Главное меню
Форум Проф Инфо
Юридический Форум Чугуев
У молодежи есть будущее.
Адвокат по уголовным делам.
Aдвокат по уголовным делам.
Юридичексие услуги
Чугуев Брокер
Срочно сниму квартиру Чугуев
У нас не курят
У нас не пьют
Кодирование
Продам ВАЗ 2101
Поиск Чугуев Проф Инфо
Добро пожаловать,
Пользователь:

Пароль:



[ ]
В сети
Пользователи: 0

Гости: 15

54.36.x.x forum
54.36.x.x calendar
54.36.x.x forum
54.81.x.x forum
46.229.x.x news
46.229.x.x chuguevpro..
46.229.x.x forum
46.229.x.x rss
46.229.x.x forum
46.229.x.x rss
46.229.x.x forum
46.229.x.x forum
46.229.x.x forum
54.36.x.x forum
46.229.x.x forum

Последние посетители

zukerman Mon 12:42
IlonaDy Sat 23:57
адвокат Fri 06:30
VIadysIav Tue 01:06
support Thu 17:27

Новые пользователи

адвокат Tue 17:04
Samarova_1983 Tue 05:46
AllaSeroza Wed 21:23
Romanbouro Sat 18:56
Alevtina Tue 08:21
Форум Проф Инфо
Начинки для пиццы
Пиццы с какой начинкой вкуснее?
Добавил IlonaDy
20 Jul : 23:57

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - административное производство.
Чугуївський міський суд Харківської області Харків[...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:46

Re: Чугуев Адвокат Образцы заявлений - Апелляционное/кассационное расмотрение дел
До Харківського алеляційного судум. [...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:35

Re: Адвокат Чугуев Образцы заявлений - приказное производство.
До Фрунзенського районного судум. Харків,адреса су[...]
Добавил адвокат
11 Jul : 07:11

Re: Ноутбук
Ноутбуки Acer считаются доступными устройствами дл[...]
Добавил VIadysIav
09 Jul : 01:06

Ноутбук
Где можно купить качественный новый ноутбук по раз[...]
Добавил IlonaDy
07 Jul : 17:13

Хоккейный клуб "Альянс" рулит!
Хоккейный клуб "Альянс" рулит!
Добавил zukerman
26 Jun : 16:39

Re: Великий, но неизвестный. Иван IV Грозный. Запрещенная победа.
Свидомым не смотреть!!!ОСОБЕННО!!! последние 30 ми[...]
Добавил zukerman
26 Jun : 16:09

Re: Адвокат по семейным делам Чугуев
Чугуївський міський суд Харківської області 63503,[...]
Добавил адвокат
12 Jun : 07:40

Re: Котел газовый
Осенью поставили себе газовый котел фирмы Nova Flo[...]
Добавил VIadysIav
25 Apr : 17:41

Котел газовый
Нужно будет на следующую зиму купить новый газовый[...]
Добавил IlonaDy
02 Apr : 23:01

Re: День Рождения Леонардо Вильгельма Ди Каприо
Не знала, что у него такое звучное полное имя!
Добавил Tsilyichka
01 Apr : 05:08

Подскажите
Девочки подскажите пожалуйста хороший хозяйственны[...]
Добавил Tsilyichka
31 Mar : 13:59

Re: мечта мужчин
Так и о чем же они мечтают?)
Добавил Tsilyichka
30 Mar : 14:00

Re: анегдодец:)
Лев и бык сидят в баре. У льва зазвонил мобильный.[...]
Добавил Tsilyichka
29 Mar : 17:46

АВТОстрахование Чугуев Работа
Кафе "Черная жемчужина" Бар
Справочная АПТЕК Чугуев
Последние комментарии
[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:35
да, курю

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Taniar дата 12 Jan : 14:34
да

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 18 Oct : 11:17
Попробуй ее только найти

[новости] Украинцы теперь смогут купить валюту только на 3000 гривен в день.
Автор andre-1971a дата 02 Oct : 06:05
И это только начало ограничений. Мне кажется будут [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 04 Sep : 09:08
трусливая мышьбесхребетно - продажная личностьвпро [Подробно...]

[новости] Депутаты выразили доверие Яценюку.
Автор mirax дата 31 Jul : 16:27
Вот он уровень нашего правительства [Подробно...]

[новости] Гражданам могут разрешить бесплатно поделиться оружием с армией.
Автор antimaidan дата 23 Jun : 19:14
вот у нас народ: денег армии жертвует, оружием сна [Подробно...]

[опрос] Курите ли Вы?
Автор Den дата 04 May : 18:09
нет и не надо)

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор Vetal дата 15 Apr : 09:01
URL-читайте, и лучше не только этот пост, а всю те [Подробно...]

[новости] Турчинов подписал Указ о преодолении террористической угрозы.
Автор mirax дата 14 Apr : 17:45
То, чего боялись все украинцы свершилось - началас [Подробно...]

Голосование
Курите ли Вы?

Да

Нет

Это голосование разрешено только пользователям

Голоса: 25 Комментарии: 7
Предыдущие голосования
Форумы
Чугуев Проф Инфо :: Форумы :: Сервисы ЧУГУЕВ ::
Адвокат ЧУГУЕВ Юридическая консультация
 
<< Предыдущая тема | Следующая тема >>
Чугуев Адвокат Порядок действий работников ОВД - досудебное расследование.
Переход на страницу   <<        >>  
Модераторы: support, zukerman
Автор Добавил
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 01:43PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Огляд (ст. 237)

Огляд – це слідча дія, яка проводиться слідчим, прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, яка проводиться виключно в межах строків досудового розслідування. Огляд характеризується такими ознаками як своєчасністю, невідкладністю, об’єктивністю, повнотою та активністю.

За об’єктами огляд поділяють на:

- огляд місця події;

- огляд житла чи іншого володіння особи;

- огляд речей;

- огляд документів;

- огляд трупа;

- огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією.

Огляд проводиться у денний час , не допускається проводити огляд у нічний час (з 22 до 6 години), за винятком невідкладних випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Підставою для проведення огляду є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети: виявлення слідів злочину, речових доказів, встановлення механізму вчинення злочину.

Огляд може проводитися за клопотанням сторони захисту, потерпілого, а також за участю особи, яка ініціювала та її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої ( розшукової) дії це не можливо: збереження таємниці досудового слідства , або така особа письмово відмовилася від участі у ній.

З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Також під час огляду з метою його фіксації можна використовувати технічні засоби, про що обов’язково зазначається у протоколі.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто він потребує винесення окремої ухвали слідчого судді, яка оголошується під розписку особі, в житлі чи іншому володінні якої проводиться огляд (див клопотання про проведення обшуку, порядок проведення обшуку).

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов'язковою участю понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування.

Понятими не можуть бути потерпілий, родич підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження, які можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки.

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження.

Про результати проведення огляду складається протокол огляду Див. додаток № 8, з дотриманням ст. 104 КПК, який повинен складатися з:

- вступної частини, яка повинна містити відомості про (місце, час проведення та назву процесуальної дії;особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада)); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

- описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

- заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження, які під час проведення огляду мають право робити заяви, які заносяться особою, яка проводить слідчу дію до протоколу.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Це стосується як обов’язкових учасників слідчої дії так і тих, які беруть участь в наслідок звернення до слідчого з клопотання про участь в огляді.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі, якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, матеріали яких додаються до протоколу.
Огляду місця дорожньо-транспортної пригоди

Огляд місця події - це першочергова та невідкладна слідча дія, що складається з виявлення, сприйняття, вивчення та фіксації стану, властивостей і ознак матеріальних об'єктів, які знаходяться на місці події, з метою з'ясування характеру останньої, особи злочинця, мотивації злочину та інших обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні.

Огляд місця події сприяє успішному розкриттю злочинів та правопорушень. Під цим поняттям слід розуміти не лише роботу безпосередньо на місці події (дорожньо-транспортної пригоди), а й ступінь теоретичної та практичної підготовки працівників слідчо-оперативної групи, а також своєчасність їх прибуття для огляду, забезпеченість технічними засобами для кваліфікованого його проведення.

Огляд місця дорожньо-транспортної події повинен проводитись терміново після одержання повідомлення про подію. Це пояснюється тим ,що такі події, як правило відбуваються на проїжджій частині дороги, в місці інтенсивного руху транспорту або пішоходів і цей фактор може сприяти швидкому знищенню слідів і інших речових доказів.

Крім того на вулицях і шляхах з інтенсивним рухом недоцільно залишати на довгий час транспортні засоби, які мають відношення до автотранспортної події. Це перешкоджає іншим транспортним засобам, привертає увагу сторонніх осіб, які можуть пошкодити, чи знищити сліди, перемістити речові докази. В окремих випадках (коли, наприклад, необхідний розшук автотранспорту та його водія) від швидкого та якісного огляду залежить успіх подальшого розшуку.

Згідно із ст. 233 КПК України підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Відповідно до ст. 237 КПК України метою огляду місця події є виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Повною мірою дане положення відноситься і до ДТП (дорожньо-транспортна пригода).

При цьому слід пам'ятати, що проведення зазначеної слідчої дії обов'язкове у випадках ДТП, які мають ознаки злочинів, передбачених статтями 286, 287, 288, 291 КК України, а саме:

- наявність в учасників ДТП середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень;

- смерть потерпілого (потерпілих).

У разі відсутності вказаних ознак злочину працівники ДАІ чи ПС (патрульної служби), які прибули на місце ДТП, збирають необхідні матеріали для притягнення водія, з вини якого сталася ДТП, до адміністративної відповідальності (складають протокол огляду місця події та схему до нього, опитують водіїв - учасників ДТП і очевидців тощо) Див. додаток № 49.

Разом з тим досудове слідство у справах про злочин, передбаче­ний ст. 415 КК України («Порушення правил водіння або екс­плуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого»), здійснюють слідчі іншого відомства, тобто прокуратури, зокрема військової.

Однією із важливих умов розкриття і якісного розслідування дорожньо-транспортної події є своєчасна організація виїзду на її місце слідчо-оперативної групи.

У свою чергу, черговий повинен забезпечити прибуття групи на місце пригоди. Будь-яке зволікання з виїздом слідчо-оперативної групи загрожує втратою слідів та речових доказів, що мають значення для правильного рішення у справі.

Зазвичай, до складу слідчо-оперативної групи при виїзді на місце ДТП входять слідчий, працівники оперативних та експертно-криміналістичних підрозділів, кінолог. Для участі в проведенні слідчих дій ОМП (огляд місця події) залучаються необхідні спеціалісти у галузі судової медицини, автотехніки, трасології та ін.

Успіх цієї слідчої дії забезпечується виконанням наступних умов:

- проведення огляду з дотриманням вимог Кримінально-процесуального кодексу України;

- організація охорони місця події та забезпечення безпеки руху в цьому районі;

- забезпечення слідчо-оперативної групи науково-технічними засобами та радіозв'язком;

- планомірність проведення огляду;

- застосування в ході огляду правильних тактичних та технічних прийомів.

Загальні завдання огляду місця події випливають з його визначення і полягають у наступному:

- дослідження й фіксація обстановки на місці події;

- виявлення, фіксація слідів і вилучення речових доказів;

- виявлення обставин і даних, що можуть бути використані для розшуку водіїв, які зникли з місця пригоди;

- установлення причин і умов, що сприяли скоєнню ДТП.

Якісне проведення огляду місця ДТП й інших невідкладних дії забезпечується за умов кваліфікованого та чіткого виконання всіма учасниками слідчо-оперативної групи своїх функціональних обов'я­зків. Практика оглядів місця ДТП показує, що склад слідчо-оперативної групи визначає слідчий органа внутрішніх справ, виходя­чи з її обставин. Крім слідчого в групу входять: оперуповноважений, який здійснює дізнання; інспектор-черговий підрозділу ДАІ; інспек­тор дорожньо-патрульної служби; експерт-криміналіст органа внутрішніх справ (спеціаліст); інспектор по розшуку підрозділу ДАІ; оперуповноважений карного розшуку (якщо водій зник з місця події); спеціаліст-автотехнік; судово-медичний експерт чи лікар (за наявністю на місці події трупа); керівник органу внутрішніх справ (якщо пригода потягла тяжкі наслідки).

Прибувши на місце ДТП, слідчий до початку огляду повинен:

- зафіксувати час прибуття на місце події;

- у разі необхідності провести рятувальні роботи: надати першу медичну допомогу постраждалим, ужити заходів щодо доставлення їх у лікарню; загасити автомобілі в разі їх горіння або вжити заходів до запобігання загорянню (при неможливості - викликати пожежну охорону);

- записати дані постраждалих (максимально повні) та дані водія і транспортного засобу, яким постраждалих евакуюють з місця події;

якщо постраждалі були відправлені в лікарню до приїзду слідчо-оперативної групи, з'ясувати й записати їх дані, місце їх відправлення, яким транспортним засобом;

водіїв та інші документи (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, техпаспорт, шляховий лист, накладні на вантаж та інші);

з'ясувати в очевидців, працівників міліції, що першими прибули на місце події, й інших осіб механізм учинення ДТП (як відбувся наїзд, зіткнення і т.д), а також як поводилися учасники події після її вчинення, і які зміни дорожньої обстановки сталися після ДТП;

з урахуванням характеру ДТП, результатів попереднього огляду і наявних слідів визначити межі території огляду місця події; ужити заходів до видалення за ці межі осіб, які не були учасниками чи очевидцями події;

визначити осіб з числа працівників ДАІ або членів слідчо-оперативної групи, відповідальних за недопущення в зону огляду місця події сторонніх осіб; проінструктувати цих працівників про порядок інформування старшого слідчо-оперативної групи при отриманні важливої інформації про подію (роз'яснити перед цим, яка інформація є важливою);

при неможливості зберегти обстановку місця події й сліди в незмінному стані до закінчення огляду (неможливість улаштування об'їзду при великій інтенсивності руху, необхідність зміщення об'єктів для проведення рятувальних робіт тощо) відмітити на дорозі (крейдою, фарбою чи іншим відносно стійким барвником): положення транспортних засобів (кожного колеса); тіла загиблого (голови, ніг, рук); слідів транспортних засобів (початок, кінець, ширина, розриви, якщо вони є); місце розташування транспортних засобів (кожного колеса); зони осипання землі, лакофарбового покриття, скла; розташування предметів, які були при постраждалому чи відділилися від транспортного засобу;

при несприятливих погодних умовах ужити заходів до збереження слідів та речових доказів до проведення фіксації їх місце розташування;

якщо у водія (водіїв) виявлено ознаки сп'яніння, негайно відправити його (їх) для освідування в лікувально-профілактичний заклад у супроводі працівника міліції, якого необхідно проінструктувати про порядок такого освідування та зобов'язати доставити водія на місце події чи в інше місце (наприклад, рай-, міськвідділ) після освідування.

