!
Добавил Tsilyichka
01 Apr : 05:08

Подскажите
Девочки подскажите пожалуйста хороший хозяйственны[...]
Добавил Tsilyichka
31 Mar : 13:59

Re: мечта мужчин
Так и о чем же они мечтают?)
Добавил Tsilyichka
30 Mar : 14:00

Re: анегдодец:)
Лев и бык сидят в баре. У льва зазвонил мобильный.[...]
Добавил Tsilyichka
29 Mar : 17:46

АВТОстрахование Чугуев Работа
Кафе "Черная жемчужина" Бар
Справочная АПТЕК Чугуев
Последние комментарии
[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:35
да, курю

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:34
да

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 18 Oct : 11:17
Попробуй ее только найти

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 02 Oct : 06:05
И это только начало ограничений. Мне кажется будут [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 04 Sep : 09:08
трусливая мышьбесхребетно - продажная личностьвпро [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 31 Jul : 16:27
Вот он уровень нашего правительства [Подробно...]

[новости] Гражданам могут разрешить бесплатно поделиться оружием с армией.
Автор antimaidan дата 23 Jun : 19:14
вот у нас народ: денег армии жертвует, оружием сна [Подробно...]

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Den дата 04 May : 18:09
нет и не надо)

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор Vetal дата 15 Apr : 09:01
URL-читайте, и лучше не только этот пост, а всю те [Подробно...]

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор mirax дата 14 Apr : 17:45
То, чего боялись все украинцы свершилось - началас [Подробно...]

Голосование
Курите ли Вы?

Да

Нет

Это голосование разрешено только пользователям

Голоса: 25 Комментарии: 7
Предыдущие голосования
Форумы
Чугуев Проф Инфо :: Форумы :: Сервисы ЧУГУЕВ ::
Адвокат ЧУГУЕВ Юридическая консультация
 
<< Предыдущая тема | Следующая тема >>
Чугуев Адвокат Порядок действий работников ОВД - досудебное расследование.
Переход на страницу       >>  
Модераторы: support, zukerman
Автор Добавил
advokat
Thu Apr 24 2014, 10:40AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Контроль за вчиненням злочину (ст. 271)
1. Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:
1) контрольована поставка;
2) контрольована та оперативна закупка;
3) спеціальний слідчий експеримент;
4) імітування обстановки злочину.
2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:
1) посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;
2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
4) екологічній або техногенній катастрофі.
3. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
4. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол Див. додаток № 60, 61, 62, 63 до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
5. Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.
6. Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезення за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.
7. Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 КПК України, зобов’язаний:
1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;
2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
8. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
Контроль за вчиненням злочину проводиться щодо тяжких або особливо тяжких злочинів та у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (частина 4 статті 246 КПК України).
Проводити контроль за вчиненням злочину має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням – уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.
Контроль за вчиненням злочину проводиться в таких формах:
1) контрольована поставка;
2) контрольована та оперативна закупка;
3) спеціальний слідчий експеримент;
4) імітування обстановки злочину.
Контрольована поставка – це спосіб отримання інформації про ознаки злочинної діяльності шляхом встановлення контролю за поставкою, купівлею, продажем, переміщенням предметів, речовин і продукції, вільна реалізація яких заборонена або обіг яких обмежений, а також є об'єктами або знаряддями злочинних посягань.
У пункті 2 частини першої статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року передбачено, що оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
У свою чергу стаття 4 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року встановлює, що державний митний комітет України та державні органи (підрозділи), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускають під контролем і оперативним наглядом цих органів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Контрольована поставка може використовуватися також щодо незаконного перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах території України.
Визначення контрольованого постачання як методу дублюються також в Інструкції про порядок проведення контрольованої постачання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, якою регулюються заходи, що здійснюються оперативними підрозділам митними органами України з метою протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у випадках коли можливі організація та проведення операції з використанням методу контрольованої поставки.
Розрізняють такі види контрольованої поставки:
Об'єкт поставки повністю або частково таємно підміняється ідентичним (як правило, це використовується при розкритті фактів незаконного обігу наркотиків);
Об'єкт поставки не піддається підміні або вилученню.
Органи, що здійснюють контрольну поставку, зобов'язані вжити всіх заходів по забезпеченню шляху прямування до місця доставки, а також зберігання вантажу, його перебування в непорушному стані. Дії слідчого повинні бути організовані таким чином, щоб не розшифрувати сутність проведення цієї негласної слідчої дії.
Контрольована поставка широко використовується у світовій практиці боротьби з незаконним обігом наркотиків. Правовою основою застосування методу контрольованої поставки на міжнародному рівні є Конвенція ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин» від 19 грудня 1988 року. Відповідно до статті 11 цього документу сторони, які приймають участь у розслідуванні цих злочинів, зобов'язуються приймати в межах своїх можливостей необхідних заходів, що передбачають належне використання контрольованих поставок на міжнародному рівні.
Перед початком проведення контрольованої поставки особи, які беруть у ній участь, повинні бути ознайомлені з цією постановою. ЇЇ оригінал на період проведення контрольованої поставки повинен знаходитися у слідчого, що забезпечує контроль за переміщенням об'єктів, і може у разі крайньої необхідності пред’являтися ним для усунення різного роду перешкод.
До предметів і речовин, вільна реалізація яких заборонена або оборот яких обмежений, відносяться:
майно, здобуте злочинним шляхом (ст. 198 КК України);
підроблені гроші та цінні папери (ст. 199 КК України);
підроблені кредитні розрахункові карти і розрахункові документи (ст. 200 КК України);
дорогоцінні метали, природні дорогоцінні камені і перли (ст. 214 КК України);
підроблені знаки поштової оплати і проїзних квитків (ст.215 КК України);
підроблені знаки марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України);
підроблені недержавні цінні папери (ст. 224 КК України);
радіоактивні матеріали (ст. 262 КК України);
зброя, боєприпаси або вибухові речовини (ст. 263 КК України);
порнографічна продукція (ст.301 КК України);
наркотичні засоби або психотропні речовини (ст. 307, 309 КК України);
сильнодіючі або отруйні речовини (ст. 321 КК України);
мікробіологічні та інші біологічні агенти чи токсини (ст. 326 КК України);
підроблені документи, штампи, печатки, бланки (ст. 318, 358, 366 КК України);
зброя масового ураження (ст. 439 КК України).
При проведенні контрольованої поставки можуть допитуватися особи, обізнані про переміщуваний товар, отримуватися довідки про документальне оформлення вантажу, збиратися його зразки, здійснюватися як фізичне, так і електронне спостереження за переміщенням контрольованого об'єкту, прослуховуватися телефонні розмови учасників незаконної операції і т. д .
Контрольовані поставки поділяються на три основні види:
Внутрішні – проводяться на території України;
Зовнішні – здійснювані в установленому міжнародними угодами і договорами порядку на території іноземних держав;
Транзитні – щодо об'єктів, які переміщуються через територію України з ініціативи правоохоронних органів іноземних держав або міжнародних правоохоронних організацій.
Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезення за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.
Контрольована поставка, як правило, проводиться за планом, який затверджується керівником органу, що є її ініціатором, і погодженим з керівниками інших органів і відомств, що залучаються до її реалізації. У плані зазначаються підстави для її проведення, поставлені цілі і завдання, використовувані сили і засоби, передбачувані фінансові витрати, заходи щодо документування злочинних дій, заходів щодо забезпечення безпеки учасників і порядок використання отриманих результатів.
У планах і постановах на проведення контрольованої поставки забороняється вказувати відомості про осіб, які залучаються до її реалізації штатних негласних співробітників та осіб, які співпрацюють на конфіденційній основі.
Результати контрольованої поставки оформляються протоколом оперативної закупівлі, протоколом допиту свідків, актом огляду покупця, актом вручення грошових купюр, актом помітки грошових купюр, матеріалами фотозйомки, звукозапису, відеозапису та іншими носіями інформації (у тому числі електронними).
Контрольована та оперативна закупка. Сутність даної форми контролю за злочином полягає в здійсненні «фіктивної» угоди купівлі-продажу з особою, підозрюваним, як правило, в торгівлі забороненими в цивільному обігу предметами. Одна з особливостей цієї негласної слідчої дії полягає в зашифровуванні його проведення.
Завдяки оперативній закупівлі можна отримати фактичні дані про події, час, місце, спосіб підготування або вчинення злочину, всіх співучасників, свідків, потерпілих, знаряддя злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню.
Інструкція про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольного постачання предметів, товарів і речовин, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності визначає оперативну закупівлю як оперативно-розшуковий захід, який проводиться з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Стаття 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року встановлює, що у відповідності з передбаченим законом порядку дозволяється проведення операції щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів – оперативної закупки. Порядок проведення оперативної закупки визначається нормативним актом МВС України, СБУ, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.
Після проведення оперативної закупівлі, особа, яка її провела, добровільно видає в присутності понятих працівникам міліції придбані предмети (речовини), за результатами чого в порядку статті 104 КПК України складається протокол оперативної закупівлі, в якому зазначаються обставини її проведення, технічні засоби фіксації та їх характеристики технічних, придбані предмети, де, у кого, за яку ціну тощо.
Добровільно видані предмети оглядаються, попередньо вимірюються, зважуються, результати цих дій відображаються у протоколі. У залежності від того, які предмети вилучено огляд здійснюється максимально точно. При вилученні наприклад пігулок амфетаміну, зазначається їх кількість та параметри: діаметр, висота, якщо є малюнки – які саме. Після проведення оперативної закупівлі постанова, акт огляду покупця та протокол оперативної закупівлі приєднується до матеріалів кримінальної справи в межах якої було прийнято рішення про проведення оперативної чи контрольної закупівлі.
Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину.
Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину – це спосіб отримання інформації шляхом відтворення негласно контрольованих умов і об'єктів для встановлення протиправних намірів осіб, обґрунтовано підозрюваних у підготовці або вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.
Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину проводиться на підставі ст. 271 КПК України. Їх провадження допускається тільки з метою виявлення, припинення та розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів.
Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:
1) спеціальний слідчий експеримент;
2) імітування обстановки злочину.
Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Проведення спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину допускається, якщо не принижуються гідність і честь осіб що беруть участь у ньому та оточуючих, не створюється небезпеки для їхнього здоров'я. Спеціальний слідчий експеримент може проводитися як у відношенні конкретних осіб, обґрунтовано підозрюваних у злочинній діяльності (одержання хабарів, торгівля зброєю, операції з наркотиками і т. п.), так і для виявлення намірів невідомих осіб, які вчиняють серійні злочини, шляхом застосування різних "пасток" і "приманок".
Якщо в ході спеціального слідчого експерименту підозрювана особа вчиняє дії, що містять ознаки злочину, то за скоєне вона притягується до кримінальної відповідальності за чинним законодавством.
Метою спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину є отримання інформації в умовах, максимально наближених до тих, в яких було скоєно цікавить оперативного співробітника подія. Як правило, до його виробництва залучаються ті ж особи, технічні або транспортні засоби, відтворюється відповідна обстановка.
Нерідко метою спеціального слідчого експерименту є отримання даних про виняткові властивості особистості. Так, при розслідуванні діяльності організованої злочинної групи тільки в ході оперативного (а потім і слідчого) експерименту можливо виявити і згодом довести факт створення і керівництва групою конкретним суб'єктом, оскільки інші групи злочинного співтовариства не мають такі особисті якості, що дозволяють виконати всі дії, наприклад по аналізу господарської діяльності підприємств певної галузі в даному регіоні; по організації виробничої діяльності новоствореного на кримінальні кошти підприємства, починаючи з закупівлі сировини і закінчуючи "відмиванням" доходів і т.п.
Порядок і тактика проведення спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.
Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
Якщо за результатами проведення контролю за вчиненням злочину встановлено новий злочин, слідчий або прокурор повинен внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 4 статті 218 КПК України) або приймає рішення в порядку статті 217 КПК України (Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування).
У рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину (контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки) обов’язково зазначається строк його проведення. Термін проведення цієї негласної слідчої дії може бути продовжений у порядку передбаченому частиною 5 статті 246 КПК України. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Фіксація ходу і результатів контролю за вчиненням злочину повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим законодавством. За результатами проведення контрольованої та оперативної закупки або контрольованої поставки складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили контроль за вчиненням злочину або були залучені до його проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. До того ж, проведення контролю за вчиненням злочину може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 99 КПК України є документом, на якому містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Протоколи про проведення контролю за вчиненням злочину з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. У свою чергу прокурор повинен вжити заходів щодо збереження отриманих під час проведення цих негласних слідчих дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Thu Apr 24 2014, 11:28AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Процесуальний порядок, організація та тактика проведення
огляду місця події
Огляд місця події єдина слідча (розшукова) дія, яка у невідкладних випадках може бути проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке здійснюється негайно після завершення огляду.
Огляд місця події, як правило проводиться слідчо-оперативною групою безпосередньо після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчий є старшим СОГ і після отримання повідомлення від чергового негайно виїжджає за вказаною адресою.
З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Під час проведення огляду слід дотримуватися основних процесуальних вимог та тактичних рекомендацій. Виявлені у процесі огляду дані будуть визнані доказами лише в тому разі, якщо вони будуть правильно закріплені у встановленому законом порядку.
З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді місця події може залучити спеціалістів. Слід зазначити, що проведення огляду бажано розпочинати після консультації зі спеціалістом. Спеціаліст за дорученням слідчого, прокурора має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження (ст. 71 КПК України). Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для огляду трупа, в разі виявлення його на місці події. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення даної слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК України).
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
Огляд т
рупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події житла чи іншого володіння особи з додержанням правил КПК України про огляд житла чи іншого володіння особи.
Після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті (ст. 238 КПК України).
Якщо місцем події є житло чи інше володіння особи, огляд здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування цієї слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК України).
Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
Усі вилучені речі та документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду, за якими в подальшому можуть бути призначені експертні дослідження. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються та зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.
Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та проводити будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Проведення огляду фіксується протоколом Див. додаток № 8.
Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути:
1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів;
2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ст. 105 КПК України).
Під час проведення огляду місця події слідчий має право у встановленому порядку дати доручення відповідним оперативним працівникам. Такі доручення є обов’язковими до виконання.
Оперативні працівники після узгодження зі слідчим основних заходів, направлених на встановлення осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, та фактичних даних, що мають значення для його розслідування й ряд заходів, направлених на розкриття по «гарячих» слідах. Зокрема, опитують громадян, які були присутніми на місці події, працівників міліції, що першими прибули на місце події, відпрацювання прилеглої території на предмет виявлення предметів, слідів, за якими можливо встановити шляхи та можливий напрямок зникнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлюють час, місце і обставини вчинення кримінального правопорушення, кількість осіб, їх прикмети, наявність озброєння, транспортних засобів, які сліди ними залишені на місці події, а також інші дані, які мають значення для встановлення істини у справі.
Під час розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів залучається слідчий-криміналіст для надання практичної та методичної допомоги слідчому, наукових рекомендацій щодо організації роботи і тактики проведення окремих слідчих дій, застосування техніко-криміналістичних засобів і розповсюдження позитивного досвіду при розслідуванні кримінальних правопорушень.
Працівники експертних підрозділів як спеціалісти беруть участь в огляді місця події з метою виявлення, фіксації та вилучення матеріальних об’єктів, які можуть бути використані для розкриття кримінального правопорушення і викриття винуватих, проводять їх попереднє дослідження (без надання письмового висновку), виявляють сліди біологічного походження для проведення молекулярно-генетичної ідентифікації (ДНК-аналіз) та формування відповідних обліків. Вживають заходів до виявлення, фіксації та збереження слідів, надають допомогу слідчому в описі слідів та упакуванні вилучених об’єктів, проводять необхідні консультації тощо.
Дільничні інспектори міліції (ДІМ) до прибуття СОГ забезпечують охорону місця події, збереження слідів учинення кримінальних правопорушень, організовують надання невідкладної медичної допомоги потерпілим особам, з’ясовують обставини вчинення кримінальних правопорушень. Шляхом обходу дворів, квартир, проведення бесід з громадянами, які на момент учинення кримінальних правопорушень могли перебувати в районі місця події, установлюють свідків, очевидців, прикмети злочинців, організовують та особисто вживають заходів до їх переслідування і затримання, про що негайно доповідають керівникам СОГ або до чергової частини.
Отриману інформацію про осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, а також інші відомості про події і факти, пов’язані із зазначеними вище особами, негайно доповідають керівникові служби ДІМ для подальшого інформування начальника відповідного органу з метою розгляду та перевірки цієї інформації іншими службами та підрозділами відповідно до їх компетенції.
Працівники кінологічної служби на місці події визначають шляхи підходу та відходу злочинців, з дозволу керівника СОГ забезпечують застосування розшукового собаки для пошуку та затримання злочинців, виявлення втрачених ними речей, предметів чи залишених слідів та згідно із вказівкою керівника СОГ, беруть участь у проведенні інших заходів, Вживають заходів щодо затримання особи, за допомогою службово-розшукового собаки по слідах, речах і предметах, залишених на місці події, а також щодо відшукання предметів, які мають значення для розкриття та розслідування кримінальних правопорушень; беруть участь у блокуванні місця події, його огляді, виявленні шляхів відходу злочинця; у виявленні, фіксації, вилученні і зберіганні предметів і слідів, які можуть бути використані для розшуку злочинця із застосуванням службово-розшукового собаки; при відсутності можливостей застосування службово-розшукового собаки або втрати ним сліду діє по вказівці керівника групи.
Алгоритм дій працівників ОВС при здійсненні заходів забезпечення кримінального провадження (розділ 2 КПК України)
Метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є необхідність безумовного виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати досудовому розслідуванню.
За наявності фактичних підстав для застосування, зміни або скасування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України (існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;  може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням), орган досудового розслідування (слідчий або співробітник іншого підрозділу органів внутрішніх справ) складає відповідне клопотання до слідчого судді, яке погоджується із прокурором (п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України).
У клопотанні слідчий або співробітник іншого підрозділу ОВС повинні мотивувати та обґрунтувати необхідність застосування, зміни або скасування заходів забезпечення кримінального провадження: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, потреба втручання в права і свободи особи, необхідність виконання певного завдання під час досудового розслідування (наприклад, забезпечення явки свідка для виконання ним процесуальних обов’язків тощо).
До відповідного клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження. Клопотання про застосування, зміну або скасування заходів забезпечення кримінального провадження, погоджене з прокурором, подається слідчим до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Клопотання розглядається і вирішується ухвалою слідчого судді.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження
1. Складання слідчим, прокурором клопотання про застосування, зміни або скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
2. Погодження слідчим клопотання у прокурора.
3. Подання клопотання слідчому судді до місцевого суду за територіальною належністю.
4. Надання слідчому судді під час розгляду ним питання про застосування, зміну або скасування заходів забезпечення кримінального провадження доказів обставин, на які він посилаються в клопотанні.
Виклик слідчим і привід
Виклик застосовується слідчим або співробітником іншого підрозділу ОВС, якщо є достатні підстави вважати, що певний учасник кримінального провадження може дати показання про обставини вчиненого правопорушення або його участь у процесуальній дії є обов’язковою. Виклику підлягають свідки, потерпілі, підозрювані, цивільні позивачі, цивільні відповідачі, перекладачі, експерти, спеціалісти для забезпечення їх участі у допитах або в інших процесуальних діях.
1. Виклик по телефону або телеграмою без складання повістки. Після інформування особи, що викликається складається рапорт про таке повідомлення
2. Складання повістки про виклик, зміст якої повинен відповідати вимогам ст. 137 КПК України Див. Додаток № 9.
3. Вручення її працівником органу зв’язку, правоохоронного органу, слідчим, як правило, не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом, одним із способів, передбачених ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме: а) дорослому члену її сім’ї чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи; б) неповнолітньої особи – батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику; в) обмежено дієздатної особи – її піклувальнику; г) особи, яка проживає за кордоном, – згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – через дипломатичне (консульське) представництво.
Надіслання повістки про виклик особи поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком. За умови відправлення повістки електронною поштою працівник ОВС складає рапорт.
4. Отримання підтвердження про отримання особою повістки одним із способів, передбачених ст. 136 КПК України (розпис особи про отримання повістки, у тому числі на поштовому повідомленні; відеозапис вручення особі повістки будь-які інші данні, що підтверджують вручення).
5. Складання рапорту або протоколу про неприбуття на виклик Див. Додаток № 10.
6. Складання відповідно до вимог ст. 141 КПК України клопотання про здійснення приводу свідка, підозрюваного у разі їх неприбуття на виклик без поважних причин, перелік яких наведено у ст. 138 КПК України Див. Додаток № 11. Погодження клопотання з прокурором та надання його на розгляд слідчому судді за територіальністю. Надання слідчим або співробітником іншого підрозділу ОВС слідчому судді доводів щодо необхідності застосування приводу. Виконання ухвали слідчого судді про здійснення приводу відповідним підрозділом ОВС в порядку, передбаченому ст. 143 КПК України.
Накладення грошового стягнення
Грошове стягнення накладається на учасників кримінального провадження за невиконання ними процесуальних обов’язків (ч. 1 ст. 144 КПК України), у тому числі у разі неявки підозрюваного, свідка, потерпілого, цивільного відповідача на виклик без поважних причин (ч. 1 ст. 139 КПК України).
1. Складання відповідно до вимог ст. 145 КПК України клопотання про накладення грошового стягнення Див. додаток № 12.
2. Погодження клопотання з прокурором
3. Надання клопотання на розгляд слідчому судді за територіальністю.
Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
Зазначений вид забезпечення кримінального провадження застосовується лише щодо підозрюваного, якого законно затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. Підстави для вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, та їх види передбачені ст. 148 КПК України. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом застосовується за рішенням слідчого судді на строк не більше двох місяців. Цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора слідчим суддею. Під час затримання особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, у неї може бути тимчасово вилучено документи, які посвідчують користування спеціальним правом у порядку, передбаченому ст. 149 КПК України. Про тимчасове вилучення зазначених документів слідчий складає протокол. Тимчасово вилучені документи передаються на зберігання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
1. Складання відповідно до ч. 2 ст. 150 КПК України клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом Див. додаток № 13.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю. У випадку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення.
4. Участь у розгляді слідчим суддею клопотання з метою доведення наявності достатніх підстав для застосування цього заходу.
5. Отримання копії ухвали про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Thu Apr 24 2014, 11:38AM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Відсторонення від посади
Відсторонення від посади застосовується щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.
Зазначений вид забезпечення кримінального провадження здійснюється на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців, який може бути продовжено ним за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 158 КПК України.
1. Складання відповідно до вимог ч. 2 ст. 155 КПК України клопотання про відсторонення від посади Див. додаток № 14.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю.
4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання.
5. Отримання копії ухвали про відсторонення від посади.
Тимчасовий доступ до речей і документів
Сутність тимчасового доступу до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи (за винятком зазначених у ст. 161 КПК України, до яких доступ заборонено), можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та передбачені ст. 162 КПК України здійснюється в порядку, визначеному відповідним законом (наприклад, Законом України «Про нотаріат», «Про банки і банківську діяльність», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» тощо). доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону. Зазначений захід здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.
1. Складання відповідно до вимог ч. 2 ст. 160 КПК України клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів Див. додаток № 15.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю.
4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання.
5. Отримання оригіналу ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів.
6. Пред’явлення оригіналу ухвали зазначеному в ній володільцю речей і документів та вручення її копії.
7. Залишення володільцю опису речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді.
8. Залишення володільцю на його вимогу копії вилучених у нього документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
9. Складання клопотання про дозвіл слідчого судді на проведення обшуку у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів з метою їх відшукання та вилучення Див. додаток № 16.
10. Погодження клопотання про дозвіл на обшук із прокурором.
11. Проведення слідчим або співробітником іншого підрозділу ОВС за дорученням згідно з ухвалою слідчого судді обшуку з метою відшукання та вилучення речей і документів, якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту.
Тимчасове вилучення майна
Тимчасове вилучення майна застосовується без ухвали слідчого судді під час затримання особи в порядку, передбаченому ст. ст. 207, 208 КПК України, а також під час огляду і обшуку. Перелік речей, документів, грошей, які можуть бути тимчасово вилучені у підозрюваного, передбачений ч. 2 ст. 167 КПК України.
Сутність тимчасового вилучення майна полягає у фактичному позбавленні підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про його арешт або повернення. Тимчасове вилучення майна припиняється в порядку, визначеному ст. 169 КПК України.
Дії співробітників підрозділів ОВС, які не є слідчими:
1. Фактичне вилучення майна під час затримання, огляду, обшуку.
2. Складання протоколу затримання, огляду, обшуку із зазначенням відомостей про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації
3. Передавання тимчасово вилученого майна слідчому і складання протоколу про це.
4. Забезпечення слідчим схоронності тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дії слідчого:
1. Фактичне вилучення майна під час затримання, огляду, обшуку.
2. Складання протоколу затримання, огляду, обшуку із зазначенням відомостей про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.
3. Забезпечення зберігання тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Арешт майна
Сутність арешту на майно полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного або цивільного відповідача можливості відчужувати певне його майно. Арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження застосовується за ухвалою слідчого судді.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.
1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 2 та 3 ст. 171 КПК України клопотання про арешт майна Див. додаток № 19.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді за територіальністю.
4. Участь у розгляді слідчим суддею вищевказаного клопотання.
5. Отримання копії ухвали про арешт майна.
6. Виконання ухвали слідчого судді про арешт майна слідчим1.
Запобіжні заходи, затримання особи
Запобіжні заходи є складовою частиною заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються тільки щодо підозрюваного і обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду, або
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, або
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи (ст. 176 КПК України). Найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим – тримання під вартою.
Під час досудового розслідування запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.
При застосуванні будь-якого запобіжного заходу крім мети і підстав необхідно враховувати і обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування запобіжного заходу щодо кожного підозрюваного або обвинуваченого.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
4. Надання підозрюваному або обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
5. Доповнення, зміна клопотання або заміна його новим, якщо після подання первинного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу. Заміна первинного клопотання новим може мати місце лише після його відкликання слідчим. Відкликати первинне клопотання може також прокурор, якщо йому стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення.
6. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України та ч. ч. 2, 4 ст. 200 КПК України клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання Див. додаток № 20.
7. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
8. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
9. Надання підозрюваному або обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
10. Отримання ухвали слідчого судді про застосування або зміну запобіжного заходу та негайне її виконання.
11. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу.
12. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу.
Особисте зобов’язання
Сутність особистого зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування особистого зобов’язання Див. додаток № 21.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування особистого зобов’язання, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування особистого зобов’язання та негайне її виконання.
6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.
7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.
8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 22.
9. Здійснення контролю за виконанням особистого зобов’язання.
Особиста порука
Сутність особистої поруки полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Кількість поручителів визначає слідчий суддя, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування особистої поруки Див. додаток № 23.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування особистої поруки, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування особистої поруки та негайне її виконання.
6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки.
7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки.
8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу.
9. Письмове роз’яснення під розпис поручителю: у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа; передбачене законом покарання за його вчинення; обов’язки поручителя та наслідки їх невиконання; право на відмову від прийнятих на себе зобов’язань та порядок реалізації такого права Див. додаток № 23.
10. Здійснення контролю за виконанням особистої поруки.
Домашній арешт
Сутність домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Якщо стаття КК України про певний злочин не передбачає покарання у виді позбавлення волі, домашній арешт не застосовується.
Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений до шести місяців за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
1. Складання відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування домашнього арешту Див. додаток № 24.
2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.
3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування домашнього арешту, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування домашнього арешту.
6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту Див. додаток № 25.
8. Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 23.
9. Передача ухвали слідчого судді про застосування домашнього арешту для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
10. Негайна постановка на облік органом внутрішніх справ особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомлення про це слідчому.
11. Контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, з боку працівників органів внутрішніх справ шляхом реалізації права з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
zukerman
Tue May 06 2014, 06:55AM


ID пользователя #11
Зарегистрирован: Thu Oct 27 2011, 08:51AM
Сообщений: 488
Сказали СПАСИБО 15 разs в 13 постахs
Застава

Сутність застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді у випадках, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить державному, комунальному суб’єкту господарювання.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен в достатній мірі гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.