Процесуальний порядок огляду (у т. ч. і місця ДТП), визначено ст. 223 КПК України, відповідно до якої проведення огляду, у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, а також слідчий зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих), якщо на місці події необхідно оглянути труп. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої дії.

Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий вважатиме це за доцільне. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, тобто, якщо на місці події є автотранспорт, який перебуває у власності особи, поняті обов'язкові.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Не рекомендується користуватись послугами, як понятих, наступних осіб: неповнолітніх; осіб, що страждають фізичними чи психічними вадами;малограмотних; осіб, що відбувають кримінальні чи адміністративні покарання;осіб, що не проживають постійно в даній місцевості; представників автотранспортного підприємства, водій якого є учасником цієї пригоди.

Найбільш доцільно запрошувати як понятих досвідчених водіїв, які не мають відношення до даної пригоди.

На час огляду місця події поняті повинні знаходитись поруч з осо­бою, яка провадить дану слідчу дію, та уважно спостерігати за її провад­женням, бачити всі об'єкти, котрі досліджуються та фіксуються.

При необхідності для участі в огляді можуть бути залучені спеціалісти, які не зацікавлені в результатах справи.

Для того, щоб результативність проведення огляду місця ДТП була високою, знань одного слідчого часто недостатньо. Йому необхідна допомога фахівців.

Відповідно до ст.71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Законом передбачені випадки обов'язкової і факультативної участі фахівців в огляді (ст. 237, 238 КПК України).

Із змісту вказаних статей КПК видно, що тільки участь судово-медичного експерта або лікаря у разі огляду трупа носить обов'язковий характер. Інші ж фахівці, що беруть участь в огляді, є факультативними учасниками. Їх може запросити слідчий, якщо порахує доцільним.

Отже сучасний рівень організації ОМП припускає участь необхідної кількості спеціалістів. Не тільки спеціаліста-криміналіста широкого профілю, але й більш вузьких фахівців криміналістичних підрозділів: спеціалістів фізико-хімічної лабораторії - для виявлення й вилучення мікрочастин; спеціаліста-автотехиіка - для огляду місця ДТП і слідів автотранспортних засобів; пожежно-технічного спеціаліста, спеціаліста-біолога, спеціаліста лабораторії криміналістичної одорології - для виявлення й фіксації відповідних об'єктів тощо.

Організовуючи збір матеріалів за фактом ДТП, слідчий повинен пам’ятати, що якість зібраного доказового матеріалу багато в чому залежить і від застосованих наукових досягнень та технічних засобів. Правильна організація роботи на місці дорожньо-транспортної події, безумовно, потребує залучення спеціаліста, який і використовує в своїй роботі наукові знання і технічні засоби.

Обов'язково (або при першій можливості) повинен залучатися спеціаліст-автотехнік до огляду місця ДТП з людськими жертвами, а також у випадках, коли водій з транспортним засобом зникли з місця пригоди.

Основними завданнями, при вирішенні яких необхідна допомога, такі:

оперативне виявлення, фіксація слідів та вилучення інших об'єктів, що мають значення для аналізу механізму пригоди;

визначення технічного стану транспортного засобу на момент ДТП (до неї чи після неї);

подання орієнтувальної інформації про марку, модель, особливості транспортного засобу, що зник з місця пригоди;

установлення технічних причин та умов, що сприяли вчиненню ДТП.

Спеціаліст-автотехнік може бути залучений для огляду трупа (спільно зі спеціалістом у галузі судової медицини). При цьому він надає допомогу в з'ясуванні питань щодо виникнення слідів транспортного засобу на одязі, тілі потерпілого, про механізм контакту людини і транспортного засобу, параметрів транспортного засобу, які підлягають фіксації.

При необхідності для участі в огляді певної ділянки дороги, на якій сталася ДТП, можна залучити як спеціаліста кваліфікованого працівника дорожньо (шляхово) - експлуатаційної дільниці, оскільки в цих службах зберігаються найбільш повні дані про параметри дороги (паспорт дороги).

За умов, коли учасником огляду ДТП є громадянин, що не володіє мовою, якою проводиться оформлення протоколу слідчої дії, відповідно до ст. 68 КПК України запрошується перекладач.

До огляду місця дорожньо-транспортної пригоди можуть залучатися й інші спеціалісти з різних галузей знань.

Огляд місця ДТП рекомендується проводити після загальної оцінки дорожньої обстановка, та її окремих деталей, які можуть виступати технічною причиною ДТП, виявленої після прибуття на місце пригоди, та інформації, отриманої від учасників і очевидців події. До технічних причин, що охоплюються поняттям «дорожня обстановка», належать: незадовільне планування доріг, недосконалість дорожнього покриття, споруд і засобів регулювання, дефекти дорожнього полотна, мала пропускна спроможність вулиць, незадовільна оглядовість дороги, особливо на перехрестях, погана видимість, зокрема у темряві, відсутність освітлення дорожніх знаків та вуличних магістралей або вкрай несприятливі метеорологічні умови. Вплив згаданих несприятливих умов обов'язковою повинен бути предметом дослідження авто технічної або іншої експертизи у кожній карній справі. Це особливо важливо тоді, коли пригода виникла у складній дорожній обстановці пов'язаній із впливом згаданих умов.

Прибувши на місце події, старший слідчо-оперативної групи (як правило, слідчий) повинен:

визначити роль кожного члена слідчо-оперативної групи під час проведення слідчої дії (допомагати в проведенні вимірювання, опитувати очевидців, водіїв, місцевих мешканців, надавати допомогу в проведенні огляду транспортних засобів тощо);

застосування науково-технічних засобів (про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії, ст.107 КПК України)

перевірити, чи надана медична допомога постраждалим;

перед відправленням постраждалих до лікувального за­кладу фіксуються їхні дані і до якої саме лікарні вони направлені;

- на регульованому перехресті вулиць або перетині доріг слідчий повинен зафіксувати в протоколі огляду час свого прибуття, відзначити, який сигнал світлофора був в цей час включений для кожного напряму руху, зафіксувати час чергової зміни світлосигналу в світлофорі, тривалість цих сигналів.

при виявленні у водія ознак сп'яніння, його слід направити на медичне освідування у супроводі працівників міліції;

залучення понятих, при необхідності;

визначити місце, де буде складатися протокол огляду місця події й схема до нього (особливо важливо при несприятливих погодних умовах);

у разі зникнення водія, який учинив ДТП, і керованого ним транспортного засобу з місця події дати попередню інформацію черговому по райміськвідділу та відділенню ДАІ для здійснення розшукових заходів;

прийняти рішення про необхідність застосування службово-розшукового собаки, у разі необхідності дати відповідні вказівки черговому райміськоргану;

вирішити питання про виклик представників адміністрації чи служби безпеки руху підприємства, транспортний засіб якого брав участь у даній ДТП;

при наявності суттєвих дефектів дорожнього покриття, відсутності огородження чи аварійного освітлення па ділянці ремонтних дорожніх робіт залучити для огляду представників дорожньо-експлуатаційного відділення, відповідальних за дану ділянку дороги.

Серед загальних вимог щодо вибору методики й тактики огляду місця ДТП, у першу чергу, необхідно визначити межі огляду місця ДТП відповідно до виду пригоди та її місця з прив'язкою до нерухомого об'єкта (споруди тощо).

Перш за все на місці події повинні бути встановлені й зафіксовані наступні параметри дороги: назва й напрямок дороги; відстань від найближчого дорожнього знака "Кілометровий знак", район та область, на території яких сталася ДТП; план дороги (пряма ділянка, перехрестя і його форма, повороти й закруглення дороги, їх напрямки й радіуси); характер поздовжнього профілю дороги (випуклий, горизонтальний, спуск, підйом) та його величина; характер поперечного профілю дороги (двоскатний, односкатний) та його величина; ширина проїзної частини дороги;тип дорожнього покриття (асфальтобетон, цементобетон, бруківка, гравій, пісок і т.д.); стан дорожнього покриття (сухе, зволожене, вологе, мокре, забруднене, ожеледь, сніг, льодовий покрив, їх вигляд, розміри та місце розташування і т.д.); пошкодження дорожнього покриття (вибоїни, провали, напливи, тріщини тощо, їх місце розташування, конфігурація, розміри та вигляд країв і т.д); ширина правого й лівого узбіччя; положення відносно проїзної частини (опущене, підняте); тип покриття узбіччя і його стан ( укріплене, м'яке, укрите щебенем, піском, травою, снігом, кригою і т.д); пошкодження на узбіччях; ширина тротуарів, їх стан; висота бордюрів; матеріал, з якого вони виготовлені; характер краю з боку проїзної частини (затуплений, гострий, із вибоїнами тощо); наявність перешкод на проїзній частині дороги, узбіччях, тротуарах (нерухомі предмети, люки оглядових криниць, зупинені транспортні засоби тощо); глибина кюветів; ухил відкосів, кюветів, їх довжина; дорожні знаки на відстані 300 м в обидва боки, зона дії знаків, правильність їх установлення, видимість з місця водія; розмітка проїзної частини в зоні місця ДТП, її якісна характеристика; зовнішнє оточення місця ДТП (відкрита місцевість, бічна та поздовжня видимість поверхні проїзної частини, дерева, будови, обриви і т.д.); спосіб регулювання дорожнього руху на регульованому перехресті (регулювальник; світлофори, їх тип, режим роботи, місцезнаходження, справність); штучне освітлення, його стан і справність (відстань між ліхтарями, кількість ламп на кожному ліхтарі, які лампи не працюють тощо); видимість елементів дороги в ближньому та дальньому світлі фар.

Рекомендуються наступні межі огляду: - ділянка спуску, підйому - 150 м в обидві сторони від місця ДТП; криві в плані з обмеженою видимістю - 100 м в обидві сторони; перетинання на одному рівні автошляхів різних напрямків, залізничні переїзди - 50 м в обидві сторони; перетинання на різних рівнях - 20 м від початку чи закінчення перехідно-швидкісних смуг; мости та шляхопроводи - 80 м в обидві сторони; пряма ділянка вулиці в населеному пункті - до межі найближчого перехрестя.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 01:44PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Огляд місця наїзду на пішохода, велосипедиста чи перешкоду

При огляді місця наїзду на пішохода чи перешкоду необхідно: - якщо проводяться рятувальні роботи, здійснити їх фото- або відеозйомку і метою відтворення первинної картини події; - виконати оглядову й орієнтувальну фотозйомки місця події. При цьому зафіксувати особливості дороги, її рельєф, сектор оглядовості з місця водія, наявність перешкод, дорожніх знаків. Застосувати панорамну фотозйомку.

Крім традиційного методу фіксації обстановки місця події – фотографування можуть бути використані відеозапис і стереофотограмметричним методи зйомки; - детальний огляд місця події розпочати з розшуку й фіксації тих слідів, які можуть бути легко пошкоджені або знищені: осипання ґрунту, сліди коліс, взуття, відокремлені від транспортного засобу дрібні частинки, сліди крові, пластмаси від зовнішніх світлових приладів, лобового скла, частин лакофарбового покриття, елементів облицювання, радіатора, бампера, відокремлених від днища кузова грязьових нашарувань, ґрунту, частинок вантажу.

Виконати детальну фотозйомку виявлених слідів; виявити й зафіксувати сліди бензину, соляри, мастила, води, які свідчать про несправність транспортного засобу. Визначити їх точне місцезнаходження стосовно слідів транспортного засобу. Плями паливно-мастильних матеріалів вилучити; крейдою чи іншим способом позначити виявлені сліди і речові докази. Сліди гальмування, котіння позначити крейдою по краю. Це дозволить більш чітко зафіксувати їх на фотоплівку. Крейдою обводяться ділянки осипання скла, лакофарбового покриття, гранту, вантажу. Виконати вузлову фотозйомку місця події; зафіксувати ширину колії коліс, ширину бігової доріжки протектора, його малюнок, базу транспортного засобу, число осей, виміряти довжину сліду окружності шини. Сфотографувати й виготовити зліпки; оглянути місце зіткнення транспортного засобу з нерухомими об'єктами (стовпи, дерева, огородження, стіни і т.д.), зафіксувати сліди виступаючих частин автотранспорту, вилучити частинки лакофарбового покриття автотранспорту та інші мікрооб'єкти, виготовити зліпки, вилучити разом з об'єктом-слідоносієм.

- при наїзді на велосипедиста, пішохода уважно оглянути трасологічні сліди, що на цих предметах залишилися, знайти частинки скла, ЛФП від кузова та інше. Предмети вилучити.

- виявити й зафіксувати сліди взуття потерпілого, коліс його велосипеда на проїзній частині дороги та поряд з нею. Визначити напрямок та характер руху. Сфотографувати сліди.

- знайти місце зупинки транспортного засобу після наїзду. Зафіксувати його сліди, а також сліди взуття водія, якщо він підходив до потерпілого.

- знайти й зафіксувати можливі ознаки повторного наїзду на потерпілого. Ужити заходів для виявлення слідів першого наїзду.