У випадку невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії даного запобіжного заходу. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування застави Див. додаток № 26.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування застави, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування застави та негайне її виконання.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді застави.

7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді застави.

8 Письмове роз’яснення під розпис підозрюваному обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та складання відповідного протоколу Див. додаток № 23.

9. Письмове роз’яснення підозрюваному обов’язків і наслідків їх невиконання, а заставодавцю – у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

10. Здійснення контролю за виконанням застави.
Тримання під вартою

Сутність тримання під вартою полягає в обмеженні свободи підозрюваного і поміщенні його у місця попереднього ув’язнення, які визначені законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок звільнення особи з-під варти передбачений ст. 202 КПК України.

Строк тримання під вартою може бути продовжено в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про тримання під вартою Див. додаток № 27.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування тримання під вартою, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про застосування тримання під вартою та негайне її виконання.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту.

7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту Див. додаток № 25.
Продовження тримання під вартою

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою Див. додаток № 28.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

4. Надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження строку тримання під вартою, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Отримання ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою та негайне її виконання.

6. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про продовження строків тримання під вартою.

7. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення копії ухвали про продовження строків тримання під вартою.
Затримання особи без ухвали слідчого судді

Затримання особи без ухвали слідчого судді є тимчасовим запобіжним заходом. Його сутність полягає у поміщенні затриманої особи до ізолятора тимчасового тримання. Цей тимчасовий запобіжний захід застосовується лише у тому разі, коли особа підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Підстави для затримання особи за підозрою у вчиненні злочину передбачені ч. 1 ст. 208 КПК України.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання. Затримана без ухвали слідчого судді особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути:

1) звільнена або

2) доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування. Повідомлення інших осіб про затримання здійснюється відповідно до вимог ст. 213 КПК України.

Перелік обов’язків осіб, відповідальних за перебування затриманих, передбачений ст. 212 КПК України.

1. Фактичне обмеження свободи особи, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

2. Негайне повідомлення затриманому зрозумілою для нього мовою про підстави затримання; злочин, у вчиненні якого він підозрюється; роз’яснення права мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірки обґрунтованості затримання та роз’яснення інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

3. Обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України.

4. Надання можливості затриманій особі негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб (за вибором).

5. Негайне повідомлення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, про затримання особи.

6. Негайне повідомлення батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, органу опіки та піклування про затримання неповнолітньої особи.

7. Негайне повідомлення розвідувального органу України про затримання його співробітника при виконанні ним службових обов'язків, у випадку затримання саме такого співробітника.

8. Повідомлення за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування про затримання.

9. Доставлення затриманої особи до найближчого органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

10. Складання протоколу про затримання особи в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 208 КПК України Див. додаток № 29.

11. Негайне вручення копії протоколу затриманому під розпис.

12. Надіслання копії протоколу затримання прокуророві.

13. Перевірка службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, дотримання вимог ст. 213 КПК України, а в разі неповідомлення про затримання – виконання передбачених вищезазначеною статтею КПК України дій самостійно.

14. Негайне повідомлення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, про неприбуття в установлений законодавством строк призначеного захисника.
Затримання особи на підстави ухвали слідчого судді
Вказаний вид затримання необхідно відрізняти від викладеного вище. Затримання підозрюваного, обвинуваченого за ухвалою слідчого судді здійснюється з метою його їх приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Мова про осіб, які не перебувають у місцях тримання затриманих.

1. Складання уповноваженою службовою особою відповідно до вимог
ч. ч. 2, 3 ст. 188 КПК України клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу Див. додаток № 30.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду за місцем перебування затриманого.

4. Отримання уповноваженою службовою особою ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу.

5. Оголошення та негайне вручення копії ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу затриманій особі.

6. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення копії ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу затриманій особі.

7. Негайне повідомлення уповноваженою службовою особою, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, слідчого, зазначеного в ухвалі.

8. Доставлення уповноваженою службовою особою затриманого до слідчого, відомості про якого вказані в ухвалі слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу.

9. Негайне звільнення уповноваженою службовою особою затриманого, якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з’ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.
Алгоритм дій працівників ОВС при підготовці та проведенні слідчих (розшукових) дій (розділ 3, глава 20)

Згідно з ч. 3 ст. 223 КПК працівник ОВС зобов’язаний забезпечити присутність під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. У зв’язку з цим, керуючись ст. 111 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Право на звернення громадян до органів державної влади та посадових осіб є невід’ємним правовим інститутом, який гарантує захист прав та законних інтересів особи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кримінальний процесуальний закон не містить визначення поняття «клопотання». Оскільки, клопотання є однією із форм звернення громадян до органів державної влади з метою задоволення законних прав, свобод та інтересів, то логічно здійснити пошук визначення цього поняття до інших нормативно-правових актів.

Згідно із ст. 1 Законом України „Про звернення громадян”, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Крім цього особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Згідно із ст. 3 цього ж Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

На підставі вище викладеного можна дати визначення поняття клопотання в кримінальному процесі наступним чином, як усне або письмове звернення суб’єкта кримінального процесу до уповноваженого органу чи посадової особи що здійснює кримінально-процесуальну діяльність з метою виконання певних процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень щодо забезпечення законних прав, свобод та інтересів громадян або повного, об’єктивного, всебічного дослідження обставин кримінальної справи.

Клопотання можна класифікувати за різними підставами:

За формою: усні (заносяться до протоколу процесуальної дії); письмові (додаються до матеріалів кримінальної справи).

За строками подання: обмежені строками подання; необмежені строками подання.

За строками розгляду: ті, що потребують негайного вирішення; ті, що вирішуються протягом трьох діб.

За стадіями кримінального процесу: ті, що заявляються на досудових стадіях; ті що заявляються на судових стадіях.

Ознаки клопотання:

1) мета клопотання - повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, встановлення обставин, які мають значення для справи, за допомогою яких суб'єкт кримінального процесу може здійснити або задовольнити своє право чи законний інтерес, а також забезпечення реалізації прав і законних інтересів суб'єктів кримінального судочинства;

2) зміст клопотання - офіційне прохання про провадження певних процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень або відмову від цього Гриненко О.В. зазначає, що офіційний характер клопотання означає, що клопотання може бути заявлено: а) лише в рамках кримінальної справи; б) особою, яка наділена відповідним правом; в) особі, яка правомочна вирішувати клопотання; г) відносно питань, які відносяться до суті справи; д) у встановленій законом формі.

3) форма клопотання - усне чи письмове прохання суб'єктів кримінального процесу до офіційного адресата (дізнавач, слідчий, прокурор, суд); на жаль, закон не містить вимогу про обов'язкову усну чи письмову форму клопотання;

4) суб'єкт клопотання - в чинному КПК України такими суб'єктами визначені: підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, однак на нашу думку - це дуже вузьке коло осіб, які мають право на клопотання, визначене у законі. Тому, було б доцільним, надати таке право усім суб'єктам кримінального процесу з метою захисту їх прав та законних інтересів;

5) суб'єкт розгляду та вирішення клопотань - в КПК України ними є особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор та суд. Особою чи органом, яка має відповідні повноваження на розгляд та вирішення клопотання є та особа чи орган, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа на момент розгляду.

Також кримінально-процесуальний закон не визначає змісту клопотання у разі подачі його в письмовій формі.

Клопотання повинно складатись із трьох частин (вступної, описової, прохальної) та містити наступні реквізити:

Вступна частина:
1.
Найменування органу, якому адресується клопотання;
2.
Прізвище, ім’я, по-батькові посадової особи та її посада;
3.
Прізвище, ім’я по-батькові заявника клопотання та його процесуальний статус у кримінальній справі;
4.
Адреса заявника клопотання.

Описова частина:
1.
Найменування кримінальної справи;
2.
Обставини, необхідні для правильного вирішення клопотання та посилання на норми закону;

Прохальна частина:
1.
Дії, які необхідно виконати державному органу чи посадовій особі з метою забезпечення законних прав, свобод та інтересів суб’єкта звернення;
2.
Дата подачі клопотання;
3.
Підпис суб’єкта звернення;
4.
Додатки.

Клопотання повинно бути розглянуто протягом 3 діб з моменту його подання.

При задоволенні чи не задоволенні (повному чи частковому) клопотання складається постанова, яка повинна відповідати вимогам ч.ч.3,5,6 ст.110 КПК України.

Підставами для задоволення клопотання є об’єктивна необхідність проведення процесуальних дій для встановлення обставин, що становлять предмет доказування у кримінальній справі або можливість реалізації суб’єктом подання клопотання своїх законних прав та інтересів.

У разі повного задоволення клопотання, посадова особа, до якої звертались із клопотанням приступає до виконання процесуальних дій з метою задоволення цього клопотання, після чого ініціатору надсилається повідомлення про задоволення клопотання згідно вимог ст.111 КПК України.

У разі часткової або повної відмови в задоволенні клопотання, ініціатору надсилається протягом 3-х діб копія постанови про часткову або повну відмову в задоволенні клопотання.


юридический аутсорсинг
т. 097 78 78 715
Наверх
advokat
Wed May 07 2014, 01:12PM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Клопотання про залучення захисника до окремої процесуальної дії.
Постанова про залучення захисника до окремої процесуальної дії (ст. 53).


Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура (ст.59 Конституції України).

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (ч. 2 ст. 63 Конституції України).

Забезпечення даним суб'єктам права на захист відповідно до
п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції є однією з основних засад судочинства. Він закріплений у ст. 20 КПК.

Під правом на захист розуміється сукупність процесуальних прав, які закон надає підозрюваному і обвинуваченому для заперечення висунутих проти них підозр і обвинувачень; поданні доказів, що виправдовують їх або пом'якшують відповідальність, а також для захисту інших законних інтересів у кримінальній справі. Не слід зводити поняття права на захист до права підозрюваного й обвинуваченого мати захисника.

Зміст першого значно ширший. Право мати захисника – це один із виявів права на захист, його складова частина.

Згідно із ч.2 ст. 53 КПК України, запросити захисника до участі у окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника. Про залучення захисника до окремої процесуальної дії підозрюваний та обвинувачений вносять клопотання. Воно може бути усним або письмовим. Усне заноситься до протоколу проведення процесуальної дії і слідчий невідкладно повинен забезпечити участь захисника. Письмове додається до матеріалів кримінального провадження. Про задоволення даного клопотання слідчий виносить постанову про залучення захисника до окремої процесуальної дії та виконуючи вимоги ч.2 ст. 220 КПК України надсилає повідомлення ініціатору клопотання, яке повинно відповідати вимогам ст.ст. 111, 112 КПК України. Постанова слідчого про залучення захисника до окремої процесуальної дії повинна відповідати вимогам ч.ч. 3,5-7 ст.110 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 53 КПК України, слідчий, прокурор чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії: коли відповідно до вимог закону (ст. 52 КПК) участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; коли підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; коли слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його, виключно у невідкладних випадках, якщо завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії, є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

Отже, при залученні захисника з ініціативи слідчого, прокурора чи суду виноситься тільки постанова про залучення захисника до окремої процесуальної дії Див. додаток № 31, яка оголошується підозрюваному (обвинуваченому), а копія цієї постанови згідно із ч.2 ст.49 КПК України, направляється відповідному органу, визначеному законом (адвокатському об'єднанню, органу адвокатського самоврядування, центру з надання безоплатної правової допомоги тощо), призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначений у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права і обов'язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження (ч.3 ст.53 КПК України).

Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів (ч.4 ст.53 КПК України).

Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов'язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії. (ч.5 ст.53 КПК України).
Постанова про заборону потерпілому, підозрюваному використовувати технічні засоби при проведенні окремих слідчих дій
(п.11, ч.3, ст.42; п.12, ч.1, ст. 56)
У главі другій «Засади кримінального провадження» визначено засаду «Невтручання у приватне життя» (ст. 15 КПК). Відповідно учасникам кримінального провадження гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя, а кожному кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.

Відповідно до цього у главі 19 «Загальні положення досудового розслідування», а саме ст. 222 визначеного категорію «Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування». Зокрема ч.1 передбачає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У ч. 2 вказано, що у необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з прийняттям в ньому участі, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену КК України, статтю 387 КК України

Поряд з цим на органи досудового розслідування і слідчого зокрема покладається обов’язок застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування та виконання завдань охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження у тому числі охорони особистого і сімейного життя та запобігання розголошення даних про інтимні сторони життя. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування через усунення загроз протидії розслідуванню шляхом можливості розголошення даних отриманих в ході провадження кримінальної справ.

Саме тому право підозрюваного, обвинуваченого (п.12, ч.3, ст.42), потерпілого (п.12, ч.1, ст. 56), а також їх захисників, представників та законних представників застосовувати з додержанням КПК технічних засобів (далі ТЗ) при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь можуть бути обмежені.

Таке обмеження застосовується з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини. Для прикладу таке обмеження може застосовуватись у випадках: 1) якщо обвинуваченим є неповнолітній; 2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; 3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; 4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; 5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (аналогія із положеннями ст. 27 КПК України).

Правом обмежити застосування ТЗ має слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд. Якщо рішення про обмеження застосування ТЗ приймає слідчий чи прокурор, виноситься постанова Див. додаток № 32, слідчий-суддя чи суд – ухвала.

Вказана обмеження може застосовуватись як під час проведення окремої слідчої дії такі під час провадження досудового розслідування чи судового розгляду. Обсяг обмеження визначається особою, що здійснює провадження (слідчий) чи прокурором. Під час досудового розслідування також прокурором відповідно до вимог змін до Закону України «Про прокуратуру». частину четверту статті 7: ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати дані перевірок і досудового розслідування до їх закінчення.