- з'ясувати, чи застосовував водій гальмування при наїзді на пішохода. Зафіксувати початок, довжину й вид слідів гальмування, їх розташування, різницю слідів, залишених різними колесами. Вилучити з місця гальмування мікрочастинки шини. Слід пам'ятати, що слід гальмування добре видно, коли джерело світла знаходиться за спиною особи, яка оглядає місце події.

- зафіксувати місце розташування слідів крові, частин тканини й органів людини. Сфотографувати їх, при необхідності вилучити.

- знайти й оглянути на місці події речі, що належать потерпілому. Зафіксувати їх місце розташування, дослідити пошкодження. Визначити, які речовини, харчові продукти із сумки і т.д. могли залишитися на транспортному засобі, що з місця події зник. Об'єкти й зразки речовини вилучити.

- зафіксувати ознаки, які можуть свідчити про час, що минув з моменту скоєння ДТП. При цьому досліджується ступінь висихання плям крові, слідів від мокрих шин, змін слідів під впливом атмосферних явищ. Фіксується час, позначений на розбитому годиннику потерпілого, і т.д.

- сфотографувати позу трупа, його розміщення відносно меж проїзної частини дороги та інших орієнтирів. Виконати детальну фотозйомку пошкоджень на одязі й тілі трупа, слідів коліс і т.д.

- оглянути одяг потерпілого для виявлення слідів протектора, виступаючих частин транспортного засобу, частин лакофарбове покриття і деревини, від кузова, плям пально-мастильних матеріалів, кусків скла, пластмаси, металу, об'єктів ґрунтового й рослинного походження. "Усе виявлене сфотографувати й вилучити.

- оглянути підошви взуття потерпілого, зафіксувати сліди ковзання, що показують на напрямок дії сили удару і положення в цей момент потерпілого. Відмітити характер ґрунтових забруднень на підошвах. Сліди сфотографувати, взуття вилучити.

- разом із спеціалістом-медиком оглянути ушкодження на трупі, визначити механізм і характер авто травми. Особливу увагу звернути на характер, форму, розмір і локалізацію ушкоджень, заподіяних транспортним засобом. Виміряти відстань від підошви взуття потерпілого до контактування поверхні ноги з виступаючими частинами транспортного засобу (бампером тощо).

- при транспортуванні трупа в морг створити умови, які б забезпечували збереження на його одязі і тілі слідів та мікро частин.

- продовжити огляд трупа в морзі: а)при належному освітленні ретельно оглянути одяг; б) виявити на тілі потерпілого сліди протектора і виступаючих частин автомобіля; в) урахувати, що такі сліди можуть проявитися через декілька годин після розтину трупа; г) забезпечити вилучення верхнього одягу потерпілого, зразків його крові і волосся та слідів.

- якщо огляд проводився вночі, обов'язково повторити його вранці. Забезпечити для цього охорону місця події.

- якщо транспортний засіб знаходиться на місці події, а водій зник, або в разі сумніву в тому, хто був за кермом транспортного засобу, оглянути місце водія для того, щоб виявити сліди рук на кермі й обладнанні кабіни, виявити сліди взуття в кабіні і біля транспортного засобу, вилучити чохли з сидіння, визначити характер ушкоджень, які міг отримати водій у момент наїзду, вилучити сліди крові. Якщо зігнуте рульове колесо, висунути припущення, що водій отримав травму грудної клітки.

- детально дослідити всі пошкодження, які є на транспортному засобі і, перш за все, на його передній частині та деталях, що виступають. Сфотографувати пошкодження. Ретельно і повно описати пошкодження в протоколі огляду.

- за відсутності видимих пошкоджень на деталях автомобіля, з якими міг контактувати потерпілий, відшукати сліди крові, текстильних волокон, волосся, частин тканин й внутрішніх органів людини та інших речовин. При виявленні плям, подібних на кров, провести попередні проби.

- оглянути колеса транспортного засобу. Зафіксувати малюнок протектора, ширину шин, виміряти базу та колію транспортного засобу. Знайти на колесах сліди крові, волосся, залишки органів людини, текстильні волокна, грунт. При цьому кожне колесо слід оглянути в умовах його вільного обертання.

- огляд ходової частини здійснити на оглядовій ямі чи естакаді, застосувавши яскраве освітлення. Виявити сліди крові, частини тканин тіла і волосся, текстильні волокна на підвісці, деталях коліс, карданному валі та інших вузлах автомобіля. Зафіксувати сліди ковзання нижньою частиною автотранспорту та інші порушення шару ґрунтового забруднення, ділянки

осипання ґрунту на дорожньому покритті, які є придатними для трасологічного дослідження. При необхідності вилучити зразки грязьових нашарувань із збереженням їх структури.

- оглянути днище кузова і визначити джерело походження підтьоків мастила, палива, води, сліди яких виявлені на місці події. Вилучити зразки.

- вилучити зразки лакофарбового покриття, деревини кузова, вантажу з точною фіксацією місця їх вилучення.

- якщо підозрюваний транспортний засіб виявлено не на місці події, його огляд проводити аналогічно. Додатково фіксувати температуру двигуна й ознаки проведеного ремонту кузова.

- обов'язково скласти масштабну схему до протоколу огляду місця події. Сфотографувати транспортні засоби за правилами судової фотографії.
Огляд місця зіткнення та перекидання транспортних засобів

При огляді місця зіткнення транспортних засобів необхідно:
1.
Якщо проводяться рятувальні роботи, здійснити їх фото- або відеозйомку з метою відтворення первинної картини події.
2.
Провести оглядову, орієнтувальну фотозйомки відповідно до загальних правил фотографування місця події. При оглядовій зйомці бажано використати верхні точки (з верхніх поверхів будинків і т. і.).
3.
При фотографуванні місця зіткнення на прямолінійній ділянці дороги зйомку проводять не менше як з трьох точок уздовж дороги: з точки, що лежить на лівому краю дороги, на поздовжній осі дороги, та з точки, що знаходиться на правому краю дороги.
4.
На плані чи схемі місця пригоди відмітити точки, з яких здійснювалося фотографування. Це дозволяє надалі, при проведенні повторних чи інших слідчих дій на тім же місці здійснити зйомку з тих же позицій і тим самим полегшити порівняння первісних і наступних фотознімків. В іншому випадку, у зв'язку зі зйомкою з різних позицій, картина в такому ступені видозмінюється, що виникають сумніви в тім, що на порівнюваних знімках зображені ті ж самі об'єкти. Вказівка точки зйомки значно полегшує і проведення на підставі фотознімків реконструкції місця події, якщо така знадобиться.
5.
Провести детальний огляд місця події з метою виявлення і фіксації всіх слідів і речових доказів, що утворилися в процесі зіткнення. При цьому звергати увагу на всі, пов'язані з аварією об'єкти. Усе виявлене відмітити табличками з номерами, обвести крейдою, застосовуючи масштабну лінійку, сфотографувати.
6.
Знайти сліди гальмування транспортних засобів, зафіксувати їх початок, довжину, вид (суцільні, переривчасті), розміщення та інтенсивність, а також відмінності слідів, залишених різними колесами. Сфотографувати ці сліди. Вимірювати сліди гальмування необхідно від їх початку до осі задніх коліс. Знайти і зафіксувати всі сліди переміщення транспортних засобів: котіння, юза, заносу, буксування.
7.
З урахуванням того, що успішне розслідування ДТП у більшості випадків залежить від визначення місця зіткнення транспортних засобів, ретельно дослідити обстановку місця події і зафіксувати всі відповідні сліди, сфотографувати їх.

8. Оглянути транспортні засоби, вивчити наявні пошкодження і сліди, їх розміщення, форми, розміри, висоту розташування від рівня дорожнього покриття, установити наявність в ушкодженнях і слідах частин фарби, деревини, скла і т.д. Сфотографувати всі виявлені сліди і предмети та вилучити їх.

9. У ході перевірки технічного стану транспортних засобів за участю
спеціаліста-автотехніка вилучити поламані чи роз'єднані деталі, вузли чи
агрегати, порушення в роботі яких могли викликати ДТП або вплинути на її
розвиток. Категорично забороняється повертати транспортні засоби власникам без ретельного дослідження їх ходової частини, гальмової системи та рульового управління, а також світлових приладів ( при зіткненні в темну пору доби).
10.
 Визначити видимість і оглядовість з робочого місця водія кожного транспортного засобу, виконати фотозйомку.
11.
 Якщо огляд місця ДТП здійснюється вночі або за несприятливих кліматичних умов, його слід повторити вранці, після закінчення дощу і т.д.

При огляді транспортних засобів, що зіткнулися в темну пору доби, звертати увагу на справність передніх фар, габаритних ліхтарів, відповідність світлових приладів технічним характеристикам транспортного засобу. Пошкоджені лампочки вилучити для визначення режиму їх роботи при зіткненні. При цьому обов'язково знайти і вилучити пошкоджену нитку накалювання лампочки.
Огляду транспортного засобу (ст. 237)

Як правило огляд транспортного засобу проводиться у випадку дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП). Огляд транспортного засобу, що приймав участь в ДТП, має не менше значення для слідчого, ніж огляд місця події. Огляд транспортного засобу проводиться з метою виявлення слідів, пошкоджень, що виникли внаслідок дорожньої події, встановлення його технічного стану, встановлення механізму ДТП.

Транспорт треба оглядати на тому місці, де він був виявлений після події, оскільки при його пересуванні можуть бути знищені сліди, речові докази, змінено положення важелів керування тощо.

Транспортний засіб після аварії, як правило, зберігає на собі велику кількість слідів, доволі очевидних. Слідчому необхідно звернути увагу на правильну фіксацію положення транспортного засобу на місці пригоди відносно інших нерухомих об’єктів та інших транспортних засобів.

Положення транспортного засобу на місці події фіксується шляхом вимірювання відстані від переднього і заднього правих коліс до узбіччя (тротуару) та від передньої (або задньої) осі до нерухомого орієнтира (лінії «стоп», пішохідного переходу, дорожнього знака та ін.)

Огляд кожного транспортного засобу, що приймав участь у ДТП проводиться окремо, а у подальшому шляхом зіставлення пошкоджень на різних транспортних засобах.

Огляд транспортного засобу проводиться у два етапи: зовнішнього і технічного огляду.

Зовнішній огляд. При зовнішньому огляді необхідно з'ясувати:

тип, марку, модель, модифікацію транспортного засобу, його номерний знак та номери агрегатів;

наявність вантажу, його характер, загальна вага і місце знаходження;

характер, локалізація і розміри пошкоджень, виявлених на транспортному засобі; при описуванні пошкоджень указують відстань від рівня дорожнього покриття та зовнішніх габаритів до початку пошкодження, площу пошкодження, напрямок деформації (спереду назад, зліва направо, справа наліво тощо), глибину деформації, вигляд деформованої ділянки, наявність характерних для контакту з певним предметом ознак, нашарування певної речовини чи відшарування лакофарбового покриття;

наявність плям крові, волосся, мозкової речовини, частин чи відбитків одягу із зазначенням розмірів і місця знаходження (від рівня дорожнього покриття і зовнішніх габаритів транспортного засобу);

наявність нашарування землі, листя, трави на зовнішніх деталях транспортного засобу;

кут, на який повернені передні колеса;

обстановка в салоні транспортного засобу, наявність предметів, не передбачених комплектацією;

положення важелів та перемикачів: світла, аварійної зупинки, покажчиків поворотів, склоочисників, передач, ручного гальма;

наявність на рівних поверхнях у салоні автомобіля слідів рук (на рульовому колесі, важелях, передній панелі, дзеркалах заднього виду, рівних поверхнях дверних ручок тощо).

Технічний огляд. Огляд для встановлення технічного стану транспортного засобу проводиться з участю спеціаліста (працівника ДАІ чи спеціаліста по транспорту). З'ясовується:

1) стан робочого гальма:

наявність чи відсутність змін конструкції;

наявність чи відсутність зовнішніх пошкоджень вузлів і деталей;

величина прогинання ременя приводу компресора (для автомобілів із пневматичним приводом гальм);

- величина максимального тиску стиснутого повітря (для автомобілів із пневматичним приводом гальм);

час досягання максимального тиску повітря (для автомобілів із пневматичним приводом гальм);

робота контрольних приладів;

величина ходу штоків гальмових камер (циліндрів);

- наявність чи відсутність підтікання гальмової рідини, місце

підтікання;

рівень гальмової рідини в бачку головного гальмового циліндра;

величина вільного ходу педалі робочого гальма;

величина зазорів між гальмовим барабаном і накладками передніх та задніх гальмових механізмів;

величина гальмового шляху при швидкості 40 км/год чи величина усталеного уповільнення.

2) стан стоянкового гальма:

наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

наявність чи відсутність пошкоджень деталей і вузлів;

величина ходу важеля до гальмування транспортного засобу;

величина уклону дороги, на якому утримується транспортний засіб нерухомо з повною масою чи в спорядженому стані. ,

3) стан рульового управління:

- наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

наявність чи відсутність пошкоджень деталей і вузлів;

наявність чи відсутність підтікання рідини і мастила, місце

підтікання;

- величина натягу ременя привода насоса високого тиску і до

підсилювача руля;

рівень робочої рідини в резервуарі гідросистеми;

величина зусилля на ободі рульового колеса при повороті в крайнє праве і ліве положення;

наявність і величина люфта в рульовому управлінні;

наявність чи відсутність заїдань і ривків при зміні зусилля на ободі

рульового колеса;

- наявність чи відсутність мимовільного повороту рульового колеса
від нейтрального положення до крайніх.

4) стан трансмісії:

наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

наявність чи відсутність підтікань рідини в гідроприводі зчеплення;

наявність чи відсутність зовнішніх пошкоджень деталей трансмісії;

наявність чи відсутність підтікання мастила на вузлах і деталях трансмісії;

величина вільного ходу педалі зчеплення;

ступінь роз'єднання двигуна від трансмісії (при увімкненому двигуні);

величина сумарного люфта трансмісії.

5) стан ходової частини:

комплектації шин по осях і бортах, тип рисунка і група відновлення кожної шини, модель і номер кожної шини;

наявність чи відсутність на покришках шин місцевих пошкоджень, їх характер, розміри, місце розташування, вигляд;

тиск повітря в кожній шині;

- величина висоти рисунка протектора кожної шини;
- надійність кріплення коліс на маточині;

- наявність чи відсутність пошкоджень елементів підвіски і
надійність кріплення деталей.

6) стан системи освітлення і сигналізації:

наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

відповідність розсіювачів і електроламп на світлових приладах вимогам заводу-виготовлювача;

робота фар головного світла;

робота протитуманних фар і правильність їх установки;

робота габаритних передніх і задніх ліхтарів;

робота передніх і задніх ліхтарів покажчиків і повторювачів повороту;

частота проблисків покажчиків поворотів: час із моменту увімкнення покажчика до появи першого проблиску;

робота ліхтаря сигналу гальмування;

робота ліхтаря заднього ходу;

робота ліхтаря освітлення номерного знака;

наявність сигналізаторів увімкнення світлових приладів, що знаходяться в кабіні;

наявність чи відсутність склоочисників вітрового скла;

наявність чи відсутність системи подачі води на вітрове скло;

частота переміщення щіток по мокрому вітровому склу;

якість очищення вітрового скла за величиною подвійних ходів

щіток.

Окрім того, з'ясовується наявність і стан дзеркал заднього виду, технічний стан механізму закривання дверей, наявність на пульті управління датчика про закриття дверей, наявність у кузові вантажного автомобіля обладнання для перевезення людей.

Разом із спеціалістом може бути здійснена перевірка:

дії гальм під час руху (ефективність їх застосування);

дії рульового управління під час руху;

дії освітлення під час руху.

Незалежно від того, виїхав на місце події слідчий чи інспектор ДАІ, його огляд повинен бути проведений достатньо якісно, з дотриманням певних правил.

Цілком зрозуміло, що виникає питання про якість фіксації результатів огляду місця події. Одним із способів фіксації результатів огляду є складання протоколу огляду та фіксація на носіях інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії (ст. 103 КПК України).

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Підготовка, вимоги, порядок складання та додатки до протоколів передбачені ст.ст. 104-106 КПК України Див. додаток № 46.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 01:45PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Огляд трупа (ст.238)

Метою проведення огляду трупа є виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також виявити ознаки, що вказують на можливого злочинця.

При зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення необхідно дослідити:
1.
Позу трупа і його положення на місці події;
2.
Зовнішній стан одягу на трупі
3.
Знаряддя спричинення смерті, виявлені на трупі
4.
Ложе трупа
5.
Одяг на трупі
6.
Тіло трупа і пошкодження на ньому
7.
Предмети, виявлені в одязі трупа

Суб’єкти, які можуть проводять огляд трупа:

Слідчий;

Прокурор;

Обов’язковими учасниками: поняті, судово-медичний експерт або лікар. На розсуд слідчого при застосуванні спеціальних засобів фіксації слідів, застосуванні фото, відеозйомки – спеціаліст.

Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити незаінтересованих осіб (понятих) при огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі у інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатимуть це за доцільне.

Якщо огляд трупа пов'язаний з оглядом житла чи іншого володіння особи, огляд здійснюються з обов'язковою участю понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Огляд трупа може здійснюватися на відкритій місцевості та у приміщенні. В разі, якщо труп знаходиться у житлі чи іншому володіння особи, то на огляд необхідна ухвала слідчого судді.

Про результати проведення огляду складається протокол огляду, з дотриманням ст. 104 КПК Див. додаток № 45, який повинен складатися з: вступної частини, яка повинна містити відомості про (місце, час проведення та назву процесуальної дії;особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада)); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; - описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; - заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
Огляд трупа пов'язаний з ексгумацією (ст. 239)

Ексгумація трупа – слідча дія, яка полягає в вилученні трупа за постановою прокурора в присутності спеціаліста і понятих з місця його захоронення. Ця слідча дія пов'язана з багатьма моральними і правовими проблемами. Незгода родичів на проведення ексгумації трупа не є перешкодою для її проведення.

Коли виникне необхідність ексгумації трупа, прокурор складає про це постанову. Постанова прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови: проведення експертизи, відібрання зразків для експертного дослідження проведення впізнання трупа, виявлення речей (предметів), що, мають значення для справи, їх обґрунтування та посилання на положення закону; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення – проведення ексгумації трупа особи прізвище ім’я по батькові дата та місце народження місце та дату смерті; місце та час (строки) його виконання: з місця похованні кладовище, (сектор, поле, родинний гробовець); особу, якій належить виконати постанову – орган, що уповноважується проводити роботи; можливість та порядок оскарження постанови - законом це рішення не оскаржується.

Постанова прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення-прокурором, що здійснює свої повноваження у конкретному кримінальному провадженні.

Виконання постанови покладено на службових осіб органів місцевого самоврядування: похоронні бюро що обслуговують місця офіційного поховання, керівники органів місцевого самоврядування (сільських, селищних рад).

Ексгумація здійснюється в присутності слідчого, що проводить провадження у справі (за його дорученням оперативним працівником) судово-медичного експерта (законом не передбачається заміна на лікаря) незаінтересованих осіб (понятих), про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої дії. У такому разі до дії залучається спеціаліст, що проводить відозйомку Подальший огляд трупа пред’явлення його для впізнання здійснюється в рамках окремої слідчої дії. У разі необхідності спеціального дослідження може бути призначена і проведена судово-медична, криміналістична, медико - криміналістична чи інша експертиза, для проведення яких спеціаліст, присутній під час ексгумації вправі вилучити зразки тканини і органів або частини трупа чи інші речі з місця поховання, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо для проведення експертизи необхідно труп, який було вилучений, то такий доставляється для цього до відповідного експертного закладу.

Перебіг і результати ексгумації трупа фіксуються в протоколі ексгумації трупа, який складається з додержанням правил ст. 104 КПК України Див. додаток № 46. В ньому відображається все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось. Також під час цього можуть використовуватися спеціальні знання та науково-технічні засоби (вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки), матеріали яких додаються до протоколу.

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому ж місці з приведенням могили в попередній стан.
Слідчий експертемент (ст. 240)

Метою проведення слідчого експерименту є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (ст. 240 КПК).

Сутність слідчого експерименту полягає у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, а також проведенні необхідних дослідів чи випробувань (ст. 240 КПК).

Учасниками слідчого експерименту можуть бути особи, які приймають рішення про проведення і проводять дану слідчу дію слідчий – службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень (ст.3 КПК).  

Відповідно до ст. 40 КПК слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Стосовно провадження слідчих дій слідчий уповноважений: 1 проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК; 2 доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 3 звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукові) дії (при проведенні слідчого експерименту проведення його з проникненням у житло чи інше володіння особи, якщо особа на це не дає згоду); 4. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед вищестоящим прокурором, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Прокурор – Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень (ст. 3 КПК). Прокурор, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора (ст. 36 КПК).

Стосовно провадження слідчих дій повноваженнями прокурора є: 1) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; 2) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 3) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; 4) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

Керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, та його заступники, які діють у межах своєї компетенції (ст. 3 КПК).

Керівник органу досудового розслідування стосовно провадження слідчих дій уповноважений: погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом (ст. 41 КПК).

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок (особи, які є активними учасниками експерименту і будуть вчиняти діє спрямовані на перевірку можливості їх вчинення, відтворення дій, проведення випробувань ), захисник, представник, законний представник адвокат як особи що представляють чи захищають інтереси вищевказаних осіб. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста (ст. 240 КПК): судово-медичний експерт, лікар, психолог, педагог, особа, що застосовує фото, відезйомку. Крім того поняті (участь яких не обов’язкова, якщо ведеться відео фіксація дії).

Порядок і умови проведення слідчого експерименту.

Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, а також відповідальність, встановлена законом: потерплому, свідку, їх представникам та законним представникам, понятим, спеціалісту, перекладачеві.

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. При проведенні експерименту з неповнолітнім (малолітнім) він не може тривати більше ніж дві години на день і не більше ніж одну годину без перерви.

Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб: заподіяння смерті тілесних ушкоджень, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода майну особи.

Так, відповідно до ст. 11 КПК: під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність, зокрема пов’язані з натуралізацією дій при розслідуванні справ про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

Крім того, відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, а саме: отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.

До суттєвих порушень прав людини і основоположних свобод, відносять зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (слідчий експеримент з проникненням до житла чи іншого володіння особи, що не дала на це згоду); 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;3) порушення права особи на захист (проведення без участі захисника чи адвоката, представника чи законного представника у випадках обов’язкової участі); 4) отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право не давати показання (підозрюваний, свідок, потерпілий); 5) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Такі докази, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного суттєвого порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Слідчий експеримент, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Відповідно до ст. 220 КПК клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься мотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, а також вимагати від слідчого, прокурора, іншої особи, яка її проводить, дотримання вимог КПК, які регулюють її проведення. Пропозиції та зауваження особи, що ініціювала проведення слідчої (розшукової) дії, є обов'язковими для врахування слідчим, прокурором, іншою особою, крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимогам цього Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Згідно зі ст. 13 КПК Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених законом.

Так, відповідно до ст. 233 КПК слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. При проведенні слідчого експерименту таких дій не передбачається

Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитись вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Згідно зі ст. 103 КПК можуть бути застосовані такі форми фіксування дій під час проведення слідчого експерименту: протокол, запис за допомогою технічних засобів.

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час слідчого експерименту, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим, за винятком коли слідчий виніс постанову про обмеження права застосовувати фото чи відеофіксаціїю слідчої дії.

Про застосування технічних засобів фіксування під час слідчого експерименту заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за виключенням випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними (ст. 107 КПК).

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі, з відміткою засобу фіксації та носія інформації.

Протокол досудового розслідування складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника) (ст. 104 КПК).

Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речі і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ст. 105 КПК).

Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення Див. додаток № 47.

До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії (ст. 106 КПК).


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 01:59PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Освідування особи (ст.241)

Освідування – це слідча дія, яка полягає у огляді тіла живої людини , з метою виявлення у підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу, яке здійснюється слідчим та прокурором.

Об’єктом освідування є: особа підозрюваного; свідка; потерпілий. Суб’єкти які мають право проводити освідування: слідчий прокурор, лікар, судово-медичний експерт

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора, яка перед початком освідування пред’являється особі, яка підлягає освідуванню.

Для проведення освідування слідчий, прокурор зобов'язаний запросити незаінтересованих осіб (понятих). Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Після цього як постанова оголошена особі пропонується пройти освідування добровільно, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

Завдяки освідуванню можуть бути з’ясовані такі питання: чи є на тілі освідуваної особи особливі прикмети, які саме і де; чи є на тілі освідуваної особи які-небудь пошкодження і де; чи є на тілі або одязі освідуваної особи частинки тих чи інших речовин, які вона могла зберегти на собі при тих чи інших обставинах; чи є на тілі або одязі освідуваної особи ознаки професійної приналежності та ін.

Освідування супроводжується оглядом одягу, який має на собі освідувана особа, та проводиться у такій послідовності: спершу оглядаються незакриті одягом частини тіла; потім – за необхідності – одяг; а далі – інші частини тіла освідуваного.

Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

Якщо освідування яке проводить слідчий, прокурор вимагає оголення освідуваної особи, слідчий повинен бути тієї ж статі, що і освідувана особа.

Під час освідування не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи, або небезпечні для її здоров’я.

Для проведення освідування прокурор має винести постанову про проведення вказаної слідчої дії. У постанові повинні бути вказані обставини справи, підстави для проведення освідування та визначено види освідування, особу, яка буде проводити освідування, особу яка буде підлягати освідуванню.

Для проведення слідчої дії особа викликається повісткою. Перед початком освідування слідчий повинен встановити особу, що прибула для проведення дії, їй пред'являється постанова прокурора.

Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування. Якщо особа відмовилась проходити освідування, воно проводиться примусово. Для цього можуть бути запрошені працівники ОВС. Однак, якщо освідування полягає в огляді при якому оголюється особа представники ОВС повинні бути тієї ж статті.

При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи: образливі висловлювання, непристойні дії або небезпечні для її здоров'я: для прикладу оголення тіла у кліматичних умовах, що можуть призвести до захворювання. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. У таких випадках доцільно запросити спеціаліста, якщо пов’язане з оголенням тіла то спеціаліст має бути тієї ж статті що й освідуваний.

Зображення, та інші носії інформації, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

За результатами освідування складається протокол з дотриманням ст. 104 КПК Див. додаток № 48, який повинен складатися з :

- вступної частини, яка повинна містити відомості про (місце, час проведення та назву процесуальної дії;особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада)); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

- описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій - порядок огляду особи, її частин тіла; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи: виявлення тілесних ушкоджень, індивідуальних ознак (татуювань, родимих плям, вад тіло будови), залишків речовин біологічного чи іншого походження;

- заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

За необхідності під час проведення освідування здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
Огляд предметів (речей та документів). Тимчасовий доступ до речей та документів. Тимчасове вилучення майна. Арешт майна

Відповідно до ст. 98. КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно зі ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому КПК, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок.

Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.

Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, коли він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Сторона кримінального провадження, потерпілий мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов'язані надати документи у повному обсязі.

Сторона зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

Згідно із ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, плани і схеми, виготовляти графічні зображення окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

При огляді житла чи іншого володіння особи, при огляді предметів зазначаються лише загальні ознаки, без їх детального опису так, як це завдання іншої слідчої дії - слідчого огляду, у випадках огляду предметів під час огляду житла чи іншого володіння особи участь не менше двох понятих обов’язкова незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої дії, а якщо йдеться суто про огляд предметів, участь понятих на розсуд слідчого. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої дії. У такому разі у протоколі зазначається, що огляд зафіксовано на носії інформації, який додається до нього (ст. 223 КПК України).

Огляд предметів починається з вивчення їхнього загального вигляду.