Слідчий - суддя може визначити обмеження застосовування технічних засобів фіксації проведення слідчої дії під час дачі дозволу на проведення тих слідчих дій які проводяться за його рішенням: проникнення до житла чи іншого володіння особи, обшуку у житлі чи іншому володінні особи, огляду житла чи іншого володіння особи, слідчого експерименту, що проводиться в житлі чи іншому володіння особи. У цьому випадку якщо слідчий вважає за необхідне обмежити застосовування ТЗ під час проведення конкретної слідчої дії, він про це повинен вказати у клопотання про її проведення. Також про це слід вказати коли необхідно забезпечити не розголошення даних під час усього досудового провадження.

Законом передбачено, що прокурор приймає рішення про проведення таких слідчих дій як ексгумація трупа, освідування особи та відібрання біологічних зразків для експертного дослідження. Про це він виносить постанову. Таким чином прокурор приймаючи рішення про проведення окремих слідчих дій одночасно може обмежити застосування ТЗ їх учасниками. Якщо про це прокурор рішення не прийняв, а слідчий вважає за необхідне обмежити застосовування ТЗ у такому випадку він виносить мотивовану постанову, про що необхідно повідомити прокурора, що прийняв рішення про проведення слідчої дії.

Згідно статті 110 КПК постанова є процесуальним рішенням. Відповідно до ч.5 ст.110 постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову (хоча в КПК не вказано – номер кримінального провадження); 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття рішення про обмеження застосовування ТЗ, з обґрунтуванням або ж захисту таємниці досудового слідства або ж забезпечення нерозголошення інтимного обставин життя осіб чи у справах про окремі категорії злочинів (проти статевої свободи чи статевої недоторканності особи, охорони державної, банківської чи комерційної таємниці тощо); 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення – обмеження застосовування ТЗ; місце та час (строки) його виконання: під час проведення окремої слідчої дії чи протягом досудового провадження; можливість та порядок оскарження постанови прокуророві чи слідчому-судді

Слід звернути увагу, що постанова слідчого (прокурора) виготовляється на офіційному бланку та підписується слідчим, прокурором. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Про порядок повідомлення далі по тексту.

Повідомлення про проведення процесуальної дії чи прийняття рішення (ст.111)
Відповідно до вимог ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію Див. додаток № 33. Уданому випадку це рішення про обмеження застосовування ТЗ. Зокрема таке повідомлення доречне коли слідчий прийняв рішення про обмеження застосовування ТЗ під час досудового провадження, зокрема до прийняття рішення про відкриття матеріалів кримінального провадження чи закінчення досудового провадження (на розсуд слідчого), прокурор вині постанову про освідування особи, ексгумацію трупа, проведення допиту свідка при клопотання підозрюваного, потерпілого про їх участь у проведенні допиту. прийнятті рішення про арешт майна, тимчасового вилучення майна, затримання особи тобто у тих випадках, коли особа не зобов’язана бути присутнім під час проведення дії, однак на це має право визначене КПК України.

Слід звернути увагу, що повідомлення слід готувати коли слідчий проводить слідчу дію за клопотанням потерпілого чи сторони захисту. У цьому випадку у клопотання може вказуватись бажання застосовувати ТЗ, однак така інформація може й приховуватись. Виходячи з реальної необхідності та скеровуючи повідомлення про проведення процесуальної дії учасникам які звернулись з клопотанням про її проведення чи іншим учасника які можуть мати свій законний інтерес у проведенні цієї процесуальної дії їх участь є необов’язковою, одночасно слід вказати про прийняте рішення для прикладу щодо обмеження застосування ТЗ.

У повідомленні, відповідно до вимог ст.112 КПК повинно бути зазначено: 1) прізвище та посада слідчого який здійснює повідомлення; 2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв'язку; 3) ім'я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса; 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення; 5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється; 6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа; 7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа; вказівка щодо необов'язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття; 9) підпис слідчого, який здійснив виклик. Підготовку повідомлення на бланку КПК не передбачено.

Слід звернути увагу що відповідно до Глави 26: Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, зокрема статтею 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на оскарження на досудовому провадженні не можуть бути оскаржені такі рішення про обмеження застосовування ТЗ під час проведення окремої процесуальної (слідчої) дій чи на досудовому розслідуванні. Однак згідно п 7) передбачено оскарження рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником. У тому числі у клопотанні могло виловлюватись прохання застосування під час проведення дії ТЗ. У цьому випадку оскаржується не стільки відмова у застосуванні ТЗ, як відмова у проведенні дії. Тому навіть при задоволенні скарги на проведення слідчої дії не позбавляє повноважень обмежити застосування ТЗ під час її проведення.

Повідомлення доцільно готувати в стількох примірниках щоб скерувати зацікавленим особам та примірник у справу. Повідомлення скеровується поштою або ж як альтернатива електронною поштою (за аналогію повістки).
Постанова про відмову в задоволенні клопотання про проведення процесуальних дій (ст.ст. 93, 220).
Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (абз 1.,ч.3, ст.93 КПК України).

Згідно із абз. 2, ч.3, ст. 93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді Див. додаток № 34.

Збирання доказів є однією із складових процесу доказування, яке направлене на встановлення фактів, обставин справи, відтворення реальної картини події злочину, з’ясування її сутності та вироблення на підставі цього відповідних процесуальних рішень.

Законодавчо закріплена можливість стороною захисту та потерпілим ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів є важливою гарантією реалізації наданих законом прав та інтересів. З іншої сторони закон покладає обов’язок на слідчого, прокурора, суд у випадку подання клопотання про проведення таких процесуальних дій, розглянути таке клопотання та прийняти відповідні рішення. Закон не вимагає від посадових осіб, що ведуть кримінальний процес при задоволенні цього клопотання виносити спеціальну постанову про це, а тільки направляти повідомлення про вчинення відповідних дій щодо задоволення клопотання.

У разі ж відмови в задоволенні клопотання (повній чи частковій) слідчий, прокурор, суд зобов’язані винести про це постанову (ухвалу), та її копію направити ініціатору клопотання. Про результати розгляду клопотання та винесення постанови зацікавленим особам скеровується повідомлення.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Wed May 28 2014, 12:22PM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Допит свідка (ст. 224)

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для надання показань (ст. 65 КПК).

Свідок зобов’язаний давати показання слідчому в установленому Кодексом порядку. Він надає показання лише щодо фактів, які сприймав особисто, за винятком випадків, передбачених Кодексом (ст. 95 КПК).

Перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки, визначений ч. 2, ст. 65 КПК України. Також не можуть бути допитані як свідки без їх згоди особи, які мають маю право дипломатичної недоторканості. Особи, що є працівниками дипломатичних представництв можуть бути допитані лише за згодою представника дипломатичної установи.

Якщо свідок не володіє чи не достатньо володіє державною мовою, то слідчий, після встановлення цього факту, повинен залучити до проведення його допиту адвоката (ст. 48 і 52 КПК) та перекладача (ст. 68 КПК). Якщо свідок має фізичні вади або не може особисто підписати протокол, то також необхідно залучити адвоката (ч. 5 ст. 104 КПК).

Допит малолітнього чи неповнолітнього свідка проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога. Перед допитом особі, яка не досягла 16-річного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання (ст. 226 КПК).

При підготовці до проведення допиту свідка слідчий повинен визначити:


1) час проведення допиту;

2) місце проведення допиту;

3) спосіб виклику на допит;

4) спосіб повідомлення про проведення допиту зацікавлених осіб;

5) необхідність застосування аудіо- чи відеозапису та потребу залучення у зв’язку з цим спеціаліста. Рішення про фіксацію допиту технічними засобами приймає особа, яка буде його проводити (ст. 107 КПК).

Час проведення допиту свідка слід планувати з урахуванням того, що він повинен проводитися у період з 6 год. до 22 год. (крім випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного). Допит не може тривати більше 8 год. на день. Слід також передбачати перерви через кожні 2 год. його проведення.

Допит свідка проводиться за місцем проведення досудового розслідування або у іншому місці за погодженням особи, яку мають допитати (за місцем роботи, навчання, лікування, проживання). Якщо допит проводиться за місцем роботи чи навчання, то він повинен проводитися з відома керівника відповідної установи. Якщо за місцем лікування – з дозволу лікаря. Якщо за місцем проживання – з письмової згоди допитуваної особи. Відповідний запис про це роблять у протоколі допиту.

За загальним правилом виклик свідка на допит робиться шляхом вручення особисто повістки про виклик. Таку повістку можна надіслати свідкові поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком.

Належним підтвердженням отримання свідок повістки про виклик або ознайомлення з її змістом є її розпис про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки.

Якщо свідок повідомив слідчому адресу своєї електронної скриньки (e-mail), то повістку можна надіслана на цю адресу. Виклик вважається врученим у випадку підтвердження її отримання особою відповідним електронним листом на адресу електронної поштової скриньки слідчого (ст. 136 КПК). Якщо свідок, що викликаний у встановленому Кодексом порядку, не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. Також може бути застосований привід (ст. 139 КПК).

Не може бути застосований привід свідка неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із Кодексом не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням?провадженні функцій представника чи захисника;

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю;

про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;?5) священнослужителі

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;

особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, -щодо дійсних даних про їх особи;

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.

Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Допит може проводитися як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням сторони, що приймає участь у кримінальному процесі. Якщо допит проводиться з ініціативи сторони, то вона має право бути присутньою під час її проведення, висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку його проведення, а також вимагати від слідчого дотримуватись вимог Кодексу, що ставляться до проведення допиту. Пропозиції та зауваження є обов’язковими для врахування слідчим (крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимога Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії).

Участь понятих під час проведення допиту Кодексом не передбачена, однак вони можуть бути залучені, якщо слідчий вважатиме це за доцільне.

Після того, як свідок з’явиться за викликом для проведення допиту, слідчий діє наступним чином:

1) встановити особу викликаного на допит свідка;

2) роз’яснити під підпис його права та обов’язки і зробити про це відповідний запис у вступній частині протоколу допиту (ст. 63 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», статті 18, 29, 66, 95, 96 КПК). Якщо особа має дипломатичну недоторканість або працює у дипломатичному представниці слідчий також повинен під розпис роз’яснити право відмовитися давати показання;

3) роз’яснити порядок проведення допиту;

4) попередити про кримінальну відповідальність (ст. 67 КПК, ст.ст. 384 і 385 КК України);

5) повідомити свідка та інших учасників допиту про застосування технічних засобів фіксації. Зробити про таке повідомлення відповідний запис в протоколі, а також вказати у протоколі характеристику технічного засобу фіксації та носіїв інформації, які при цьому застосовуються, та порядок їх використання);

6) безпосередньо провести допит. Слід мати на увазі, що за бажанням свідок має право викласти свої покази власноручно, а також використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. Через кожні 2 години допиту свідка необхідно робити перерви на відпочинок, про що робиться відповідна відмітка в протоколі допиту;

7) оформити протокол допиту свідка відповідно до вимог ст. 104 КПК. Він оформляється слідчим, який проводить допит, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення Див. додаток № 35;

 якщо здійснювався запис допиту свідка за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК);

9) ознайомити з текстом протоколу та зробити про це відповідний запис у протоколі. Зауваження і доповнення учасників допиту зазначаються перед підписами. Протокол підписуються усі учасники, які брали участь у проведенні допиту. Якщо свідок через фізичні вади не може особисто підписати протокол, то ознайомлення здійснюється у присутності адвоката, який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання свідком. Якщо свідок відмовився підписати протокол, то про це слідчий зазначає у протоколі. Свідкові надається право дати письмове пояснення про причини такої відмови, які заносяться в протокол. Факт відмови свідка від підпису засвідчує своїм підписом його захисник;

10) стенограма, аудіо- чи відеозапис допиту свідка надається для ознайомлення учасникам допиту та про це робиться відповідний запис у протоколі допиту перед підписами його учасників. Після допиту вони належним чином упаковуються, підписуються слідчим та іншими особами, що брали участь у їх виготовленні. У матеріалах кримінальної справи повинен зберігатися оригінальний примірник технічних носіїв інформації зафіксованого допиту свідка, а резервні копії зберігаються окремо.
Допит потерпілого (ст. 224)

Потерпілим є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду.

Потерпілим також може бути особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Права і обов’язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть потерпілого, то її права та обов’язки поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі

Потерпілому обов’язково вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення які передбачені ст.ст. 56,57 КПК (ст. 55 КПК).

Якщо потерпілий не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження, то слідчий, після встановлення цього факту, повинен залучити до проведення його допиту перекладача (п. 9 ч. 1 ст. 56 КПК), а також захисника (п. 4 ч. 1 ст. 52 КПК). Якщо потерпілий має фізичні вади або не може особисто підписати протокол, то також необхідно залучити захисника (ч. 5 ст. 104 КПК).

Потерпілий має право мати представника та у будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг (ст. 58 КПК). Якщо потерпілим є неповнолітній або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в допиті разом із нею залучається його законний представник (ст. 59 КПК).

Потерпілий має право застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні допитів, у яких він бере участь (окрім випадків, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 56 КПК).

Допит малолітнього чи неповнолітнього потерпілого проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога. Перед допитом особі, яка не досягла 16-річного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 226 КПК).

При підготовці до проведення допиту потерпілого слідчий повинен визначити:

1) час проведення допиту;

2) місце проведення допиту;

3) спосіб виклику на допит;

4) спосіб повідомлення про проведення допиту зацікавлених осіб;

5) необхідність застосування фотознімання, аудіо- чи відеозапису та потребу залучення у зв’язку з цим спеціаліста. Рішення про фіксацію допиту технічними засобами приймає особа, яка буде його проводити (ст. 107 КПК).

Час проведення допиту потерпілого слід планувати з урахуванням того, що він повинен проводитися у період з 6 год. до 22 год. (крім випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного). Допит не може тривати більше 8 год. на день. Слід також передбачати перерви через кожні 2 год. його проведення.

Допит потерпілого проводиться за місцем проведення досудового розслідування або у іншому місці за погодженням особи, яку мають допитати (на місці події, за місцем роботи, навчання, лікування, проживання). Якщо допит проводиться за місцем роботи чи навчання, то він повинен проводитися з відома керівника відповідної установи. Якщо за місцем лікування – з дозволу лікаря. Якщо за місцем проживання – з письмової згоди допитуваної особи. Відповідний запис про це роблять у протоколі допиту.

За загальним правилом виклик потерпілого на допит робиться шляхом вручення особисто повістки про виклик. Таку повістку можна надіслати поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком.

Належним підтвердженням отримання потерпілим повістки про виклик або ознайомлення з її змістом є її розпис про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки.

Якщо потерпілий повідомив слідчому адресу своєї електронної скриньки (e-mail), то повістку можна надіслана на цю адресу. Виклик вважається врученим у випадку підтвердження її отримання особою відповідним електронним листом на адресу електронної поштової скриньки слідчого (ст. 136 КПК). Якщо потерпілий, викликаний на допит у встановленому Кодексом порядку, не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. Також може бути застосований привід (ст. 139 КПК).

Допит може проводитися як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням сторони, що приймає участь у кримінальному процесі. Якщо допит проводиться з ініціативи сторони, то вона має право бути присутньою під час її проведення, висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку його проведення, а також вимагати від слідчого дотримуватись вимог Кодексу, що ставляться до проведення допиту. Пропозиції та зауваження є обов’язковими для врахування слідчим (крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимога Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії).

Участь понятих під час проведення допиту Кодексом не передбачена, однак вони можуть бути залучені, якщо слідчий вважатиме це за доцільне. Доцільність визначається складністю кримінальної справи, необхідністю засвідчити послідовність та правильність дій учасників допиту.

Після того, як потерпілий з’явиться за викликом для проведення допиту, слідчий діє наступним чином:

1) встановити особу викликаного на допит потерпілого;

2) роз’яснити під підпис його права та обов’язки і зробити про це відповідний запис у вступній частині протоколу допиту (ст. 63 Конституції України, статті 18, 29, 56, 57, 58, 95 КПК). Якщо особа має дипломатичну недоторканість або працює у дипломатичному представниці слідчий також повинен під розпис роз’яснити право відмовитися давати показання;

3) роз’яснити порядок проведення допиту;

4) попередити під підпис про кримінальну відповідальність (ст. 384 ККУ);

5) повідомити потерпілого та інших учасників допиту про застосування технічних засобів фіксації. Зробити про таке повідомлення відповідний запис в протоколі, а також вказати у протоколі характеристику технічного засобу фіксації та носіїв інформації, які при цьому застосовуються, та порядок їх використання);

6) безпосередньо провести допит. Слід мати на увазі, що за бажанням потерпілий має право викласти свої покази власноручно, а також використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. Через кожні 2 години допиту потерпілого необхідно робити перерви на відпочинок, про що робиться відповідна відмітка в протоколі допиту;

7) оформити протокол допиту потерпілого відповідно до вимог ст. 104 КПК. Він оформляється слідчим, який проводить допит, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення Див. додаток № 36;

 якщо здійснювався запис допиту потерпілого за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК);

9) ознайомити з текстом протоколу та зробити про це відповідний запис у протоколі. Зауваження і доповнення учасників допиту зазначаються перед підписами. Протокол підписуються усі учасники, які брали участь у проведенні допиту. Якщо потерпілий через фізичні вади не може особисто підписати протокол, то ознайомлення здійснюється у присутності захисника (представника потерпілого), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання потерпіли. Якщо потерпілий відмовився підписати протокол, то про це слідчий зазначає у протоколі. Потерпілому надається право дати письмове пояснення про причини такої відмови, які заносяться в протокол. Факт відмови потерпілого від підпису засвідчує своїм підписом його захисник (ч. 5 і 6 ст. 104 КПК);

10) стенограма, аудіо- чи відеозапис допиту потерпілого надається для ознайомлення учасникам допиту та про це робиться відповідний запис у протоколі допиту перед підписами його учасників. Після допиту вони належним чином упаковуються, підписуються слідчим та іншими особами, що брали участь у їх виготовленні. У матеріалах кримінальної справи повинен зберігатися оригінальний примірник технічних носіїв інформації зафіксованого допиту свідка, а резервні копії зберігаються окремо.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
advokat
Wed May 28 2014, 12:54PM
advokat

ID пользователя #2
Зарегистрирован: Sat Jun 11 2011, 05:45PM
Сообщений: 500
Сказали СПАСИБО 19 разs в 18 постахs
Допит підозрюваного (ст. 224).


Підозрюваним вважається:
1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру
2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 42 КПК).
Підозрюваному вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює повідомлення.
Підозрюваний має право на захист, який в першу чергу полягає у можливості користуватися кваліфікованою правовою допомогою захисника, обраного ним або призначеного (ст. 20 КПК).
Підозрюваний має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом із дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування.
Якщо підозрюваний не володіє чи недостатньо володіє державною мовою, слідчий забезпечує йому право користуватися послугам перекладача (ст. 29 КПК).
Підозрюваний має право не говорити нічого з приводу підозри і в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також давати показання з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
Якщо підозрюваним є неповнолітній або особа, визнана у встановленому порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в допиті разом із ним залучається його законний представник (ст. 44 КПК).
При підготовці до проведення допиту підозрюваного слідчий повинен визначити:
1) час проведення допиту
2) місце проведення допиту
3) спосіб виклику на допит
4) спосіб повідомлення про проведення допиту його захисника та інших зацікавлених осіб
5) необхідність застосування фотознімання, аудіо- чи відеозапису та потребу залучення у зв’язку з цим спеціаліста. Рішення про фіксацію допиту технічними засобами приймає особа, яка буде його проводити (ст. 107 КПК).
Час проведення допиту підозрюваного слід планувати з урахуванням того, що він повинен проводитися у період з 6 год. до 22 год. (крім випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного). Допит не може тривати більше 8 год. на день. Слід також передбачати перерви через кожні 2 год. його проведення.
Допит підозрюваного проводиться за місцем проведення досудового розслідування або у іншому місці за погодженням особи, яку мають допитати (за місцем роботи, навчання, лікування, проживання) чи за місцем її утримання під вартою. Якщо допит проводиться за місцем роботи чи навчання, то він проводитися з відома керівника відповідної установи. Якщо за місцем лікування – з дозволу лікаря. Якщо за місцем проживання – з письмової згоди допитуваної особи. Відповідний запис про це роблять у протоколі допиту. Для проведення допиту підозрюваного за місцем утримання під вартою слідчий викликає його через адміністрацію місця ув’язнення.
За загальним правилом виклик підозрюваного на допит робиться шляхом вручення йому особисто повістки про виклик. Таку повістку можна надіслати поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком.
Належним підтвердженням отримання підозрюваним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом є його розпис про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки.
Якщо підозрюваний повідомив слідчому адресу своєї електронної скриньки (e-mail), то повістку можна надіслана на цю адресу. Виклик вважається врученим у випадку підтвердження її отримання особою відповідним електронним листом на адресу електронної поштової скриньки слідчого (ст. 136 КПК). Якщо підозрюваний, викликаний на допит у встановленому Кодексом порядку, не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення. Також може бути застосований привід (ст. 139 КПК).
Допит підозрюваного може проводитися за клопотанням сторони, що приймає участь у кримінальному процесі. Якщо допит проводиться з ініціативи сторони, то вона має право бути присутньою під час її проведення, висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку його проведення, а також вимагати від слідчого дотримуватись вимог Кодексу, що ставляться до проведення допиту. Пропозиції та зауваження є обов’язковими для врахування слідчим (крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимога Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії).
Участь понятих під час проведення допиту Кодексом не передбачена, однак вони можуть бути залучені, якщо слідчий вважатиме це за доцільне.
Після того, як потерпілий з’явиться за викликом для проведення допиту, слідчий діє наступним чином:
1) встановити особу викликаного на допит підозрюваного
2) роз’яснити під підпис його права та обов’язки і зробити про це відповідний запис у вступній частині протоколу допиту (ст. 63 Конституції України, статті 18, 20, 29, 42, 44, 46, 48, 54 КПК). Право на захист доцільно роз’яснити окремо
3) роз’яснити порядок проведення допиту та оголосити у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють
4) дати можливість конфіденційно поспілкуватися із захисником. Якщо не прибув, завчасно повідомлений про проведення допиту захисник, то допит підозрюваного може проводитися лише за умови згоди на це (бажано письмової) самого підозрюваного. Проводити допит підозрюваного у випадках, коли ст. 52 КПК визначає їх участь обов’язковою, заборонений. Якщо підозрюваний заперечує проти проведення допит за відсутності захисника – проведення допиту слід відкласти або ж залучити іншого захисника у порядку, визначеному ст. 53 КПК
5) повідомити підозрюваного та інших учасників допиту про застосування технічних засобів фіксації. Зробити про таке повідомлення відповідний запис в протоколі, а також вказати у протоколі характеристику технічного засобу фіксації та носіїв інформації, які при цьому застосовуються, та порядок їх використання
6) безпосередньо провести допит. Слід мати на увазі, що за бажанням підозрюваний має право викласти свої покази власноручно, а також використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. Через кожні 2 години допиту підозрюваного необхідно робити перерви на відпочинок, про що робиться відповідна відмітка в протоколі допиту
7) надає можливість захисникові або особі, за клопотанням якої проводиться допит, задати запитання підозрюваному
 якщо підозрюваний під час допиту заявляє про відмову відповідати на запитання чи давати показання, слідчий, який проводить допит, зобов’язаний його одразу припинити
9) оформити протокол допиту підозрюваного відповідно до вимог ст. 104 КПК. Він оформляється слідчим, який проводить допит, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення Див. додаток № 37
10) якщо здійснювався запис допиту підозрюваного за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК)
11) ознайомити з текстом протоколу та зробити про це відповідний запис у протоколі. Запитання, зауваження і доповнення учасників допиту зазначаються перед підписами. Протокол підписуються усі учасники, які брали участь у проведенні допиту. Якщо підозрюваний через фізичні вади не може особисто підписати протокол, то ознайомлення здійснюється у присутності захисника, який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання підозрюваним. Якщо підозрюваний відмовився підписати протокол, то про це слідчий зазначає у протоколі. Підозрюваному надається право дати письмове пояснення про причини такої відмови, які заносяться в протокол. Факт відмови підозрюваного від підпису засвідчує своїм підписом його захисник (ч. 5 і 6 ст. 104 КПК)
12) стенограма, аудіо- чи відеозапис допиту підозрюваного надається для ознайомлення учасникам допиту та про це робиться відповідний запис у протоколі допиту перед підписами його учасників. Після допиту вони належним чином упаковуються, підписуються слідчим та іншими особами, що брали участь у їх виготовленні. У матеріалах кримінальної справи повинен зберігатися оригінальний примірник технічних носіїв інформації зафіксованого допиту свідка, а резервні копії зберігаються окремо.

Допит обвинуваченого.


Обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, визначеному статтями 291-293 КПК. Сам обвинувальний акт складає слідчий і подає його на затвердження прокуророві. До обвинувального акту додається крім інших документів розписка підозрюваного про отримання його копії. Слід вказати, що слідчий в принципі не допитує обвинуваченого, а сам допит може проводитися лише в суді.
Обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює повідомлення. Якщо до обвинувального акту, який направляється в суд, потрібна розписка особи про отримання його копії, то таку пам’ятку вручає слідчий.
Обвинувачений має право на захист, який в першу чергу полягає у можливості користуватися кваліфікованою правовою допомогою захисника, обраного ним або призначеного (ст. 20 КПК).
Обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом із дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування.
Якщо обвинувачений не володіє чи недостатньо володіє державною мовою, йому забезпечується право користуватися послугам перекладача (ст. 29 КПК).
Обвинувачений має право не говорити нічого з приводу обвнувачення і в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також давати показання з приводу обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
Якщо обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в допиті разом із ним залучається його законний представник (ст. 44 КПК).
Допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого)
Малолітньою вважається особа, якій на момент вчинення злочину не виповнилося 14 р., а неповнолітньою – 18-ти років. Вік особи повинні підтверджувати відповідні документи (свідоцтво про народження, паспорт).
При підготовці до проведення допиту неповнолітніх підозрюваних (обвинувачених) слідчому варто пам’ятати, що:
- їх допит проводиться в присутності законного представника, педагога або психолога
- факт неповноліття є підставою для обов’язкової участі захисника під час допиту.
Безпосередньо перед початком допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) слідчому потрібно:
1) пам’ятати, що їх допит в цілому повинен тривати не більше 2 годин на день, а через 1 годину необхідно зробити перерву
2) перед допитом законному представнику, педагогу або психологу роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань чи ставити запитання. Про це необхідно зробити відповідний запис у протоколі допиту.
При підготовці до проведення допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) слідчий повинен визначити:
1) час проведення допиту
2) місце проведення допиту
3) спосіб виклику на допит
4) спосіб повідомлення про проведення допиту його захисника, законного представника, педагога чи психолога, а також інших зацікавлених осіб
5) необхідність застосування фотознімання, аудіо- чи відеозапису та потребу залучення у зв’язку з цим спеціаліста. Рішення про фіксацію допиту технічними засобами приймає особа, яка буде його проводити (ст. 107 КПК).
Час проведення допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) слід планувати з урахуванням того, що він повинен проводитися у період з 6 год. до 22 год. (крім випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного). Такий допит не може тривати більше 2 год. на день. Слід також передбачати перерви через 1 год. його проведення.
Допит неповнолітнього підозрюваного проводиться за місцем проведення досудового розслідування або у іншому місці за погодженням особи, яку мають допитати (за місцем роботи, навчання, лікування, проживання) чи за місцем її утримання. Якщо допит проводиться за місцем роботи чи навчання, то він проводитися з відома керівника відповідної установи. Якщо за місцем лікування – з дозволу лікаря. Якщо за місцем проживання – з письмової згоди допитуваної особи. Відповідний запис про це роблять у протоколі допиту. Для проведення допиту підозрюваного за місцем утримання (ІТТ, СІЗО) слідчий повинен підготувати відповідну вимогу.
Повістка про виклик неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) на допит здійснюється шляхом вручення її батьку, матері, усиновлювачу або законному представникові. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, коли це обумовлено обставинами кримінального провадження.
Якщо неповнолітній підозрюваний (обвинувачений), викликаний на допит у встановленому Кодексом порядку, не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, до нього може бути застосований привід (ст. ст. 139,140 КПК).
Допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) може проводитися за клопотанням сторони, що приймає участь у кримінальному процесі. Якщо допит проводиться з ініціативи сторони, то вона має право бути присутньою під час її проведення, висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку його проведення, а також вимагати від слідчого дотримуватись вимог Кодексу, що ставляться до проведення допиту. Пропозиції та зауваження є обов’язковими для врахування слідчим (крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимога Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії).
Участь понятих під час проведення допиту Кодексом не передбачена, однак вони можуть бути залучені, якщо слідчий вважатиме це за доцільне.
Після того, як неповнолітній підозрюваний (обвинувачений) з’явиться за викликом для проведення допиту, слідчий діє наступним чином:
1) встановлює особу викликаного на допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого)
2) встановлює особу законного представника, педагога або психолога
3) роз’яснює під підпис неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому) його права та обов’язки (статті 18, 20, 29, 42, 44, 52 КПК) і зробити про це відповідний запис у вступній частині протоколу допиту. Право на захист доцільно роз’яснити окремо
4) роз’яснює права та обов’язки законному представнику, педагогу або психологу
5) роз’яснює порядок проведення допиту та оголошує у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюють (обвинувачують) неповнолітнього
6) дає можливість неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому) конфіденційно поспілкуватися із законним представником, захисником
7) повідомляє неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) та інших учасників допиту про застосування технічних засобів фіксації. Про таке повідомлення робиться відповідний запис в протоколі, а також вказується у протоколі характеристику технічного засобу фіксації та носіїв інформації, які при цьому застосовуються, та порядок їх використання)
 безпосередньо проводить допит. Слід мати на увазі, що за бажанням підозрюваний (обвинувачений) має право викласти свої покази власноручно, а також використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. Через 1 годину допиту неповнолітнього підозрюваного необхідно робити перерву на відпочинок, про що робиться відповідна відмітка в протоколі допиту
9) якщо неповнолітній підозрюваний (обвинувачений) під час допиту заявляє про відмову відповідати на запитання чи давати показання, слідчий, який проводить допит, зобов’язаний його одразу припинити
10) надає можливість захисникові, законному представникові (педагогу чи психологу) або особі, за клопотанням якої проводиться допит, задати запитання неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому)
11) оформити протокол допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) відповідно до вимог ст. 104 КПК. Він оформляється слідчим, який проводить допит, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення Див. додаток № 38
12) якщо здійснювався запис допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК)
13) ознайомити учасників з текстом протоколу та зробити про це відповідний запис у протоколі. Запитання, зауваження і доповнення учасників допиту зазначаються перед підписами. Протокол підписуються усі учасники, які брали участь у проведенні допиту. Якщо неповнолітній підозрюваний (обвинувачений) через фізичні вади не може особисто підписати протокол, то його захисник своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання підозрюваним. Якщо підозрюваний відмовився підписати протокол, то про це слідчий зазначає у протоколі. Підозрюваному надається право дати письмове пояснення про причини такої відмови, які заносяться в протокол. Факт відмови підозрюваного від підпису засвідчує своїм підписом його захисник
14) стенограма, аудіо- чи відеозапис допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) надається для ознайомлення учасникам допиту та про це робиться відповідний запис у протоколі допиту перед підписами його учасників. Після допиту вони належним чином упаковуються, підписуються слідчим та іншими особами, що брали участь у їх виготовленні. У матеріалах кримінальної справи повинен зберігатися оригінальний примірник технічних носіїв інформації зафіксованого допиту свідка, а резервні копії зберігаються окремо.


АДВОКАТ
Юридическая консультация

63503 г. Чугуев, Бульвар Комарова, 12
(Универмаг "Чугуев", 2 эт.)

АВТОстрахование

т +380 63 492 43 37; +380 97 78 78 715
www: chuguevprof.info; e-mail: advokat_ko @ mail.ru

Чугуевская городская молодежная общественная
организация «Будущее молодежи»
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 01:34PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs

Безпосередньо додатковий допит осіб із різним процесуальним статусом у КПК не регламентується. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що він проводиться за загальними правилами допиту.

Різниця полягає в тому, що в такому протоколі не вказуються усі анкетні дані допитуваного (вказується П.І.П. та дата народження), а також предметом такого допиту є з’ясування тих обставин, які не були відомі слідчому на момент проведення первинного допиту та уточнення тих даних, що були отримані під час первинного допиту.

Проведення одночасного допиту декількох осіб

(ч. 9, ст. 224)
Для з’ясування причин розбіжностей у показаннях, слідчий має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. Тому основними вимогами для прийняття рішення про проведення цієї слідчої дії є: 1) попередній допит особи; 2) наявність розбіжностей з показаннями інших допитаних осіб.

Готуючись до проведення допиту декількох осіб слідчий повинен:

- належним чином повідомити повістками осіб, що будуть допитуватися, про час і місце проведення слідчої дії та повідомленнями осіб, які не обов’язково повинні бути присутні, однак законом на це мають право

- враховуючи процесуальний статус допитуваних осіб, повідомити про проведення слідчої дії також тих осіб, участь яких під час її проведення є обов’язковою (захисників, представників, законних представників, перекладача, педагога, психолога);

- визначити необхідність застосування аудіо- чи відеозапису та потребу залучення у зв’язку з цим спеціаліста. Рішення про фіксацію допиту декількох осіб технічними засобами приймає особа, яка буде його проводити (ст. 107 КПК).

Після того, як учасник одночасного допиту декількох осіб з’являться за викликом, слідчий діє наступним чином:

1) встановлює особу викликаних на одночасний допит;

2) перевіряє присутність осіб, участь яких при проведенні одночасного допиту є обов’язковою, та встановлює їх особу. При відсутності когось із них – вирішується питання про можливість подальшого проведення слідчої дії;

3) повідомляє учасників про застосування для фіксації ходу проведення одночасного допиту технічних засобів. Робить про це відповідний запис у протоколі. Якщо запис одночасного допиту здійснюється за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу одночасного допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК);

4) роз’яснює права та обов’язки учасників у залежності від їх процесуального статусу (зміст ст. 63 Конституцію України роз’яснюється обов’язково), попереджає про кримінальну відповідальність (свідка – за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань (статті 384 і 385 ККУ); потерпілого – за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 384 ККУ)). Про це робляться відповідні записи у протоколі;

5) встановлює чи знають викликані особи одна одну і у яких стосунках вони перебувають. Про це робиться відповідний запис у протоколі;

6) пропонує викликаним особам по черзі дати показання про ті обставини, для з’ясування яких проводиться одночасний допит. Необхідно враховувати, що під час одночасного допиту за бажанням особи, вона може викласти свої покази власноручно;

7) після цього слідчий може поставити запитання. Слід пам’ятати, що оголошувати покази учасників, що дані ними а попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на одночасному допиті;

 після запитань слідчого одна одній мають право ставити особи, що беруть участь у допиті, їх захисники чи представники. Ці запитання повинні стосуватися предмету допиту;

9) оформити протокол одночасного допиту відповідно до вимог ст. 104 КПК. Його оформляє слідчий, який проводить одночасний допит, під час його проведення або безпосередньо після закінчення Див. додаток № 37;

10) якщо здійснювався запис одночасного допиту за допомогою технічних засобів, то слід пам’ятати, що текст показань може не вноситись до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників цієї процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому випадку в описовій частині протоколу допиту зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч. 2 ст. 104 КПК);

11) ознайомити з текстом протоколу та зробити про це відповідний запис у протоколі. Запитання, зауваження і доповнення учасників допиту зазначаються перед підписами про ознайомлення. Протокол підписуються усі учасники, які брали участь у проведенні допиту. Якщо особа через фізичні вади не може особисто підписати протокол, то ознайомлення здійснюється у присутності його захисника, який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою. Якщо особа відмовився підписати протокол, то про це слідчий зазначає у протоколі. Особі надається право дати письмове пояснення про причини такої відмови, які заносяться в протокол. Факт відмови особи від підпису засвідчує своїм підписом його захисник (ч. 5 і 6 ст. 104 КПК);

12) стенограма, аудіо- чи відеозапис допиту підозрюваного надається для ознайомлення учасникам допиту та про це робиться відповідний запис у протоколі допиту перед підписами його учасників. Після допиту вони належним чином упаковуються, підписуються слідчим та іншими особами, що брали участь у їх виготовленні. У матеріалах кримінальної справи повинен зберігатися оригінальний примірник технічних носіїв інформації зафіксованого допиту свідка, а резервні копії зберігаються окремо.
Пред'явлення особи для впізнання (ст. 228).
Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчою дією є діяння, спрямоване на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Пред'явлення для впізнання передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприйняти загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює і співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.

Пред'явлення для впізнання регламентовано статтями 228-232, 355 КПК України, що дає змогу правильно вирішити питання про відокремлення цієї слідчої дії від інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою тактичні правила проведення впізнання.

Впізнання особи проводиться в тому разі, коли слідчий, прокурор попередньо з'ясував, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, яку вона раніше спостерігала, і пам'ятає її відмінні ознаки (зокрема, зріст, колір волосся, форма носа та ін.) або коли вона називає лише загальні риси людини, яку раніше бачила, заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Також слід забезпечити відсутність візуального контакту впізнаючої особи зі статистами.

Пред'явленню для впізнання особи повинно передувати виконання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:

а) попередній допит особи, яка впізнає (слідчий, прокурор опитує її про зовнішній вигляд і прикмети особи яку будуть впізнавати, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.)

Див. додаток № 39.

Законодавець підкреслює можливість проведення цієї слідчої дії тільки з особами, які вже опитані про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку треба впізнати, а також про обставини, за яких впізнаючий бачив цю особу. При цьому слід з'ясовувати не лише буквально дані щодо зовнішнього вигляду особи, а й інші дані, що її характеризують, наприклад особливості мови, будь-які жести, особливості ходи тощо, оскільки прикмети особи - це сукупність даних про неї. Під терміном «опитує» на нашу думку необхідно розуміти допит особи яка буде впізнавати. Адже законом визначено обов’язок скласти протокол, в наслідок опитування складається пояснення, тому робимо висновок про потребу допиту. Крім того відомості про особу, яка може бути впізнана є даними, що підпадають під поняття доказ. Докази отримуються лише у порядку передбаченому законом і відповідно до процесуальної форми. Таким чином робимо висновок що у цьому випадку мова йде допит а не опитування.

б) підбір статистів, серед яких необхідно провести впізнання. Всі особи, які пред'являються для впізнання, не повинні мати різких відмін у зовнішності та в одязі. Тому слідчий або прокурор мають підібрати для впізнання людей, подібних (за віком, статурою, рисами обличчя, кольором волосся та ін.) до особи, яку мають впізнати. Недотримання цієї вимоги є обставиною, що викликає сумніви в об'єктивності проведення впізнання (це може бути, наприклад, наявність пі час впізнання наручників на затриманому, його неголеність, відсутність ременя або шнурків на взутті та ін.).

в) залучення понятих (ч. 7 ст. 223 КПК передбачає що слідчий, прокурор зобов'язаний запросити незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, для впізнання. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.). При цьому відеозапис повинен здійснюватись від початку до кінця і безперервно.

г) визначення місця і умов пред'явлення для впізнання;

д) визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

Дана слідча дія спрямована, з одного боку, на перевірку показань допитаних осіб та перевірку висунутих слідчим версій, а з іншого - на отримання нових доказів.

Оскільки впізнання особи фактично є одним із способів перевірки показань опитаної особи, (тобто допитаної особи) при проведенні впізнання на підставі показань допитаних осіб про особу, яку вони впізнають, мають застосовуватися вимоги закону, що регулюють порядок допиту. Зокрема, коли впізнаючий є свідок – він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову дати показання (в даній ситуації ця норма стосовно впізнання є мертвою, бо свідок може відмовитись з мотивів неможливості впізнання) і за дачу завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за дачу завідомо неправдивих показань (див ст. 224 КПК).

Порядок пред'явлення особи для впізнання регулюється ч. 2, 3, та 4 ст. 228 КПК України. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Недоцільним є проведення впізнання особи, у якої є якісь унікальні прикмети, за якими допитаний може її впізнати (відсутність ніг, рук, наявність татуювання та ін.)- У такому разі провадиться освідування (див. ст. 241 КПК України), результати якого співставляють з показаннями опитаної особи. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. Слід звернути увагу, що освідування проводиться за постановою прокурора.

Впізнаючому пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. На прохання впізнаючого, щоб полегшити впізнання, з дозволу слідчого всі особи, які пред'являються для впізнання, або одна чи дві з них можуть рухатися, жестикулювати, розмовляти.

Та обставина, що особа впізнала іншу особу за прикметами, що не відображені раніше в протоколі її допиту, сама по собі не може свідчити про необ'єктивність впізнання. Для з'ясування можливих розбіжностей в протоколі допиту особи і протоколі впізнання необхідно провести додатковий допит цієї особи, а за необхідності — допити додаткових свідків.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, у виняткових випадках впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіо-спостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання. При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

Впізнання особи за фотознімками, матеріалами відеозапису якщо існує така необхідність (йдеться, наприклад, про випадки, коли така особа померла, хвора або коли місце її перебування невідоме) проводиться відповідно з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій ст. 228 КПК України.

Порядок пред'явлення фотознімків для впізнання такий же, як і порядок пред'явлення особи для впізнання. Впізнаючому пред'являється не менше трьох фотознімків осіб однієї статі, приблизно одного вигляду (кругловиді, чорняві, із вусами тощо), по можливості — в одязі (светрі, футболці, костюмі з краваткою чи без неї тощо), який впізнаючий бачив на цій особі. При цьому фотографії наклеюються на фототаблицю (аркуш паперу), нумеруються, скріплюються печатками. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі особи, яка підлягає впізнанню. При цьому необхідно вказати яким чином: на якій апаратурі з якого носія здійснюється відтворення відеозапису при впізнанні, джерело походження носія.

При пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти. При їх залученні їм роз’яснюють їх права та обов’язки як спеціаліста передбачені законом - ст.71 КПК України.

Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Спеціаліст має право: 1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду; 2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням; 3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів; 4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження; 5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження; 6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

Спеціаліст зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади; 2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених питань; 3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв'язку з виконанням його обов'язків; 4) заявити самовідвід.

Може здійснюватися пред'явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.

За загальним правилом роз'яснення суті цієї процесуальної дії її учасникам до початку проведення дії, а також роз'яснення їхніх прав і обов'язків покладається на слідчого або на іншу уповноважену КПК України на це особу, яка проводить слідчу дію. Окремо слід зазначити порядок роз'яснення суті впізнання поза візуальним спостереженням і прав та обов'язків учасникам цієї слідчої дії.

При проведенні цієї слідчої дії обов'язковою є присутність осіб, які здійснюють заходи безпеки, про що робиться відповідна відмітка в протоколі. Такі особи можуть знаходитися тільки в приміщенні, де перебуває особа, взята під захист.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 227 КПК України при проведенні пред’явлення для впізнання за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 01:37PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Пред'явлення речей для впізнання (ст. 229).
Особливості пред'явлення для впізнання речей обумовлюються характером об'єктів впізнання і метою, з якою воно проводиться. Перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол.

Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати його за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає про це в протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Якщо ж відомі тільки його загальні ознаки, то він повинен пред'являтися серед інших об'єктів з однорідними ознаками, але різними за видовими властивостями.

Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Порядок пред'явлення для впізнання речей здійснюється так само, як і при впізнанні живих осіб. Пред'явлення речей для впізнання проводиться в присутності двох понятих. Коли впізнаючий є свідок – він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову дати показання (в даній ситуації ця норма стосовно впізнання є мертвою, бо свідок може відмовитись з мотивів неможливості впізнання) і за дачу завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за дачу завідомо неправдивих показань (див ст. 224 КПК). Пред'явлені речі по можливості фотографуються.

Унікальні, єдині у своєму роді речі (наприклад, твори видатних художників або скульпторів та ін.), особі, яка впізнає, пред'являється в одному екземплярі та пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала цю річ. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі.

Об'єкти, які не можуть бути виділені серед інших (наприклад, зерно або цукор без упаковки; продукція промисловості, яка виготовлена поточним методом і не має якихось відмінностей у партії аналогічних виробів, та ін.), а також речі, які мають точні позначення, засвідчені допитуваною особою (наприклад, пістолет з конкретним заводським номером, мобільний телефон з конкретним серійним номером та ін.), для впізнання не пред'являються.

Пред'явлення для впізнання тварин не регламентується КПК України, але процес такого впізнання здійснюється з дотриманням тих самих криміналістичних прийомів, що використовуються при пред'явленні для впізнання речей. Слід пам'ятати, що тварина може сама відреагувати на впізнаючого (наприклад на її хазяїна). Тоді слідча дія припиняється, а така поведінка тварини фіксується в протоколі.

У слідчий практиці нерідко виникає необхідність пред'явлення для речей за фотознімками. Як правило, пред'явлення для впізнання речей за фотознімками проводиться в тих випадках, коли їх неможливо пред'явити в натурі. Необхідно, щоб пред'явлені фотознімки були однаковими за формою і розміром, а зображена на них річ схожа з тою, тотожність якої передбачається встановити.

Впізнання трупа (ст. 230).

Впізнання трупа згідно КПК України здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 КПК. Тобто проведення впізнання з участю понятих, однак труп пред’являється для впізнання оденично без інших трупів. При повному відеофіксуванні дії залучення понятих необов’язкове. Також слід звернути увагу, що згідно до вимог закону пред’являти труп для впізнання по фотознімкам чи відеозапису не допускається.

Перед тим, як пред'явити труп для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати труп, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол Див. додаток № 41. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати труп. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

У практиці розслідування зустрічаються два основних випадки пред'явлення трупа для впізнання. Перший випадок має місце при організації пред'явлення відразу ж після огляду місця події, і слідчий часто не має можливості допитати кого-небудь щодо прикмет невідомої особи, труп якої пред'являтиметься. За таких обставин без попереднього допиту труп пред'являється мешканцям навколишніх будинків, вулиць, а також службовим особам, які спілкуються з населенням. Другий випадок – коли на момент впізнання є дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих, а потім пред'являють їм труп для впізнання.

Пред'явлення трупа для впізнання слід проводити в тому одязі, що є на ньому, в необхідних випадках цьому повинен передувати туалет трупа, що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приведенні у звичайний вигляд зачіски. Тільки в особливих випадках, до яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи зміни внаслідок довгого перебування у воді тощо, можна визнати доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації особи необхідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі необхідності — все тіло. При пред'явленні трупа для впізнання необхідно враховувати деякі дані психології, оскільки трапляються випадки помилкового впізнання внаслідок психологічного настроювання, самонавіювання тощо; іноді при цьому необхідна присутність судово-медичного експерта.

Якщо труп не впізнано, його відправляють до моргу. Слідчий продовжує роботу по встановленню осіб, які можуть впізнати труп (наведення довідок про осіб, які зникли безвісти, перевірка за даними криміналістичного обліку тощо).

При пред'явленні трупа для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

Впізнання (ст. 231).

Про проведення впізнання складається протокол згідно з вимогами у КПК України ст. 104 Див. додаток № 42, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

Якщо під пред’явлення для впізнання використовувались технічні засоби про це зазначається у протоколі. Вкакузється хто проводить відео зйомку, якими технічними засобами, на який носій.

Протокол впізнання складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і дату складання протоколу; посади і прізвища осіб, які проводять слідчу дію; прізвища і адреси понятих; прізвища інших учасників даної слідчої дії (спеціаліст, працівник міліції та ін.) (при застосуванні заходів безпеки справжні анкетні дані доцільно замінити на псевдонім); статті КПК України, з дотриманням яких проводиться слідча дія; вказівка про роз'яснення понятим їх прав, обов'язків, а також про місце безпосереднього проведення цієї слідчої дії.

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: осіб, яких пред'являють, та інших об'єктів з описом їх прикмет і ознак. Стосовно живих осіб зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, вік, зріст, будова тіла, колір волосся, тип обличчя. Не менш важливо описати в протоколі ознаки одягу — вид, фасон, колір, покрій тощо. Пропозиція зайняти будь яке місце особі, що пред’являється для впізнання, розташування осіб після цього. Виклик особи що буде впізнавати ( яким чином викликається). Якщо впізнаючим є потерпілий чи свідок після їх прибуття потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, а свідок — ще й за відмову від дачі показань із засвідченням цього їхніми підписами. Пропозиція впізнати особу. З постановкою питання «Чи впізнаєте ви серед пред’явлених осіб особу яка. Якщо так то за якими ознаками»? Відмітка чи давав потерпілий вказівку статистам, рухатись, говорити слова чи речення тощо. Вказівка на те чи впізнав потерпілий особу чи ні, якщо так, за якими ознаками, якщо ні то чому.

Якщо здійснюватися пред'явлення особи для впізнання тільки за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання. Про це має бути відмітка у протоколі.

При пред'явленні речей зазначаються (наприклад, щодо годинника): форма, розмір, колір металу корпусу, циферблат, вид кріплення – ремінець, браслет, ланцюжок тощо. Предмети були розташовані під номерами. Опис виклику особи, роз’яснення прав, обов’язків та відповідальності, постановка питання, який предмет за якими ознаками впізнав.

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: час початку і закінчення пред'явлення для впізнання, чи проводилась фото, відеозйомка (тип апарата, чутливість плівки тощо), зауваження, які надійшли від учасників пред'явлення для впізнання, якщо такі мали місце. Протокол підписується слідчим і всіма учасниками даної слідчої дії. При застосуванні відео зйомки при пред’явленні для впізнання у протоколі слід роботи відмітку про відтворення відеозапису учасникам слідчої дії.

При фіксації пред'явлення для впізнання за особливостями голосу (при застосуванні заходів безпеки справжні анкетні дані доцільно замінити на псевдонім) має бути точно зазначено, хто говорив першим, другим тощо, інакше звукозапис втратить зв'язок з протоколом і свою ілюстративну цінність. Необхідність застосування звукозапису при пред'явленні для впізнання визначається слідчим з урахуванням конкретних обставин справи.

Використання звукозапису є доцільним: а) для фіксації процесу пред'явлення для впізнання, коли впізнаючим є малолітній; б) для фіксації показань особи, яка коментує відеофільм, де зафіксовано процес пред'явлення для впізнання; в) для одержання зразків голосу, що необхідно для впізнання за межами місця проведення розслідування; г) для фіксації впізнання, коли впізнаючий на попередньому допиті називає тільки загальні ознаки об'єкта.

Відеозйомка при пред'явленні для впізнання теж є одним із способів фіксації. Доцільно використання відеозйомки при пред'явленні для впізнання живих осіб за особливістю ходи, оскільки це дозволяє зафіксувати її в динаміці. Використання відеозйомки для фіксації ведення і результатів пред'явлення для впізнання має бути належним чином підготовлено. У протоколі слід зазначити, за допомогою якої камери здійснюється фіксація. Після зйомки, запис демонструється всім учасникам слідчої дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні впізнання. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні впізнання, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

У разі проведення впізнання згідно з правилами, передбаченими частинами п'ятою і шостою статті 228 КПК, тобто поза візуальним спостереженням, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов'язково зазначається, що впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред'явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого впізнання. У цьому випадку анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування.

Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред'являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі, якщо впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред'явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

До протоколу додаються фотознімки (фототаблиці), якщо особи або речі, пред'явлені для впізнання, були сфотографовані; якщо застосовувався відеозапис – дкасета з записом. У такому разі протокол складається з додержанням додаткових вимог.
Проведення допиту у режимі відео конференції. Проведення впізнання у режимі відео конференції (ст.232)
Проведення допиту, впізнання у режимі відеконференції під час досудового розслідування є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підставами для проведення таких дій є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети, а також проводяться у разі:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб в досудовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (стаціонарне лікування особи, перебування у відрядженні, відпустці);

2) необхідності забезпечення безпеки осіб (реальне місце особи до якої застосовано заходи безпеки не розголошується);

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми,

Поважними причинами чи підставами, що можуть бути підставою для проведення дистанційного досудового розслідування можуть бути:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.

Рішення про проведення дистанційного досудового розслідування приймається слідчим, прокурором, а у разі здійснення у режимі відеоконференції допиту згідно з статтею 225 КПК, – слідчим суддею, з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Це здійснюється у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Оскільки закон чітко передбачає випадки коли може бути проведене дистанційне досудове розслідування, то слід пам’ятати, що при прийнятті такого рішення уповноважена особа повинна мати у своєму розпорядженні зафіксовані в матеріалах кримінальної справи підтверджуючі дані вказаних підстав. Такі дані можуть міститись у рапортах, довідках про стан здоров’я, протоколах слідчих (розшукових) дій, документах, які підтверджують вік особи, повідомленнях осіб про їх тимчасову чи тривалу відсутність у місці проведення досудового розслідування, повідомленнях осіб, яким вручається повістка про виклик (перелік таких передбачено ч. 2 ст. 135 КПК), постановах про застосування заходів безпеки до учасника (-ів) провадження, заяви осіб, які отримують повістку про виклик про неможливість прибуття за викликом з поважних причин зроблені при врученні їм повістки, в тому числі зроблені усно і зафіксовані відеозаписом, зробленим особою, яка вручає повістку, електронних листах, від осіб, яких викликається на допит, чи які викликаються для проведення впізнання тощо.

У прийняття рішення про проведення дистанційного досудового розслідування за клопотанням сторони чи інших учасників, слід дотримуватись правил про розгляд клопотань, який передбачений ст. 220 КПК.

Прийнявши рішення про проведення дистанційного досудового розслідування слідчий на підставі ст. 133 КПК викликає відповідну особа шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК). Повістка про виклик складається відповідно до вимог ст. 137 КПК При її складанні слід пам’ятати, що у п.2 вказується адреса установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв'язку, а не адреса де буде проводитись відеоконференція, що є важливим при досягненні мети проведення такого допиту чи пред’явлення для впізнання при застосуванні заходів безпеки, витримання тактичних особливостей проведення слідчої дії чи їх комплексу або в залежності від особливостей кримінальної справи.

Особу, що перебуває під вартою, слідчий викликає через адміністрацію місця ув'язнення (ч.3 ст. 135 КПК).

Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами кримінального провадження (ч. 4 ст. 135). Такими обставина є ситуації коли дотримання такого порядку можуть завдати шкоди досудовому розслідуванню, унеможливити досягнення мети проведення допиту чи впізнання. Вирішення питання про зміну порядку виклику неповнолітньої особи приймається слідчим в кожному випадку лише за наявності особливих обставин по конкретній кримінальній справі і як крайній випадок.

Слідчий повинен здійснити виклик особи чи вручити їй повістку про виклик не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. А у випадку встановлення строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик в зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй звичайно необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

При підготовці до проведення дистанційного досудового розслідування за участю особи, яка проживає за кордоном слідчий повинен врахувати можливість прибуття такої особи за викликом за адресою може бути здійснена відеоконференція, а також саму можливість прибуття особи. Повістка про виклик вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135).

У випадку, якщо сторона чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, може прийняти рішення про його здійснення лише мотивованою постановою слідчий-суддя-ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування, в якому дистанційно буде знаходитися підозрюваний, не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує (ч.2 ст. 232 КПК). Таке заперечення може бути прийняте під час вручення повістки, повідомлення про виклик особи передбаченим законом способом чи при проведенні інших слідчих дій за участю потерпілого, підозрюваного. Звертаємо увагу, що відмова свідка від проведення дистанційного досудового розслідування є неможливою апріорі, що випливає з його процесуального статусу (ст. 65-67 КПК) та аналізованої норми закону.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: - від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; - від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 139 КПК).

У випадку, встановленому ч.1 ст. 139 КПК до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, слідчий може застосувати привід у порядку ст. 140-143 КПК.