У ході огляду з'ясовується й фіксується: місце розташування предмету; назву предмета; кількість; призначення предмета, у разі потреби - правила користування ним; зовнішній вигляд; форму, розміри в усіх вимірах; матеріал, із якого виготовлено предмет; особливості предмета (колір, зовнішні ознаки); дефекти предмета; упаковка, виробник тощо; ознаки, що вказують на зв'язок предмета із розслідуваною подією.

Під час огляду предмета (предметів) слідчий повинен зосередити свої зусилля на відшуканні тих слідів і ознак, які згодом можуть стати об'єктами експертного дослідження та дотримуватися правил поводження з предметами, щоб забезпечити їхню цілісність і доказову силу.

Супровід даної слідчої дії може супроводжуватися фотографуванням (необхідно виконати детальну фотозйомку), а в разі потреби може бути складена схема із зазначенням слідів, на предметі.

Після виконання всіх необхідних вищевказаних дій в кінці протоколу зазначаються всі заяви присутніх під час огляду та ставляться підписи.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК: особа, що затримала без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні. Крім того уповноважена службова особа яка без ухвали слідчого судді, суду затримала особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Таким чином кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставлянням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом Див. додаток № 50.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду ,про що зокрема йдеться у ч.7, ст. 237 КПК України

Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол Див. додаток № 29, 50. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Після тимчасового вилучення майна в разі необхідності застосовується арешт майна. Так відповідно до ч. 2,ст. 170. «Підстави для арешту майна» слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення тобто є речовими доказами.

Відповідно постанова про визнання та приєднання до справи речового доказу не виноситься, а проводитися наступна процедура.

З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, звертається прокурор чи слідчий за погодженням з прокурором.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна – предмети є речовими доказами; перелік і види майна, що належить арештувати те що було виявлено та вилучено під час огляду; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна – майно може бути знищено переховане, змінено право власності. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог закону, повертає його прокурору для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, яке підлягає арешту; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; 4) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали.

Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя постановляє не пізніше 72 годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Речові докази та документи що мають значення для справи можуть бути виявленні також в наслідок тимчасового доступу до речей і документів.

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, а на стадії судового розгляду суду.

Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком: 1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги; 2) об'єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи. Однак якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового виклику.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9) державна таємниця.

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім вище вказаних обставин, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено: прізвище, ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; дата постановлення ухвали; положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів; назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

Особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до вказаних в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов'язана пред'явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.

Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

На вимогу володільця особою, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

У разі якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокурору або органу внутрішніх справ за місцем проведення цих дій. Проведення обшуку здійснюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвіл на його проведення, згідно КПК.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 02:00PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Алгоритм дій працівників ОВС при підготовці та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій (розділ 3, глава 21)

У відповідності до наданих повноважень, передбачених пунктом 2 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий проводить негласні слідчі (розшукові) дії у порядку визначеному розділом 3 глави 21 (Негласні слідчі (розшукові) дії). Проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий може доручити відповідним оперативним підрозділам (пункт 3 частина 2 стаття 40).

Правовою підставою, здійснення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, є письмове доручення слідчого Див. додаток № 51, або прокурора в кримінальному провадженні. У цьому випадку, на час проведення зазначених дій, працівник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого. Звертаємо увагу, що працівники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора (стаття 41).

З метою дотримання умов конспірації, досягнення максимального позитивного результату при проведені запланованих негласних слідчих (розшукових) дій, доручення необхідно направляти виконавцю через підрозділи документального забезпечення та режиму органів внутрішніх справ з дотриманням вимог таємного діловодства.

Слідчим, прокурором у дорученні обов’язково зазначається: посада, звання, клас, орган досудового розслідування, прізвище та ініціали посадової особи; реєстраційний номер кримінального провадження; контактний телефон; оперативний підрозділ, якому доручено проведення негласних слідчих (розшукових) дій згідно з напрямами оперативно-службової діяльності (наказ МВС від 24.09.2010 № 456); стислий зміст обставин злочину; правова кваліфікація злочину (частина, стаття Кримінального кодексу України); відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину; вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення; обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб; відомості залежно від виду негласної слідчої дії про певні ознаки, які дозволяють унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; очікувані результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії та докази, які можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили. До доручення обов’язково додається витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування та постанова слідчого, прокурора про прийняте рішення щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

У випадках проведення негласної слідчої (розшукової) дії за клопотанням прокурора або слідчого, до оперативного підрозділу додаткового направляються ухвала судді, належним чином завірена у двох примірниках, один з яких залишається в оперативному підрозділі, інший у підрозділі, на який покладено виконання окремих оперативно-розшукових заходів.

При проведенні негласної слідчої (розшукової) дії у порядку, передбаченому статтею 250 КПК, до оперативного підрозділу направляється постанова слідчого, прокурора, на виконання якої, у дорученні крім обов’язкових вищезазначених відомостей, додатково обґрунтовуються виняткові підстави її проведення з наданням підтверджуючих документів.

Постанова про проведення негласних слідчих (розшукових) заходів складається у відповідності до вимог статті 251 КПК.

Результати негласних слідчих (розшукових) дій повинні відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченими КПК. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого, в разі необхідності, долучаються відповідні додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки, можуть зазначатися з забезпеченням конфіденційності в порядку, визначеному законодавством.

Протокол негласної слідчої (розшукової) дії повинен відповідати загальним вимогам складання протоколу та додаткам до нього, що передбачено статтями 104, 105, 251, 252 КПК.
Доручення на проведення негласних (розшукових) слідчих дій(ст. 246).
Для правильної організації досудового розслідування велике значення має чітка взаємодія слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. Регламентуючи такі взаємовідносини КПК надає слідчому право у справах, що знаходяться у його провадженні, доручати проведення негласних слідчих (розшукових) дій2 оперативним підрозділам (п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК).

Відповідно до КПК слідчий вправі доручити оперативному підрозділу проведення наступних негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК), накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК), огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК), обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК), контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК), негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК).

Під дорученням оперативному підрозділу про проведення негласної слідчої дії слід розуміти вимогу слідчого до керівника оперативного підрозділу виконати у визначений термін певну негласну слідчу (розшукову) дію та повідомити про її результати. Зазначені доручення надаються у письмовій формі і є обов’язковими для оперативного підрозділу (ч.1, ч. 3 ст. 41 КПК).

У дорученні, зокрема повинно бути зазначено Див. додаток № 51:

- керівник оперативного підрозділу, якому доручено проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

- правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (відповідного пункту чи частини статті) Кримінального кодексу України;

- відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;

- вид негласної слідчої (розшукової) дії, початок і тривалість її проведення.

Разом із дорученням керівнику оперативного підрозділу направляється копія ухвали слідчого судді, або копія постанови прокурора або слідчого про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
Дослідження інформації, отриманої при застосуванні

технічних засобів (ст. 266)
1. Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол Див. додаток № 52. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.

2. Технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду.

3. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Розглядаючи проблеми, пов’язані з використанням технічних засобів у сфері правоохоронної діяльності, необхідно передусім з’ясувати, що розуміють під терміном «технічні засоби» у тих випадках, коли він використовується в нормативно-правових актах, що стосуються діяльності правоохоронних органів з виявлення, попередження, розкриття й розслідування злочинів, а також розгляду кримінальних справ у суді.

Під «технічними» засобами слід розуміти сукупність технічних, програмно-технічних та програмних засобів, спеціальних пристроїв, автоматизованих систем, речовин та науково обґрунтованих способів і тактичних прийомів їхнього використання правоохоронними органами із суворим дотриманням принципу законності для протидії злочинності.

Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, здійснюється слідчим, прокурором, за необхідності – за участі спеціаліста.

Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів та може надавати консультації під час досудового розслідування та судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ч. 1 ст. 71 КПК України).

Крім спеціаліста до участі у даній слідчій дії залучаються поняті. Якщо слідчий вважає доцільним участь понятих, в якості понятих він запрошує не менше двох незаінтересованих осіб (ч. 7 ст. 223 КПК України).

За результатами проведення даної слідчої дії складається протокол з дотриманням вимог ст. 104 КПК України. Крім обов’язкових відомостей та реквізитів, при виявленні у інформації, що досліджується, відомостей, які, на думку слідчого мають важливе значення для справи, в протокол заноситься дослівно частина або вся інформація.

Після дослідження інформації засоби, за допомогою яких вона отримана, та сам носій інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком у даній справі. При цьому прокурор повинен вжити всіх заходів для виключення ушкодження або підміни технічних засобів та носія інформації.

За необхідності, якщо це обумовлено обставинами справи, по даним технічних засобам можуть бути призначені і проведені експертизи.

Запропонований протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. 266 КПК України), повинен містити усі необхідні реквізити, що зазначені у ст. 104 КПК України. У зв’язку з тим, що на теперішній час відсутня практика застосування негласних слідчих (розшукових) дій, в майбутньому можливі доповнення й уточнення форми й виду цього протоколу. При цьому, в будь-якому разі повинні бути дотримані вимоги чинного законодавства України щодо забезпечення державної таємниці, тобто в змісті протоколу не можуть розкриватися відомості про форми, методи, засоби оперативно-розшукової діяльності.
Обстеження публічно недоступних місць, житла чи

іншого володіння особи (ст. 267)
1. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:

1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осіб, які розшукуються;

5) встановлення технічних засобів аудіо -, відеоконтролю особи.

2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

3. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.

4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК України.

Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи закон відносить до негласних слідчих (розшукових) дій відомості про факт та методи проведення яких, за винятком випадків, передбачених КПК України, не підлягають розголошенню.

Зазначена негласна слідча дія проводиться: по – перше, у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.; по-друге, тільки у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів; по-третє, на підставі ухвали слідчого судді у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Під слідчим суддею тут слід розуміти осіб, зазначених у ст. 247 КПК України, тобто розгляд клопотань про обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинен здійснювати голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Метою обстеження може бути:

1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осіб, які розшукуються;

5) встановлення технічних засобів аудіо -, відеоконтролю особи.

Рішення про обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинно бути постановлено слідчим суддею в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК України.

Проводити обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.

При цьому КПК України (ч. 2 ст. 233) під житлом особи розуміє будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Наприклад, у цьому сенсі, до житла можна віднести: 1) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо).

Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом (слідчі ізолятори, ізолятори тимчасового тримання, приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання тощо).Під іншим володінням особи розуміються транспортні засоби, земельні ділянки, гаражі, магазини, кафе, бари, їдальні, ресторани, майстерні, заводи, фабрики, офіси інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення, які знаходяться у володінні особи, тобто такі об’єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності).

Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.

Під «проникненням» слід розуміти вторгнення в закрите чи незакрите (незамкнене) приміщення або житло. Воно може здійснюватись як з подоланням перешкод (замків, закритих дверей, вікон, люків та ін.), так і без цього, наприклад з використанням того, що особи (особа) залишили приміщення (житло) незакритим, без охорони. «Проникнення» може бути здійснене також за допомогою різних технічних пристроїв і засобів, тобто, коли бажаний результат досягається без входження у відповідне приміщення.

Клопотання слідчого про надання дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути узгоджено з прокурором.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.

У клопотанні слідчого обов’язково зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

4) відомості про особу (осіб) і місце щодо яких необхідно провести обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;

5) обставини, що дають підстави для проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;

6) обґрунтування строку проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Рішення про обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинно бути постановлено слідчим суддею в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК України. У такому рішенні обов’язково зазначається строк її проведення, який може бути продовжений слідчим суддею у порядку, передбаченому статтею 249 КПК України.

За загальним правилом строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці.

Якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановлення ухвали згідно з вимогами статті 248 КПК України.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, а також містити відомості зазначені у ч. 4 ст. 249 КПК України.

У відповідності з ч.1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 02:01PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268)
1. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв’язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

2. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.

3. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання.

4. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 268 КПК України надає можливість проведення негласної слідчої (розшукової) дії, спрямованої на установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (мобільного терміналу систем зв’язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, тобто мобільного телефону, GSM, UMTS, HSDPA, WiMAX, LTE модемів, що забезпечують бездротовий доступ до мережі Інтеренет, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, тощо), без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, що мають значення для кримінального провадження, а саме:

1) місцезнаходження у певний час або проміжок часу до, підчас або після вчинення злочину у конкретному місці радіоелектронних засобів, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, що належать та (або) були у користуванні у цей час у осіб, що можуть бути причетними до вчинення злочину, свідків, потерпілого;

2) теперішнє місцезнаходження радіоелектронних засобів, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, що належать та (або) знаходяться у користуванні у осіб, що можуть бути причетними до вчинення злочину.

Тобто проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії дозволяє вирішити розшукове завдання по встановленню факту знаходження у певному місці та часі конкретної особи, якій належить та (або) знаходиться у користуванні радіоелектронний засіб, та інший радіовипромінювальний пристрій, активований у мережі оператору рухомого (мобільного) зв’язку. Встановлення цього факту забезпечують положення ч. 3 ст. 34, п. 7 ч.1, ч.2 та ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003, згідно з якими оператори телекомунікацій зобов’язані зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом, а також за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженим органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення.

Умовно можна виділити два порядки прийняття рішення про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу:

1) відповідно до вимог ст. 250, 251, ч. 1, 4 ст. 268 КПК України, тобто у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу може бути розпочато до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 КПК України. Якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, то її проведення повинно бути негайно припинено. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. У випадках коли слідчий самостійно приймає рішення про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу він, відповідно до вимог ст. 110 та 251 КПК України виносить відповідну постанову, та узгоджує її з прокурором Див. додаток № 54;

2) відповідно до вимог ст. 246, 248-250, ч. 1-3 ст. 268 КПК України слідчий у випадках, коли для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні відомості про місцезнаходження конкретного радіоелектронного засобу у певному місці та у певний час, складає клопотання про дозвіл на проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до апеляційного суду Див. додаток № 53, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового слідства (ст. 247 КПК України), узгоджує його з прокурором та отримує ухвалу слідчого судді про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу або про відмову в наданні дозволу на його проведення. Таке клопотання повинно бути укладеним відповідно до вимог ч.2 ст. 248 КПК України, також до клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. У випадках коли прокурор відмовляє у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу слідчий відповідно до ч. 3 ст. 40 КПК України має право звернутися до керівника органу досудового слідства, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, звертаючись до нього про погодження клопотання до слідчого судді про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

За результатами проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, або особа уповноваженого оперативного підрозділу органів внутрішніх справ, якій було доручено проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу в порядку п.3 ч.1 ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України, складає протокол відповідно до вимог ст. 104-107, 252 КПК України Див. додаток № 55, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК України).
Спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269)
1. Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового слідства тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об’єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис.

2. Спостереження за особою згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.

3. Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 269 КПК передбачає проведення негласного безпосереднього спостереження або опосередкованого, за допомогою технічних засобів відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів особою, що проводить спостереження за особою, річчю або місцем для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового слідства тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях. З урахуванням положень ч. 2 та 3 ст. 267 КК України публічно доступне місце можна визначити як місце до якого можна увійти або в якому можна перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача, або уповноважених ними осіб. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.

Умовно можна виділити два порядки прийняття рішення про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу:

1) відповідно до вимог ст. 250, 251, ч. 1, 3 ст. 269 КПК України, тобто у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, спостереження за особою, річчю або місцем може бути розпочато до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 КПК України. Якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, то її проведення повинно бути негайно припинено. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. У випадках коли слідчий самостійно приймає рішення про проведення спостереження за особою, річчю або місцем він, відповідно до вимог ст. 110 та 251 КПК України виносить відповідну постанову, та узгоджує її з прокурором Див. додаток № 56;

2) відповідно до вимог ст. 246, 248-250, ч. 1-2 ст. 269 КПК України слідчий у випадках, коли для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні відомості про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях, складає клопотання про дозвіл на проведення спостереження за особою, річчю або місцем до апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового слідства (ст. 247 КПК України), узгоджує його з прокурором та отримує ухвалу слідчого судді про спостереження за особою, річчю або місцем або про відмову в наданні дозволу на його проведення. Таке клопотання повинно бути укладеним відповідно до вимог ч.2 ст. 248 КПК України, також до клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. У випадках коли прокурор відмовляє у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про спостереження за особою, річчю або місцем слідчий відповідно до ч. 3 ст. 40 КПК України має право звернутися до керівника органу досудового слідства, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, звертаючись до нього про погодження клопотання до слідчого судді про проведення спостереження за особою, річчю або місцем, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

За результатами проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, або особа уповноваженого оперативного підрозділу органів внутрішніх справ, якій було доручено спостереження за особою, річчю або місцем в порядку п.3 ч.1 ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України, складає протокол відповідно до вимог ст. 104-107, 252 КПК України, до якого в разі необхідності долучаються додатки (фотографії та/або відеозапис) Див. додаток № 57. Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК України).


Аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270)
1. Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового слідства тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

2. Аудіо-, відеоконтроль місця згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 270 КПК передбачає отримання аудіо або відеозапису подій всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, шляхом прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо- та відеозаписуючих технічних засобів, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження. З урахуванням положень ч. 2 та 3 ст. 267 КК України публічно доступне місце можна визначити як місце, до якого можна увійти або в якому можна перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача, або уповноважених ними осіб. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.

Виходячи зі змісту ст. 270 КПК України аудіо-, відеоконтроль місця можливо проводити тільки за рішенням слідчого судді. Відповідно до вимог ст. 246, 248-250, 270 КПК України слідчий за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження, складає клопотання про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю місця до апеляційного суду Див. додаток № 58, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового слідства (ст. 247 КПК України), узгоджує його з прокурором та отримує ухвалу слідчого судді про аудіо-, відеоконтроль місця або про відмову в наданні дозволу на його проведення. Таке клопотання повинно бути укладеним відповідно до вимог ч.2 ст. 248 КПК України, також до клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. У випадках коли прокурор відмовляє у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про аудіо-, відеоконтроль місця слідчий відповідно до ч. 3 ст. 40 КПК України має право звернутися до керівника органу досудового слідства, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, звертаючись до нього про погодження клопотання до слідчого судді про проведення аудіо-, відеоконтролю місця, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

За результатами проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, або особа уповноваженого оперативного підрозділу органів внутрішніх справ, якій було доручено аудіо-, відеоконтроль місця в порядку п.3 ч.1 ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України, складає протокол відповідно до вимог ст. 104-107, 252 КПК України Див. додаток № 59. Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК України).


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 02:03PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Контроль за вчиненням злочину (ст. 271)
1. Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

1) контрольована поставка;

2) контрольована та оперативна закупка;

3) спеціальний слідчий експеримент;

4) імітування обстановки злочину.

2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:

1) посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;

2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;

3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;

4) екологічній або техногенній катастрофі.

3. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

4. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол Див. додаток № 60, 61, 62, 63 до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

5. Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.

6. Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезення за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.

7. Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 КПК України, зобов’язаний:

1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;

2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

8. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

Контроль за вчиненням злочину проводиться щодо тяжких або особливо тяжких злочинів та у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (частина 4 статті 246 КПК України).

Проводити контроль за вчиненням злочину має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням – уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.

Контроль за вчиненням злочину проводиться в таких формах:

1) контрольована поставка;

2) контрольована та оперативна закупка;

3) спеціальний слідчий експеримент;

4) імітування обстановки злочину.

Контрольована поставка – це спосіб отримання інформації про ознаки злочинної діяльності шляхом встановлення контролю за поставкою, купівлею, продажем, переміщенням предметів, речовин і продукції, вільна реалізація яких заборонена або обіг яких обмежений, а також є об'єктами або знаряддями злочинних посягань.

У пункті 2 частини першої статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року передбачено, що оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.

У свою чергу стаття 4 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року встановлює, що державний митний комітет України та державні органи (підрозділи), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускають під контролем і оперативним наглядом цих органів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Контрольована поставка може використовуватися також щодо незаконного перевезення та пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються в межах території України.

Визначення контрольованого постачання як методу дублюються також в Інструкції про порядок проведення контрольованої постачання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, якою регулюються заходи, що здійснюються оперативними підрозділам митними органами України з метою протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у випадках коли можливі організація та проведення операції з використанням методу контрольованої поставки.

Розрізняють такі види контрольованої поставки:

Об'єкт поставки повністю або частково таємно підміняється ідентичним (як правило, це використовується при розкритті фактів незаконного обігу наркотиків);

Об'єкт поставки не піддається підміні або вилученню.

Органи, що здійснюють контрольну поставку, зобов'язані вжити всіх заходів по забезпеченню шляху прямування до місця доставки, а також зберігання вантажу, його перебування в непорушному стані. Дії слідчого повинні бути організовані таким чином, щоб не розшифрувати сутність проведення цієї негласної слідчої дії.

Контрольована поставка широко використовується у світовій практиці боротьби з незаконним обігом наркотиків. Правовою основою застосування методу контрольованої поставки на міжнародному рівні є Конвенція ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин» від 19 грудня 1988 року. Відповідно до статті 11 цього документу сторони, які приймають участь у розслідуванні цих злочинів, зобов'язуються приймати в межах своїх можливостей необхідних заходів, що передбачають належне використання контрольованих поставок на міжнародному рівні.

Перед початком проведення контрольованої поставки особи, які беруть у ній участь, повинні бути ознайомлені з цією постановою. ЇЇ оригінал на період проведення контрольованої поставки повинен знаходитися у слідчого, що забезпечує контроль за переміщенням об'єктів, і може у разі крайньої необхідності пред’являтися ним для усунення різного роду перешкод.

До предметів і речовин, вільна реалізація яких заборонена або оборот яких обмежений, відносяться:

майно, здобуте злочинним шляхом (ст. 198 КК України);

підроблені гроші та цінні папери (ст. 199 КК України);

підроблені кредитні розрахункові карти і розрахункові документи (ст. 200 КК України);

дорогоцінні метали, природні дорогоцінні камені і перли (ст. 214 КК України);

підроблені знаки поштової оплати і проїзних квитків (ст.215 КК України);

підроблені знаки марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України);

підроблені недержавні цінні папери (ст. 224 КК України);

радіоактивні матеріали (ст. 262 КК України);

зброя, боєприпаси або вибухові речовини (ст. 263 КК України);

порнографічна продукція (ст.301 КК України);

наркотичні засоби або психотропні речовини (ст. 307, 309 КК України);

сильнодіючі або отруйні речовини (ст. 321 КК України);

мікробіологічні та інші біологічні агенти чи токсини (ст. 326 КК України);

підроблені документи, штампи, печатки, бланки (ст. 318, 358, 366 КК України);

зброя масового ураження (ст. 439 КК України).

При проведенні контрольованої поставки можуть допитуватися особи, обізнані про переміщуваний товар, отримуватися довідки про документальне оформлення вантажу, збиратися його зразки, здійснюватися як фізичне, так і електронне спостереження за переміщенням контрольованого об'єкту, прослуховуватися телефонні розмови учасників незаконної операції і т. д .
Контрольовані поставки поділяються на три основні види:

Внутрішні – проводяться на території України;

Зовнішні – здійснювані в установленому міжнародними угодами і договорами порядку на території іноземних держав;

Транзитні – щодо об'єктів, які переміщуються через територію України з ініціативи правоохоронних органів іноземних держав або міжнародних правоохоронних організацій.

Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезення за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.

Контрольована поставка, як правило, проводиться за планом, який затверджується керівником органу, що є її ініціатором, і погодженим з керівниками інших органів і відомств, що залучаються до її реалізації. У плані зазначаються підстави для її проведення, поставлені цілі і завдання, використовувані сили і засоби, передбачувані фінансові витрати, заходи щодо документування злочинних дій, заходів щодо забезпечення безпеки учасників і порядок використання отриманих результатів.

У планах і постановах на проведення контрольованої поставки забороняється вказувати відомості про осіб, які залучаються до її реалізації штатних негласних співробітників та осіб, які співпрацюють на конфіденційній основі.

Результати контрольованої поставки оформляються протоколом оперативної закупівлі, протоколом допиту свідків, актом огляду покупця, актом вручення грошових купюр, актом помітки грошових купюр, матеріалами фотозйомки, звукозапису, відеозапису та іншими носіями інформації (у тому числі електронними).
Контрольована та оперативна закупка. Сутність даної форми контролю за злочином полягає в здійсненні «фіктивної» угоди купівлі-продажу з особою, підозрюваним, як правило, в торгівлі забороненими в цивільному обігу предметами. Одна з особливостей цієї негласної слідчої дії полягає в зашифровуванні його проведення.

Завдяки оперативній закупівлі можна отримати фактичні дані про події, час, місце, спосіб підготування або вчинення злочину, всіх співучасників, свідків, потерпілих, знаряддя злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню.

Інструкція про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольного постачання предметів, товарів і речовин, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності визначає оперативну закупівлю як оперативно-розшуковий захід, який проводиться з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.

Стаття 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року встановлює, що у відповідності з передбаченим законом порядку дозволяється проведення операції щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів – оперативної закупки. Порядок проведення оперативної закупки визначається нормативним актом МВС України, СБУ, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

Після проведення оперативної закупівлі, особа, яка її провела, добровільно видає в присутності понятих працівникам міліції придбані предмети (речовини), за результатами чого в порядку статті 104 КПК України складається протокол оперативної закупівлі, в якому зазначаються обставини її проведення, технічні засоби фіксації та їх характеристики технічних, придбані предмети, де, у кого, за яку ціну тощо.

Добровільно видані предмети оглядаються, попередньо вимірюються, зважуються, результати цих дій відображаються у протоколі. У залежності від того, які предмети вилучено огляд здійснюється максимально точно. При вилученні наприклад пігулок амфетаміну, зазначається їх кількість та параметри: діаметр, висота, якщо є малюнки – які саме. Після проведення оперативної закупівлі постанова, акт огляду покупця та протокол оперативної закупівлі приєднується до матеріалів кримінальної справи в межах якої було прийнято рішення про проведення оперативної чи контрольної закупівлі.
Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину.
Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину – це спосіб отримання інформації шляхом відтворення негласно контрольованих умов і об'єктів для встановлення протиправних намірів осіб, обґрунтовано підозрюваних у підготовці або вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.

Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину проводиться на підставі ст. 271 КПК України. Їх провадження допускається тільки з метою виявлення, припинення та розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів.

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

1) спеціальний слідчий експеримент;

2) імітування обстановки злочину.

Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Проведення спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину допускається, якщо не принижуються гідність і честь осіб що беруть участь у ньому та оточуючих, не створюється небезпеки для їхнього здоров'я. Спеціальний слідчий експеримент може проводитися як у відношенні конкретних осіб, обґрунтовано підозрюваних у злочинній діяльності (одержання хабарів, торгівля зброєю, операції з наркотиками і т. п.), так і для виявлення намірів невідомих осіб, які вчиняють серійні злочини, шляхом застосування різних "пасток" і "приманок".

Якщо в ході спеціального слідчого експерименту підозрювана особа вчиняє дії, що містять ознаки злочину, то за скоєне вона притягується до кримінальної відповідальності за чинним законодавством.

Метою спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину є отримання інформації в умовах, максимально наближених до тих, в яких було скоєно цікавить оперативного співробітника подія. Як правило, до його виробництва залучаються ті ж особи, технічні або транспортні засоби, відтворюється відповідна обстановка.

Нерідко метою спеціального слідчого експерименту є отримання даних про виняткові властивості особистості. Так, при розслідуванні діяльності організованої злочинної групи тільки в ході оперативного (а потім і слідчого) експерименту можливо виявити і згодом довести факт створення і керівництва групою конкретним суб'єктом, оскільки інші групи злочинного співтовариства не мають такі особисті якості, що дозволяють виконати всі дії, наприклад по аналізу господарської діяльності підприємств певної галузі в даному регіоні; по організації виробничої діяльності новоствореного на кримінальні кошти підприємства, починаючи з закупівлі сировини і закінчуючи "відмиванням" доходів і т.п.