Викликаючи особу для проведення дій передбачених ст. 232 КПК слідчий повинен узгодити дату і час можливості проведення з уповноваженою службовою особою ОВС, яка відповідає за технічне функціонування засобів і каналів зв’язку з метою «бронювання» часу необхідного для проведення допиту чи пред’явлення для впізнання, для чого очевидно повинна бути направлена відповідна заявка з отриманням позитивної відповіді на неї, так необхідно діяти і у випадку підготовки до проведення відеоконференції з особами, які перебувають в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань. Слід пам’ятати, що при узгодженні часу слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 224 КПК про продовжуваність безперервного допиту понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день для повнолітнього і понад одну годину, а в цілому – понад дві години на день для малолітньої або неповнолітньої особи – ч. 2 ст. 226 КПК.

Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку (ч.2 ст. 232 КПК). Тому перед проведенням дистанційного досудового розслідування необхідно з’ясувати можливість такого проведення з позиції наявності відповідних сертифікованих з позиції захищеності каналів зв’язку, технічної можливість проведення дій, які необхідні для проведення (зміна зовнішності, голосу, взаємного відео- та звуко- контакту, можливість задавати запитання і отримувати відповіді в особи, яка бере участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК), а також визначити особу, яка буде здійснювати технічне супроводження з метою забезпечення швидкого усунення можливих технічних збоїв чи перешкод тощо.

Викликаючи особу для проведення допиту чи пред’явлення слід враховувати процесуальний статус особи, яка викликається, а також її вік. Так, якщо викликається до допиту підозрюваний чи обвинувачений то про час і місце проведення слідчої дії слідчий повинен повідомити його захисника (право бути присутнім під час допиту та інших процесуальних дій передбачено ч. 5 ст. 46 КПК), за винятком випадків коли підозрюваний чи обвинувачуваний відмовився від участі захисника і його участь не є обов’язковою.

Слідчий повідомляє також і захисника якого залучає для проведення процесуальної дії в порядку, передбаченому ст.ст. 49 і 53 КПК, виключно у невідкладних випадках, якщо завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії, є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

Осіб, через яких здійснюється виклик учасників допиту чи пред’явлення для впізнання (представників неповнолітнього чи малолітнього, недієздатних осіб тощо) окремо повідомляти про час і місце проведення слідчої дії непотрібно.

Окремо повідомляється ще педагог або психолог у випадку проведення допиту чи пред’явлення для впізнання неповнолітнього або малолітнього, так як їх участь є обов’язковою (ст. 227 КПК).

При виклику свідка на допит окремо не повідомляється особа, яка надає йому правову допомогу, але безпосередньо при проведенні слідчих дій про які йдеться право йому повинно бути забезпечено право користуватись послугами відповідного спеціаліста, згідно п. 2 ст. 66 КПК.

Якщо особа, що буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування або на території міста, в якому він розташований, службова особа цього органу досудового розслідування зобов'язана вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії, зокрема і допиту, і пред’явлення для впізнання (ч. 5 ст. 232 КПК). Слідчий завчасно повинен дати письмове доручення оперативним підрозділам для участі у проведенні даних слідчих дій на підставі ч. 3 ст. 40 КПК, за яким оперативний працівник користуватиметься всіма повноваженнями слідчого згідно ч.2 ст. 41 КПК. Або залучити до виконання вказаних дій помічника слідчого. Про таке залучення або дачу доручення оперативним працівникам і їх участь у слідчій дії повинно бути зазначено у протоколі слідчої дії. У випадку утримання допитуваного, або впізнаючого в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені ч. 5 ст. 232 КПК, здійснюються службовою особою такої установи, про що повинен бути відповідний запис у протоколі слідчої, з вказанням прізвища, ім’я, по батькові такої особи, її посади та спеціального звання.

Якщо особа, що буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування або поза територією міста, в якому він розташований, слідчий своєю постановою доручає в межах компетенції органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені ч. 5 ст. 232 КПК.

Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зі слідчим, що надав доручення, зобов'язана в найкоротший строк організувати виконання зазначеного доручення. При узгодженні виконання доручення викладеного в постанові, слідчий уточнює час проведення відеоконференції, а також може давати конкретні вказівки щодо тактики чи особливостей проведення допиту чи пред’явлення для впізнання в кожному окремому випадку. Вказівки слідчого викладені в доручені оперативним підрозділам а також в постанові вказаним органам поза територією обслуговування є обов’язковим до виконання, як і ті які слідчий дав при погодженні їх виконання.

Проведення дистанційного досудового розслідування за рішенням слідчого судді здійснюється згідно з положеннями ст. 232 та ч. 4 і 5 ст.336 КПК. В даному випадку організація і проведення дистанційного досудового розслідування є обов’язком слідчого судді і може проводиться з обладнаних приміщень і каналами зв’язку, які є у віданні як міністерства внутрішніх справ так міністерства юстиції.

У випадку виконання вимог ч. 10 ст. 232 КПК, а саме: необхідності зміни голосу і зовнішності під час проведення відеоконференції із застосуванням заходів безпеки до учасника слідчої дії слідчий чи прокурор повинні попереднього узгодити технічне виконання даних вимог з особою технічного супроводження. Проданий факт зазначається у протоколі відповідної слідчої дії.

Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису про що робиться відповідний запис у протоколі слідчої дії (ч.2 ст. 104 КПК). Слід мати на увазі, що якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому випадку у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч.2 ст. 104 КПК)

Слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора (ч. 11 ст. 232 КПК). Дана можливість передбачається в першу чергу для оперативності отримання даних, які мають значення для швидкого розслідування злочинів, а також для забезпечення унеможливлення пропущення процесуальних строків для прийняття процесуальних рішень, забезпечення повноти розслідування шляхом забезпечення зібрання доказів і їх незнищеності зацікавленими особами чи в наслідок об’єктивних обставин (природніх явищ тощо).

Слідчий чи прокурор приймає рішення про проведення опитування особи на підставі наявних у матеріалах кримінальної справи даних про те, що опитувана особа володіє або може володіти інформацією, яка становить інтерес для розслідування, а також даних, які підтверджують перебування особи у віддаленому місці та неможливості її прибуття до органу розслідування. В подальшому слідчий чи прокурор зобов’язаний допитати дану особу про ті ж обставини опитування у порядку визначеному ст. 140 КПК.

При проведенні такого опитування слідчий і прокурор дотримується правил проведення допиту у режимі відеоконференції (ст. 232 КПК)

За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт Див. додаток № 43, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв'язку, що використовувалися опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. В рапорті варто зазначати також і про підстави та обставини, що вимусили проведення опитування у режимі відео- чи телефонної конференції.

За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозапису. Носії такої інформації додаються до відповідного рапорту і зберігаються при кримінальній справі.

Слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів з метою встановлення особи опитуваного у режимі відео- або телефонної конференції та зазначити в рапорті, яким чином була підтверджена особа опитуваного. Вибір способу встановлення особи опитуваного може здійснюватись таким способом, який реально дозволяє підтвердити особу. Вибір способу залишається за ініціатором проведення опитування.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 01:41PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Клопотання про обшук (ст.234)
Згідно із ч.3 ст. 234 КПК України, у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням Див. додаток № 16. Для проведення обшуку повинні бути фактичні і правові підстави.

Правові підстави для проведення обшуку - це сукупність норм, які регламентують порядок проведення обшуку.

Фактичні підстави для проведення обшуку – це сукупність даних, які містяться в матеріалах провадження про те що, певні предмети чи особи, що мають значення для встановлення обставин знаходяться у певному місці. Як правило ці фактичні дані отримуються, наприклад, під час допиту свідків, підозрюваних або проведення інших слідчих чи процесуальних дій.

Клопотання, яке подається слідчим або органом дізнання, повинне бути затверджене прокурором району в якому провадиться розслідування та адресуватись в суд того ж району для винесення ухвали слідчим суддею ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи або відмови в задоволенні даного клопотання.

Клопотання повинно містити відомості про:

1) найменування  кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави для обшуку (виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб);

5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку: адреса житла чи іншого володіння особи, порядковий номер для прикладу комірки камери зберігання, депозитарію у банку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Як правило, повинні подаватись копії необхідних документів, оскільки оригінали зберігаються в матеріалах провадження.

Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора (ч.4 ст. 234 КПК України).

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у вказаному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи (ч.5 ст.234 КПК України).

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення обшуку, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
Проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст.233)
Відповідно до ст.30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє (є власником чи користується на праві оренди іншому праві оплатного чи безоплатного передання у користування та володіння), або на підставі ухвали слідчого судді.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення (підсобки, комори, балкони, лоджії).

Слід звернути увагу, що не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом: камери кімнати затримання в ІТТ, СІЗО місцях позбавлення волі, лікарняні палати про проведення стаціонарної судово-медичної чи психіатричної експертизи.

Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами передбачених для звернення з клопотанням про проведення обшуку, огляду в житлі чи іншому володінні особи перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню.

Обшук (ст.234)


Обшук – це слідча (розшукова) дія спрямована на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Суть її полягає у примусовому обстеженні житла, іншого володіння особи, обшуку особи. Слід звернути увагу, що проведення виїмки новим КПК України не передбачено.

Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Підставами для проведення обшуку є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети.

Процесуальною підставою для проведення обшуку є ухвала слідчого судді.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше, як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням зміст якого викладено вище.

Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

Слідчий суддя може відмовити у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у вказаному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. При потребі проведення повторного обшуку слідчий чи прокурор повинні звернутись до слідчого судді з новим клопотанням у якому необхідно обґрунтувати проведення повторного обшуку.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК. Крім цього, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про:

1) строк залишення ухвали в силі, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;

4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;

5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З ухвали виготовляється дві копії, які чітко позначаються як копії.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 КПК, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 254 КПК.

Проведення обшуку у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Перед проведенням обшуку особам, які беруть у ньому участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені КПК, а також відповідальність, встановлена законом.

У випадку отримання під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести обшук в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Обшук, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка його ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку цієї слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення обшуку присутні особи, що її ініціювали, мають право висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку проведення обшуку, а також вимагати від слідчого, прокурора дотримання вимог КПК, які регулюють його проведення. Пропозиції та зауваження особи, що ініціювала проведення обшуку, є обов'язковими для врахування слідчим, прокурором крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимогам КПК або явно не відповідають меті його проведення.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Обшук може бути проведений виключно у межах строків досудового розслідування. Проведений обшук після закінчення строку досудового розслідування, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.

Отримавши ухвалу про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи виконати таку слідчу (розшукову) дію може слідчий чи прокурор. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в проведенні обшуку мають право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені: власника, користувача житла, підозрюваного.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності – іншій присутній особі повинна бути пред'явлена ухвала і надана її копія.

Під іншою особою слід розуміти дорослих членів сім'ї, що проживають в даному помешканні чи іншому володінні; інші родичі особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, орендар житла чи іншого володіння, представники житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів, на території яких знаходиться житло чи інше володіння особи.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку.

Обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведений і у разі відсутності особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, чи інших осіб. В такому випадку копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов'язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами і понятими тієї ж статі. Обшук особи є складовою обшуку житла чи іншого володіння.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється у відсутності осіб, вказаних у частині третій статті 236 КПК.

Під час проведення обшуку слідчий, прокурор може прийняти рішення про фіксацію обшуку за допомогою технічних засобів. У разі заявлення клопотання учасниками обшуку застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Потерпілий, його представник, підозрюваний його захисник має право самостійно застосовувати технічні засоби фіксації проведення дії. Однак в разі постанови слідчого, прокурора, слідчого- судді про заборону застосовування ТЗ вказані особи самостійно застосовувати ТЗ не можуть. Поряд з цим особи що проводять досудове розслідуванні можуть застосовувати ТЗ забезпечивши конфіденційність інформації та її збереження належним чином.

Про застосування технічних засобів фіксування під час проведення обшуку слідчий, прокурор повинен заздалегідь повідомити особам, які беруть участь у його проведенні.

Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованого обшуку слідчий, прокурор мають зберігати у матеріалах кримінального провадження. Резервні копії яких зберігаються окремо.

Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за виключенням випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Отже, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

Хід і результати проведення обшуку фіксуються у протоколі 

Протокол – це документ, в якому фіксується хід і наслідки проведеної слідчої (розшукової) дії.

У випадку фіксування обшуку за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Протокол обшуку складається відповідно до вимог ст. 104 КПК України слідчим або прокурором, які проводять обшук, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення. Протокол складається із трьох частин: вступної, описової і заключної.

1) У вступній частині повинні міститися наступні відомості: назва документу: протокол обшуку; місце, час проведення обшуку; про особу, яка проводить обшук (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада); про всіх осіб, які присутні під час проведення обшуку (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); про те, що особи, які беруть участь під час проведення обшуку заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні обшуку, умови та порядок їх використання.

2) Описова частина, яка повинна містити відомості про: послідовність дій під час проведення обшуку; отримані в результаті проведення обшуку відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.

3) Заключна частина, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

У разі коли під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи слідчий чи прокурор прийняв рішення про проведення обшуку осіб, які перебували в житлі чи іншому володінні про це зазначається в протоколі обшуку житла чи іншого володіння особи.

Перед підписанням протоколу учасникам обшуку надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні обшуку. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні обшуку, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

Слідчий, прокурор які провели обшук житла чи іншого володіння особи, обшуку особи можуть додати до протоколу додатки.

Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речі і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Якщо слідчий, прокурор увійшли до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді, а саме у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, то у такому випадку прокурор, слідчий під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи дотримується вимог закону як зазначено вище, складає протокол проникнення до житла чи іншого володіння особи відповідно до вимог ст. 104, 105 КПК України, де має зазначити підстави проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали судді.

Після здійснення таких дій прокурор, слідчий, за погодженням із прокурором невідкладно зобов’язані звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, якому також передається складений протокол проникнення до житла чи іншого володіння особи.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
Переход на страницу       >>   

Перейти:     Наверх

Транслировать сообщения этой темы: rss 0.92 Транслировать сообщения этой темы: rss 2.0 Транслировать сообщения этой темы: RDF
Powered by e107 Forum System