Порядок і тактика проведення спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.

Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

Якщо за результатами проведення контролю за вчиненням злочину встановлено новий злочин, слідчий або прокурор повинен внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 4 статті 218 КПК України) або приймає рішення в порядку статті 217 КПК України (Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування).

У рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину (контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки) обов’язково зазначається строк його проведення. Термін проведення цієї негласної слідчої дії може бути продовжений у порядку передбаченому частиною 5 статті 246 КПК України. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Фіксація ходу і результатів контролю за вчиненням злочину повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим законодавством. За результатами проведення контрольованої та оперативної закупки або контрольованої поставки складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили контроль за вчиненням злочину або були залучені до його проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. До того ж, проведення контролю за вчиненням злочину може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 99 КПК України є документом, на якому містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Протоколи про проведення контролю за вчиненням злочину з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. У свою чергу прокурор повинен вжити заходів щодо збереження отриманих під час проведення цих негласних слідчих дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 02:05PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272)
1. Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником вказаної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

2. Виконання вказаними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого Див. додаток № 64, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

3. У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зазначається:

1) обґрунтування меж спеціального завдання;

2) використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

4. Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Підставою для виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації виступає почата і ще фактично незакінчена злочинна діяльність однієї осо­би або групи осіб в межах організованої групи чи злочинної організації.

Необхідність виконання спеціального завдання може бути обумовлена не­можливістю встановлення гласними засобами кола співучасників і каналів надходження предметів, обмежених чи вилучених з цивільного обігу (нар­котичні засоби, зброя, радіоактивні матеріали, підроблені гроші тощо), або масштабністю проведення названих операцій (наприклад, при участі право­охоронних органів ряду держав), або неможливістю чи ускладненістю одер­жання доказової інформації про тяжкий злочин (про його виконавців і осіб, причетних до такої злочинної діяльності, про рівень корумпованих зв'язків, місцезнаходження предметів злочину тощо). Це свідчить про виправдану необхідність і вимушеність тим­часового невиконання обов'язку припинення контрольованого злочину.

Метою виконання спеціального завдання, пов'язаного з розкриттям злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, є намагання у подальшому при­пинити чи розкрити вчинені ними злочини, або ж попередити вчинення інших злочинів членами таких об'єднань. Така мета не збігається з цілями про­ведення оперативно-розшукової діяльності взагалі, вона лише конкретизу­ється залежно від виду контрольованого злочину і фактичних обставин йо­го неприпинення. Крім того, суб'єкт усвідомлює, що шкода, яка за­подіюється об'єктам кримінально-правової охорони, розмірна та відповідає до­сягнутій меті.

Суб’єктами виконання спеціального завдання можуть виступати наступні категорії осіб:

1) працівники (у тому числі негласні співробітники) оперативних підрозділів органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

2) співробітники розвідувальних органів, які відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» мо­жуть здійснювати оперативно-розшукові заходи;

3) штатні та позаштатні не­гласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України (статті 13-14 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 18 лютого 1992 р. (ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303);

4) члени організованої групи чи злочинної організації та інші осо­би, які погодилися співробітничати з працівниками оперативних підрозділів або дали згоду на проникнення у такі злочинні об'єднання з метою виконан­ня спеціального завдання (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 358).

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23.12.2005 р. № 13 визначається, що вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об’єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів, а в п.14 зазначається, що суб’єктом злочину, вчиненого організованою групою, може визнаватись лише особа, яка є учасником такого об’єднання. Це означає, що брати участь у вчинюваних організованою групою або злочинною організацією злочинах може особа, яка також вже є членом такого злочинного угруповання.

Зазначені положення безпосередньо стосуються осіб, які виконують спеціальне завдання. У деяких випадках це особи, які вже були членами таких злочинних угруповань на момент отримання спеціального завдання, у деяких випадках їм ще необхідно увійти до складу таких об’єднань, щоб мати змогу виконувати спеціальне завдання. А отже, це особи які фактично або формально відповідають ознакам члена такого угруповання. Тобто вони ознайомлені з планом дій, беруть участь у розробці таких планів, спілкуються з іншими учасниками, беруть участь у злочинних контактах, залучаються до фінансування тощо.

Закон забороняє залучати до виконання розшукових (негласних) слідчих дій медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо особа, стосовно якої вони повинні здійснювати зазначені дії, є їх пацієнтом чи клієнтом.

Не може бути визнана суб’єктом виконання спеціального завдання й особа, яка діяла з метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації за власною ініціативою, без спеціального завдання відповідних органів, оскільки Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” чітко встановлює необхідність затвердження дій цієї особи відповідною постановою.

Особливою ознакою спеціального завдання є те, що таке завдання, а також його виконання мають бути документально оформлені. Подібне оформлення спеціального завдання необхідне як у випадку проникнення особи до складу організованої групи чи злочинної організації, так і у випадку укладання угоди з особою, яка вже є членом такої групи чи організації. Виконання вказаними особами спеціального завдання здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

Винесенню постанови про виконання спеціального завдання особами, які не є працівниками правоохоронного органу, має передувати укладення угоди між такою особою і правоохоронним органом про співпрацю і відповідне нерозголошення даних. У цій угоді мають бути перелічені права й обов’язки цієї особи і, зокрема, роз’яснення того, у якому випадку і за вчинення яких діянь ця особа підлягає кримінальній відповідальності.

Збереження у таємниці достовірних відомостей про особу може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в протоко­лах слідчих дій та судових засідань.

Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців (обчислення строків визначається ст. 115 КПК України), а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує, встановленого ст. 219 КПК України, строку досудового розслідування.

Спеціальне завдання буде вважатися виконаним, якщо його результати:

- стали приводом чи підставою для порушення кримінальної справи;

- можуть бути використані для підготовки та здійснення слідчих та судових дій;

- можуть бути використані у доказуванні по кримінальних справах згідно із вимогами кримінально-процесуального законодавства, які регламентують збирання, перевірку та оцінку доказів.
Негласне отримання зразків, необхідних для

порівняльного дослідження (ст. 274)
1. Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути здійснене лише у випадку, якщо їх отримання відповідно до статті 245 цього Кодексу неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження.

2. Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором Див. додаток № 65, у порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

3. У клопотанні слідчого, прокурора про надання дозволу на негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, та в ухвалі слідчого судді додатково зазначаються відомості про конкретні зразки, які планується отримати.

4. Повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами цього Кодексу, якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження попередніх зразків, отриманих негласно.

Ч.1 ст. 274 КПК України передбачає підставою проведення негласного отримання зразків для порівняльного дослідження, якщо неможливим буде здійснення отримання зразків для експертизи в порядку ст. 245 КПК через загрозу завдання значної шкоди для кримінального провадження, тобто коли отримання зразків для експертизи в порядку ст. 245 КПК України спричинить розкриття тих що проводяться, або будуть проводитися негласних слідчих (розшукових) дій та поставить під загрозу життя, здоров’я учасників кримінального провадження тощо.

Виходячи зі змісту ст. 274 КПК України негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, можливо проводити тільки за рішенням слідчого судді. Відповідно до вимог ст. 246, 248, 248, 274 КПК України слідчий в разі виникнення необхідності для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, застосування спеціальних знань шляхом проведення порівняльного дослідження складає клопотання про дозвіл на проведення негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження до апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового слідства (ст. 247 КПК України), узгоджує його з прокурором та отримує ухвалу слідчого судді про негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, або про відмову в наданні дозволу на його проведення. Таке клопотання повинно бути укладеним відповідно до вимог ч.2 ст. 248 КПК України, також до клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. У випадках коли прокурор відмовляє у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 40 КПК України має право звернутися до керівника органу досудового слідства, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, звертаючись до нього про погодження клопотання до слідчого судді про негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

За результатами проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, або особа уповноваженого оперативного підрозділу органів внутрішніх справ, якій було доручено спостереження за особою, річчю або місцем в порядку п.3 ч.1 ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК України, складає протокол відповідно до вимог ст. 104-107, 252 КПК України Див. додаток № 66. Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК України).

Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді (ст. 250)
1. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

2. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 цього Кодексу.

3. Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

У коментованій статті містяться підстави та процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій без постанови слідчого судді.

На відміну від загального порядку, згідно якого значна частина визначених у КПК України негласних слідчих (розшукових) дій проводиться на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, стаття 250 КПК України встановлює виняткові обставини, при настанні яких відповідна негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді.

Так, у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Алгоритм дій працівників ОВС при призначенні експертиз в досудовому провадженні (розділ 1, глава 4, параграф 5)
Порядок призначення судових експертиз, обов’язки, права та відповідальність експертів, суб’єкти експертної діяльності, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, Настановою про діяльність експертної служби МВС України, яка затверджена наказом МВС України від 30.08.99 №682 та іншими нормативно-правовими актами.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України на відміну від чинного КПК України не містить чіткого переліку дій (алгоритму) слідчого щодо призначення експертиз. В той же час, новий КПК містить ряд норм, в яких визначено підстави проведення експертизи, порядок залучення експерта та спеціаліста, отримання зразків для проведення експертизи, порядок вирішення питання про відвід експерта, спеціаліста та ін.

Згідно із положеннями нового КПК до числа працівників ОВС, які наділенні повноваженням щодо призначення експертизи відносяться:

слідчі підрозділів органів внутрішніх справ (далі – слідчі), які відповідно до ст. 38 (Органи досудового розслідування) та пп.16, 18 ч.1 ст. 3 (Визначення основних термінів Кодексу) КПК являються стороною кримінального провадження з боку обвинувачення;


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 02:06PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
керівник органу досудового розслідування, який відповідно до п.6 ч.2 ст. 39 КПК уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;

співробітники оперативних підрозділів, які у випадках передбачених ч.2 ст. 41 КПК виконують доручення слідчого чи прокурора.

Таким чином, головним суб’єктом із числа працівників ОВС щодо призначення експертиз є слідчий. Інші зазначені працівники ОВС можуть виконувати повноваження слідчого у випадках, передбачених КПК.

При призначенні експертизи (зверненні до експерта) слідчий керується положеннями ст.ст. 242 (Підстави проведення експертизи), 243 (Порядок залучення експерта); 245 (отримання зразків для експертизи) КПК.
Підстави проведення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КПК, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, слідчий, керівник органу досудового розслідування (в т.ч. за клопотанням сторони захисту чи потерпілого, або за дорученням слідчого судді чи суду) звертаються до експерта про проведення експертизи.

У цій статті не вказано щодо форми звернення слідчого про проведення експертизи.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, суду. Відповідно, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови, яка виготовляється на офіційному бланку й підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, та скріплюється печаткою.

Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов’язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Постанова слідчого, прокурора складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

Таким чином, формою звернення слідчого про проведення експертизи слід вважати винесення відповідної постанови згідно з вимогами ст. 110 КПК.

Частиною 2 ст. 242 КПК передбачені випадки коли слідчий (прокурор) обов’язково має звернутися до експерта для проведення експертизи, а саме для встановлення (визначення):

1) причин смерті;

2) тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального кодексу України.

Слід зазначити, що примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

Вичерпний перелік видів судових експертиз, які проводяться у підрозділах експертної служби МВС України міститься у розділі 5.1. Настанови про діяльність експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України від 30.08.1999 № 682. Там же зазначається, що з метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертні підрозділи можуть організовувати проведення різних видів судової експертизи.

Порядок залучення експерта передбачений ст. 243 КПК, відповідно до якої слідчий (сторона обвинувачення) залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи (у т.ч. за клопотанням сторони захисту чи потерпілого).

Перелік типових питань, які ставляться перед експертом для дослідження під час проведення експертизи, а також завдання та порядок подачі зразків необхідних матеріалів для дослідження визначено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затвердженні наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.

При призначенні експертизи, слідчий може залучати у якості спеціаліста працівників Експертної служби МВС України, які відповідно до ст. 71 КПК володіють спеціальними знаннями та навиками й можуть надавати слідчому консультації стосовно:

питань, які необхідно поставити на вирішення експерта;

порядку поставлених питань слідчим експерту;

порядку відбирання та надання експерту зразків матеріалів, необхідних для проведення експертизи та ін.

КПК України передбачає можливість слідчого відмовити у задоволенні клопотання особи (сторони захисту) про призначення експертизи. За цих умов, відповідно до ст. 244 КПК особа (сторона захисту) може звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого cудді.

Порядок отримання зразків для проведення експертизи визначений ст. 245 КПК та передбачає, що:

- у випадку необхідності зразки для проведення експертизи відбираються стороною, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею;

- якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом;

- відібрання зразків з речей і документів здійснюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (ст.ст. 160-166). Перелік речей і документів до яких заборонено доступ, а також речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю визначені в ст.ст. 161-162 КПК. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчим суддею, судом та зміст і порядок винесення ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, порядок виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів, наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів в ст.ст. 163-166 КПК;

- відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони, що розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 160–166 КПК, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Відповідно до ст. 241 (Освідування особи):

1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

2. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

3. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а у разі її відмови освідування проводиться примусово.

4. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров'я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

5. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилось примусово, надається копія протоколу освідування.

Негласне отримання зразків.

Відповідно до ст. 274 КПК негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, в порядку, передбаченому статтями 248–249 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 КПК слідчий суддя за участю особи, яка подала клопотання зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання.

Відповідно до ч.3 цієї статті слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) вчинений тяжкий або особливо тяжкий злочин;

2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або у сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

Згідно зі ст. 40 КПК слідчий може сам або доручати оперативним підрозділам проводити негласні слідчі (розшукові) дії. Ст. 41 КПК повноваженнями здійснення негласних слідчих (розшукових) дій наділені співробітники оперативних підрозділів.

Таким чином, при призначенні експертизи слідчий як, сторона, яка звернулася за проведенням експертизи має право:

самостійно відбирати зразки для проведення експертизи;

отримувати такі зразки від сторони, за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею;

звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про відбирання біологічних зразків примусово;

звертатися до слідчого судді з клопотанням, попередньо погодженим з прокурором, про негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження, обґрунтовуючи таке своє рішення відповідно до ст. 248 КПК;

залучати для відбору зразків для проведення експертизи спеціаліста (спеціалістів).

Ознайомлення сторін із висновком експерта.

Новий КПК України не містить норми, яка зобов’язує слідчого знайомити учасників процесу (сторони кримінального провадження) з висновком експерта.

Відповідно до ст. 101 КПК:

висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза;

кожна із сторін кримінального провадження має право надати суду висновок експерта;

висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Порядок та підстави відводу експерта, спеціаліста.

Згідно зі ст. 79 КПК спеціаліст, експерт не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими ч.1 ст. 77 КПК (якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому ж провадженні як суддя, слідчий суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості), з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, експерта не може бути підставою для відводу. Спеціаліст, експерт також не мають права брати участь в кримінальному провадженні, якщо вони проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.

Відповідно до ст. 80 КПК, за наявності підстав, передбачених ст. 79, експерт, спеціаліст зобов’язані заявити самовідвід.

Під час досудового розслідування заяви про відвід подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу, під час судового провадження –до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відповідно до ст. 81 КПК відвід експерту і спеціалісту під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

Відповідно до ст. 83 КПК, у разі задоволення відводу експерта, спеціаліста до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений судом, слідчим суддею.
Алгоритм дій працівників ОВС при повідомленні особі про підозру, зупиненні та закінченні досудового розслідування

(розділ 3, глави 22, 23, 24)
Процесуальний порядок повідомлення про підозру (ст.ст. 276-278 КПК України):

1. Встановлення підстав повідомлення про підозру. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених главою 18 КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 КПК України.

2.  Складання письмового повідомлення про підозру. Слідчий складає письмове повідомлення про підозру Див. додаток № 67, яке має містити відомості, що передбачені ст. 277 КПК України, а саме: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

3. Погодження письмового повідомлення про підозру прокурором. Відповідно до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складене слідчим, підлягає обов’язковому погодженню прокурором.

4. Вручення письмового повідомлення про підозру. Слідчий вручає письмове повідомлення особі в день його складання, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень (ст. 135 КПК України). Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. У випадку, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після спливу 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

5. Повідомлення підозрюваному про його права. Слідчий вручає підозрюваній особі пам’ятку про її процесуальні права та обов’язки, що передбачені ст. 42 КПК України одночасно з їх повідомленням. На прохання підозрюваного, слідчий зобов’язаний детально роз’яснити кожне із зазначених прав Див. додаток № 68.

6. Внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До Єдиного реєстру досудових розслідувань невідкладно вносяться дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.


Процесуальний порядок повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри (ст. 279 КПК України):

1. Встановлення підстав повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри. Підставами для складання нової підозри або зміни раніше повідомленої підозри є зібрані нові достатні докази у кримінальному провадженні.

2. Складання письмового повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри Див. додаток № 69, 70. Слідчий складає письмове повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри, яке повинно містити відомості, що передбачені ст. 277 КПК України.

3. Погодження письмового повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри прокурором. Відповідно до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри складене слідчим, підлягає обов’язковому погодженню прокурором.

4. Вручення письмового повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри. Слідчий вручає письмове повідомлення особі в день його складення, а у випадку неможливості такого вручення – в порядку ст. 135 КПК України.

5. Повідомлення підозрюваному про його права. Слідчий вручає підозрюваній особі пам’ятку про її процесуальні права та обов’язки, що передбачені ст. 42 КПК України одночасно з їх повідомленням. На прохання підозрюваного, слідчий зобов’язаний детально роз’яснити кожне із зазначених прав.

6. Внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До Єдиного реєстру досудових розслідувань невідкладно вносяться дата та час повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
DOCtor
Wed Nov 12 2014, 02:07PM
Лечим

ID пользователя #24
Зарегистрирован: Fri Nov 18 2011, 12:57PM
Сообщений: 328
Сказали СПАСИБО 2 разs в 2 постахs
Зупинення досудового розслідування (ст. 280)

1. Встановлення підстав зупинення досудового розслідування. Зупинення досудового розслідування можливе лише за наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 280 КПК України:

1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

2. Умови дій слідчого ОВС. Досудове розслідування відповідно до ч. 1 ст. 280 КПК України може бути зупинене лише в тому провадженні, у якому було здійснено повідомлення особі про підозру.

Якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх підозрюваних, прокурор відповідно до ч. 3 ст. 280 КПК України має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.

Відповідно до ч. 5 ст. 280 КПК України після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

3. Необхідність вжиття заходів. До зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний виконати:

- всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких є необхідним та доцільним;

- заходи для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв’язку з обставинами, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

4. Порядок прийняття рішення. Рішення про зупинення досудового розслідування оформляється постановою, яка відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України повинна складатися з:

- вступної частини, що містить відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

- мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на відповідні положення ст. 280 КПК України;

- резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку, підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення Див. додаток № 71.

Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Досудове розслідування відповідно до ч. 4 ст. 280 КПК України зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про це вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту та потерпілому.

5. Наслідки винесення постанови про зупинення досудового розслідування.

Після отримання копії постанови сторона захисту та потерпілий мають право її оскаржити слідчому судді протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Алгоритм дій слідчого ОВСз розшуку підозрюваного (ст. 281)

1. Встановлення підстав розшуку підозрюваного. Підстави розшуку підозрюваного зазначені у ч. 1 ст. 280 КПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий або прокурор оголошує його розшук.

2. Умови дій слідчого ОВС. Перш ніж оголосити розшук підозрюваного слідчий самостійно вживає заходів до встановлення місцезнаходження підозрюваного і лише після вичерпання всіх можливих заходів по встановленню місцезнаходження підозрюваного може бути оголошено розшук підозрюваного. Це означає, що слідчий, як самостійно так і через давання доручень перевіряє підозрюваного за місцем мешкання, реєстрації, роботи або навчання тощо.

3. Необхідність вжиття заходів. Здійснення розшуку підозрюваного умовно може бути поділено на два види:
1.
розшук підозрюваного, що здійснюється безпосередньо слідчим і
2.
оголошення розшуку слідчим та здійснення розшуку підозрюваного оперативними підрозділами.

Відповідно до ч. 3 ст. 281 КПК України здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

Заходи, що вживаються під час розшуку підозрюваного тривають до позитивного результату, тобто до встановлення його місцезнаходження та доставляння до слідчого.

4. Порядок прийняття рішення. У відповідності до ч. 2 ст. 281 КПК України про оголошення розшуку підозрюваного виноситься окрема постанова Див. додаток № 72, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відновлення досудового розслідування (ст. 282)

1. Встановлення підстав відновлення досудового розслідування. Слідчому ОВС слід враховувати, що досудове розслідування може бути відновлене лише в такому кримінальному провадженні, в якому досудове розслідування є зупиненим.

Рішення про відновлення досудового розслідування приймається, якщо підстави для його зупинення перестали існувати, а саме:

1) підозрюваний видужав;

2) встановлене місце знаходження підозрюваного;

3) завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва;

4) у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій;

5) скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.

2. Процесуальний порядок прийняття рішення про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 110 КПК України рішення слідчого (прокурора) приймається у формі постанови Див. додаток № 73.

Постанова слідчого, прокурора складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України;

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування.

3. Реалізація рішення про відновлення досудового розслідування в кримінальному провадженні полягає в ужитті слідчим (прокурором) наступних заходів.

Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим (прокурором) до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту та потерпілому. Слідчий отримує можливість проводити слідчі (розшукові) дії.
Закриття кримінального провадження (ст.ст. 283, 284)

1. Встановлення підстав закриття кримінального провадження. Якщо в кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, то відповідно до ч. 3 ст. 284 КПК України слідчий має право скласти (прийняти) постанову про закриття кримінального провадження Див. додаток № 74 з підстав, передбачених в п. 1, п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у випадку:

- встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

- встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

- набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

2. Оформлення вказаного процесуального рішення. Оформлення рішення відбувається шляхом винесення постанови про закриття кримінального провадження, зміст якої повинен відповідати вимогам ст. 110, ст. 283 та ст. 284 КПК України.

3. Вимоги до постанови слідчого. Постанова складається на офіційному бланку, підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження обов’язково надсилається заявнику, потерпілому та прокурору (ч. 5 ст. 284 КПК України).

4. Внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відомості про прийняте рішення вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором згідно з ч. 3 ст. 283 КПК України.

5. Наслідки винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження може бути скасована:

- прокурором самостійно протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови у зв’язку з її незаконністю чи необґрунтованістю;

- прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

 Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржено заявником та потерпілим до слідчого судді протягом десяти днів починаючи з дня отримання копії постанови.

 Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч. 8 ст. 284 КПК України).

Теоретична частина:

Закриття кримінального провадження є однією з форм закінчення досудового розслідування, що регламентовано главою 24 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК України, передбачено сім підстав закриття кримінального провадження, зокрема:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрання чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) смерті підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) коли потерпілий у випадках передбачених КПК України або його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

 стосовно кримінального провадження, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

Частина 2 ст. 284 КПК України передбачає дві додаткові підстави закриття кримінального провадження виключно судом, а саме:

1) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Якщо в кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, то відповідно до ч. 3 ст. 284 КПК України слідчий має право скласти (прийняти) постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених в п. 1, п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме:

- встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

- встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

- набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

У випадку виявлення підстав передбачених в п. 1, п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України слідчий складає (приймає) постанову з додержанням вимог, зазначених у ст. 110 КПК України «Процесуальні рішення», яка повинна складатися з наступних елементів:

- вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

- мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

- резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Слід враховувати, що відповідно до ч. 6 ст. 110 КПК України постанова слідчого чи прокурора повинна бути виготовлена на офіційному бланку та підписана службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження невідкладно надсилається заявнику, потерпілому та прокурору (ч. 5 ст. 284 КПК України).

Протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови прокурор має право скасувати вказану постанову у зв’язку з її незаконністю чи необґрунтованістю.

Якщо заявником або потерпілим протягом десяти днів з моменту отримання подано скаргу на вказану постанову до прокурора останній наділяється правом скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження (ч. 5 ст. 284 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 284 КПК України прокурору надається право скласти (прийняти) постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного за всіма пунктами передбаченими в ч.1  ст. 284 КПК України.

Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному та захиснику.

Постанова про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в судовому порядку протягом десяти днів з моменту отримання особою її копії. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно із змістом ч. 3 ст. 283 КПК України відомості про закінчення досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань виключно прокурором.
Алгоритм дій працівників ОВС на завершальному етапі

досудового розслідування
Клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (ст. 221).

1. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення врегульовано статтею 221 КПК.

2. Право на ознайомлення з цими матеріалами має сторона захисту:

підозрюваний і його захисник та законний представник;

цивільний відповідач і його представник.

Таким правом зазначена стаття КПК наділяє і потерпілого. Воно регламентоване також п. 11 ч. 1 ст. 56 КПК. Слід мати на увазі, що представник потерпілого теж має право на ознайомлення з матеріалами до закінчення розслідування, бо згідно з ч. 4 ст. 56 КПК представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. Право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його закінчення не є тим правом потерпілого, котре не може бути доручене представникові.

Оскільки згідно з КПК потерпілим може бути і юридична особа (ч. 1 ст. 55 КПК), то вона теж має право на ознайомлення з матеріалами розслідування через свого представника (ч. 2 ст. 58 КПК).

3. Клопотання складається учасником, який його заявляє, у вільній формі або у формі запропонованій слідчим (якщо проти цього не заперечує учасник, який заявляє клопотання).

4. Слідчий ОВС у разі подання йому такого клопотання зобов’язаний надати матеріали для ознайомлення.

5. Слідчий надає для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його закінчення у обсязі, зазначеному у клопотанні певного учасника. Виняток складають матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також ті матеріали, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. За результатами ознайомлення слідчий складає протокол Див. додаток № 75.

Ознайомлення з якими саме матеріалами розслідування може завдати йому шкоди слідчий визначає,враховуючи особливості ситуації, яка склалася під час кримінального провадження.

Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Відмова у наданні матеріалів не може бути оскаржена до суду тим учасником, який заявив відповідне клопотання, бо не включена до переліку рішень, дій і бездіяльності слідчого, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування (ст. 303 КПК). Однак це не виключає права учасника досудового розслідування оскаржити таку відмову до прокурора чи керівника органу досудового розслідування ОВС. У разі встановлення факту відмови у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа слідчий може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

6. Особа, яка ознайомлюється із матеріалами досудового розслідування до його закінчення, має право робити необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 221 КПК). На слідчого не покладається обов`язок сприяти у здійсненні учасниками виписок та копій. Однак слідчий не повинен перешкоджати їм у цьому і має надати необхідний час. Учасники, які ознайомлюються із матеріалами справи, не мають права виносити їх за межі робочого кабінету слідчого або органу внутрішніх справ.

7. Стороні захисту, потерпілому надається достатній час для ознайомлення з матеріалами. У разі зволікання під час ознайомлення з матеріалами слідчий повинен діяти, застосовуючи за аналогією правила, встановлені ч. 10 ст. 290 КПК «Відкриття матеріалів іншій стороні».


DOCtor на ПРАВА

email
chuguevprof.info(СОБАКА)mail.ru
Наверх
Переход на страницу   <<        >>   

Перейти:     Наверх

Транслировать сообщения этой темы: rss 0.92 Транслировать сообщения этой темы: rss 2.0 Транслировать сообщения этой темы: RDF
Powered by e107 Forum System